Тема 7. Облік операцій в іноземній валюті. Державний кредит – система економічних відносин між державою в особі її органів влади чи управління

Державний кредит.

Державний кредит – система економічних відносин між державою в особі її органів влади чи управління, з одного боку, та фізичними і юридичними особами – з іншого, за яких держава виступає як позичальник, кредитор чи гарант.

Найпоширенішою формою державного кредиту є така, за якої держава є позичальником грошових засобів, значно рідше держава виступає кредитором.

У певних випадках держава виступає гарантом, тобто бере на себе відповідальність за погашення позики. Якщо боржник своєчасно виконує свої боргові зобов’язан­ня перед кредитором, гарант не несе ніяких витрат. У випадку ж невиконання позичальником своїх боргових зобов’язань дер­жава покриває їх із своїх централізованих грошових фондів.

5. Міжнародний кредит.

Міжнародний кредит – це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу.

Ознакою цього кредиту є належність кредитора і позичальника до різних країн.

Його суб’єктами є держава (в особі центрального банку, скарбниць або міністерства фінансів), банки, міжнародні фінансові організації, корпорації, фірми, фізичні особи.

Об’єктом міжнародного кредитування є передача на певний строк, як правило з виплатою процентів валютних ресурсів.

Кредиторами і позичальниками можуть бути міжна­родні організації – МВФ, МБРР та ін.

Функції кредиту:

1. Перерозподільча – кредит забезпечує акумуляцію тимчасо­во вільних грошових ресурсів домогосподарств, підприємниць­кого та державного сектору, які пере­розподіляються на користь тих суб’єктів, які мають тимчасову по­требу їх використання.

2. Емісійна функція виявляється у створенні нових платіжних засобів кредитними установами.

3. Контрольна функція полягає в тому, щов процесі кредитування забезпечується контроль за дотриман­ням умов та принципів кредиту з боку суб’єктів кредитної угоди.

4. Стимулююча функція – можливість вкласти вільні кошти у позики, що приносять дохід, стимулює кредитора прискорювати оборот свого капіталу.

5. Регулююча – кредит виступає важливим засобом державного регулювання економіки.

6. Кредитна система та її структура

Кредитна система – це система кредитних відносин, прин­ципів і форм кредитування, а також су­купність кредитно-фінансових установ, які реалізують ці кредитні відносини.

Через кредитну систему реалізується сут­ність та функції кредиту.

Структура кредитно-фінансових установ:

1. Центральний банк.

2. Банківські установи:

• комерційні банки;

• інвестиційні банки;

• ощадні банки;

• іпотечні банки;

• інноваційні банки;

• зовнішньоторговельні банки тощо;

3. Небанківські кредитно-фінансові установи:

• інвестиційні компанії;

• страхові компанії;

• пенсійні та інші фонди тощо.

Центральний банк – це державна установа, яка є головною ланкою кредитної системи. Його ще називають банком банків, виходячи із завдань та функцій, які він виконує.

Функції центрального банку:

— розробка та реалізація грошово-кредитної політики;

— емісія готівкових та безготівкових грошей;

— зберігання золотовалютних резервів країни;

— акумуляція та зберігання касових резервів комерційних банків;

— кредитування комерційних банків у період економічних труднощів;

— виконання кредитних та розрахункових операцій на по­требу уряду.

Головне завдання центрального банку – управління емі­сійною, розрахунковою та кредитною діяльністю.

Центральним банком України є Національний банк України (НБУ), утво­рений 20 березня 1991 р. Загальна кількість працюючих в системі Націо­нального банку понад 13 тисяч чоловік, у тому числі в центральному апараті 800 чоловік.

Комерційні банки – кредитні установи, що здійснюють банківські операції для підприємств, установ і населення за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів.

Функції комерційних банків:

— ведення поточних рахунків;

— акумуляція строкових депозитів вкладників;

— видача грошових засобів з рахунків;

— перерахування з одного рахунка на інший;

— надання кредитів, купівля-продаж цінних паперів та ін.

Свої функції комерційний банк виконує через операції:

Рис. 14.5. Структура операцій комерційних банків

Інвестиційний банк залучає довгостроковий позичковий капітал і надає його в розпорядження позичальникам через випуск облігацій та інших видів боргових зобов’язань.

Ощадні банки – фінансові установи, що спеціалізуються на обслуговуванні населення, залученні грошових заощаджень гро­мадян, наданні кредитів та інших банківських послуг.

Іпотечний банк – банк, що спеціалізується на наданні дов­гострокових кредитів під заставу нерухомого майна (землі, бу­дівель тощо) та випуску заставних листів, забезпечених неру­хомістю.

Інноваційний банк спеціалізується на фінансуванні та кре­дитуванні інноваційних проектів.

Зовнішньоторговельний банк здійснює операції з кредиту­вання експорту та імпорту за зовнішньоторговельними розра­хунками.

До складу кредитної системи входять і небанківські фінан­сові інститути.

Страхові компанії здійснюють акумуляцію грошових за­собів у специфічній формі – шляхом продажу страхового захи­сту, який засвідчується страховим полісом (договором, свідоцт­вом). Отримані страхові премії страхові компанії вкладають у державні та приватні цінні папери.

Пенсійні фонди – акумулюють грошові засоби у формі пен­сійних внесків та нарахувань. Вони формуються як приватни­ми підприємствами, так і державними органами.

Крім національних кредитних інститутів, існують і міждер­жавні.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – міжнародна ва­лютно-кредитна організація, що регулює міждержавні валют­но-кредитні відносини. МВФ – спеціалізована установа ООН. Членом МВФ може бути тільки країна – член ООН. Штаб-квартира МВФ – у Вашингтоні. Членами МВФ є понад 150 країн світу. Його капітал перевищує 120 млрд. дол. США.

Світовий банк – міжнародний інвестиційний інститут, створений одночасно із МВФ. Мета Світового банку – сприяння економіч­ному та соціальному розвитку країн світу. До складу Світового банку входять: МБРР, Міжнародна фінансова корпорація (МФК) та Міжнародна асоціація розвит­ку (МАР).

Банк міжнародних розрахунків (БMP) об’єднує частину фінансових ресурсів центральних банків 30 країн, здійснює для них комерційні операції та бере участь в організації міжнародного валютного співробітництва. Створений у 1930 році (м. Базель, Швейцарія). БМР виконує функції об’єдну­ючого центрального банку для більшості національних централь­них банків Європейських країн, Канади, Японії та ПАР.

Здійснюючи грошово-кредитну політику, центральний банк має враховувати взаємодію всіх ланок кредитної системи.

Дата добавления: 2014-01-04