Висновок. Типова структура виправної колонії

Типова структура виправної колонії.

Розглянемо типову структуру виправної колонії. Очолює установу начальник, який має, як правило, чотирьох заступників:

- з нагляду, безпеки, охорони та оперативної роботи — перший заступник;

- із соціально-психологічної роботи зі спецконтингентом;

- з працевикористання спецконтингенту та виробництва;

- з інтендантського та комунально-побутового забезпечення.

Кожному з заступників підпорядковані певні відділи та служби установи, за роботу яких вони несуть відповідальність. Безпосередньо відділами та службами керують їх начальники. Заступнику начальника установи з нагляду, безпеки, охорони та оперативної роботи підпорядковані:

- відділ нагляду та безпеки;

- відділ охорони;

- оперативний відділ (відділення, група);

- відділ (відділення, група) по контролю за виконанням судових рішень;

- медична частина;

- пожежна частина;

- служба чергових помічників начальника установи.

Заступнику начальника установи із соціально-психологічної роботи зі спецконтингентом підпорядковані:

- соціальна служба (старші інспектори, iнспектоpи, начальники відділень соціально-психологічної служби, старші вихователі, вихователі);

- психологічна служба.

Заступнику начальника установи з працевикористання спецконтингенту та виробництва пiдпоpядкованi всі виpобничi пiдpоздiли та інженерні служби установи. Заступник начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення здійснює керівництво усіма відповідними службами, які забезпечують нормальну життєдiяльнiсть установи. Безпосередньо начальнику установи підпорядковані:

- канцелярія (секретаріат);

- головний бухгалтер установи;

- помічник начальника установи по роботі з особовим складом.

Соціальна спрямованість пенітенціарної системи - це вимога демократичного суспільства, зацікавленого в максимальній нейтралізації шкідливих наслідків об'єктивного існування в'язниці. Як зазначає Г. Радов, в умовах формування громадянського суспільства в'язниця починає відігравати роль соціальної клініки.

Якщо пенітенціарна система втрачає соціальну спрямованість, змінюється системоутворюючий елемент і вона починає перетворюватися на спрощену кримінально-виконавчу систему, що автоматично призводить до заміни базових цінностей та ідей: від механізмів ресоціалізації людини до механізмів найбільш ефективної з погляду держави ізоляції людини з намаганням формально дотримуватися міжнародних стандартів з прав людини.

Література

1. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавче право. — Чернігів, 1998.

2. Познышев, С. В. Основы пенитенциарной науки / С. В. Познышев. - М.: Мосполиграф,1923. - 344 с.

3. Исаев М. Основы пенитенциарной политики/ М. Исаев. - М.; Л., 1927. - 200 с.

4. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11.07.2003 р. № 1129–4. – Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3–4.

5. Кримінально-виконавче право України (Загальна та Особлива частини) / О.М. Джужа, С.Я. Фаренюк, В.О. Корчинський та інш. – К: Юрінком Інтер, 2002. – 446 с.

6. Ягунов, Д. В. Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні проблеми та перспективи реформування: монографія / Д. В. Ягунов; Державна пенітенціарна служба України. - 4-те вид., пере- роб. та доп. - Одеса: Фенікс, 2011. - 446 с.

[1] Познышев, С. В. Основы пенитенциарной науки / С. В. Познышев. - М.: Мосполиграф,1923. - 344 с. С 249.

[2] Исаев, М. Основьі пенитенциарной политики/ М. Исаев. - М.; Л., 1927. - 200 с. С8

Дата добавления: 2014-01-04