Загальні положення державної політики інформатизації в Україні

ЛЕКЦІЯ №2.

Організація роботи народного депутата у виборчому окрузі

безперешкодно відвідувати будь-які державні органи й органи об’єднань громадян, підприємства, установи, організації з питань своєї депутатської діяльності;

– проводити зустрічі з виборцями, трудовими колективами, об’єднаннями громадян;

– із правом дорадчого голосу брати участь у роботі сесій місцевих рад та засіданнях їх органів;

– одержувати повну інформацію з питань, пов’язаних із виконанням депутатських повноважень від будь-яких державних органів, посадових осіб, підприємств, організацій;

– на невідкладний прийом керівниками та іншими посадовими особами державних органів, підприємств, організацій з питань депутатської діяльності.

– вивчати громадську думку, потреби і запити населення, у разі потреби інформувати про них Верховну Раду України;

– здійснювати регулярний прийом виборців.

ТЕМА: «ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ»

Виходячи з аналізу етапів розвитку інформаційної сфери можна сказати, що в минулі роки в Україні здійснювались окремі заходи з комплексної автоматизації, електронізації та ком­п’ютеризації економіки. По суті вони є складовими інформатизації.

Сьогодні Україна робить певні кроки щодо поліпшення інформатизації економіки і держави в цілому — сформовано державну політику інформатизації.

Державна політика інформатизації (ДПІ) — це системно узгоджені концептуальні засади та принципи, які визначають і регламентують функції, форми і зміст правових, організаційних, економічних та інших дозволених чинним законодавством взаємовідносин між державою та суб’єктами, а також між самими суб’єктами у сфері інформатизації.

Метою політики інформатизації є:

¾ пiдвищення рiвня iнформацiйного забезпечення особи та суспiльства;

¾ використання засобiв iнформатизацiї для розвитку освiти, охорони здоров’я, науки, культури та iнших сфер суспiльного життя;

¾ задоволення потреби в iнформацiйному забезпеченнi громадських органiзацiй, суб’єктiв господарської дiяльностi всiх форм власностi;

¾ реалiзацiя структурної перебудови, модернiзацiї i технологiчного оновлення засобiв iнформатизацiї та зв’язку;

¾ розвиток iнформацiйної iнфраструктури;

¾ iнформацiйне забезпечення вирiшення завдань нацiональ­ної безпеки.

Основними завданнями державної полiтики у сферi iнформа­тизацiї є створення відповідних умов для досягнення поставленої мети. Зокрема, координацiя дiяльностi центральних органiв виконавчої влади з вирішення проблем інформатизації, виконання функцiй генерального державного замовника проектів Нацiо­нальної програми iнформатизацiї (покладено на Державний комi­тет зв’язку та iнформатизацiї), органiзацiя мiжнародного спiвро­бiтництва з питань iнформатизацiї тощо.

Державна політика інформатизації охоплює весь комплекс взаємовідносин, які виникають: у процесі створення, збирання, накопичення, оброблення, збереження, пошуку і розповсюдження інформації; при отриманні та використанні інформації та інформаційних ресурсів; при забезпеченні інформаційного суверенітету, інформаційної безпеки та захисту інформації.

Державна політика інформатизації ДПІ базується на принципах міжнародного права у сфері інформатизації, на Законах України: «Про інформацію», «Про науково-технічну інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про зв’язок», «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності», «Про авторське право та суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про державну таємницю» тощо та інших правових актах України.

ДПІ формується за принципами демократичної держави з ринковими відносинами. Це зокрема:

1. Дотримання міжнародного і конституційного права кожного громадянина вільно шукати, отримувати, передавати, створювати і розповсюджувати інформацію будь-яким законним чином;

2. Дотримання конституційного права кожного громадянина ознайомлюватися з документами та матеріалами, що безпосередньо зачіпають його права та свободи;

3. Презумпція відкритості та загальнодоступності інформації;

4. Забезпечення права власності на інформаційні ресурси, технології та системи;

5. Забезпечення авторського, патентного та інших прав на об’єкти інтелектуальної власності сфери інформатизації;

6. Формування та використання інформаційних ресурсів за умови рівності всіх форм власності через різні форми організації виробництва послуг, обліку, створення конкурентоспроможного ринку і проведення антимонопольної політики держави;

7. Покладання на виробників і власників інформаційних ресурсів обов’язків щодо забезпечення необхідної якості ресурсів, що формуються і зберігаються;

8. Покладання на власників інформаційних ресурсів і користувачів інформації відповідальності за всі види порушень чинних норм і законів при роботі з інформацією;

9. Забезпечення умов інформаційної безпеки, захисту інтересів і прав фізичних та юридичних осіб суспільства, держави у сфері інформатизації, захисту особи, суспільства і держави від впливу недостовірної інформації;

10. Забезпечення і законодавче закріплення певних функцій держави за формування та реалізації ДПІ;

11. Гармонізація національного законодавства із законодавствами інших країн і міжнародним правом у сфері інформатизації.

Державна політика інформатизації регламентує діяльність за такими напрямами:

1. Правова політика — спрямована на вдосконалення механізму забезпечення балансу прав та обов’язків, гарантій та відповідальності всіх суб’єктів сфери інформатизації у межах міжнарод­ного права та правових норм України, регламентує правові відносини цих суб’єктів. До суб’єктів, які беруть участь у відносинах, пов’язаних з інформатизацією, належать:

· замовники робіт з інформатизації;

· виконавці окремих завдань (проектів) інформатизації;

· організації, що здійснюють експертизу окремих завдань і проектів інформатизації;

· користувачі автоматизованих та інших інформаційних систем і засобів інформатизації.

2. Організаційна політика — спрямована на вдосконалення механізму державного управління діяльністю у сфері інформатизації.

3. Економічна політика — спрямована на раціональне використання матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсів і промислового потенціалу сфери інформатизації.

4. Науково-технічна політика — спрямована на раціональне використання та розвиток науково-технічного потенціалу держави, регламентує діяльність у науково-технічній сфері інформатизації.

5. Промислова політика — спрямована на: розвиток національної промислової бази засобів інформаційної інфраструктури; реалізацію структурної перебудови, модернізації та технологічного оновлення виробництва сфери інформатизації; раціональне використання промислового потенціалу сфери інформатизації, регламентує виробничі взаємовідносини суб’єктів інформатизації.

6. Політика інформатизації соціальної сфери — спрямована на використання можливостей інформатизації для вирішення соціальних завдань, регламентує діяльність щодо створення інформаційних технологій, систем і ресурсів у соціальній сфері.

7. Політика інформаційної безпеки — спрямована на забезпечення гарантій інформаційного суверенітету держави та інформаційної безпеки всіх суб’єктів сфери інформатизації за умов раціонального використання інформаційних ресурсів; регламентує права, обов’язки та відповідальність у взаємовідносинах суб’єк­тів інформаційного простору.

8. Міжнародна політика у сфері інформатизації — спрямована на забезпечення рівноправного взаємовигідного міжнародного розподілу праці, співробітництва та кооперації з дотриманням норм міжнародного права.

Міжнародне співробітництво у сфері інформатизації спрямовується на підвищення економічної ефективності та науково-технічного рівня виконання проектів інформатизації. З цією метою до виконання окремих завдань (проектів) інформатизації можуть залучатися іноземні юридичні та фізичні особи, іноземні інвестиції.

Основні положення державної політики інформатизації формуються за принципом достатньо повного регулювання взаємовідносин у сфері інформатизації та принципом «розумної доцільності» дублювання правових норм з метою деталізації їх та пристосування до умов конкретної галузі застосування, скорочення розбіжностей у тлумаченні цих норм суб’єктами права і встановлюють:

· принципи і форми державного регулювання та економічного стимулювання в інтересах забезпечення прав та обов’язків, можливостей і відповідальності суб’єктів сфери інформатизації;

· загальні принципи нормативно-правових відносин суб’єктів сфери інформатизації;

· організаційні основи управління розвитком інформаційної інфраструктури України;

· принципи та форми раціонального використання і розвитку науково-технічного і промислового потенціалу України у сфері інформатизації;

· принципи та форми забезпечення гарантій інформаційного суверенітету та інформаційної безпеки держави, збереження інформаційних ресурсів як національного надбання України;

· загальні принципи і форми паритетного входження України у світовий інформаційний простір і світовий ринок за умов раціонального міжнародного розподілу праці, кооперації та співробітництва.

Головним iнструментом реалiзацiї державної полiтики у сферi iнформатизацiї є Нацiональна програма iнформатизацiї, яка являє собою комплекс взаємопов’язаних окремих завдань (проектів) інформатизації, спрямованих на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямів створення сучасної інформаційної інфраструктури України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально-тех­нічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу держави, а також координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і громадян у сфері інформатизації.

Національна програма інформатизації включає:

· Концепцію Національної програми інформатизації;

· сукупність державних програм з інформатизації;

· галузеві програми та проекти інформатизації;

· регіональні програми та проекти інформатизації;

· програми та проекти інформатизації органів місцевого самоврядування.

Механiзм формування та виконання Програми [57] дає змогу узгодити комплекси завдань (проектів) за часом, ресурсами та виконавцями.

Національна програма інформатизації формується виходячи з довгострокових пріоритетів соціально-економічного, науково-технічного, національно-культурного розвитку країни, з урахуванням світових напрямів розвитку та досягнень у сфері інформатизації і спрямована на розв’язання найважливіших загальносуспільних проблем (забезпечення розвитку освіти, науки, куль­тури, охорони довкілля та здоров’я людини, державного управління, національної безпеки та оборони держави, демократизації суспільства) і створення умов для інтеграції України у світовий інформаційний простір відповідно до сучасних тенденцій інформаційної геополітики.

Програма спрямована на вирішення таких основних завдань [109]:

· формування правових, органiзацiйних, науково-технiчних, економiчних, фiнансових, методичних і гуманiтарних передумов розвитку iнформатизацiї;

· застосування та розвиток сучасних iнформацiйних технологiй у вiдповiдних сферах суспiльного життя, насамперед у соцiальнiй сферi, галузях науки, освiти, культури;

· формування системи нацiональних iнформацiйних ресурсiв;

· створення загальнодержавної мережі інформаційного забезпечення науки, освіти, культури, охорони здоров’я тощо;

· створення загальнодержавних систем iнформацiйно-аналi­тичної пiдтримки дiяльностi органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування;

· підвищення ефективності вітчизняного виробництва на основі широкого використання інформаційних технологій;

· формування та підтримка ринку інформаційних продуктів і послуг;

· інтеграція України у світовий інформаційний простір.

Резиденти — це юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України. Нерезиденти — це юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені та діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяльності, створені за участю юридичних і фізичних осіб.

Фінансування формування та виконання Національної програми інформатизації здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законодавством України. Внесення до Державного бюджету України ви­датків, необхідних для реалізації Національної програми інформатизації, є обов’язковим.

Обсяги фінансування Національної програми інформатизації з Державного бюджету визначаються законом України про Державний бюджет України на наступний бюджетний рік і встановлюються окремим рядком.

Галузеві та регіональні програми і проекти інформатизації фінансуються в межах коштів, виділених у Державному бюджеті України та відповідних місцевих бюджетах, коштів, отриманих відповідними виконавцями окремих завдань і проектів інформатизації за надання інформаційних послуг, та інших джерел, не заборонених законодавством України.

Фінансування програм і проектів інформатизації органів місцевого самоврядування здійснюється з місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством України.

Пріоритетність фінансування окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації щорічно визначається Кабінетом Міністрів України в межах коштів, затверджених Державним бюджетом України.

Окреме завдання — це комплекс проектів інформатизації, взаємопов’язаних і взаємоузгоджених за строками реалізації, складом виконавців і спрямованих на досягнення конкретних цілей.

У разі недостатності фінансування у поточному році строки виконання окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації переглядаються у порядку, визначеному Положенням про формування та виконання Національної програми інформатизації.

Контроль за формуванням і виконанням Національної програми інформатизації здійснює Кабінет Міністрів України; координацію та контроль за виконанням Національної програми інформатизації щодо забезпечення національної безпеки та оборони держави — Рада національної безпеки і оборони України.

При Верховній Раді України функціонує на громадських засадах Консультативна рада з питань інформатизації, яка є дорадчо-консультативним органом. Головною метою Консультативної ради є сприяння Верховній Раді України у виробленні політики в сфері інформатизації, при підготовці та затвердженні завдань Національної програми інформатизації з урахуванням новітніх досягнень і технологічних рішень. До складу Консультативної ради входять, за згодою, вчені у галузі інформатики та суміжних галузях, представники підприємств, установ, організацій, які працюють у сфері інформаційних послуг, народні депутати України, представники органів виконавчої влади. Склад Консультативної ради включає не менше 15 осіб. Рішення щодо питань інформатизації, які приймає Консультативна рада, є обов’язковими для розгляду Комітетом Верховної Ради України з питань науки та народної освіти або ж іншими комітетами Верховної Ради України.

Верховна Рада України прийняла постанову «Про заходи щодо запобiгання втраті iнформацiйного суверенiтету держави та посилення державного контролю у сферi iнформатизацiї». Прийняття цієї постанови зумовлене недосконалiстю законодавчої бази, що забезпечує захист iнформацiйного простору держави, та необхідністю запобiгання втраті iнформацiйного та економiчного суверенiтету, що становить загрозу нацiональнiй безпецi України. Згідно з цією постановою було прийнято рішення зупинити приватизацiю державних об’єктiв телекомунiкацiй i зв’язку (у тому числi первинних мереж), державних засобiв масової iнфор­мацiї до прийняття законодавства про особливостi приватизацiї об’єктiв телекомунiкацiй i зв’язку, засобiв масової iнформацiї.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р.
№ 1354 затверджено Положення про порядок передачі резидентам окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації у сфері національної безпеки та оборони держави. Положення визначає порядок передачі резидентам окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації у сфері національної безпеки та оборони держави (інформатизація стратегічних напрямів розвитку державності, безпеки та оборони, інформатизація фінансової та грошової системи, державного фінансово-економічного контролю) і є обов’язковим для виконання всіма органами виконавчої влади, іншими суб’єктами, які беруть участь у реалізації Програми.

У Концепції Національної програми інформатизації визначено основні напрями, за якими слід здійснювати інформатизацію України. Це:

1. Розроблення політики та організаційно-правове забезпечення інформатизації. Організаційно-правове забезпечення процесу інформатизації передбачає розроблення пакета нормативно-правових актів з питань організації та правового регулювання відносин у сфері інформатизації, зокрема:

· захисту авторського права та прав і свобод громадян у питаннях інтенсивної інформаційної взаємодії держави та громадянина відповідно до Конституції України;

· економічного стимулювання створення національних інформаційних ресурсів;

· доступу фізичних та юридичних осіб до міжнародних інфор­маційних ресурсів;

· розроблення системи державних стандартів у галузі інформатизації;

· сертифікації технічного і програмного забезпечення;

· локалізації програмного забезпечення;

· розроблення нормативних актів про діяльність та взаємодію державних та комерційних структур щодо виконання Програми, залучення різних джерел фінансування, митне регулювання та ін.

2. Формування національної інфраструктури інформатизації. Національна інфраструктура інформатизації (НІІ) включає:

¾ міжнародні та міжміські телекомунікаційні та комп’ютерні мережі;

¾ систему інформаційно-аналітичних центрів різного рівня;

¾ інформаційні ресурси;

¾ інформаційні технології;

¾ систему науково-дослідних установ з проблем інформатизації;

¾ виробництво та обслуговування технічних засобів інформатизації;

¾ системи підготовки висококваліфікованих фахівців у сфері інформатизації.

Сучасною основою розвитку телекомунікаційних мереж є: будівництво магістральних волоконно-оптичних каналів зв’язку; завершення формування мережі міжнародного та міжміського телефонного зв’язку з переходом на цифрові системи як найбільш ефективні та прибуткові; розроблення системи лазерного зв’язку, національної системи комп’ютерного телемовлення, наземних і космічних каналів зв’язку; створення інформаційно-телекомунікаційної мережі для освіти та науки тощо.

Інформаційно-телекомунікаційна система органів державної влади включатиме високошвидкісні і звичайні канали зв’язку, розподілені й локальні мережі різного рівня та призначення; дасть змогу реалізувати широкий спектр інформаційних технологій; забезпечить оперативну й надійну взаємодію всіх рівнів управління у вирішенні завдань стратегічного державного, міжгалузевого та міжвідомчого рівнів, а також надання широкого спектру інформаційних послуг населенню, державним і комерційним організаціям, зарубіжним користувачам.

Найважливішою частиною НІІ є національна система інформаційних ресурсів — розподілений банк даних і знань з різних галузей виробництва, науки, культури, освіти, торгівлі тощо. Система функціонуватиме з урахуванням високих вимог до надійності, швидкості доступу та захисту даних. Наявність вільного доступу до інформаційних ресурсів держави з боку як вітчизняних, так і закордонних споживачів сприятиме розвитку інформаційних послуг і становленню ринкового середовища країни.

Необхідно створити загальнонаціональну відкриту систему розповсюдження електронної преси на базі українських програмних розробок і кращих зарубіжних програмно-апаратних рішень.

У межах Програми передбачається створення національних баз даних і знань, на основі яких мають створюватися галузеві бази даних та інформаційні системи про населення, географію України, геолого-фізичні системи, з питань архітектури, патентів та ін.

3. Інформатизація стратегічних напрямів розвитку державності, безпеки та оборони. Досягається шляхом створення і розвитку інформаційно-аналітичних, обчислювальних та автоматизованих систем, центрів і мереж, які забезпечують роботу органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Особливістю завдань цього напряму є їх складність, пов’язана з необхідністю опрацювання великого обсягу різноманітної інформації, що надходить із значної кількості джерел, а також з високими вимогами до швидкості і форми її надання, достовірності, актуальності, безпеки інформації. Програмою передбачається створити: комплекс інформаційних технологій та засобів інформатизації для збирання, зберігання, аналізу та оброблення великих обсягів інформації про стан соціально-економічних процесів в Україні з метою забезпечення інформаційно-аналітичної підтримки прийняття рішень органами державної влади; інформаційно-аналітичну систему Верховної Ради України; інструментально-технологічний комплекс підтримки прийняття рішень у штатних і нештатних ситуаціях в умовах інформаційної протидії; Урядову інформаційно-аналітичну систему з питань надзвичайних ситуацій тощо.

Планується розробити типову структуру інформаційно-аналі­тичних центрів органів державної влади і місцевого самоврядування. Формування інформаційно-аналітичної та програмно-тех­нічної бази дасть змогу органам державної влади і місцевого самоврядування повно та оперативно аналізувати й оцінювати ситуацію в усіх галузях і сферах діяльності суспільства. З цією метою необхідно здійснити інтеграцію існуючих інформаційних систем органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також інформаційних ресурсів, тобто створити єдину інформаційно-телекомунікаційну систему збирання, оброблення та передавання даних, необхідних для прийняття стратегічно важливих рішень у сфері економіки, внутрішньої та зовнішньої політики. У сфері правоохоронної діяльності якісно нова організація специфічних режимів зберігання та оброблення інформації, зв’я­зок з міжнародними правоохоронними органами забезпечать реалізацію активної, наступальної стратегії у боротьбі з правопорушеннями, корупцією, організованою злочинністю, застосування нових інформаційних технологій у розкритті злочинів.

До пріоритетних напрямів інформатизації обласних (міських) держадміністрацій та органів місцевого самоврядування віднесено соціальну сферу, систему життєзабезпечення, екологію та при­родокористування області (району). Основною метою є розроблення цілісної взаємопов’язаної системи інформаційних та інструментальних засобів для вирішення завдань інформаційно-аналітичного забезпечення управління областю (районом, містом), яка включає:

· створення інформаційно-аналітичних центрів, з’єднаних системами телекомунікацій з органами державної влади різних рівнів;

· аналіз і прогнозування соціально-економічних показників розвитку регіонів;

· відпрацювання та практичне використання даних і програм оброблення їх для вирішення конкретних завдань в інформаційно-аналітичних центрах обласних (міських) держадміністрацій та органів місцевого самоврядування;

· забезпечення безперешкодного доступу громадян до будь-якої інформації, що не становить державної таємниці, за допомогою сучасних інформаційних систем.

Інформаційна безпека є невід’ємною частиною політичної, економічної, оборонної та інших складових національної безпеки. Об’єктами інформаційної безпеки є інформаційні ресурси, канали інформаційного обміну і телекомунікації, механізми забезпечення функціонування телекомунікаційних систем і мереж та інші елементи інформаційної інфраструктури країни. Результатом виконання Програми буде комплект нормативних докумен­тів з усіх аспектів використання засобів обчислювальної техніки для оброблення та зберігання інформації обмеженого доступу; комплекс державних стандартів із документування, супроводження, використання, сертифікаційних випробувань програмних засобів захисту інформації; банк засобів діагностики, локалізації і профілактики вірусів, нові технології захисту інформації з використанням спектральних методів, високонадійні криптографічні методи захисту інформації тощо.

4. Інформатизація процесів соціально-економічного розвит­ку. Комплексне та збалансоване вирішення завдань соціально-економічного розвитку можливе лише на сучасній інформаційно-аналітичній, системно-технічній базі, за допомогою ситуаційних центрів забезпечення інформаційної підтримки функціонування державного сектору економіки, проведення виваженої бюджетно-кредитної та податкової політики, виникнення конкурентоспроможних виробництв галузей промисловості у стратегічно важливих сферах. Система моніторингу та застосування сучасних інформаційних технологій забезпечать наукові підходи у розв’яза­нні соціальних проблем суспільства.

В основу цього напряму інформатизації покладається створення баз даних і знань, а також засобів оброблення їх, орієнтованих на ефективну інформатизацію органів державної статистики і точне прогнозування процесів соціально-економічного роз­витку, зокрема інформаційно-довідкових систем ринку праці, товарів і послуг, контролю за якістю споживчих товарів тощо з подальшим використанням їх для формування систем електронної комерції.

Необхідно створити умови і засоби для інформаційної підтрим­ки зовнішньої та внутрішньої торгівлі, включення України в систему електронної комерції і надійного захисту національних економічних інтересів у нових умовах.

5. Інформатизація пріоритетних галузей економіки. В умовах створення ринкових відносин одним із важливих завдань є підвищення ефективності функціонування галузей за рахунок оптимізації структури виробництва та транспортних засобів і необхідної координації робіт усіх управлінських підрозділів. З цією метою необхідно створити комплекс автоматизованих систем оброблення даних та управління різного рівня і призначення, які взаємопов’язані на принципах технологічної, організаційної, документаційної, програмної та інформаційної сумісності та утворюють цілісну інформаційну інфраструктуру.

Окремо слід передбачити вирішення проблеми комплексної автоматизації виробництва на основі сучасних стандартів і технологій, яка б охоплювала процеси від проектування та підготовки виробництва до безпосереднього автоматизованого виробництва.

6. Інформатизація фінансової та грошової системи, державного фінансово-економічного контролю. Для податкової адміністрації необхідно створити інформаційну систему, що забезпечить прогнозування і контроль податкових зборів. Треба створити класифікатори, уніфіковані системи документообігу, Державний реєстр фізичних та юридичних осіб — платників податків на основі єдиної бази даних населення України тощо.

В інформатизації банківської діяльності першочерговими завданнями мають бути створення системи розрахунків у реальному часі для виконання великих і термінових платежів, системи безготівкових розрахунків за товари та послуги, електронного реєстру застав майна, електронної системи Центрального депозитарію державних цінних паперів. Велике значення матиме створення системи інформаційно-аналітичної взаємодії Національного банку, Міністерства фінансів, Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України.

7. Інформатизація соціальної сфери. У сфері охорони здоров’я головними завданнями є: створення єдиної структурованої інформаційної системи обліку стану здоров’я громадян України на основі автоматизованої реєстрації пацієнтів у лікувальних установах, збирання даних профілактичних обстежень з метою подальшого використання в статистичних, аналітичних та експертних системах; створення системи дистанційного консультування та діагностики на основі комп’ютерних мереж, що об’єднують великі лікувальні та наукові заклади.

Головне завдання у сфері соціального захисту — створення для управлінських і регіональних структур програмних систем і засобів обліку всіх рівнів, аналізу і моделювання зайнятості населення, запобігання масовому безробіттю та для широкого залучення населення до нових галузей матеріального виробництва та інших сфер. Органам соціального захисту мають бути передані інформаційні технології, які виключають затримки у перерахуванні та виплаті пенсій і допомоги з урахуванням поточних змін законодавчих та інших нормативних актів.

8. Інформатизація в галузі екології та використання природних ресурсів. На основі картографічних баз даних передбачається створення багатоцільової інформаційно-технологічної бази з використанням геоінформаційних технологій збирання, зберігання, аналізу всієї сукупності відомостей для моделювання і подальшого прогнозування екологічного стану територій. Передбачається створення комплексу програмно-апаратних засобів для вирішення питань прогнозування забруднення навколишнього середовища, аналізу та оцінювання ризику еколого-економічних конфліктів, прогнозування наслідків техногенного впливу і природних катастроф для надійного захисту екологічного простору України, раціонального використання природних ресурсів на основі підвищення узгодженості управління різними видами виробничої діяльності.

9. Інформатизація науки, освіти і культури. Інформатизація освіти спрямовуватиметься на формування та розвиток інтелектуального потенціалу нації, вдосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження комп’ютерних методів навчання та тестування, що дасть можливість вирішувати проблеми освіти на вищому рівні з урахуванням світових вимог. Серед них — індивідуалізація навчання, організація систематичного контролю знань, можливість ураховувати психофізіологічні особливості кожної дитини тощо. Результатами інформатизації освіти мають бути:

· розвиток інформаційної культури людини (комп’ютерної освіченості);

· розвиток змісту, методів і засобів навчання до рівня світових стандартів;

· скорочення терміну та підвищення якості навчання і тренування на всіх рівнях підготовки кадрів;

· інтеграція навчальної, дослідницької та виробничої діяльності;

· удосконалення управління освітою;

· кадрове забезпечення усіх напрямів інформатизації України шляхом спеціалізації та інтенсифікації підготовки відповідних фахівців.

Першочерговим завданням є створення глобальної комп’ю­терної мережі освіти та науки: організація державних і приватних центрів масового навчання населення нових спеціальностей з урахуванням вимог міжнародних стандартів для кадрового забезпечення усіх напрямів інформатизації за рахунок як інтенсифікації підготовки відповідних фахівців, так і створення навчального середовища на їх комп’ютеризованих робочих місцях; розвиток системи індивідуального безперервного навчання на основі автоматизованих навчальних курсів і систем, інтелектуальних ком­п’ютерних і дистанційних технологій навчання.

Інформатизація наукової діяльності сприятиме підвищенню ефективності наукових досліджень, створенню потужної системи науково-технічної інформації та її використанню на всіх етапах наукової діяльності за умови активізації всіх її форм. Мають бути створені умови для широкої комп’ютеризації та математизації природничих і гуманітарних наук, входження у світову інформаційну мережу баз даних і знань, формування в майбутньому «об’єднаного» чи «колективного» інтелекту. Інформатизація вітчизняної науки дасть змогу підвищити її практичну віддачу, прискорити інтеграцію у світову науку.

У сфері культури головними завданнями є збереження інформації про пам’ятки матеріальної і духовної культури, архівні документи, забезпечення швидкого доступу до вітчизняних і світових досягнень культури. З цією ж метою необхідно створити комп’ютерні інформаційні системи для поширення культурних еталонів, стандартів і досягнень вітчизняної культури, насамперед створення електронних копій творів та архівів видатних діячів національної культури, представлення їх у системах глобальних комп’ютерних комунікацій для ефективного використання у сфері освіти та виховання, що дасть змогу отримувати в будь-якій точці України не тільки необхідну інформацію з економічних, агробіологічних, зоотехнічних, медичних, маркетингових, технологічних, юридичних питань, а й відповідні знання з історії та культури України, культури інших народів через автоматизовані бібліотеки тощо.

Особлива увага приділятиметься питанням інформатизації мовної сфери, а саме:

· створенню національної системи комп’ютерної лексикографії;

· формуванню національної лінгвістичної мережі та інтеграції її до аналогічних міжнародних мереж у рамках проектів розвитку «multylingual society»;

· розробленню інтелектуальних унормованих лінгвістичних україномовних комп’ютерних систем (автоматичні коректори та редактори, системи автоматичного перекладу, реферування, екстракції знань з природномовних текстів, розуміння природної мови як у писемному, так і в усному варіантах) тощо.

10. Міжнародне співробітництво. У міжнародному співробітництві з проблем інформатизації головним є активна участь України в реалізації міжнародних проектів, спрямованих на формування умов для входження до глобальних інформаційних систем, захист національних інтересів при виконанні цих проектів і реалізація стратегічних цілей зовнішньої політики України.

Необхідно організувати та постійно вдосконалювати взаємозв’язок національних телекомунікаційних систем із комп’ютер­ними мережами інших країн і глобальною мережею Інтернет, забезпечити доступ до міжнародних інформаційних масивів і баз даних, геоінформаційних систем.

Важливим є створення системи інформаційно-телекомуніка­ційного забезпечення міждержавного співробітництва у сфері торгівлі, охорони здоров’я, боротьби з міжнародною злочинністю, гідрометеорології тощо.

У сфері міжнародної торгівлі передбачається створити систему зовнішньоторговельної інформації стосовно міжнародних, національних, державних і регіональних програм співробітництва, міжнародного та українського законодавства, інформаційно-теле­комунікаційну базу для системного вивчення стану світових ринків товарів (продукції, послуг) і маркетингового забезпечення діяльності українських експортерів.

Дата добавления: 2014-01-04