Перспективи розвитку екологічного менеджменту в Україні

Стандарт BS 7750 передбачає наступні стадії розробки та впровадження системи екологічного менеджменту: 1. Попередній огляд ситуації. Необхідно визначити всі екологічні нормативні вимоги, які пред'являються до діяльності підприємства, та встановити, які елементи екологічного менеджменту вже практично використовуються на даному об'єкті. 2. Розробка заяви про екологічну політику, яка б охоплювало всі аспекти діяльності та продукцію підприємства і було роз'яснено та прийнято до виконання всіма уповноваженими сторонами (підрозділами, особами). 3. Визначення структури розподілу обов'язків і відповідальності в системі екологічного менеджменту. 4. Оцінка ступеня впливу підприємства на навколишнє середовище. Необхідно скласти перелік встановлених нормативів, характеристик викидів в атмосферу, скидів у водні відходи, розміщення відходів, а також опис аспектів впливу на навколишнє середовище підприємств-постачальників. 5. Розробка екологічних цілей і завдань підприємства. 6. Визначення тих стадій виробництва, процесів та видів діяльності, реалізованих на підприємстві, які можуть вплинути на навколишнє середовище, і розробка системи контролю їх функціонування. 7. Розробка програми екологічного менеджменту, призначення відповідального за її виконання старшого менеджера. Програма повинна бути складена таким чином, щоб враховувалися не тільки нинішні, а й усі минулі види діяльності підприємства, а також імовірне вплив на навколишнє середовище життєвого циклу нових видів продукції. 8. Розробка і випуск детального керівництва, яке дозволяло б аудитору системи екологічного менеджменту визначити, що система функціонує, і враховує всі значущі аспекти впливу підприємства на навколишнє середовище. 9. Встановлення системи реєстрації всіх екологічно значущих подій, видів діяльності тощо, наприклад, записи випадків порушення вимог екологічної політики, описи вжиті для поліпшення ситуації заходів, звітів за підсумками інспекції та поточного контролю. 10. Аудити. BS 7750 включае опис процедури аудіювання та деталізує вимоги до аудиторського плану. Незалежно від цього, акредитив організація може зробити зовнішню перевірку підсумків внутрішнього аудіювання (в BS 7750 під аудитом розуміється систематична оцінка, предпринимаемая з тим, щоб визначити, чи узгоджується функціонування системи екологічного менеджменту з запланованими цілями, завданнями, структурою тощо, є Чи впроваджена чи система екологічного менеджменту ефективною і відповідає вимогам екологічної політики підприємства.

BS 7750 був прийнятий Фінляндією, Нідерландами та Швецією. Франція, Ірландія та Іспанія розробили свої стандарти. Австрія віддала перевагу чекати опублікування міжнародних вимог до систем екологічного менеджменту.

Серія міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту

Поява ISO 14000 - серії міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту на підприємствах і в компаніях - називають однією з найбільш значних міжнародних природоохоронних ініціатив. Система стандартів ISO 14000 спрямована не на кількісні параметри (обсяг викидів, концентрації речовин тощо) і не на технології (вимога використовувати або не використовувати певні технології, вимога використовувати "найкращу доступну технологію"). Основним предметом ISO 14000 є система екологічного менеджменту. Типові положення цих стандартів полягають у тому, що в організації повинні бути введені і виконуватися визначені процедури, повинні бути підготовлені певні документи, повинні бути призначені відповідальні за певні області екологічно значимої діяльності. Основний документ серії - ISO 14001 - не містить ніяких "абсолютних" вимог до впливу організації на навколишнє середовище, за винятком того, що організація в спеціальному документі повинна оголосити про своє прагнення відповідати національним стандартам.
Такий характер стандартів обумовлений, з одного боку, тим, що ISO 14000 як міжнародні стандарти не повинні втручатися у сферу дій національних нормативів. З іншого боку, попередником ISOявляются "організаційні" підходи до якості продукції, (наприклад, концепція "всеосяжного менеджменту якості" - total quality management), згідно з якими ключем до досягнення якості є побудова належної організаційної структури і розподіл відповідальності за якість продукції та послуг.
Рішення про розробку ISO 14000 було результатом Уругвайського раунду переговорів по Всесвітній торговельній угоді і зустрічі на вищому рівні з навколишнього середовища та розвитку в Ріо-де-Жанейро в 1992 році. Стандарти ISO 14000 розробляються Технічним комітетом 207 (TC 207) Міжнародної Організації Стандартизації (ISO) з урахуванням вже зарекомендували себе міжнародних стандартів по системах менеджменту якості продукції (ISO 9000), відповідно до яких в даний момент сертифіковано більше 70000 підприємств і компаній по всьому світу.

Документи, що входять в систему, можна умовно розділити на три основні групи:
• принципи створення і використання систем екологічного менеджменту (ЕМС);
• інструменти екологічного контролю й оцінки;
• стандарти, орієнтовані на продукцію.
У трьох названих областях розроблені і розробляються наступні документи:
Принципи екологічного менеджменту
Прийнято
ISO 14001
Системи екологічного менеджменту (ЕМС) - специфікації і керівництво з використання
+
ISO 14004
ЕМС - Загальні керівництво за принципами, системам і методам
+
ISO 14014
Керівництво за визначенням "початкового рівня" екологічної ефективності підприємства. Повинно використовуватися перед створенням формальної системи екологічного менеджменту


Інструменти екологічного регулювання та оцінки

ISO 14010
Посібник з екологічного аудиту - Загальні принципи екологічного аудиту
+
ISO 14011 / 1
Посібник з екологічного аудиту - Процедури аудиту - Аудит систем екологічного менеджменту
+
ISO 14012
Посібник з екологічного аудиту - Критерії кваліфікації екологічних аудиторів
+
ISO 14031
Керівництво з оцінки екологічних показників діяльності організації

Стандарти, орієнтовані на продукцію

ISO 14020 (Серія документів)
Принципи екологічного маркування продукції

ISO 14040 (Серія документів)
Методологія "оцінки життєвого циклу" - оцінки екологічного впливу, пов'язаного з продукцією, на всіх стадіях її життєвого циклу


Глосарій

ISO 14060
Керівництво з обліку екологічних аспектів у стандартах на продукцію

Так стандарт ISO 14001 має наступну структуру:
1. Можливості стандарту
2. Посилання на нормативні документи
3. Визначення
4. Вимоги до системи екологічного менеджменту
4.1. Загальні вимоги
4.2. Екологічна політика
4.3. Планування
4.3.1. Екологічні аспекти
4.3.2. Законодавчі та інші вимоги
4.3.3. Цілі і завдання
4.3.4. Програма (програми) екологічного менеджменту
4.4. Впровадження в дію
4.4.1. Структура і відповідальність
4.4.2. Підготовка, усвідомлення і компетенція
4.4.3. Комунікації
4.4.4. Документація в системі екологічного менеджменту
4.4.5. Контроль документації
4.4.6. Оперативний контроль
4.4.7. Підготовленість до надзвичайних ситуацій і відповідальність за дії в умовах надзвичайних ситуацій
4.5. Перевіряючі і коригувальні дії
4.5.1. Моніторинг та вимірювання
4.5.2. Дії у разі недотримання вимог, коригувальні та запобіжні дії
4.5.3. Звітність
4.5.4. Аудит системи екологічного менеджменту
4.6. Періодичний перегляд системи менеджменту

Незважаючи на розходження, функції екологічного управління й екологічного менеджменту в цілому збігаються. Разом з тим для екологічного менеджменту характерний істотний розвиток, поглиблення і розширення ряду функцій і відповідної діяльності, що у традиційному екологічному управлінні реалізуються достатньо поверхнево і формально, наприклад, стосовно обґрунтування екологічної політики і зобов’язань, організації зовнішньої екологічної діяльності, перегляду й удосконалення системи стимулів.

Таким чином, з розвитком екологічного менеджменту значно розширюються і видозмінюються традиційні функції екологічного управління. Так, функція аналізу й оцінки результатів екологічної діяльності тут у першу чергу починає визначати завдання аудитування системи екологічного менеджменту, які відсутні в традиційному управлінні.

Разом з тим, на думку вчених, і екологічне управління, і екологічний менеджмент можна визначити як комплексну різнобічну діяльність, спрямовану на реалізацію екологічних цілей проектів і програм.

Таким чином, резюмуючи, можна сказати, що на практиці під екологічним менеджментом розуміється сукупність адміністративно-командних і ринкових важелів і стимулів, що забезпечують усвідомлену зацікавленість ресурсокористувачів у виборі найбільш ефективних управлінських рішень в сфері природокористування, у тому числі як на макро-, так і на мікрорівні. Тобто екологічний менеджмент як поняття»частини загальної системи управління підприємством, що включає організаційну структуру, обмежене коло відповідальності, управлінські процедури і процеси, а також ресурси, необхідні для визначення і впровадження екологічної політики підприємства», відповідає сутності міжнародних стандартів ISO 14000.

Для умов України необхідна відповідна коректура цього поняття, з огляду на те, що без трансформації загальної системи управління природоохоронною діяльністю в цілому, тобто в масштабах країни, неможливо говорити про реформування системи управління на локальному рівні, тобто на рівні організацій. Це визначено мотивацією і спонукальними стимулами реалізації СЕМЛ (система екологічного менеджменту та екоаудиту). Йдеться про підготовку відповідного базового підґрунтя (законодавчого, нормативного, економічного), яке б забезпечувало розвиток екологічного менеджменту в Україні. В даний час можна стверджувати, що системи спонукальних стимулів впровадження СЕМА в Україні і за рубежем значно відрізняються (схема 1).

Схема 1. Система спонукальних мотивів (стимулів) впровадження СЕМА

Для Заходу - це усвідомлене бажання підвищити свій імідж і увійти в число лідерів на ринку, що дає додаткові шанси одержати гарантію банку на кредит (позичку); в Україні - прагнення підприємства одержати в законодавчому порядку систему пільг (в оподатковуванні, кредитуванні, інвестуванні, соціальних програмах).

Це пояснюється тим, що для українських ресурсокористувачів ще не сформувалося те доброзичливе макросередовище, яке 6 спонукаю їх до самостійного пошуку дієвих управлінських рішень, які викликані:

• існуючою централізацією в сфері управління природоохоронною діяльністю в Україні;

• домінуванням ще донедавна державної форми власності;

• нерозробленістю теоретико-методичних аспектів адаптації міжнародних стандартів у галузі екоменеджменту до реальних умов в Україні;

• недостатнім рівнем розвитку екологічної самосвідомості та екологічної культури;

• низьким рейтингом вітчизняних виробників на світовому ринку.

В кінцевому результаті, конкретна участь екологічного менеджменту в моделях ринкових трансформацій в Україні дотепер ще чітко не простежується. Про це, зокрема, свідчить і аналіз деяких підготовлених Урядом України державних програмних документів, до числа яких належить Програма «Україна-2010», у проекті якої ні в структурному, ні в змістовному плані не відбиті критерії екологічної політики і екологобезпечні пріоритети розвитку держави.

Отже, з огляду на те, що в даний час йде безперервний процес трансформації економіки України в екологічно безпечну економіку, пошук шляхів реформування в цьому напрямку невід’ємний від механізму реалізації системи екологічного менеджменту.

Це положення закладено, зокрема, в «Основних напрямках державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки». Виходячи з них, реформування економічної системи і перехід до ринку повинні підвищити не тільки ефективність національної економіки, але і сприяти ліквідації субсидій на використання природних ресурсів, а також поліпшенню стану навколишнього середовища завдяки застосуванню різних інструментаріїв екологічного менеджменту й екоаудиту.

Щодо перспектив розвитку екологічного менеджменту в Україні можна констатувати, що па даному етапі уже створені деякі законодавчі й організаційно-правові передумови його впровадження. Наразі ведеться робота з боку Мінекології та природних ресурсів по внесенню доповнень у природоохоронне законодавство, яке враховує вимоги міжнародних стандартів у галузі довкілля. Зокрема, ще в середині 90-х років, Мїнекобезпеки і Фонд державного майна підготували пропозиції щодо при йняття Постанови Кабінету Міністрів «Прозатвердження Положення «Про порядок врахування екологічних вимог при приватизації майна державних підприємств» і створення Центра екологічного аудиту.

Екоменеджмент в Україні повинен виконувати чотири основні функції. Це, насамперед:

• прийняття і реалізація природоохоронного законодавства;

• контроль за екологічною безпекою;

• забезпечення проведення природоохоронних заходів;

• досягнення погодженості дій державних і громадських органів.

З них найбільш розвинуті перші дві функції. Під них створена відповідна організаційна інфраструктура, до якої входять органи екологічної експертизи й екологічної інспекції. Менш розвинуті цільові функції забезпечення проведення природоохоронних заходів і узгодження дій державних і громадських органів, які є підґрунтям управлінської піраміди.

Необхідність трансформації цих функцій дуже актуальна, оскільки в Україні розпочалась радикальна економічна реформа, мета якої - перехід від командної планово-розподільної економіки до соціально-орієнтованої ринкової моделі. Однак, перш ніж говорити про перспективи розвитку екологічного менеджменту, необхідно розкрити змістовну суть самого поняття і його науково-теоретичні основи.

Дата добавления: 2014-01-04