Філософсько-психологічна концепція С.Л.Рубінштейна

Основні напрямки розвитку теорій мотивації та емоцій у вітчизняній психології.

Методологічні та теоретичні принципи досліджень мотиваційної сфери у вітчизняній психології:

1. Мотивація – це складна система, яка складається з компонентів та структур, тобто має визначений зміст та внутрішнюорганізацію.

2. Мотивація має процесуальну динаміку – існують мотиваційні цикли, фази, етапи.

3. Мотивація сама є елементом більш складної метасистеми – діяльності, аналіз функцій і механізмів якої дозволяє зрозуміти сутність мотивації.

4. Мотивація – функціональнасистема, в якій афективні та когнітивніпроцеси знаходяться у внутрішній єдності і у взаємоопосередкуванні.

5. Мотивація – психічна система, тобто це особливий вид психічних процесів, які регулюють діяльність.

Основні аспекти вивчення емоцій у вітчизняній психології:

1. Аспект відображення. Емоції є специфічною формою відображення значення об’єктів для суб’єкта.
2. Аспект ставлення. Емоції є формою активного ставлення людини до світу.
3. Матеріальний аспект. Емоції – це сукупність процесів, які породжені матеріальною дійсністю. Саме певний вид матеріальних явищ зумовлює виникнення і особливості емоційних процесів.
4. Психічний аспект. Емоції – це психічний стан, різновид переживань.
5. Фізіологічний аспект. Значення фізіологічних процесів, механізмів як умови виникненя емоцій.
6. Суб’єктивний аспект. Суб’єктивна сторона емоцій як предмет дослідження у вітчизняній психології.

Основні теоретичні підходи:

¸ Суб’єктний. Людина знаходиться у єдності, але не тотожності зі своєю психікою, виступає у ролі регуляторного начала, центра системи психіки. Людина є носієм своєї людської сутності, способа свого людського буття. Саме у людині (суб’єкті) зосереджені витоки і рушійні сили психічного розвитку. Людина сама відповідальна за розвиток своєї психіки, за своє психічне здоров’я і за своє існування, вдосконалення і розвиток. Дотримання принципу суб’єктності передбачає розглядати психіку в її зародженні, становленні і розвитку як детерміновану самим суб’єктом. Будь-які середовищні впливи – це лише умови, які сприяють або перешкоджають активності суб’єкта.

¸ Діяльнісний. Діяльність є тим суттєвим процесом, в якому здійснюються реальні зв’язки суб’єкта з предметним світом і який опосередковує зв’язки між об’єктом та суб’єктом. Особистість є продуктом усіх відношень людини до світу, які реалізуються сукупністю усіх різноманітних діяльностей. Емоційно-потребова сфера породжується предметною діяльністю.

Мотив – це усвідомлена спонука для певної дії, яка формується по мірі того, як людина враховує, оцінює та зважує обставини, в яких вона знаходиться, і усвідомлює мету, яка перед нею постає. Мотив – це джерело дії, яке її породжує.

Ознаки емоцій:

1. Емоції виражають стан суб’єкта і його ставлення до об’єкта.

2. Емоції відрізняються полярністю, тобто мають позитивний та негативний знак, які можуть утворювати складну протирічну єдність.

3. В емоційних процесах встановлюється взаємозв’язокміж ходом подій, які відбуваються у відповідності або невідповідності з потребами індивіда, з ходом його діяльності, спрямованої на задоволення цих потреб, з одного боку, і протіканням внутрішніхорганічнихпроцесів – з іншого.

4. Взаємозв’язок емоцій з потребами може проявлятися двояко – у відповідністю з подвійністю самої потреби, яка одночасно означає залежність індивіда від чогось і прагнення до нього. Емоції формуються в ході людської діяльності, спрямованої на задоволення потреб особистості. Виникаючи в діяльності індивіда, емоції та потреби людини є разом з тим, спонуками до діяльності.

Єдність мотивів і засобів у зрілої особистості може охопити все свідоме життя людини і провести через нього генеральну лінію життя цієї особистості.

Єдність діяльності виступає як єдність тих цілей, на які вона спрямована, і мотивів, з яких вона виходить. Оскільки кінцева мета діяльності досягається у цілому ряді дій, результат цих дій є засобом по відношенню до кінцевої мети і метою для кожної дії окремо.

Результат окремої дії може переживатися або усвідомлюватися суб’єктом по-різному. Заломлюючись у переживаннях суб’єкта, єдність цілей і засобів може приймати різні форми. У тих випадках, коли людина ніби застрягає на якійсь частковій цілі, її діяльність роздрібнюється, стає більш мілкою. Якщо людина зберігає в полі зору крупні цілі, які містять в собі мілкі, часткові задачі, рухає свою кінцеву мету далі і далі, її діяльність стає більш цілеспрямованою та цілісною. Включення дії в новий, більш широкий контекст, надає їй новий смисл і більшу внутрішню змістовність, а мотивації – більшу насиченість. Прямою метою виконання суспільно організованої людської діяльності є виконання певної суспільної функції; а її мотивом може виявитися задоволення особистих потреб особистості.

Мотив людських дій пов’язаний з ціллю, оскільки мотивом є спонука або прагнення її досягти. Але мотив може відділитися від цілі і переміститися:

а) на саму діяльність, як це буває у грі, де мотив діяльності лежить в ній самій, або у тих випадках, людина робить щось через „любов до справи”;

б) на один з результатів діяльності, коли побічний результат дій стає для людини суб’єктивною метою її діяльності. Так, виконуючи певну дію, людина бачить свою мету не в тому, щоб досягнути успіху саме в цій діяльності, а таким чином виконати свій громадський обов’язок.

Все, що людина робить, має крім безпосереднього результату (продукту діяльності), ще й суспільний ефект: через вплив на предмети, людина впливає на інших людей. Тому у людини в діяльність, як правило, вплітається соціальний мотив – прагнення виконати свої обов’язки, свій суспільний обов’язок, проявити себе, заслужити громадське визнання.

З суспільною природою мотивації людської діяльності пов’язаний вплив, який має на неї оцінка – зумовлена суспільними нормами самооцінка і оцінка з боку оточуючих, особливо тих, думка яких для людини є важливою. З психологічної точки зору значною мірою саме завдяки оцінці здійснюється соціальний вплив на діяльність особистості. Тому практично дуже важливо правильно її організувати, теоретично – розкрити її тонкий і лабільний механізм. Оцінка здійснюється на основі результатів діяльності, її досягнень і невдач, і тому оцінка повинна бути для людини результатом, а не метою її діяльності. Важливе значення має суб’єктивне ставлення людини до оцінки, яке значною мірою залежить від її рівня домагань.

Потреби людини можна поділити на тісно між собою пов’язані, взаємопроникні, але все ж різні – матеріальні і духовні.

Дата добавления: 2014-01-04