Фізичні та юридичні особи, як суб’єкти комерційної діяльності

Поліпшувані сталі

Поліпшення є комплекс­ною термічною обробкою, яка передбачає гартування з високим відпусканням. Такий вид обробки завдяки своїй ефективності дає змогу використовувати для великої групи деталей машин і механізмів середньовуглецеві (0,3...0.5 % С) і середньолеговані (до 5 % легуючих елементів) сталі.

Залежно від умісту вуглецю й легуючих елементів змінюють­ся границя міцності й границя текучості сталей. Поряд із ним матеріал має характеризуватися високим опором крихкому руй­нуванню. Зі збільшенням, σ_тч і σ_т зменшується опір крихкому руйнуванню й підвищується поріг холодноламкості.

Оскільки легування збільшує прогартовуваність, то для деталей, які працюють в умовах ударних навантажувань, слід обмежуватися таким ступенем легування, що забезпечує одержання внаслідок гартування мартенситної структури по всьому перерізу деталей.

Для деталей, які працюють на згин або на зріз, без ударів можна обмежитись одержанням по перерізу структури мартенси­ту на глибину, яка дорівнює половині радіусу деталі.

Серед сталей з однаковою прогарговуваністю перевагу слід віддавати тим, що мають нижчий поріг холодноламкості.

Виходячи з таких міркувань, можна вибирати сталі для дета­лей, які піддають поліпшенню.

Поліпшувані сталі умовно поділяють на п'ять груп (табл. 5.7).

До першої групи належать середньовуглецеві сталі 40, 40Г, 45. їхні потрібні механічні властивості забезпечуються в деталях діаметром до 10—15 мм унаслідок гартування з охолодженням у воді. Сталі цієї групи піддають також нормалізації.

Сталі другої групи (40Х, 40ХР. 45Х, 40ХС, 40ХФА та ін.) про гартовуються наскрізь у деталях діаметром до 25...35 мм. Неве­ликі добавки хрому й бору частково підвищують прогартову­ваність за приблизно однакового з вуглецевими сталями опору крихкому руйнуванню.

Сталі третьої групи (40ХГ, 40ХГР, 30ХМА, 30ХГС) додатково леговані Мn, Si, Mo. Вони мають знижений запас в'язкості, тобто вищий температурний поріг холодноламкості.

Сталі четвертої групи (40ХН, 40ХНР, 40ХНМА) прогартовуються в деталях діаметром 40...75 мм. До складу цих сталей входить до 1...1,5 % Ni і до 0,15...0,25 % Мо. Ці сталі характеризуються підвищеною прогартовуваністю, низькою температурою холодноламкості й підвищеною конструкційною міцністю.

Сталі п'ятої групи (34ХНЗМ, 30ХН2ВФА) з підвищеним (до 2...З %) умістом нікелю й додатковим легуванням Мо і W, що сприяє зменшенню зворотної відпускної крихкості, мають висо­ку прогартовуваність і рекомендуються для деталей діаметром 80...120 мм.

Суб'єктами комерційної діяльності відповідно до чинного законодавства України можуть бути фізичні та юридичні особи.

Фізичні особи — громадяни України або інших дер­жав, які здійснюють комерційну діяльність за таких умов:

- вони повинні бути право- та дієздатними;

- не мати заборон або обмежень на заняття комерційною діяльністю у зв'язку зі своїм службовим становищем чи з інших причин (це сто­сується військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, осіб з непогашеною судимістю та ін.);

- бути зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності.

Фізична особа може бути зареєстрована як підприємець зі створенням або без створення юридичної особи. Зазвичай, підприємці не створюють юридичної особи, а виступають як приватні підприємці. У такому випад­ку для державної реєстрації фізичні особи подають паспорт, реєстраційну картку, документ, що засвідчує сплату за державну реєстрацію. Орган державної реєстрації вносить відповідні дані до Реєстру суб'єктів підприєм­ницької діяльності й видає свідоцтво про державну реєстрацію, а також ідентифікаційний номер фізичної особи.

Підприємець, який створює юридичну особу, подає установчі докумен­ти — статут, реєстраційну картку встановленого зразка, квитанцію про сплату реєстрації.

Юридичною особою визнається організація, підприємство, які наділені відокремленою власні­стю і можуть відповідати майном за свої зобов'язання •

Юридична особа повинна мати самостійний баланс, поточні рахунки, від свого імені виступати у суді, на­бувати майнові й немайнові права. Господарюючий суб'єкт отримує права юридичної особи лише після його державної реєстрації.

1. Організаційно – правові форми юридичних осіб (прості та складні).

Багатоукладна економіка створює умови для організації юридичних осіб різноманітних організаційно-правових форм, які можна поділити на прості й складні.

До простих організаційно-правових форм можна віднести такі:

Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює комерційну діяльність. Залежно від форми власності підприємства можуть бути індивідуальні, сімейні, приватні, колективні, унітарні, дочірні, спільні.

Торговельне підприємство можна віднести до категорії малих, якщо чисельність працюючих не перевищує 15 осіб для роздрібних і до 25 осіб для оптових підприємств.

Господарське, або партнерське, товариство — це господарюючі суб'єк­ти, юридичні особи, створені згідно з угодою юридичними і фізичними особами через об'єднання майна, капіталу для здійснення комерційної діяльності. Кожний партнер є членом товариства і несе відповідальність у межах зробленого ним внеску.

До господарських товариств, що діють на принципах партнерства, мож­на віднести: повне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, командитне товариство.

Акціонерне товариство — має статутний фонд, поділений на визначе­ну кількість акцій однакової номінальної вартості. Засновниками і акціо­нерами товариства можуть бути юридичні та фізичні особи. Вони несуть майнову відповідальність у межах зробленого внеску. Акціонерні товари­ства бувають двох видів: відкриті (ВАТ) і закриті (ЗАТ). Якщо у ВАТ акції розповсюджуються через вільну купівлю-продаж на біржах, то ЗАТ не мають права їх публічно продавати, а лише розповсюджувати між заснов­никами.

Кооператив — це автономна асоціація осіб, які добровільно об'єднали­ся для забезпечення своїх економічних, соціальних і культурних потреб за допомогою підприємства, що перебуває у спільному володінні й управ­ляється демократично. Членами кооперативу зазвичай є фізичні особи. Вони вносять обов'язкові внески, а за бажанням — і додаткові. Принцип "один член-пайовик — один голос" вирізняє кооперативи з-поміж інших організаційно-правових форм, де "голос" визначає розмір капіталу.

Підприємства, товариства, кооперативи мають право об'єднати свою комерційну діяльність у межах більш складних формувань: корпорацій, консорціумів, концернів. При цьому члени об'єднань зберігають юридич­ну самостійність. Більшість об'єднань діє на основі статуту. Вони визнані юридичними особами.

У сфері комерційної діяльності функціонують такі об'єднання:

— асоціація — договірне об'єднання учасників для координації комер­ційної діяльності; воно діє на основі Положення і не має права втру­чання у комерційну діяльність будь-якого учасника;

— корпорація — договірне об'єднання, яке, на відміну від асоціації, делегує окремі повноваження управлінню корпорацією для централі­зованого регулювання діяльності кожного учасника;

— консорціум — тимчасове статутне формування для вирішення крупно масштабної проблеми; до консорціуму залучається промисловий, банківський і торговий капітали; учасниками консорціуму є юридичні особи;

— концерн — жорстке об'єднання підприємств промисловості, торгівлі, транспорту, банків на основі повної фінансової залежності від голов­ного підприємства і централізації ресурсів;

— спілка кооперативів — добровільне об'єднання споживчих товариств, виробничих, сервісних кооперативів у спілки за територіально-галу­зевим принципом; для спілок характерно об'єднання кооперативів одного профілю (спілки бувають районні, міжрайонні, обласні, все­українські; у своїй діяльності вони керуються тим же кооператив­ним принципом, що і кооперативи).

У світовій практиці відомі також інші складні організаційно-правові форми — трести, синдикати, холдингові компанії, фінансово-промислові групи, але у сфері комерційної діяльності України вони трапляються дуже рідко.

Юридичні особи, наприклад, виступають у цивільному і комерційному оборотах як самостійні суб'єкти права. Що стосується філій, представ­ництв, деяких видів господарських асоціацій, то вони цим статусом не володіють, оскільки не є юридичними особами. Такі юридичні особи, як товариства з додатковою відповідальністю та командитні товариства не­суть майнову відповідальність у повному обсязі. Інші види — тільки в ме­жах зроблених їхніми учасниками внесків.

Корпоративні структури мають можливість формувати фінансові ресур­си за рахунок емісії акцій, облігацій. Відповідно стабільнішою в них є стратегія розвитку, конкурентна спроможність. Водночас такі організацій­но-правові форми менш оперативні в динамічних ринкових ситуаціях.

Кооперативні форми соціально справедливі, демократичні, але в ко­мерційній сфері пріоритетними виступають інші цінності: доходи, при­бутки, дивіденди, які не характерні для них, тому комерційна діяльність у кооперативах обмежена.

Отже, кожна організаційно-правова форма має свої плюси і мінуси, тому в практичній діяльності їх слід кваліфіковано використовувати для досяг­нення комерційного успіху і послаблення позицій конкурента.

Дата добавления: 2014-01-04