Актуалізація мотива®раціональна оцінка суб’єктом своєї діяльності®емоції

Мотивація та емоції у теорії діяльності О.М. Леонтьєва.

Потреба – це завжди потреба у чомусь, тобто основна ознака потреби – це її предметність. Предмет, який може задовольнити потребу, жорстко у свідомості суб’єкта е записаний. До свого першого задоволення потреба „не знає” свого предмета, він ще повинен бути виявлений. Лише в результаті такого виявлення потреба отримує свою предметність, а предмет, який сприймається, - свою спонукаючу і спрямовуючу функцію, тобто стає мотивом.

Суб’єкт як індивід народжується наділений потребами. але потреба як внутрішня сила може реалізуватися лише в діяльності. Спочатку потреба виступає лише як умова, передумова діяльності, але, як тільки суб’єкт починає діяти, одразу відбувається її трансформація, потреба перестає бути тим, чим вона була віртуально. Зміна конкретно-предметного змісту потреб приводить до зміни і способів їх задоволення.

Потреби:

§ соціальні;

§ біологічні;

§ предметно-функціональні (вищі, інтегровані потреби).

Емоції не підкорюють собі діяльність, а є результатом і механізмом її розвитку.

Основна особливість емоцій: емоції відображують відношення між мотивами (потребами) і успіхом або можливістю успішної реалізації відповідної їм діяльності суб’єкта. Таким чином, емоції виникають після актуалізації мотива і раціональної оцінки суб’єктом своєї діяльності.

Генетично вихідним для людської діяльності є неспівпадання мотивів і цілей. На відміну від цілей мотиви актуально не усвідомлюютьсясуб’єктом: коли ми виконуємо певну дію, то в цей момент ми, як правило, не усвідомлюємо мотивів, які їх спонукають. Однак, мотиви не відділені від свідомості. Навіть коли людина не усвідомлює мотивів, вони все ж таки знаходять своє психічне відображення, але в особливій формі – у формі емоційного забарвлення діяльності. Це емоційне забарвлення (його інтенсивність, знак і якісна характеристика) виконує специфічну функцію, що і вимагає розрізняти поняття емоції і поняття особистісного смислу.

Одні мотиви, спонукаючи діяльність, разом з тим, надають їй особистісного смислу – смислоутворюючімотиви. Інші, які співіснують разом з ними, виконують роль спонукаючих факторів позбавлені смислоутворюючої функції – це мотиви-стимули.

Особливість: коли важлива для людини за особистісним смислом діяльність стикається з негативною стимуляцією, то особистісний смисл від цього не змінюється, відбувається наростаюча психологічна дискредитація цієї емоції. Коли ж це відбувається з мотивами-стимулами, то вони відступають перед негативною стимуляцією.Питання про ієрархію мотивів пов’язане, перш за все, не зі шкалюванням мотивів, а зі співвідношенням мотивів-стимулів та смислоутворюючих мотивів. У структурі однієї діяльності один мотив може виконувати функцію смислоутворення, а в структурі іншої – функцію додаткової стимуляції. Однак смислоутворюючі мотиви завжди займають більш високе ієрархічне місце, ніж мотиви-стимули.

Мотиви відкриваються свідомості людини об’єктивно лише шляхом аналізу діяльності, її динаміки. Суб’єктивно ж вони виступають в опосередкованій формі – у формі переживань, бажань, прагнень.

Дата добавления: 2014-01-04