Соціально-демографічний аспект екології людини

Лекція 7-8.

· Життєвий потенціал

· Демографічна поведінка, народжуваність і відтворення населення

· Динаміка чисельності населення Землі і типи його відтворення

Темпи зростання населення і приросту сукупного суспільного продукту, що супроводжуються збільшенням за бруднення природного середовища, взаємопов'язані. Збільшення кількості населення потребує відповідного приросту виробничих фондів для збереження досягнутого рівня споживання товарів і благ, приросту невиробничих фондів, створення нових робочих місць, соціальних гарантій. Такий рівень забезпечується за рахунок частини фонду накопичення, тобто демографічних інвестицій. Отже, забруднення довкілля відбувається внаслідок приросту сукупного суспільного продукту, а він необхідний для забезпечення демографічного приросту. Пов'язані з цими питаннями проблеми досліджує демографія (грец. dеmоs - народ і & gгарhо — пишу) — суспільна наука, що вивчає населення і закономірності його розвитку. Екологія людини використовує накопичений нею методичний арсенал, досліджень.

Життєвий потенціал, вимірюваний у людино-роках життя людської спільноти, що населяє ту чи іншу антропоекосистему, є інтегральною й однією з основних характеристик в екології людини. Його з’ясування дає змогу передбачити перспективи життя народу чи спільноти.

Життєвий потенціал — кількість років життя, яку має прожити осо ба чи група осіб у певному віці, розрахована за умови збереження наявного рівня повікової смертності на основі таблиць смертності

Життєвий потенціал окремої людини вимірюється тривалістю життя, яке вона має прожити. Життєвий потенціал сім'ї вимірюється сумарною тривалістю майбутнього життя членів цієї сім'ї, тобто кількістю людино-років, яку можуть прожити всі члени сім'ї в її нинішньому складі. Життєвий потенціал усіх живих людей певної спільноти визначається сумою життєвих потенціалів індивідів.

Бюджет життя за своєю структурою складається з періодів виховання і навчання, трудової діяльності, пенсійного.

Підтримання життєвого потенціалу пов'язане з процесом поновлення поколінь людей, що забезпечується:

1) взаємодією двох протилежно спрямованих потоків народжень і смертей;

2) міграційним обміном: взаємодією потоків прибуттів і вибуттів людей.

На тривалість життя загалом впливають біологічні та соціальні чинники. Основними з біологічних чинників є стать і вік,. Належність до тієї чи іншої статі визначає життєстійкість організму. Вища природна життєстійкість притаманна жінкам. Проте на біологічні чинники впливають соціальні умови. Якщо жінки опиняються в особливо важких умовах життя, їх природна життєстійкість кардинально знижується, Отже, біологічні і соціальні умови взаємодіють між собою і їх недоцільно розділяти.

Вік відображає ступінь зносу організму, зниження його опірності і життєстійкості. Однак на рівень вікової смертності також впливають соціальні умови.

До біологічних чинників належить генетична програма, «записана» у заплідненій яйцеклітині, з якої згодом розвивається організм. Якщо вона виявиться сприятливою, це означатиме, що з генетичної точки зору організм має передумови для довгого життя. Однак соціальні умови або нівелюють сприятливі задатки, знижуючи природну життєстійкість організму, зменшуючи ступінь його опірності тимчасовим впливам, або дають змогу їх реалізувати.

Соціальні умови визначають дію великої кількості чинників, інтенсивність яких залежить від матеріального становища і морального стану населення, тобто від усього того, що характеризує спосіб життя людей спільноти загалом.

Харчування теж впливає на рівень смертності. Недоїдання є першопричиною смерті мільйонів людей у країнах, що розвиваються. Проте цей чинник може також скорочувати тривалість життя, якщо має місце переїдання, що призводить до надлишкової ваги. Отже, залежність між харчуванням і смертністю має криволінійний характер. Залежність між рівнем харчування і смертністю вимагає поширення раціонального харчування, з одного боку, і ліквідації голоду і недоїдання в окремих країнах і суспільних групах — з іншого. Споживання алкогольних напоїв теж безпосередньо пов'язане з причинами смерті.

Рівень житлового забезпечення також є фактором рівня смертності. Проживання в підвалах, сирих і темних приміщеннях призводить до тяжких захворювань, що прискорює настання смерті.

Відсутність належного одягу і взуття може спричинити простудні захворювання, що теж послаблюють життєстійкість організму.

Характер праці є чинником, що впливає на рівень смертності: сприятливі умови праці знижують смертність, а несприятливі — підвищують.

Певну роль відіграє характер використання вільного часу. Одна справа, якщо він витрачається раціонально, зовсім інша — якщо він витрачається на шкоду організму.

Дотримання принципів особистої гігієни, заняття фізкультурою, чистота, оптимальна тривалість сну — усе це сприяє зміцненню здоров'я і продовженню життя людини.

Велике значення мають фізичні умови та природно-кліматичні особливості (клімат, рельєф, фауна та ін.).

За оцінками на 1975 р., в усьому світі лише 1,5 млн чоловіків і 2,5 млн жінок померли, вичерпавши генетичні потенції. Це становило відповідно лише 8% і 1.5% від кіль кості всіх померлих чоловіків і жінок. Отже, із 56 млн померлих у світі в 1975 р. лише 7% досягли своєї природної біологічної межі життя, а 93% — передчасно залишили цей світ. Загалом кількість втрачених років життя у всіх країнах в середньому становила 32 роки. На сьогодні масштаб утрат життєвого потенціалу мало змінився.

Отже, утрати життєвого потенціалу — це кількість років життя, втрачених (недожитих) у середньому одним індивідом чи спільнотою людей, що проживають на певній території.

Одним із основних об'єктів вивчення екології людини є її демографічна поведінка. Демографічна (грец. demos — народ і grapho — пишу) поведінка — система взаємозалежних дій чи вчинків, спрямованих на зміну або збереження демографічного стану спільноти людей.

Вона охоплює дії, пов'язані з відтворенням населення (шлюбна і репродуктивна поведінка), міграцією населення (міграційна поведінка), ставленням до свого здоров'я (поведінка самозбереження).

Репродуктивна поведінка — система дій і стосунків, які опосередковують народження чи відмову від народження дитини в шлюбі чи поза ним. Синонімами репродуктивної поведінки є терміни «генеративна» і «прокреативна поведінка».

Поняття «репродуктивна поведінка» застосовують зазвичай для позначення тих дій і стосунків, що пов'язані зі здійсненням повного репродуктивного циклу (зачаття — вагітність — народження живої дитини), з послідовною зміною репродуктивних подій. Дії і стосунки, що перешкоджають настанню кожної ланки репродуктивного циклу, становлять інший бік репродуктивної поведінки і традиційно позначаються як регулювання народжуваності, внутрісімейний контроль за народжуваністю, планування родини. Якщо репродуктивний цикл переривається (використання контрацептивів, штучний аборт, мертвонародження), його називають неповним.

Народження дітей у шлюбі пов'язане з чергуванням повних та часткових репродуктивних циклів і визначається кількістю живонароджень. Що менший рівень потреби в дітях, то більша частина репродуктивного періоду жінки(у середньому з 18 до 43 років) буде пов'язана з частковими репродуктивними циклами.

Розрізняють три основні типи репродуктивної поведінки: багатодітна (потреба в 5 і більш дітях), середньодітна (потреба в 3—4 дітях), малодітна (потреба в 1—2 дітях). Середня кількість дітей у родині як показник інтенсивності дітородіння дає змогу оцінювати рівень народжуваності в країні.

Потреба в дітях — найбільш інерційна складова репродуктивної поведінки, оскільки вона є результатом засвоєння репродуктивних норм і традицій, прийнятих у певній спільноті людей, успадкований репродуктивний досвід попередніх поколінь.

Відтворення населення забезпечує народжуваність — процес дітонародження у спільноті людей в певному її поколінні.

Загальний коефіцієнт народжуваності — відношення кількості осіб, народжених живими, впродовж календарного року до середньорічної кількості населення (вимірюють в проміле).

Співвідношення народжуваності і смертності визначається відтворення населення — безупинне поновлення поколінь людей. У статистиці терміну «відтворення населення» відповідає поняття «природний рух населення». Показники природного руху населення регіону показують, наскільки виросла чи скоротилася кількість населення в цьому регіоні внаслідок природних процесів — народжень і смертей.

Демографічну ситуацію в Україні можна оцінити як несприятливу. Скорочення чисельності населення, зменшення тривалості життя і стрімке падіння народжуваності стали характерними ознаками демографічних процесів останнього десятиліття і дають підстави кваліфікувати їх як ознаки демографічної кризи.

Подальший приріст населення пов'язаний з удосконаленням засобів виробництва, передусім із використанням металів і нових технічних засобів. Завдяки цьому кількість населення протягом 1000 років збільшилася у 3—5 разів. Більшість людей (приблизно 70%) проживала в Азії. Най-густіші скупчення сформувалися в Китаї (500 млн осіб), у країнах Південно-Азійського субконтиненту (35 млн), Римській імперії (48 млн). В Америці, Австралії, Східній Європі на той час проживали приблизно 6% населення Землі. Зростання кількості людей на Землі відбувалося у близькій до геометричної прогресії. Подвоєння відбувалося кожні 1000—2500 років у період Нової ери і кожні 900— 40 років протягом останніх двох тисячоліть.

Таблиця. Динаміка зростання чисельності населення Землі

Період, роки	Збільшення млн осіб (від—до)	Період подвоєння чисельності людства, роки
7000-4500 до н.е.	10—20
4500-2500	20—40
2500—1000	40—80
1000—0	80 -160
0—900 н.е.	160-320
900—1700	320—600
1700—1850	600—1200
1850—1950	1200—2500
1950—1990	2500—5000
1990—2001	5000—6000

Сумарний коефіцієнт народжуваності (середнє число народжень в однієї жінки за все її життя) у розвинутих країнах істотно нижчий від величини, прийнятої за низький рівень (2,15), а в усіх країнах, що розвиваються, він наближається до високого (4,0), а іноді перевищує його.

Отже, сучасний тип відтворення населення, що властивий економічно розвинутим країнам, характеризується низькими народжуваністю, загальною і дитячою смертністю, високою тривалістю життя і дуже низьким (іноді нульовим і навіть негативним) природним приростом населення.

Дата добавления: 2014-01-04