Мета і стратегія проекту

Етап планування проекту може зайняти багато часу і потребувати участі багатьох людей, тому важливо заздалегідь визначити цілі проекту, припущення про хід роботи й обмеження.

Якщо проект невеликий, необов'язково складати докладну документацію для загального огляду. Проте наявність чітко сформульованих цілей проекту має вирішальне значення, оскільки успіх проекту визначатиметься тим, наскільки вдасться здійснити поставлені цілі.

Мета проекту повинна бути конкретною і вимірною. Цілі проекту можуть включати таке:

· Список кінцевих результатів проекту.

· Конкретні терміни і відносно повного завершення проекту, і для проміжних віх.

· Конкретні критерії якості, яка повинна задовольняти результати роботи.

· Граничний рівень витрат, який не повинен бути перевищений у ході проекту.

Щоб вибрані цілі були ефективними, всі зацікавлені сторони проекту повинні офіційно визнати їх. Часто керівник проекту створює спеціальний документ з описом цілей, який стає невід'ємною частиною проекту.

З погляду керівництва, проект винен володіти такими атрибутами: проект є тимчасовим і унікальним заходом. Це одноразова програма, а не серія дій, що безперервно повторюються. Проектування автомобілебудівного заводу є проектом, оскільки є одноразовим заходом. Виготовлення автомобіля, що випускається на цьому заводі, включає велику кількість взаємопов'язаних кроків. Проте ці кроки є серією дій, що безперервно повторюються, і тому виготовлення автомобіля не є проектом.

Проекту притаманний життєвий цикл, у якого є дата початку і кінця. У наведеному вище прикладі проектування автомобілебудівного заводу має кінцеву дату, а виготовлення автомобілів є безперервним процесом. Після побудови автомобілебудівного заводу проект завершується.

Завдання управління проектами – досягти встановлених цілей за показниками обсягів, часу, затрат (бюджету), якості.

В ході реалізації проекту необхідно забезпечити найкращу якість виконання необхідних робіт з мінімальним бюджетом і в стислі строки. Проте зазначені цілі мають різні вектори спрямування, тобто скорочення строків виконання проекту потребує збільшення бюджету за незмінних обсягів і якості, чи навпаки – обмеження бюджету призводить до збільшення строків або ж коригування вимог щодо якості. Тому від природного, але нездійсненного бажання мати за всіма цілями найкращі показники відмовляються і знаходять розумний компроміс – обирають прийнятний варіант проекту, адекватного вимогам замовника щодо обсягів і якості, поміркованого за строками й економного за бюджетом [1].

	Строки	Вартість	Якість
Замовник
Команда проекту
Керівництво виконавця

Рис. 2. Конфлікт інтересів учасників проекту [5]

Таким чином, дуже важливими є, по-перше, гармонізація цілей, а по-друге – встановлення пріоритетів (залежно від характеру проекту і вимог замовника) щодо цілей у ході виконання проекту і виникнення відхилень [2].

Розрізняють генеральну мету (або місію) проекту від цілей першого і, можливо, подальших рівнів, а також підцілей / завдань, дій і результатів.

Місія – це генеральна мета проекту, чітко виражена причина його існування. Вона деталізує статус проекту, забезпечує орієнтири для визначення цілей наступних рівнів, а також стратегій на різних організаційних рівнях. Вважають також, що місія – це головне завдання проекту з погляду його майбутніх основних послуг або виробів, його найважливіших ринків і переважних технологій.

Стратегія проекту – центральна ланка у виробленні напрямів дій з метою отримання позначених місією і системою цілей результатів проекту. Підготовку стратегії можна умовно розділити на три послідовні процедури:

1. Стратегічний аналіз.

2. Розробка і вибір стратегії.

3. Реалізація стратегії.

Стратегічний аналіз починається з аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища. З боку зовнішнього середовища можна чекати або загрози, або можливості для реалізації проекту (найбільш популярним є SWOT-аналіз).

SWOТ-аналіз – це аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища організації. Аналізу підлягають сильні сторони (Strength), слабкі сторони (Weakness) внутрішнього середовища, а також можливості (Opportunities) і загрози (Threats) зовнішнього середовища організації. Методологія SWOT-аналізу передбачає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, після цього встановлення зв'язків між ними, які в подальшому можуть бути використані для формулювання стратегії організації.

До чинників зовнішнього середовища відносять:

· Економічні (інфляція, процентні ставки, курси валют, податки).

· Політичні (зовнішня, внутрішня, економічна).

· Соціальні (рівень безробіття, традиції, смаки, стать, вік).

· Технологічні (рівень тих, що існують, наявність нових технологій).

· Екологічні (рівень забруднення, заходи).

· Конкуренти (кількість, розміри, сила).

· Обмеження державного сектора (ліцензування, законотворчість).

· Ресурсозабезпеченість (наявність, доступ).

Внутрішнє середовище включає:

· Виробництво (устаткування, технологія, площі).

· Фінанси (структура капіталу, оборотність, ліквідність, фінансовий стан).

· Персонал (кваліфікація, чисельність, мотивація, корпоративна культура).

· Постачання (постачальники, умови і системи постачання).

· Маркетингові дослідження (наявність фахівців, бюджет маркетингу).

· Цільові ринки (ніша, в якій працює фірма, круг її споживачів).

· Збут (об'єм продажів, знижки).

· Канали розподілу (як, через кого продається).

· Номенклатура продукції (ступінь диверсифікації).

· Дослідження і розробку НІОКР (рівень, бюджет).

На підставі місії, цілей організації, на основі результатів SWOT-аналізу розробляється стратегія. Розробка і вибір стратегії здійснюються на трьох різних організаційних рівнях:

1. Корпоративна стратегія (загальний напрям розвитку, тобто стратегія зростання, збереження або скорочення).

2. Ділова стратегія (стратегія конкуренції конкретного товару на конкретному ринку). Стратегія проекту розробляється в рамках ділової стратегії, тобто відповідає на запитання, яким чином продукція проекту конкуруватиме на ринку. Очевидно, що вибір стратегії проекту повинен існувати в рамках вже вибраного загального напряму розвитку організації.

При розробці ділової стратегії використовують три основні підходи:

· Стратегія лідерства у витратах.

· Стратегія диференціації (унікальності щодо якого-небудь напряму).

· Стратегія концентрації на певних напрямах (на групі покупців, номенклатурі виробів і географії їх збуту).

3. Функціональна стратегія (розробляється для кожного функціонального підрозділу для конкретизації вибраної стратегії проекту).

Таким чином, при визначенні стратегії проекту необхідно звернути увагу на такі основні аспекти:

· географічне місце розташування, в якому діятиме проект;

· вибір корпоративної стратегії;

· вибір позиції на ринку (частки ринку) і розрахунок часу, потрібного для досягнення цієї мети;

· установка основного співвідношення "продукт-ринок" для розробки концепції маркетингу;

· функціональне призначення і область застосування планованої до випуску продукції;

· вибір оптимальної групи клієнтів;

· основні якості продукції, що сприяють успіху, з урахуванням фактичних або потенційних конкурентів;

· використання виключно власних засобів для забезпечення посилення становища на ринку або об'єднання зусиль з іншими компаніями.

Реалізація стратегії передбачає, у першу чергу, необхідність певних змін, потрібних в організаційній структурі і культурі. Тому часто доводиться створювати спеціальні координаційні механізми на додаток до організаційної структури управління: проектні, міжпроектні (програмні), венчурні (для проектів з високими рівнями рисок) групи.

Істотним елементом стратегії є чинник так званої організаційної культури, що включає:

· бачення (філософію) організації;

· переважні цінності;

· норми і правила поведінки;

· очікування майбутніх змін;

· процедури і поведінкові ритуали;

· результат проекту [3].

Дата добавления: 2014-01-04