Щодо суду, сторін та інших учасників кримінального провадження

Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі уже не трьох осіб (один професійний суддя і два народні засідателі), а трьох професійних суддів. У такому складі розгляд справи має відбуватися судом уже без подання клопотання підсудним.

Вводиться суд присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Це континентальна модель суду присяжних (суд шеффенів): 2 судді та 3 присяжних (спільно вирішують питання винуватості, кваліфікації та покарання). Така модель суду присяжних дії у Німеччині. Таким складом суду справа розглядається тільки у тому випадку, якщо має місце кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі і з цього приводу заявлено клопотання обвинуваченим. Суд присяжних розглядатиме справу і в тому випадку, якщо має місце кримінальне провадження в суді першої інстанції стосовно кількох підсудних щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, якщо хоча б один з них заявив клопотання про розгляд справи судом присяжних. Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а не трьох осіб (один професійний суддя і два народні засідателі).

3. Кримінальне провадження стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, здійснюється дещо ширшим складом суду ніж інших осіб: 1) в суді першої інстанції - колегіально судом у складі трьох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років, а у разі здійснення кримінального провадження щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років, та трьох присяжних; 2) в апеляційному порядку - колегіально судом у складі п’яти професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше семи років; 3) в касаційному порядку - колегіально судом у складі семи професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше десяти років. У разі якщо в суді, який згідно з правилами підсудності має здійснювати кримінальне провадження, неможливо утворити склад суду, передбачений цією частиною, кримінальне провадження здійснює найбільш територіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду.

Вводяться певні елементи ювенальної юстиції. Кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх. У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

Окремі з повноважень прокурора, якими його було наділено попереднім КПК вилучені із нового КПК. Прокурор уже не вправі усувати слідчого від проведення досудового розслідування, а може тільки ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених КПК, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування. На прокурора уже не покладається обов’язок здійснення перевірки не менш як один раз на місяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини. Прокурор уже не уповноважений вирішувати питання про допущення захисника до участі у справі.

Натомість у прокурора з’явилися деякі нові повноваження. Новими повноваженнями прокурора стали, зокрема, наступні: повідомляти особі про підозру; доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави; затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання; звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання.

Значно розширено перелік прав підозрюваного. Новими правами підозрюваного, зокрема, стали: право брати участь у проведенні процесуальних дій; під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу; застосовувати з додержанням вимог КПК технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала); право одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення; право вимагати відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися; право отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє.

Терміни «обвинувачений» та «підсудний» більше не розмежовуються, а вживаються як слова-синоніми. Розширено також перелік прав обвинуваченого. Новими правами обвинуваченого, зокрема, стали: право брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; право висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження; право ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження.

Вперше вводиться поняття «законний представник підозрюваного, обвинуваченого». Якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний. У разі якщо дії чи інтереси законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду такий законний представник замінюється іншим з числа близьких родичів чи членів сім’ї. Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена представнику.

Захисником, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію) може бути тільки адвокат, а не просто фахівець у галузі права. Таким захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Як захисники уже не можуть допускатися до участі у справі близькі родичі обвинуваченого, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.

Розширено коли випадків, у яких участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні. За новим КПК участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо всіх особливо тяжких злочинів, а не тільки тих із них, за які санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне позбавлення волі. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. Новим випадком, який передбачає обов’язкову участь захисника є справа щодо реабілітації померлої особи. У цьому разі участь захисника забезпечується з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.

Вперше обмежується число захисників, які можуть одночасно брати участь у судовому розгляді. Захисників не може бути більше п’яти в одного обвинуваченого.

Розширено коло підстав, які дають право захиснику після його залучення до кримінального провадження відмовитися від виконання своїх обов’язків. Новими підставами стали: незгода з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов’язкової участі захисника; умисне невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог.

Потерпілим у кримінальному провадженні може бути уже не тільки фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Для того, щоб особа вважалася потерпілою, уже не вимагається винесення постанови органом досудового розслідування чи суддею. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Тільки за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Дуже великого розширення отримав перелік прав потерпілого. У зв’язку з цим законодавець передбачив необхідність вручення пам’ятки про його процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Ці права вперше поділені в КПК на три групи: 1) права протягом кримінального провадження; 2) права під час досудового розслідування; 3) під час судового провадження в будь-якій інстанції.

До першої групи прав віднесено: право бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені цим Кодексом; право знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування; право за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки не тільки щодо себе, а й близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла; право не тільки давати пояснення, показання, а й відмовитися їх давати; право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК; право мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг; право давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження; право застосовувати з додержанням вимог КПК технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала); право одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених КПК;

До другої групи прав віднесено: право на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим; право отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; право брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі; право отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

До третьої групи прав віднесено: право висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; право знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді.

Важливою новелою КПК є право потерпілого на всіх стадіях кримінального провадження примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та КПК випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.

У КПК в окремій статті вперше визначено обов’язки потерпілого: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття; 2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення; 3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю.

Представником потерпілого може бути уже тільки адвокат, а не просто фахівець у галузі права. У свою чергу представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні, тобто знову ж таки адвокат, а не просто фахівець у галузі права.

Якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, то до участі в процесуальній дії разом з нею вперше передбачено обов’язкове залучення її законного представника.

Вперше учасником кримінального провадження визначено заявника, яким є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. КПК визначає і права заявника як учасника кримінального провадження. Ними визначено наступні: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

Для того, щоб особа вважалася цивільним позивачем, уже не вимагається винесення постанови органом досудового розслідування чи суддею. Права та обов’язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є уже не тільки фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, а й фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано моральної шкоди. Представником цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні може бути уже тільки адвокат, а не просто фахівець у галузі права.

Розширено коло осіб, які не можуть бути допитані як свідки. До цього переліку, зокрема, додано: журналістів - про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; осіб, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, - про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення; осіб, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо дійсних даних про їх особи; осіб, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо цих даних.

Свідок уже не вправі подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого. На свідка покладається додатковий обов’язок:не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв’язку з виконанням його обов’язків.

Вперше в КПК врегульовано правовий статус перекладача. Перекладач (сурдоперекладач) залучається сторонами кримінального провадження або слідчим суддею чи судом у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів. Перекладач має право: 1) ставити запитання з метою уточнень для правильного перекладу; 2) знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження; 3) одержати винагороду за виконаний переклад та відшкодування витрат, пов’язаних із його залученням до кримінального провадження; 4) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом. Перекладач зобов’язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; 2) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених КПК; 3) здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом;4) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі перекладачу у зв’язку з виконанням його обов’язків.

Як експерт може бути викликана уже не будь-яка особа, що має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань, а тільки особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями та має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи. Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого. На експерта покладаються деякі нові обов’язки: особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності - роз’яснити його; забезпечити збереження об’єкта експертизи. Якщо дослідження пов’язане з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта; заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених КПК.

Вперше в КПК врегульовано правовий статус спеціаліста. Ним у кримінальному провадженні вважається особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду. Сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду заявляти клопотання про залучення спеціаліста або використання його пояснень і допомоги. Спеціаліст має право: 1) ставити запитання учасникам процесуальної дії з дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду; 2) користуватися технічними засобами, приладами та спеціальним обладнанням; 3) звертати увагу сторони кримінального провадження, яка його залучила, або суду на характерні обставини чи особливості речей і документів; 4) знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження; 5) одержувати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних із його залученням до кримінального провадження; 6) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом. Спеціаліст зобов’язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, суду і мати при собі необхідні технічне обладнання, пристрої та прилади; 2) виконувати вказівки сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду та давати пояснення з поставлених запитань; 3) не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі спеціалісту у зв’язку з виконанням його обов’язків; 4) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених КПК.

Понятими не можуть бути уже не тільки потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

КПК уже не вимагає присутності понятих при пред’явленні для впізнання особи та речей.

Новим КПК внесено зміни до порядку набуття статусу підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Одночасно змінено момент набуття особою статусу обвинуваченого. КПК 1960 року передбачав, що обвинуваченим є особа, щодо якої винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. На відміну від цього новий КПК визнає обвинуваченим особу, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду. Тобто на досудовому провадженні буде тільки один суб’єкт, щодо якого здійснюватиметься кримінальне переслідування, - підозрюваний.

Слідчому КПК вперше недається право оскарження прокурору вищого рівня рішення, дій чи бездіяльності прокурора.

У КПК вперше врегульовано питання про наслідки неприбуття прокурора і захисника у судове засідання без поважних причин. У такій ситуації на суд покладається обов’язок порушити питання про відповідальність прокурора або адвоката, які не прибули, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності.

Вперше також врегульовано питання про дії суду у тому випадку, якщо подальша участь у судовому провадженні захисника неможлива. У такому разі головуючий пропонує обвинуваченому протягом трьох днів обрати собі іншого захисника. Якщо в кримінальному провадженні, де участь захисника є обов’язковою, прибуття в судове засідання захисника, обраного обвинуваченим, протягом трьох днів неможливе, суд відкладає судовий розгляд на необхідний для з’явлення захисника строк або одночасно з відкладенням судового розгляду залучає захисника для здійснення захисту за призначенням. Прокурору та захисникові, які раніше не брали участі у кримінальному провадженні, суд зобов’язаний надати час, достатній для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі в судовому засіданні.

За новим КПК особам, які беруть участь у судовому розгляді їх права та обов’язки уже не оголошуються головуючим у судовому засіданні в усній формі, а судовий розпорядник роздає цим особам памятку про права та обов’язки, передбачені КПК. Після ознайомлення обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у судовому розгляді, з пам’яткою головуючий з’ясовує, чи зрозумілі їм їх права та обов’язки і у разі необхідності роз’яснює їх.

Вперше передбачається приведення свідка до присяги в усній формі. Німий свідок складає присягу в письмовій формі, підписуючи текст того самого змісту, який проголошується свідком усно. Допитані свідки уже не зобов’язані залишатися в залі судового засідання до кінця цього засідання. Вони повинні бути до кінця засідання тільки у тому випадку, якщо до цього їх зобов’яже суд. Вперше передбачено можливість а клопотанням сторони кримінального провадження або самого свідка допит свідка за відсутності певного допитаного свідка.

Вперше обвинуваченому, який не володіє мовою судочинства, надається право на отримання копії вироку його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє, у перекладі, що засвідчений перекладачем.

У зв’язку із введенням суду присяжних КПК визначено, суд присяжних утворюється при місцевому загальному суді першої інстанції.

У КПК дається вичерпний перелік прав та обов’язків присяжних. Згідно норм КПК присяжний має право:1) брати участь у дослідженні всіх відомостей та доказів у судовому засіданні;2) робити нотатки під час судового засідання;3) з дозволу головуючого ставити запитання обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам, іншим особам, які допитуються; 4) просити головуючого роз’яснити норми закону, що підлягають застосуванню під час вирішення питань, юридичні терміни і поняття, зміст оголошених у судовому засіданні документів, ознаки злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа. Присяжний зобов’язаний: 1) правдиво відповісти на запитання головуючого і учасників судового провадження щодо можливих перешкод, передбачених цим Кодексом або законом, для його участі в судовому розгляді, його стосунків з особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, що підлягає розгляду, та поінформованості про його обставини, а також на вимогу головуючого подати необхідну інформацію про себе; 2) додержуватися порядку в судовому засіданні і виконувати розпорядження головуючого; 3) не відлучатися із залу судового засідання під час судового розгляду; 4) не спілкуватися без дозволу головуючого з особами, що не входять до складу суду, стосовно суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього; 5) не збирати відомості, що стосуються кримінального провадження, поза судовим засіданням; 6) не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і стали відомі присяжному у зв’язку з виконанням його обов’язків.

Дата добавления: 2014-01-04