Загальна характеристика

Загальні відомості: клас, його склад і кількість учнів, місце й час про­ведення, відповідальний. Тема й пізнавально-виховна мета заходу, форма проведення, педагогічна обґрунтованість вибору форм і мети. Врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів, їхніх ін­тересів, запитів і побажань. Місце заходу в системі виховної роботи.

2. Підготовка позакласного заходу Місце проведення, визначення завдань. Активність вихователя й учнів.

Ініціатори заходу: учнівський актив, класний керівник, батьки, інші вчителі,, адміністрація школи.

3. Хід заходу

Зміст заходу, його виховна спрямованість.

Ставлення учнів до заходу, ступінь захопленості, прояв творчих здібно­стей та ініціативи.

Характеристика педагогічних заходів, прояв особистісних якостей вчи­теля, його авторитету, вмінь і навичок.

Створення умов для впливу на учнів, для виховання особистості й ко­лективу.

4. Висновки й зауваження Оцінка методичної своєрідності й ефективності заходу. Недоліки в ході підготовки та проведення, їх причини та шляхи усунення. Побажання з метою вдосконалення підготовчої роботи, змісту, форм і методів про­ведення тощо.

4. Основні обов'язки

адміністративно-управлінського персоналу школи

Важливою умовою оптимізації праці керівників школи є правильний, доцільний розподіл обов’язків між директором і його заступниками, вста­новлення узгодженості діяльності окремих членів колективу.

В.О.Сухомлинський називав керівника школи диригентом «того незвичайного ор­кестру, який грає на найтонших інструментах - людських душах» і тому зобов’язаний «уміти слухати й чути кожного керівника-вчителя, виховате­ля, класного керівника».

Розподіл обов’язків між керівниками школи повинен здійснюватися і урахуванням основних положень Закону України «Про загальну середню освіту», конкретних умов і можливостей кожного з керівників.

Суть поля­гає в тому, щоб кожен з керівників, маючи необхідні права, несучи в їхніх межах всю повноту відповідальності, займався своєю справою.

На початку кожного навчального року видається наказ по школі, яким чітко регла­ментуються права й обов’язки кожного з керівників.

Директор школи:

· здійснює керівництво всією діяльністю школи;

· несе персональну відповідальність перед державою за організацію та якість навчально-виховної роботи з учнями;

· несе персональну відповідальність за зміцнення здоров’я та фізичний розвиток учнів;

· керує роботою своїх заступників, помічника з адміністративно-господарської роботи;

· узгоджує спільну діяльність адмі­ністрації школи й профспілкової організації; відповідає за всеобуч, праце­влаштування випускників;

· забезпечує добір та розстановку кадрів;

· здій­снює розподіл фондів школи, зокрема фонду всеобучу, керує фінансовою діяльністю;

· організовує роботу педагогічної ради, ради школи, батьків­ського комітету, батьківського всеобучу;

· здійснює безпосереднє керівництво національним вихованням школярів, військово-патріотичною та спор­тивно-масовою роботою;

· відповідає за вдосконалення навчально-виховно­го процесу з профілю (циклу) предметів у відповідності зі своїм фахом;

· здійснює загальне керівництво методичною роботою, створює в колективі здоровий морально-психологічний клімат, атмосферу творчості, колегіальності й відповідальності;

· відповідає за дотримання навчальної і трудової дисципліни учнів, підвищення їхньої громадської активності на основі розвитку самоуправління, а також ділових і творчих контактів, спільної ді­яльності педагогічного й учнівського колективів;

· скеро­вує профорієнтаційну роботу;

· відповідає за охорону праці й техніку безпе­ки, оформлення школи;

· здійснює моральне й матеріальне стимулювання праці вчителів, інших співпрацівників школи та учнів;

· відповідає за стан роботи в школі перед місцевими органами виконавчої влади, район­ним (міським) відділом освіти.

Заступник директора школи з навчально-виховної роботи:

· забезпечує якісне виконання вимог навчальних програм з усіх предметів; складає та коригує розклади уроків, факультативних, гурткових занять, графіки про­ведення заліків, практичних, лабораторних, контрольних робіт, екскурсій;

· відповідає за звітність з питань організації навчально-виховного процесу; організовує методичну роботу в школі, відповідає за роботу методичної ра­ди школи, за вдосконалення форм, методів і засобів навчання, впрова­дження в практику роботи нових педагогічних технологій, за підвищення методичної майстерності вчителів;

· виявлення, вивчення, впровадження передового педагогічного досвіду, організацію наставниц­тва, самоосвіту вчителів;

· відповідає за вдосконалення навчально-виховного процесу з профілю (циклу) предметів у відповідності зі своїм фахом;

· відповідає за роботу груп продовженого дня;

· спрямовує педагогічну направленість шкільної бібліотеки, контролює створення бібліотечного фонду підручників;

· відповідає за дотримання в школі єдиного орфографічного режиму; організовує комп’ютерний всеобуч; роботу на шкільній навчаль­но-дослідній ділянці, зі збереження та використання навчальних посібни­ків, охорони праці та техніки безпеки учнів;

· відповідає за один з напрямів учнівського самоврядування; організовує учнівський колектив на боротьбу за глибокі та міцні знання.

Якщо в школі введено посади двох заступників директора з навчаль­но-виховної роботи, вищенаведені обов’язки рівномірно, з урахуванням фаху та можливостей розподіляються між ними.

В наказі конкретно вказується, хто з членів адміністрації відповідає за кожний із: навчальних предметів (в тому числі й за роботу початкових класів).

Заступник директора з виховної роботи:

· організовує позакласну роботу и школі та в її мікрорайоні;

· здійснює педагогічне керівництво роботою класних керівників, певних секторів учнівського самоврядування;

· організовує та контролює шкільну художню самодіяльність, туристсько-краєзнавчу роботу;

· здійснює педагогічне керівництво роботою шкільних залів, музеїв;

· керує роботою з підготовки до відзначення традиційних свят;

· здійснює методичну підготовку загальношкільних заходів;

· організовує участь школярів у Всеукраїнських конкурсах («Моя земля — земля моїх батьків», Пам’ять», «Село моє, для мене ти єдине» тощо);

· організовує роботу з попере­джений дитячих правопорушень, працює з дітьми, сім’ями, які потребують підвищеної педагогічної уваги;

· консультує батьків, шефів та інших осіб, залучених до керівництва позакласними заняттями школярів;

· підтримує та розвиває ділові контакти з громадськими організаціями, позашкільними та дошкільними закладами, виробничими колективами, координує їхні зу­силля з удосконалення навчально-виховного процесу з учнями, здійснює профорієнтаційну роботу;

· організовує роботу з громадянського виховання учнів;

· керує роботою шкільного методичного об’єднання класних керівників, залучає їх до дослідно-експериментальної роботи, надає практичну допомогу з питань удосконалення виховної роботи в школі, здійснює роботу з вивчення, узагальнення, впровадження кращого досвіду виховної роботи в школі.

Цим же наказом регламентована діяльність соціального педагога, шкільного психолога, помічника директора з адміністративно-господарської роботи.

4. Інформаційне забезпечення управління школою

Управління базується на поінформованості керівника про стан справ керованого об’єкта.

Одержання постійної інформації, яка об’єктивно відображає дійсний стан справ у школі - важлива умова вдосконалення навчально-виховного процесу.

Робота керівника з інформацією здійснюється в три етапи:

· збір інфор­мації;

· аналіз;

· прийняття управлінського рішення;

· доведення його до виконавців.

Під інформацією розуміють дані, що мають елементи новизни для одержувача й вимагають з його боку рішення.

Для керівника школи важливими є:

· педагогічна інформація про стан управління об'єктом навчально-ви­ховного процесу, його результати;

· дані про зовнішнє середовище (директивні, нормативні документи, мікрорайон, батьки тощо).

Існує внутрішня інформація, яка виробляється в школі:

· сукупність даних про хід і результати навчально-виховного процесу;

· відомості про учнів, учителів, про умови для нормального здійснення навчально-виховного процесу.

Джерела внутрішньої інформації найрізноманітніші. В основному ця інформація отримується в результаті:

· внурішньошкільного контролю за різними ділянками навчально-виховного процесу;

· бесід з усіма його учас­никами (вчителі, учні, батьки);

· отримання та аналізу відомостей про стан успішності й вихованості учнів упродовж дня, тижня, місяця, семестру, навчального року.

· Зовнішня інформація створюється поза школою, але безпосередньо впливає на організацію навчально-виховного процесу, це:

· директивні й нормативні документи про освіту;

· навчальні плани;

· програми;

· науково-педагогічна інформація про умови й стан виховання учнів у сім'ї, в поза­шкільних закладах, за місцем проживання тощо.

Необхідно відзначити, що не будь-яка інформація корисна й важлива для керівника.

Відомості перетворюються в інформацію лише тоді, коли усвідомлюється їх значення для управління школою.

Цінність інформації визначається двома факторами:

· цінність самого рішення, для прийняття якого використовується інформація, ступінь впливу інформації на рі­шення, яке приймається.

В педагогічній літературі виділяються наступні вимоги до інформації:

· об’єктивність і достовірність, тобто точне відображення стану справ у школі, кількісні та якісні характеристики навчально-виховного процесу;

· достатність, або мінімальна повнота;

· оперативність і своєчасність, тобто надходження інформації повинно відбуватися з такою періодичністю, яка відповідає реальним подіям;

· гранична конкретність, лаконічність, тобто інформація повинна бути такою, яка легко засвоюється.

Т.І.Шамова і Т.К.Чекмарьова пропонують схему внутрішньошкільної педагогічної інформації, яка складається з таких блоків:

· блок А - інформація про всеобуч;

· блок Б - інформація про рівень навчальних досягнень учнів, стан і якість викладання;

· блок В - інформація про якість виховної роботи й рівень вихованості учнів;

· блок Г - інформація про роботу з кадрами;

· блок Д - інформація про трудову підготовку школярів;

· блок Е - інформація про роботу з батьками;

· блок Ж - інформація про діловодство та статистичну звітність.

При цьому повинні бути визначені:

· джерела інформації (нормативні й директивні документи, методична література, навчально-виховний процес тощо);

· ме­та її збору (анкетування, бесіди, спостереження, вивчення документа­ції); особи, відповідальні за збір, обробку інформації, наповнення блоків (заступники директора, голови методичних об’єднань, керівники методич­них служб, органів самоврядування тощо);

· форми виходу інформації (наказ, наради при директорові, засідання методичної ради, ради школи, шкіль­ною методичного об’єднання тощо).

Розподіл функціональних обов’язків усіх членів шкільного колективу повинен проводитися таким чином, щоб виконання функцій забезпечувало інформаційний потік для наповнення закріплених блоків.

Виконання цієї умови реалізує системний підхід в управлінні навчально-виховним процесом і школою в цілому.

В кожній школі повинні бути виділені зміст і можливі форми збе­рігання щоденної, щотижневої, щомісячної, семестрової, річної інфор­мації.

Назвемо зміст деяких видів інформації, яка повинна накопичуватися періодично.

Щоденна інформація:

· наявність учителів у школі;

· відвідування учнів у розрізі окремих класів і ГПД;

· відвідування та поведінка «важких» учнів;

· дисципліна в школі (чи є НП);

· харчування учнів;

· виконання планових заходів, що мали бути в цей день виконані чи пе­ревірені;

· готовність шкільних приміщень до навчальних занять;

· надходження до школи заяв, листів, розпоряджень тощо.

Щотижнева інформація:

· виконання планів роботи адміністрації за тиждень;

· позакласні та позашкільні заходи за тиждень;

· робота учнівських громадських організацій;

· стан щоденників і зошитів учнів, які засвоюють навчальний матеріал на початковому рівні;

· індивідуальна та диференційована робота з учнями;

· санітарний стан шкільних приміщень;

· дані про наслідки методичної роботи, самоосвіту вчителів, які потребують особливої уваги шкільної адміністрації.

Щомісячна інформація:

· хід виконання навчальних програм;

· ведення тематичного обліку знань учнів;

· навчання, поведінка, громадська діяльність учнів, що викликають особливу стурбованість педагогів, та кандидатів у відмінники навчання;

· робота гуртків та факультативів;

· виконання нормативних документів;

· дані про роботу з неблагополучними сім'ями;

· дані про роботу батьківського активу із сім'ями учнів;

· результати участі школярів у різних шкільних і позашкільних заходах; особливі події, внаслідок яких треба заохочувати учнів або застосову­вати до них заходи покарання тощо.

Щосеместрова інформація:

· результати навчальних досягнень учнів з предметів і по класах (за се­местр);

· виконання вчителями навчальних програм;

· виконання планів роботи класних керівників (за чверть, семестр);

· стан профорієнтаційної роботи, організація продуктивної праці школярів;

· стан навчання у навчально-виробничому комбінаті (в разі потреби);

· підсумки роботи з підвищення професійної майстерності педагогів;

· стан справ у сім'ях «важких» учнів;

· дані про педагогічний всеобуч батьків, про роботу шкільного батьків­ського комітету;

· стан справ з поповнення матеріально-технічної бази школи, наявність обладнання, потрібного для виконання програмних практичних і ла­бораторних робіт тощо.

Вимоги до збирання та обробки необхідної інформації

По-перше, вміння керівника вибирати з постійного й різноманітного потоку інформації саме ту, на основі якої можна зробити найбільш об’єктивний і глибокий аналіз педагогічного процесу.

По-друге, відбираючи й класифікуючи інформацію, яка надходить, керів­ник повинен знати, що він може добути для конкретних рекоменда­цій, необхідних для його практичної діяльності.

По-третє, керівник узагалі, а директор школи особливо, повинен постійно прагнути скоротити до мінімуму потік довідок, інформацій, доповідних, які не тільки не сприяють удосконаленню керівництва навчально-виховним процесом, але й відволікають його від практичного вирішення конкретних справ.

Удосконалення інформаційного забезпечення управління в даний час здійснюється шляхом створення персонального фонду керівника (створення інформаційної картотеки), а також, що найбільш перспективно, використання електронно-обчислювальної техніки для зберігання й пере­робки інформації.

6. Оптимізація соціально-психологічного мікроклімату в педагогічному колективі

Практика й наукові дослідження свідчать, що рівень продуктивності праці педагогічного колективу значною мірою залежить від соціально-психологічного стану вчителів, який у свою чергу визначається загальним морально-психологічним кліматом у даному колективі.

Зазначимо, що під психологічним кліматом розуміють характер відносно стабільних психологічних взаємин, типових для даного колективу й значущих для його членів, для їх діяльності.

Вчені підрахували, що в працівників, залежно від настрою, продуктивність праці не перевищує 22%. Напевно, для вчителів цей показник буде ще гіршим.

Зі щоденного життєвого досвіду кож­ний керівник знає, що часто під впливом навіть, здавалося б, незначних міжособистісних непорозумінь «здають» нерви педагога й він на урок іде «не в формі».

На сучасному етапі на перший план поставлено завдання оптимальної організації праці, створення сприятливого соціально-психологічного мікроклімату в учительському колективі.

Це питання потрібно вирішувати шляхом цілеспрямованої спільної роботи керівництва й усього колективу.

Один зі шляхів оптимізації мікроклімату - посилення соціально-психологічних функцій керівництва, більш повне врахування так званого суб’єктивного фактору в керівництві, тобто психологічних і фізіологічних можливостей та різноманітних потреб педагогів у процесі праці.

Наукові дослідження спрямовують керівників школи на досягнення кращих успіхів з найменшою опорою на адміністративні важелі та з найбільшою - на підтримку членів колективу. Адже на результати навчально-виховного процесу керівник впливає насамперед шляхом оптимізації пси­хологічного клімату в учительському колективі, формування в людей творчого настрою, мобілізації колективної думки на розв’язування зав­дань, які стоять перед школою.

Саме психологічний клімат у колективі пов’язаний з характером взаємин, рівнем організації педагогічного проце­су й умовами праці, а найбільшою мірою - зі стилем керівництва.

Щоб оптимізувати мікроклімат у бажаному напрямі, треба знати озна­ки, які його характеризують.

Критеріями для оцінки пси­хологічного клімату колективу є:

· характер моральних норм, з яких колектив виходить, ставлячи певні вимоги до окремих членів;

· рівень згуртованості й творчої трудової співпраці, товариської солідарності та взаємодопомо­ги, взаєморозуміння, доброзичливості й самокритичності; характер оці­ночних суджень щодо членів, які виявляють ініціативу;

· корисні почи­нання, творчість, самовідданість у праці;

· рівень задоволення потреб членів колективу в самовдосконаленні, розкритті здібностей, рівень консолідації колективу та його керівників;

· перетворення вимог керівників у вимогу колективу.

Першочергове значення має оптимізація стилю взаємин керівника з колективом.

Під стилем розуміємо систему найхарактерніших і найстійкіших способів спілкування керівника з колективом з метою реалізації функцій керівництва в певних умовах.

У формуванні психологічного клімату вчительського колективу провідну роль відіграють дві риси в стилі роботи керівника: колективність і ді­лова спрямованість, особливо ставлення до людей, уміння спиратися на колектив, подавати вчителям кваліфіковану практичну допомогу, раціонально організовувати їхню працю.

Діловитість у роботі керівника передбачає поєднання високої компетентності (знання справи) з практичністю (уміння оптимально реалізувати знання), тверезого практицизму з реальною мрією, організованість і само­дисципліну, конкретність і чіткість, оперативність, плановість, ритмічність праці, зосередження зусиль на найважливіших ділянках праці, її результа­тивність, ефективне та якісне завершення кожного заходу, об'єктивну оцінку досягнутого.

Колективність у роботі виявляється в тенденції спиратися на колектив та високій повазі до людей під час виконання основних функцій керівниц­тва, стимулювання трудових зусиль членів колективу.

При цьому передба­чається не тільки знайти спільну мову з учителями, профспілковою орга­нізацією, методичними об’єднаннями вчителів та іншими групами, але й разом з іншими керівниками вміло й тактовно заохочувати педагогів вести колектив до повного взаєморозуміння та взаємодії на шляху до високої педагогічної мети.

Ідеалом може бути колектив, про який писав В.О.Сухомлинський: «Наш педагогічний колектив - творча співдружність одно­думців, у якій кожний робить свій індивідуальний внесок у колективну творчість, кожний, збагачуючись духовно завдяки колективу, водночас ду­ховно збагачує своїх товаришів».

Ці риси стилю в кращих керівників освітніх закладів взаємопов’язані, разом з іншими рисами гармонійно поєднуються й утворюють найефективніший стиль керівництва.

Мова йде про вироблення такого стилю, в якому б органічно поєднувались виконавська дисципліна та дисциплінованість, зі сміливою ініціативою та підприємливістю.

Навчитися керувати - значить вміти на основі теоретичних досліджень і передового досвіду, з урахуванням конкретних обставин найкраще організовувати роботу людей, щоб отримати від їхньої педагогічної діяльності найбільший ефект.

Науковці розробили загальні соціально-психологічні вимоги до стилю взаємостосунків керівника школи й учителів.

Зроблено спроби виділити мовні принципи цих взаємостосунків.

Можна узагальнити досвід взаємостосунків керівника з учителем у вигляді афоризмів, правил і навіть заповідей.

«10 заповідей», які регламентують стосунки керівника й підлеглого:

1. Керівник - це передусім знавець людей, психолог, який уміє створити такі стимулюючі умови, які викликають у кожного працівника інтерес до хорошої роботи, бажання досягти високих результатів. Пам’ятай! Постійна турбота про підвищення своєї психологічної культури - важлива умова ефективного керівництва.

2. Не забувай! Підлеглість досить рідко буває приємною. Ось чому ке­рівник повинен використовувати силу лише заради досягнення важли­вої педагогічної мети й тільки тоді, коли всі інші засоби виявилися марними.

Особливо турбуйся, щоб твої «керівні дії» не розцінювались як посягання на свободу особистості: постійно підвищуй у керівних діях коефіцієнт людяності - душевні якості.

3. Керуйся принципом: «Якомога більше вимог до людини і якомога більше поваги до неї» (А. С. Макаренко).

Знай при цьому, що легше сприймаються вимоги, висловлені у ввічливій формі: вимоги-прохання, вимоги-поради.

4. Спиратися в роботі на людей - азбука керівництва.

Вміння викликати в педагога творче ставлення до праці — вищий критерій мистецтва керівника як організатора.

5. НЕ ЗАБУВАЙ! Сліпе підкорення, що не ґрунтується на особистому переконанні, не має ніякої сили.

«Найголовнішим шляхом людського виховання є переконання, а на переконання можна впливати тільки переконанням»(К.Д.Ушинський).

6. «Дух творчого пошуку, дослідження... не терпить грубого дотику, адмі­ністрування» (В. О. Сухомлинський).

7. Будь ворогом керівництва за принципом: «Кого хочу - милую, кого хочу - караю».

8. Ніщо так не деморалізує людей, як зайве розпорядження.

9. Безапеляційність - не твій соратник.

«Ми не кажемо педагогам: роби так чи інакше, але кажемо їм: вивчай­те закони психічних явищ, якими ви хочете керувати, й робіть, керую­чись цими законами й тими обставинами, в яких ви хочете їх застосу­вати» (К. Д. Ушинський).

10. Навчаючи, вчися в колег, особливо цінуй ділові критичні зауваження на свою адресу.

Від стилю роботи керівника значною мірою залежить його авторитет у колективі.

Авторитетному керівнику немає потреби керувати силою влади, він має більшу силу - загальноприйняте й заслужене довір'я та повагу ко­лег, вплив на них.

Дата добавления: 2014-01-04