Вчення Жана Бодена про державу

Феодальна роздрібненість та міжконфесійна релігійна ворожнеча гальмували хід становлення в Західній Європі сильних централізованих держав. У боротьбі за формування такої держави у Франції в останній третині XVI ст. сформовано вчення видатного політичного мислителя Жана Бодена (1530-1596). Погляди на державу, шляхи і методи зміцнення централізованої монархічної влади він виклав головним чином у праці "Шість книг про республіку" (1576), назва якої не суперечить змісту, бо під "республікою" автор мав на увазі державу взагалі.

Під поняттям держави (республіки) він розумів "правове управління багатьох сімей і те, що в них спільне, під суверенною владою". Тобто, для мислителя держава – це, перш за все, правове управління, вона має правий, справедливий та правовий характер. Це означає, що вона діє на основі права, справедливості і законності. Цим держава відрізняється від неправових, несправедливих спілкувань і груп, наприклад від банди розбійників. І, хоча, на відміну від Аристотеля, Боден не включає кінцеву мету, тобто же загальне благо, у поняття держави, проте, розглядаючи державу, як справедливе спілкування, правове управління, він фактично висуває й надзвичайно важливі цілі і завдання, ради досягнення яких створюється держава – це підтримка і забезпечення внутрішнього миру, справедливості та соціальної гармонії, захисту від зовнішніх ворогів.

Найважливішою ознакою держави є влада, відношення влади, тобто управління і підпорядкування. Соціальне спілкування на різних його рівнях є, по суті, розподіл людей на дві категорії: тих, хто управляє, та тих, хто підпорядковується. Без цього соціальне спілкування перетворюється в анархію, котра призводить до розпаду та загибелі об`єднання.

Боден виступає проти рабства і кріпацтва. Він вважав, що рабство суперечить справедливості. Заперечуючи тезу Аристотеля, що ніби рабство відповідає природі, Боден писав, що рабство можна було б вважати таким, що відповідає природі, коли б сильний, багатий, але нерозумний підкорявся мудрому, освіченому, хоча слабкому та бідному, але підкорення розумних дурним, освічених неосвіченим і добрих злим суперечить природі. Вважати ж рабство ознакою милосердя стосовно полонених, як це робили прихильники рабства, Боден вважав рівнозначним, щоб захоплюватися милосердям розбійників за те, що вони дарують життя своїм жертвам. Посилання ж на те, що рабство існує тривалий історичний період, є, на думку мислителя, також безпідставним, оскільки таке посилання може виправдовувати і принесення людей в жертву, яке також характерне для людства тривалий історичний період. В цілому ж, підкреслював Боден, рабство суперечить людському розумові, природі та свободі людини. Воно не тільки несправедливе, проте шкідливе, оскільки сприяє деградації людини, причому не тільки раба, але й рабовласника.

Боден також піддає рішучій критиці комунізм. За словами Бодена, приватна власність економічно цементує сім`ю, а отже і державу. "Платон не взяв до уваги, – писав Боден, – що, коли би встановився комунізм, то була б знищена головна ознака держави, тому що немає нічого публічного там, де немає нічого приватного, й так само, як не було б держави, коли б всі піддані стали монархами. Така держава була б прямо протилежна законам Бога і природи, які не тільки відкидають кровозмішення, перелюбство, батьковбивство, які неминучі при спільності жінок, але й заперечують будь-яку спробу привласнити собі чуже".

Мислителю належить першість у виробленні сучасного поняття громадянства. Об`єднання багатьох сімей в державу означає, ніби глави сімей перетворюються у громадян держави, пов`язуються відносинами державної влади і підпорядкування. Однак, політичне підпорядкування не знищує свободу людини: вона обмежується, але не зникає повністю. Громадянин держави – це вільна людина, підпорядкована владі державній владі. Головна та визначальна ознака громадянства – підпорядкування політичній владі.

Об`єднання сімей і громадян в державу досягається шляхом підпорядкування загальній політичній владі. Головною ознакою, властивістю цієї влади Боден вважає її суверенний характер. "Суверенітет є постійна та абсолютна властивість держави", – підкреслював мислитель. Своїм корінням вчення Бодена про суверенітет досягає давньої традиції політичної думки, саме на якій базувалися становлення і розвиток самостійних національних держав в боротьбі з організаціями, котрі претендували на політичну владу. Саме базуючись на концепції суверенітету, він обґрунтовує нове розуміння держави, як політичного спілкування, котре має свою власну незалежну владу та не підпорядковане ніякій іншій політичній владі, наприклад владі церкви, імперії, сюзеренів тощо. Розвиваючи це розуміння, мислитель вперше формулює положення про суверенітет, як ознаку державної влади взагалі та тісно пов`язує суверенітет з державою в цілому.

Розкриваючи ознаки суверенітету, Боден пояснював, що суверенна політична влада має постійний характер. Тобто тільки така влада є суверенною, яка надана її суб`єкту на невизначений строк, тобто постійно. Далі, верховна влада повинна бути абсолютною, та не обмежуватися жодними умовами. Абсолютний характер влади передбачає, що її носій повинен користуватися та розпоряджатися нею безумовно, необмежено, аж до передачі цієї влади іншому суб`єктові. Тобто народ, як суверен, вправі передати свою владу монархові. Суверен не має бути зв`язаний законами: ні своїми власними, ні своїх попередників. Юридично суверен не зв`язаний законами будь-якої людської влади. В іншому випадку ця влада не буде абсолютною, тобто суверенною. Надзаконний характер державної влади випливає з того, що над нею не стоїть ніяка інша політична влада в даній державі і поза нею. Разом з тим, Боден чітко визначає межі абсолютизму державної влади, у зв`язку зі справедливістю, та правдою, а також правом, цілями і завданнями держави, як політичного спілкування. Під цим оглядом, суверен обмежений законами "божественними", "природними" і "людськими законами, спільними для всіх народів". Саме на "законах Бога, природи і спільних людських законах" базуються і в них закріплені фундаментальні людські інститути і принципи людського співжиття. До них перш за все належать: приватна власність, сім`я, політичне спілкування і цілі, мир і правопорядок, справедливість в людському спілкуванні, у визначенні та розподілі благ і покарань. Звідси випливає ряд фундаментальних засад соціально-політичного життя, а також певні властивості і прагнення людини у політичному спілкуванні, на які суверен не повинен посягати. Зокрема, з права недоторканості приватної власності випливає положення про те, що суверен не може встановлювати податки для підданих без їхньої згоди. Суверенна влада є єдина та неподільна. Суверенітет – це властивість влади бути абсолютною і незалежною від кого б не було. Це означає, що влада, її рішення загальнообов`язкові для всіх. Суверенітет реалізується у повноваженнях державної влади вирішувати найважливіші питання життя країни.

Залежно від того, в чиїх руках зосереджений суверенітет, Боден виділяє форми держави: монархію, аристократію та демократію. Демократія – це держава, в якій "вся або більша частина громадян, незалежно від того, як вони організовані, наділені верховною владою над всіма". При аристократії "менша частина громадян наділена верховною владою над всіма взагалі та над кожним зокрема". В монархії верховна влада належить одній особі. Так звані неправильні форми, які виділяв Аристотель та інші мислителі, Боден вважав не окремими формами, а певним станом, якістю тих самих форм. Тобто відмінність між ними полягає не у формі, а в якості форми.

Важливе місце у політико-правовій концепції мислителя належить й аналізові причин та факторів стабільності і змін, революцій та переворотів у різних формах держави. Головною причиною переворотів і революцій він вважав нерівномірний розподіл багатства, різку майнову поляризацію між багатими й бідними. Виходячи з цього, завдання державної влади є в запобіганні цим процесам шляхом зміцнення і збільшення прошарку людей середнього достатку та у тому, щоби не допустити надмірного збідніння народу, із одного боку, і надмірної концентрації багатства в руках небагатьох представників олігархії, із другого. Стабілізуючим фактором у суспільстві є й релігійна толерантність. Міцність держави і влади, за переконанням Бодена, посилиться, якщо допущена свобода віросповідання. Тобто, він фактично виступає за відокремлення церкви від держави.

Значну увагу Боден приділяє також тому, як впливають на політичне життя і форми держави історичні особливості розвитку того чи іншого народу, його звичаї і побут, звички і психологія. Як й Аристотель, Боден розглядає вплив геофізичних умов (клімату, ґрунтів) на державу. Однак, він не надає цим факторам фатального значення, проте більший акцент робить на творчих зусиллях політичних керівників. Мудрий правитель, за допомогою законів і цілеспрямованої політики, сам повинен запобігти небажаному впливові вказаних факторів. Політичне мистецтво правителів саме й полягає у тому, щоби на підставі врахування найрізноманітніших факторів передбачити тенденції політичного розвитку і своєчасно нейтралізувати негативні процеси, для того щоб зберегти і зміцнити державу.

Дата добавления: 2014-01-04