Організація сприймання естетичних явищ у житті і мистецтві на уроках образотворчого мистецтва для 1-4 класів

Учнів необхідно вчити не тільки розкривати зміст твору мистецтва, а й аналізувати його художні особливості. Вміючи розпізнавати засоби художньої виразності твору образотворчого мистецтва, учень зможе визначити його ідейний зміст.

На таких заняттях показуються твори живопису, скульптури, графіки, предмети декоративно – прикладного мистецтва, кінофільми, діафільми, діапозитиви.

В учнів вже з першого класу повинно формуватися уявлення про жанри образотворчого мистецтва, в 3 – 4 класах аналіз творів пов’язується з характеристикою історичної епохи, з літературними творами.

Надзвичайно корисно час від часу проводити бесіди у картинній галереї, музеї образотворчого мистецтва, організувавши екскурсії.

Доцільно проводити бесіди і про творчість художників своєї області. Часто буває, що учні не знають імен навіть видатних художників свого краю. Завдання вчителя – переконувати учнів, що прекрасне, цінне знаходиться поряд, адже майже у кожному місті, а часто і в селі є художні музеї.

Бесіди про образотворче мистецтво являються важливим засобом не тільки естетичного, але і патріотичного виховання учнів. Під час бесід вчитель показує дітям картини, в яких відображена природа нашої Батьківщини, історичні події країни, портрети людей, які прославили Вітчизну. Чим в більш яскравій і емоційній формі буде розповідь про картину з життя нашої країни, її пейзажу і т.д., тим більше почуттів викличе вона в дитині, тим більш рельєфно відіб’ється в її свідомості.

Шкільний курс малювання ставить завдання: навчити учнів елементарним основам реалістичного малюнка, дати їм необхідні вміння і навички малювання з натури, по пам’яті, за уявою, розвивати зорове сприйняття, вміння відрізнити форму, забарвлення предметів і їх положення в просторі. Діти повинні навчитися розуміти значення малюнка в практичній діяльності людей і використовувати отримані навички та уміння на заняттях з інших навчальних предметів і в загальнокорисній роботі. Курс малювання повинен сформувати естетичний смак і творчі здібності, дати елементарні знання в галузі образотворчого мистецтва, познайомити із окремими творами мистецтва, пробудити інтерес і любов до цього мистецтва.

Таким чином, малювання в школі необхідно розглядати як художню дисципліну і загальноосвітній предмет з широкими виховними та навчальними можливостями і завданнями.

У І та ІІ класах навчання малюванню має пропедевтичний характер, в ІІІ і в ІV починається систематичне навчання правилам реалістичного зображення, проводиться малювання предметів об’ємної форми, які поставлені в різних положеннях. При цьому ставиться завдання правильно передати пропорції і характерні особливості предметів, які розташовані в перспективі.

Аналіз існуючого положення в галузі методики навчання малювання в школі показує, що останнім часом учителі спрямовують основну увагу на навчання малюванню з натури як виду занять, який допомагає учням краще оволодіти образотворчою грамотою. Разом з тим, приділяючи велику увагу навчанню малювання, вчителі зменшили значення виховної сторони уроків образотворчого мистецтва. Це проявляється в недооцінюванні тематичного і декоративного малювання та бесід про образотворче мистецтво.

У малюванні на теми, які задає вчитель, особливо яскраво проявляється індивідуальність учня, його інтереси. Існує думка, що малювання на теми має тільки виховне значення. З таким твердженням не можна погодитись, тому що не можна малювання на теми розглядати, відриваючи від навчальних завдань. Розривати і протиставляти навчальні і виховні завдання в процесі навчання малюванню було б грубою помилкою.

При ознайомленні учнів із творами образотворчого мистецтва перед вчителем стоїть важке і відповідальне завдання: використати картину в навчально-образотворчих цілях і разом з тим виховати в учнів усвідомлену, самостійну оцінку творів мистецтва, формувати художній смак.

Програмою з образотворчого мистецтва передбачено ознайомлення дітей з історією мистецтва під час уроків-бесід, присвячених окремим епохам, періодам, видам та жанрам образотворчого мистецтва, художниками. Основна мета бесід – навчити дітей розуміти мову образотворчого мистецтва, бачити твори в єдності форми і змісту; навчитися бачити прекрасне і потворне в навколишньому житті; вміти самостійно аналізувати твори різних видів і жанрів, висловлювати свою думку, використовуючи спеціальну термінологію; удосконалювати знання та уявлення про мистецтво та його історію. В результаті навчання учні повинні знати найбільш значні картини, скульптури, архітектурні споруди, створені в нашій країні та за кордоном. Бесіди необхідно поєднувати з самостійною образотворчою діяльністю учнів: малювання з натури, за пам’яттю, за уявою, декоративним малюванням.

Бесідам з образотворчого мистецтва присвячено окремі уроки; на всіх інших уроках з образотворчого мистецтва школярі отримують знання у тісному зв’язку з практичною роботою над конкретним учбовим завданням.

Одна з найважливіших задач бесід - дати учням знання мови образотворчого мистецтва. Засвоївши її, вони зможуть досить вірно, творчо оцінити художній твір, його зміст, форму, образи, багатство, своєрідність, зможуть проникнутись любов’ю і повагою до художніх цінностей, створених народами світу.

І методичні посібники до неї - лише основа для самостійної роботи вчителя. Він, на свій розсуд, може і повинен вносити деякі зміни в перелік робіт, художніх творів для кожного класу, вибирати найбільш прийнятну форму викладання матеріалу, демонстрації творів мистецтва, їх аналізу, засобів активізації уваги дітей.

Мета уроків - бесід буде досягнута тоді, коли у дітей з'явиться потяг до постійного спілкування з образотворчим мистецтвом, до подальшого його вивчення. Розв'язання такого завдання можливе лише при умові послідовного здійснення всього курсу програми і постійного приєднання учнів до активної зацікавленої участі в учбовому процесі, до самостійного аналізу творів мистецтва.

Художник-педагог О.Д. Альохін, спираючись на свій досвід роботи у школі, вважає, що ефективність художнього виховання засобами образотворчого мистецтва повинна значно підвищитись при концентрично-послідовному принципі подачі матеріалу. Основу цього принципу складає коло основних понять, що належать до образотворчо-виразних засобів. Поняття, що входять у це коло, послідовно, з класу в клас, поглиблюються і розширюються.

Так, у першому класі розкриваються загальні основи знань з образотворчого мистецтва на уроках-бесідах: що таке образотворче мистецтво; коли воно виникло; які твори до нього належать; що таке архітектура; які бувають твори образотворчого мистецтва (картина, рисунок, скульптура, гравюра, будова); як художник прикрашає книгу?)

У другому класі розглядаються питання: жанри живопису; види образотворчого мистецтва; праця художника- ілюстратора; поняття про композицію.

У третьому-четвертому класах: види образотворчого мистецтва; жанри та їх відмінності; композиція в живопису і графіці; мистецтво книги; мова образотворчого мистецтва; різновиди живопису, графіки, скульптури; композиція в архітектурі та декоративно-прикладному мистецтві.

Проаналізувавши програму в розділі проведення бесід про образотворче мистецтво, можна зробити висновок, що коло найважливіших понять послідовно, з класу в клас, поглиблюється, розширюється, подається на вищому рівні. Окремі художні твори пропонуються для аналізу в різних класах з ускладненням завдань. Так, у першому класі торкаються лише в загальних рисах художніх особливостей твору. В третьому класі можна розкрити закономірності та елементи композиції (роль висоти горизонту, перспективи, точки зору, точки сходження).

Зміст і методика проведення уроків-бесід про образотворче мистецтво у початкових класах.

Малювання з натури, тематичне і декоративне малювання мають, в основному практичний характер, робота під час уроків-бесід полягає в тому, що учні розглядають та аналізують репродукції творів видатних майстрів образотворчого мистецтва. Вчитель демонструє кіно- і діафільми, діапозитиви, присвячені творчості відомих зарубіжних, українських художників, окремим видам і жанрам образотворчого мистецтва. Із творами декоративно-прикладного мистецтва ознайомлювати учнів можна і неопосередковано, якщо принести в клас, наприклад, димківську іграшку, холмогорський витвір з різних кісток.

На початку роботи з репродукціями і діапозитивами вчитель оголошує тему бесіди, дає загальну характеристику переглянутих творів і детально аналізує зміст і художньо-виразні засоби роботи. З ІІІ класу на початку бесіди вчитель повідомляє короткі відомості про художників, основні етапи їх творчості.

В ІV класі вчитель залучає до аналізу творів всіх учнів, задає їм запитання проблемного характеру. Запитання на узагальнення і конкретизацію, інформацію, яка була отримана на уроці, пропонують у кінці уроку.

Проводячи урок-бесіду про образотворче мистецтво в ІІІ-ІV класах, вчитель повинен прослідкувати, щоб учні записували в спеціальні зошити прізвища художників, назву твору, які розглядаються на уроках, і коротку відомість про них. Такі записи сприяють кращому запам’ятовуванню матеріалу.

Сприймання ідейного змісту демонстративних картин та мистецьких засобів, які використовують художники, повніші і глибші лише тоді, коли вчитель буде враховувати вікові особливості учнів.

Уроки-бесіди повинні проводитись у тісному зв’язку з практичними заняттями. Цей зв’язок сприяє успішному вирішенню всього комплексу навчально-виховних задач, поставлених перед кожним класом. Так, в ІІІ-ІV класах аналіз творів майстрів образотворчого мистецтва проводиться більш глибше, ніж в І і ІІ класах. Це пояснюється тим, що в ІІІ-IV класах діти, в процесі малювання з натури і на теми, починають знайомитись із законами лінійної і повітряної перспективи, основам кольорознавства; вони отримують відомості про деякі закономірності композиції і тому виявляються більш підготовленими до сприймання і розуміння змісту та художньої форми творів образотворчого мистецтва. Тому вчитель повинен використовувати під час аналізу художніх творів більш складніші, ніж в І-ІІ класах, спеціальні терміни (композиція, сюжет, колорит, рівень горизонту, точка зору, блік, рефлекс, об’єм).

Зв’язок між бесідами про мистецтво і уроками малювання з натури, на теми та декоративного малювання здійснюється по-різному. Так, знання, отримані учнем в процесі практичних занять з образотворчого мистецтва, знаходять свій подальший розвиток і закріплюються під час аналізу творів художників. Разом з тим, відомості, які учні отримують під час бесід, вони в майбутньому використовують, коли малюють з натури, на теми і в декоративних композиціях. Наприклад, на уроках малювання на теми осінньої і зимової природи потрібно подивитись і проаналізувати картини Полєнова В. Д. “Золота осінь” і Юона К.Ф. “Зима”. Такі поняття, як ритм, симетричність, декоративна переробка фори, з якими учні знайомляться в процесі бесіди про декоративно-прикладне мистецтво, поглиблюються і закріплюються в процесі неопосередкованої роботи над зіставленням ескізів декоративного оформлення різних виробів.

Розкриття змісту художнього твору, який демонструють, виявляє елементи прекрасного. Тільки на цій основі можливо успішно розвинути естетичне почуття у дітей, вміння бачити прекрасне в оточуючій дійсності.

Формуванню більш повнішого уявлення про сюжети творів мистецтва сприяє читання уривків із художньої літератури, використання на уроці звукозаписів, діапозитивів, діафільмів, кінофільмів.

Успіх бесід про образотворче мистецтво залежить від правильної методики демонстрації наочних посібників. Репродукції слід розмістити вище точки зору учнів і демонструвати спочатку всьому класу. Потім вчитель повільно проходить між рядами і учні детально продивляються репродукцію. Якщо потрібно, репродукцію прикріплюють спеціальними зажимами до класної дошки.

Під час бесід слід поєднувати демонстрацію репродукцій і показ відповідних фрагментів кінофільмів, діафільмів і діапозитивів. При цьому потрібно прагнути, щоб демонстрація художнього твору і його фрагментів в репродукціях, кінофільмі, діафільмі розширювала і поглиблювала загальні уявлення про нього. Для цього потрібно раніше продумати, що демонструвати спочатку – репродукцію чи діафільм, скільки часу приділити демонстрації репродукції, скільки – фільму.

Методика проведення бесід про образотворче мистецтво може бути різноманітною. На початку уроку, повідомивши тему бесіди, вчитель ставить учням запитання по даній темі. Потім він коротко розповідає основний зміст теми бесіди і тоді лише після цього приступає до аналізу репродукції.

Програма з образотворчого мистецтва передбачає ознайомлення першокласників з окремими живописними творами, в процесі якого вони вчаться впізнавати зображення на картині, ілюстрації, предмети, явища, аналізувати їх, висловлювати свою точку зору щодо картин.

В ІІ класі діти вчаться визначати в творах мистецтва найбільш важливі особливості художньої форми, розуміти зміст і висловлювати своє відношення до переглянутого твору.

Особливістю бесід про образотворче мистецтво, які проводяться в ІІІ класі, являється те, що в процесі аналізу художніх творів учні повинні засвоїти відмінності між видом і жанром образотворчого мистецтва: графіки, живопису, декоративно-прикладного мистецтва, пейзажу, натюрморту, портрету. Новим завданням є те, що під час бесід учні повинні навчитись досить широко розповідати зміст розглянутого твору художника, аналізувати засоби художньої виразності.

В ІV класі учні вчаться відрізняти характерні відмінності між видами і жанрами образотворчого мистецтва, аналізувати засоби художньої виразності творів мистецтва.

Таким чином систематичне ознайомлення учнів з творами художників являється одним із засобів естетичного виховання. В відомих творах художників як в фокусі зібрані типові події життя; ці твори примушують по новому дивитися на світ, підмічати його красу. Знання і вміння поступово розвиваються, починаючи з елементарного вміння роздивлятися картину і розбиратися в її змісті до розуміння художніх засобів вирішення, за допомогою яких художник зміг передати свій задум

Методика проведення занять по ознайомленню учнів із творами мистецтва.

1. Спочатку визначаємо тему, сюжет та ідею картини.

2. Визначаємо, що зображено: історичні події, побут, портрет, пейзаж, натюрморт.

3. Знаходимо тематичний вузол картини (головне, центральне, відношення до інших фігур, речей, зв’язок між фігурами, речами, що знаходяться на передньому плані, у глибині; якщо це портрет, то, які риси найбільш підкреслені - поза, вираз обличчя, положення рук і т.д./.

Наступними запитаннями з’ясовується соціальна та історична основа картини:

1. Епоха. Місце дії.

2. До якого класу, чи прошарку можна віднести дійових осіб.

3. Ставлення автора до зображуваної події або явища /звеличення, протест, іронія/.

4. Як картина відбиває класові симпатії чи антипатії художника.

4. Розмова про художні засоби:

а/ підхід художника до зображуваного /декоративний план, нату­ральна точність, узагальнення/;

б/ напрям або школа, до якої можна віднести картину;

в/ що переважає у картині: чіткість малюнка, контрасти світла та тіні, багатоколірність? Чому художник так чи інакше вирішив?

г/ який колорит картини?

д/ які кольори в картині проявляються найсильніше?

в/ що є основою композиції і чи можна звести її до якоїсь геометричної фігури і чи простежуються у ній головні лінії?

є/ що переважає в картині - статика чи динаміка і в чому це виявляється?

5. Наприкінці бесіди йдеться про те, який матеріал, техніка і ма­нера письма художника, що є своєрідним, індивідуальним, прита­манним тільки цьому художникові.

6. Після цього вчитель коротко знайомить учнів із біографією ху­дожника.

Методичні вказівки до проведення бесід
Навчальний зображувальний матеріл у початковій школі аналізується за допомогою запитань, які ставить вчитель, виходячи із завдань уроку. Характер і послідовність запитань мають дуже велике значення при розгляді як навчально-зображувального матеріалу, так і картин. Таблиці, наприклад, конкретизують уявлення про різні предмети, тому запитання мають бути неважкі. Сюжети картин, призначені для розповіді, дають більш широке уявлення про оточуючу дійсність. В цьому випадку запитання можуть відноситись до змісту картини, зв’язки з явищами дійсності, які відомі дитині із власного досвіду.
Запитання, які ставить вчитель при розгляді творів мистецтва, охоплюють не тільки зміст картин, але й її оцінку (“подобається”, “не подобається”), а також засоби художнього вираження в тій мірі, в якій це доступно дітям початкової школи. Запитання повинні змушувати учнів активно роздумувати, звертати увагу на головне, суттєве. Інколи характер розбору навчальних ілюстрацій привчає дітей до шанобливих відповідей. Так, нерідко, з І класу привчають дітей при розборі таблиць, ілюстрацій обов’язково визначати пори року, які зображені на них, якщо це і не важливо для аналізу. У результаті майже кожний розбір діти починають приблизно так: “Настала пора року – осінь (чи зима)”. Потім, зазвичай, іде формальне перерахування ознак осені чи зими без зв’язку із зображенням. Коли учень таким чином “висловиться”, він вже на основі запитань вчителя починає розбирати дану картину.
Як правило, цей же “метод” часто механічно перноситься вчителем і на аналіз творів образотворчого мистецтва.
Тому, щоб змусити дітей активно думати, вчителю необхідно звертати увагу на характер і наслідок запитань, намагатись уникати пасивних запитань, які відволікаюь від основного в змісті картини.
Пропонуючи учню зрозуміти суть і зміст ілюстрації чи таблиці, вчитель звертає його увагу на розміщення предметів і фігур, на колір. Аналіз зображувальних засобів здійснюється шляхом порівняння різних таблиць, які зображають один і той же предмет, одну і ту ж тему. Можна порівняти за кольором, формою, за контрастом темного і світлого.
Порівняння відіграє велику роль, особливо коли цьому зображенню дають естетичну оцінку. В процесі порівняння у дітей починає вироблятись власне відношення до картини, цікавість до її розгляду. Вже в початкових класах діти здатні самостійно сприймати зображення і розповісти про це. Наприклад: “Зима, холодно, на вулиці темно, небо темне”. Сприйманню особливо допомагають вказівки на схожість зображення з дійсністю або підкреслення контрасту між ними.
Вчителю слід звертати увагу на те, щоб діти частіше використовували свої враження від оточуючої дійсності при розборі таблиць та ілюстрацій. В початкових класах вони вже відрізняють на картині весну від осені не тільки за такими ознаками, але і за освітленням. Так, на запитання вчителя про ознаки пори року діти відповідають, що “на картині відчувається весняне сонце”.
У зв’язку з різноманітністю навчальних тем в ІІІ і IV класах змінюється зв’язок між окремими навчальними предметами, а тому змінюються методи і використання навчального ілюстративного матеріалу. Якщо, наприклад, в І класі на уроці читання діти складають усну розповідь за одним нескладним малюнком, то в ІІІ класі їм можуть запропонувати для складання послідовності розповіді дві або три ілюстрації, на матеріалі яких вони будуть писати твір.
В ІІІ і IV класах вчитель потребує вже не тільки описати те, що зображено в ілюстрації, але і розповісти про те, що зображено.
Велике значення для розвитку образного мислення має розгляд та аналіз художніх ілюстрацій, які викликають у дітей емоційне сприймання творів образотворчого мистецтва, в даному випадку, репродукцій картин.
Основний метод ознайомлення учнів із картиною – це розбір вчителем разом із дітьми, які вливаються в бесіду шляхом запитань. Запитання повинні ставитися так, що можна було привести учнів до потрібних висновків. Потрібно вияснити тему картини, її зміст, виділити в ній головне і другорядне, порівняти зміст картини з тим, що діти бачать в оточуючій дійсності, з відомими їм творам літератури, з картинами інших художників на ту ж тему, виявити відношення учнів до картини. В ІІІ і IV класах можуть бути додані також деякі запитання, які стосуються зображувальних засобів: передавання форми, пропорцій, кольору зображуваних предметів, а також короткі відомості біографічного характеру про автора картини. Розповідь вчителя про засоби вираження повинна відповідати об’єму знань, які учні отримують на практичних заняттях моделювання.
Порівняння картини з відомими дітям літературними творами і картинами інших художників на ту ж тему не тільки поглиблюють розуміння учнів даної картини, але й поширюють кругозір. З’ясування свого відношення до картини, привчати дітей до свідомого сприймання творів мистецтва.
У практиці бесід про мистецтво це зіставлення можна проводити різними методами: зіставляючи паралельно, йдучи від словесного твору до зображуваного чи закріпляючи попередній аналіз картини читанням і розбором віршів, розповіді.
В окремих випадках в ІІІ-IV класах, після детального усного аналізу картини, вчитель може провести також письмову роботу по ній, пропонуючи учням відповісти поставлені запитання.
Повісивши репродукцію картини і відмітивши засоби художнього вираження, в кінці бесіди на дошці були написані запитання з метою допомогти дітям висловити свої думки:
1. Чи сподобалась тобі картина і чому?
2. Що зображено на картині?
3. За якими ознаками ти дізнаєшся, що на картині зображений ранок?
Поставлені запитання допомогли учням розібратись в картині. В процесі роботи ставились також допоміжні запитання.
Часто діти прагнуть вкласти в один твір всі свої думки про картини. Це свідчить про ще не розвинене мовлення, про відсутність навичків письмово і усно самостійно вислолювати свої думки. Слід сказати, що усні відповіді учнів завжди кращі. Вчителям слід привчати дітей робити інколи опис та аналіз картин не тільки в усній формі, а й у письмовій.

Бесіди про архітектуру й декоративно-прикладне мистецтво мають свою специфіку.

Під час бесіди про архітектуру можна поставити такі запитан­ня:

1. Що таке архітектура?

2. Які відмінності мають будівлі, в яких люди живуть і в яких працюють, відпочивають?

Після висновку про те, що архітектурні споруди поділяються на житлові, промислові, для відпочинку, лікування і т.д., слід сказати що зовнішній вигляд і внутрішня будова споруди залежать від її призначення.

Далі з'ясовується, чим відрізняється архітектура від інших видів образотворчого мистецтва, як вона впливає на людину /порів­няно з іншими видами мистецтва/.

Через епідіаскоп демонструються фотографії будов різного ха­рактеру і призначення, у бесіді учням повідомляються короткі дані про історію створення споруди, її стилістичні особливості, оздоб­лення і основну ідею.

Коли мова йде про сучасні будови, то звертається увага на характерні риси сучасної архітектури, зовнішні форми будов, оформлення внутрішніх приміщень, проблеми зручності і економічності.

Під час бесіди про дерев’яну архітектуру звертається увага на її форми і прикраси.

Корисно спрямувати увагу учнів на вивчення місцевих пам’ятників архітектури, організувати збір фактичного матеріалу з істо­рії створення пам’ятників.

Після кожної бесіди слід рекомендувати учням літературу про художників, скульпторів, архітекторів.

Дата добавления: 2014-01-04