Тема 3-5. Адаптації тварин і рослин до факторів навколишнього середовища

Р.

Р.

Н.р.

Висновки

План

Тема: Принципи навчання економіки

1. Поняття про принципи навчання.

2. Характеристика принципів навчання.

=1=

Принципи навчання - це провідні ідеї, які пронизують собою весь навчально-виховний процес. Під принципами навчання розуміють визначену систему вихідних, основних дидактичних вимог, настанов до процесу навчання, виконання яких забезпечує необхідну ефективність практичної діяльності. Ці вихідні положення обумовлені закономірностями педагогічного процесу та метою і завданнями, які висуває перед школою суспільство.

Перші спроби створення цілісної системи принципів навчання належать Я. А. Коменському, И. Г. Песталоцці, А. В. Дістервегу. Значний внесок у розробку принципів навчання зробив В. Д. Ушинський.

Нині існують різні підходи до характеристики принципів навчання: психологічний, соціальний, методичний, історико-педагогічний, кібернетичний тощо. Незважаючи на різноманітні підходи до характеристики принципів навчання, вони виражають в основному один і той же зміст та одні й ті ж тенденції в розумінні закономірностей навчання.

Основним джерелом для формулювання принципів навчання економіки є узагальнення передового педагогічного досвіду, втілення у педагогічну практику результатів науково-педагогічних досліджень.

Принципи навчання виконують регулятивну функцію, яку можна розглядати у двох аспектах: по-перше, як спосіб побудови наукових дидактичних теорій; по-друге, як спосіб регуляції практики навчання. Дидактичні принципи є основою навчання всіх шкільних предметів і діють на всіх етапах навчально-виховного процесу. Вони значною мірою визначають зміст, форми організації і методи навчання.

Згідно із вимогами дидактики, навчання економіки повинно здійснюватися на високому науковому рівні, в органічній єдності із вихованням і розвитком учнів. Воно має бути доступним для учнів відповідного віку, проводитись у певній логічній послідовності і в тісному зв'язку із практикою. Діяльності учнів в процесі навчання треба надавати активного характеру, а свідомо набуті учнями знання, уміння і навички повинні бути міцно закріплені. Розв'язуючи будь-яке навчальне завдання, проводячи кожне конкретне заняття, треба одночасно враховувати різні принципи навчання і створювати умови для їх реалізації. Принципи навчання взаємозв'язані між собою. Застосування кожного з них сприяє реалізації всієї системи принципів навчання в цілому. Так, забезпечуючи принцип науковості в навчанні, легше домогтися свідомості й активності учнів, і навпаки, якщо учні ставляться до навчання свідомо й активно, легше забезпечити науковий рівень навчання. Втілення принципу зв'язку теорії з практикою полегшується, якщо забезпечується наочність у навчанні. І навпаки, якщо вивчення теорії проводиться в тісному зв'язку із практикою, створюються умови для унаочнення навчального процесу.

Т.-д. система має внутрішню енергію, яка є функцією її стану.

В усіх процесах при зміні внутрішньої енергії виконується закон збереження енергії.

Робота та теплота – 2 форми передачі енергії, вони є функціями т.-д. процесів, а не станів т.-д. систем.

2.12. Історія відкриття та філософські аспекти 1-го принципу термодинаміки.

· Роберт Майєр «Органічний рух в зв’язку з обміном речовин» (1845 р.)

· Джеймс Джоуль. Експеримент.

· Рудольф Клаузіус «Про рушійну силу теплоти» (1850 р.). Розвиток механічної теорії теплоти. Внутрішня енергія.

· Саді Карно (1796 -1832) Різниця температур – умова перетворення теплоти в роботу.

Робота – енергія, яку передає одне тіло іншому тілу та яка не зв’язана з переносом теплоти та (чи) речовини.

Теплота – енергія, яку передає більш нагріте тіло менш нагрітому та яка не зв’язана з перенесенням речовини та з виконанням роботи.

2.13. Перший принцип термодинаміки та найпростіші термодинамічні процеси.

1. Теплоємність т.-д. с. кількість теплоти, яку необхідно надати т.-д. с., щоб підвищити її температуру на один градус.

2. Теплоємність питома (С^пит) - кількість теплоти, яку необхідно надати одиниці маси речовини, щоб підвищити її температуру на один градус.

3. Теплоємність молярна (С^мол) - кількість теплоти, яку необхідно надати одному молю речовини, щоб підвищити її температуру на один градус.

М – молярна масса.

4. Теплоємність т.-д. с. за сталого об’єму (С_V)

5. Теплоємність т.-д. с. за сталого тиску (С_Р)

Нескінченно малий приріст функції Н – повний диференціал. Тому Н – функція стану т.-д. с. Вона має назву – ентальпія.

2.14. Співвідношення між С_Р та С_V для ідеального газу

Це відома формула Майєра.

2.15. Ізохорний, ізобарний та ізотермічний т.-д. процеси

2.16. Адіабатний процес

За такої умови т.-д. система має нульову теплоємність.

Для одного моля ідеального газу

Тут відношення має назву стала Пуассона.

Таким чином, маємо диференціальне рівняння

,

яке легко інтегрується

Це рівняння Пуассона.Воно описує адіабатний процес.

З нього легко отримати для одного моля ідеального газу аналогічні рівняння

Робота за адіабатного процесу.

.

Тут враховано, що

.

2.17. Політропний процес (C=const).

Це т.-д. процес за сталої теплоємності.

Тема: Визвольна війна українського народу середини ХУІІ ст. Утворення козацької держави.

1. Причини війни, її характер та рушійні сили.

2. Хід війни у 1648-1654 рр. Переяславська Рада. "Березневі статті".

3. Формування української держави.

4. Події 1654-1657 рр.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Історія України. Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей – К., 1998, с. 133-147

2. Лановик Б.Д. Історія України. – К.,1999, с. 84-97

3. Субтельний О. История Украины.- К.,1994, с. 159-179

4. Савченко Н.Н., Филиппенко Р.И. Учебное пособие "История Украины: конспект лекций" для студентов - X.: Изд-во НФАУ, 2002. – с. 37-47

1. Причини, характер та учасники війни.

ХУІІ століття у Європі було дуже бурхливим:

- між католицькими державами і протестантським союзом відбувалася 30-річна війна(1618-1648рр);

- в Англії почалася буржуазна революція;

- постійним явищем були селянські війни (в Росії, Німеччині, Швеції);

Неспокійно було і в Речі Посполитої: вона пережила ряд козацько-селянських повстань (останнє закінчилось у 1638 р). Наступне десятиріччя - 1638-1648 – у Польщі називали "золотим покоєм", однак цей спокій був оманливим, тому що залишалися протиріччя, які призвели до війни – "Хмельниччини".

Причинами війни були:

І. Соціально-економічні.

1) Посилення феодального гніту селян:

- польській шляхті належала більшість земель України;

- панщина становила 4-5 днів на тиждень, крім того, селяни виконували безліч інших повинностей;

- відсутність будь-яких прав у селян;

- щоб отримати більше прибутків, шляхтичі часто передавали свої землі в оренду євреям. Строки оренди були дуже короткими – 2-3 роки, і орендарі нещадно експлуатували селян. Француз Боплан порівнював становище українських селян з галерними невільниками;

2) Невдоволення своїм становищем козацтва:

- з одного боку, на початку ХУІІ століття козацтво стає провідною силою суспільства, даючи успішну відсіч татарсько-турецьким нападам, захищаючи кордони Речі Посполитої;

- в той же час, польський уряд постійно обмежує права козацтва (скорочено реєстр до 6 тис., не виплачується своєчасно зарплата, обмежується козацьке самоврядування та судочинство). "Козаки – це нігті на руках нашої політики,- часто казали польські королі. - Вони дуже швидко ростуть, тому їх потрібно частіше підстригати". Козацька делегація у 1632 р. навіть була позбавлена права брати участь у виборах нового короля Владислава.

3) Незадоволення своїм становищем українських міст та міського населення:

- постійно порушується Магдебурзьке право;

- залежність міського населення від польських магнатів;

- занепад українських міст.

ІІ. Національно-релігійні причини.

1) наступ католицької та уніатської церкви на православну, переслідування православної віри; заборона православним обіймати адміністративні посади навіть у місцевих органах;

2) Національне гноблення:

- українському населенню нав’язується польська мова;

- занепад української освіти;

- переслідування та знущання з української мови.

- своєї власної еліти в той час Україна не мала: українська шляхта все більше "соромиться" руської віри та мови, переходячи у католицизм. "Ополячились та покатоличились" – так про них казали в той час.

Найбільш активними учасниками війни були:

- козацтво;

- селяни;

- міщанство;

- дрібна українська шляхта;

- підтримку надавала повстанцям православна церква.

Характер війни можна визначити як:

- антифеодальний;

- національно-визвольний;

- з релігійними лозунгами.

Головними завданнями війни можна вважати такі:

- звільнення України з-під влади Речі Посполитої;

- сформувати власну українську державу;

- ліквідація існуючої феодально-кріпосницької моделі суспільства і створення нової, заснованої на дрібній власності на землю фермерського типу.

Очолив повстання Богдан (Зіновій)Хмельницький (1595 –1657 рр.)

- був освіченою людиною, вільно володів польською, латинською, турецькою та французькими мовами;

- майже все своє життя провів у війнах та походах. У битві під Цецорою у 1620 р. потрапив до полону і 2 роки провів у турецькій неволі;

- після повернення з полону жив у своєму хуторі Суботові, записався до реєстрового війська, брав участь у походах на Константинополь;

- під час війни між Польщею і Москвою бився на боці поляків;

- у війні Франції з Іспанією у 1644-46 рр. разом з 2 тисячами козаків брав участь в облозі Дюнкерка. На його здібності звертав увагу кардинал Мазаріні;

- у 1638 р. отримав посаду писаря війська Запорізького;

- намагався відстояти свої права в суді після захвату його хутора шляхтичем Чаплинським, але законним шляхом правди не добився, тому у грудні 1647 р. прибуває на Січ, на його заклик козаки виганяють з Січі польську залогу, і в лютому 1648 р. був обраний гетьманом.

2. Хід війни у 1648-1654 рр.

Починаючи війну з Польщею, Хмельницький добре розумів, що потрібен союзник. Росія ним стати не могла – вона сама ще не встигла відійти від війн з Польщею - і тому гетьман укладає союз з Кримським ханом (щоб мати міцний тил та допомогу татарської кінноти).

Національно-визвольна війна почалася серією блискучих воєнних перемог, що пояснюється наявністю у повстанців талановитого лідера.

1648 рік:

- 5-6 травня - битва під Жовтими Водами;

- 16 травня - битва під Корсунем

- вересень - битва під Пилявцями (Поділля)

- з листопада – почалася облога Львова, але брати штурмом це старовинне місто гетьман відмовився, і, взявши викуп у 20 тис. злотих, повертається у грудні до Києва.

- Польський уряд, наляканий перемогами Хмельницького, запропонував йому переговори, але гетьман висунув такі умови, які Польща відмовилася задовольнити. Тому наступного року війна продовжується.

1649 рік:

- з 30 червня почалася облога фортеці Збараж (тривала 7 тижнів);

- липень – Зборівська битва, під час якої поляки підкупили татар, і хан вимагає негайно розпочати переговори з Польщею. Перемога дісталася полякам, Хмельницький змушений був укласти Зборівський мир 8 серпня 1649 р. За його умовами:

- влада гетьмана поширюється на 3 воєводства (Київське, Брацлавське та Чернігівське, причому тут не мали права проживати поляки, євреї і була скасована унія);

- реєстр - 40 тис.;

- київському митрополиту обіцяне місце в сенаті;

- селяни, які не потрапили до реєстру, повинні були знов повертатися до своїх власників. Фактично за Зборівським миром була встановлена автономія для частини українських земель.

1650 рік

- Б.Хмельницький продовжує переговори з Москвою з метою залучити її на свій бік у війні проти Польщі;

- відбувся молдавський похід, щоб здобути підтримку молдавського володаря.

1651 рік

- війна поновлена,

- у червні - відбулася битва під Берестечком (на Волині, Рівненська обл.), з обох боків в ній брали участь 300 тис. – це більше, ніж у Бородинській битві 1812 р. І знов - зрада кримського хана. Татарське військо Іслам-Гірея відмовилося воювати в дні мусульманського свята – курбан-байрам. Втрати татар під час бою були сприйняти ними як справедлива кара Аллаха за порушення давнього звичаю предків. Відступаючи, хан взяв у полон Б.Хмельницького і писаря І.Виговського, а козацькі загони тимчасово очолив Іван Богун. Викупившись з неволі, гетьман повернувся, але битва вже скінчилася поразкою, 30 тис. козаків загинули.

- вересень – Білоцерківська угода, на невигідних для України умовах - під владою гетьмана залишається лише Київщина, реєстр скорочується до 20 тис., до того ж гетьман втрачає право на зовнішню політику.

- Невдоволення народних мас умовами Білоцерківського миру виявилося в їх масовому переселенні на Слобожанщину – під захист московської влади (Чернігівщина, Ніжин, Полтавщина, Миргород).

- у травні вщент були розбиті польські війська у битві на рівнині Батіг (над Бугом), 8 тис. поляків були зарублені козаками, це була їхня помста за Берестечко. Цю перемогу Хмельницького історики порівнюють з перемогою карфагенського полководця Ганнібала під Каннами.

- Відбувся другий молдавський похід – закінчується невдало, під час нього загинув старший син Богдана – Тимофій, на якого гетьман покладав особливі надії, вбачаючи в ньому свого наступника.

- нову перемогу над польським військом отримали козаки під Жванцем (на Поділлі)

- але цього року в Україні було дуже неспокійно - епідемії чуми та холери, почалися бунти козаків, а спільник хан укладає сепаратний мир з Польщею. Тому гетьман активізує переговори з Росією, і нарешті -

- 1 жовтня Земський Собор у Москві прийняв рішення про початок війни з Польщею і надання допомоги козакам.

- В Україну виїхало російське посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним.

18 січня 1654 р. відбулася Переяславська Рада, а в березні був укладений договір з Росією, відомий як "Березневі статті", згідно з якими:

- українські землі переходять під захист Росії;

- на Україні зберігається її козацький устрій (в т.ч. виборність козацької старшини), судочинство, фінансова та адміністративна система;

- реєстр - 60 тис.;

- повна самостійність у внутрішній політиці;

- але: обмежуються права гетьмана у відносинах з Польщею та Туреччиною, і певна частина податків, зібраних в Україні, мала надходити до Москви.

Історики по-різному оцінюють Переяславський договір 1654 р.:

- як персональну унію, за якої дві країни, маючи одного монарха, зберігають самоврядування;

- як протекторат Московії над Україною: Україна – васальна, залежна територія;

- як входження України до складу Московської держави;

- як військово-політичний союз Москви та України;

- як конфедерація Москви та гетьманщини;

- як воз’єднання України з історичними землями Росії.

Трактування договору ускладнюється тією обставиною, що, укладаючи договір, кожна сторона вкладала в нього свій зміст:

- московська – розглядала його як крок до заволодіння Україною,

- українська – сподівалася зміцнити власну державність.

3. Формування української козацької держави.

Головними наслідками війни можна вважати:

- розгром польської армії та ліквідація старої адміністративної системи;

- скасування кріпосницьких порядків;

- утворення української держави – козацької республіки з виборними органами влади і колегіальністю в прийнятті рішень.

Які ознаки державності з’являються під час війни?

1) Територія:

- 200 тис. кв. км;

- на Лівобережжі - Чернігівщина, Полтавщина,

- на Правобережжі – Київщина і частина Поділля;

- столиця – Чигирин;

2) Адміністративний устрій: полки

сотні

- полк - був військово-адміністративною одиницею (кількість їх – 40, потім 16, пізніше - 20). Рада обирала полковника та полкову адміністрацію.

- сотні – їх було 272. Управляв сотнею сотник, якого обирала сотенна рада;

- міста – мали Магдебурзьке право, управлялися виборними магістратами;

- села – управлялися старостами (війтами), яких обирала селянська община.

3) Політична влада.

- главою держави був гетьман, який обирався;

- законодавчим органом була Генеральна Рада;

- виконавчий орган – Генеральна старшина (уряд), який також обирався (писар, обозний, підскарбій, осавули, хорунжий, бунчужний);

4) Збройні сили.

- військо під час війни було 300 тис.,

- за "Березневими статтями" – 60 тис.

- запрошувалися також найманці. За військовою організацією та тактикою українська армія була однією з найкращих у Європі ХУІІ ст.

5) Податкова і фінансова системи:

- бюджет був бездефіцитний (і це під час війни!);

- введена посада генерального підскарбія (1654 р.). який опікувався бюджетною сферою;

- карбувалася власна монета;

- доходи надходили до казни у вигляді податків з селян та міщан і податків з торгової діяльності;

- за рахунок бюджету утримувалися військо, державний апарат та суд;

- старшина та духовенство були звільнені від сплати податків;

6) Право та судова система.

- суд був становим: козацький, магістратський та духовний;

- правова система будувалася на Литовських статутах і за давніми козацькими вольностями;

7) Самостійна зовнішня політика: дипломатичні відносини з Росією, Кримом, Туреччиною, Молдавією, Швецією та ін.

8) Соціальна структура суспільства:

- козацтво: старшини та низове; мало право власності на землю, брати участь в прийнятті політичних рішень;

- селянство – стало вільним, скасовано кріпацтво. Селяни могли продавати свої землі, передавати їх у спадщину, вільно переходити у козацтво;

- міщанство;

- духовенство - тільки православне.

9) Державна символіка - герб війська Запорозького, прапори.

4. Події війни 1654-1657 рр.

Навесні 1654 р. армія Хмельницького разом з російськими військами успішно воює проти поляків на території Білорусії. Але московський цар був занепокоєний зростанням популярності гетьмана на білоруських землях, які вважав своєю вотчиною.

Тим часом татари здійснювали спустошливі напади на Україну, грабуючи її, і щоб забезпечити собі міцний тил, 1655 р. Хмельницький укладає договір про нейтралітет з Кримом.

Військові успіхи Росії проти Польщі занепокоїли Швецію, і вона також вирішила вступити у війну. Для Польщі настали скрутні часи, польські історики називають цей час "Потопом": Річ Посполита була на порозі знищення. В той же час Швеція пропонує допомогу Україні у зміцненні своєї державності, обіцяє захищати її від Росії. Розпочавши переговори зі Швецією, Хмельницький опинився у дуже складному становищі, між двох вогнів. Ним була дуже невдоволена Москва.

У 1656 р., не питаючи згоди гетьмана, Росія укладає з Польщею Вільнюський мир, який Хмельницький розцінив як відмову надалі захищати права України.

Щоб успішно воювати проти Польщі, Хмельницький намагається створити нову коаліцію, починає переговори з придунайськими державами: Молдавією, Трансільванією та Валахією. Але довести справу до кінця йому не вдалося. Засмучений невдачами у зовнішній політиці, зрадою Москви та особистими негараздами (він дуже боляче переживав смерть свого сина), Богдан Хмельницький помирає 27 липня 1657 р. Похований в Іллінській церкві у Суботові.

Роль Б.Хмельницького в історії України: (Див. підручники: Лановик, с. 85-90, Субтельний, с. 178-179, Лях, розділ У, гл.1)

- засновник української держави;

- забезпечив національну єдність: не допускав збагачення старшини за рахунок рядових козаків і селян і не дозволяв "черні" диктувати свою волю;

- видатний полководець, засновник української армії, одержував блискучі перемоги, зробив внесок у розвиток військового мистецтва - вмів правильно визначити момент і напрям головного удару, вдало роз’єднуючи сили ворога знищував їх по черзі, вміло організовував розвідку і партизанську боротьбу в тилу ворога; його перемоги порівнюють з видатними полководцями минулого - Олександром Македонським та Ганнібалом;

- дипломат, який вивів Україну на міжнародну арену, вільно володів кількома

мовами.

Оцінки діяльності Б.Хмельницького:

Постать Б.Хмельницького неоднозначно оцінюється істориками.

М.С.Грушевський: «В нім занадто багато від Азії від великих азійських завойовників-кочовиків, фундаторів держав Орд. З тою поважною відміною, що для нього матеріалом, гарматним м’ясом служили не чужі, підбиті племена, а свій власний народ. Він збудував свою владу, владу пануючої старшинської весртви, ціною страшних жертв мас. Він зробив пустою половину України, щоб укріпити панування своє і своєї династії. В нім цілком не видно елементарної державної економіки, руки державного хазяїна української землі, як колись говорили».

О.Оглоблін: «Найбільше місце Б.Хмельницького в історії України – не як полководця, хоча б й великого, не як дипломата, хоча б й блискучого, а як державного діяча, фундатора й будівника Української козацької держави. Яку б ділянку громадсько-державного життя не взяти – хмельницький виступає скрізь як державний діяч великого формату».

Н.Яковенко «…хитроумний гетьман, плетучи мереживо союзницьких комбінацій, мимоволі сам закладав основи для неї (незгоди), бо кожний з його дипломатичних ходів зрештою переріс у братовбивчу війну між прихильниками полярних зовнішньополітичних орієнтацій».

Безперечно, Хмельницький був видатним політичним діячем, який об’єднав у визвольному русі різні суспільні сили. Він ніколи не відмовлявся від своєї мети – звільнення України від іноземного гноблення. Тому головним здобутком Хмельницького була Українська держава.

Образ Б.Хмельницького висвітлений в мистецтві:

- М.Старицький "Богдан Хмельницький";

- Г.Хоткевич "Богдан Хмельницький";

- І.Ле "Богдан Хмельницький";

- Н.Рибак "Переяславська Рада";

- П.Панч "Гомоніла Україна";

- П.Загребельний "Я, Богдан";

- Г.Сенкевич "Вогнем і мечем"

Вшанування пам’яті Б.Хмельницького:

- у 1943 р. під час війни була введена висока урядова нагорода – орден Богдана Хмельницького;

- місто Переяслав було перейменоване на Переяслав-Хмельницький, місто Проскурів – у Хмельницький, а Кам’янець - Подільська область – на Хмельницьку.

Висновки.

Таким чином, найголовнішим результатом війни з Польщею стала поява нової держави – України, яка перейшла під захист московського царя на правах автономії. Це було закріплено "Березневими статтями."

Але подальша доля української держави складається трагічно – протягом ХУІІ-ХУІІІ ст. царський уряд поступово обмежує автономію, поки від неї нічого не залишилось.

Завдання:

Заповніть таблицю «Українсько-польські угоди часів Визвольної війни»:

Угода	Дата	Основні умови	Значення для України

1. Середовища існування тварин і рослин.

2. Адаптація організмів до світлового режиму:

а) світлові адаптації рослин;

б) світло як умова орієнтації тварин;

3. Температурні адаптації тварин і рослин:

а) температурні адаптації рослин;

б) температурні адаптації тварин;

4. Адаптації організмів до водного режиму:

а) адаптації рослин до підтримання водного балансу;

б) водний баланс наземних тварин;

в) екологічні адаптації гідробіонтів.

5. Адаптації тварин і рослин до повітряного середовища.

6. Едафічні адаптації організмів.

Дата добавления: 2014-01-04