За темою: політичне, наукове, побутове, релігійне, філософ­ське, навчально-педагогічне, виховне, побутове

ПЛАН

ТЕМА 3. Специфіка мовлення фахівця. Спілкування як інструмент професійної діяльності.

Запитання для самоперевірки

1. Що розуміють під інформацією взагалі і під економічною інформацією зокрема?

2. В яких одиницях вимірюють економічну інформацію?

3. Перерахуйте властивості економічної інформації.

4. Охарактеризуйте основні вимоги, які ставляться до економічної інформації.

5. Які є види інформації за місцем виникнення і напрямком руху?

6. Що таке "проміжна інформація"?

7. У чому різниця між: змінною та умовно-постійною інфор­мацією?

8. Охарактеризуйте види умовно-постійної інформації.

1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Види, типи і форми професійного

спілкування.

2. Невербальні засоби спілкування.

3. Слухання і його роль у комунікації.

1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Види, типи і форми професійного спілкування.

Спілкування - це процес взаємодії між людьми, в якому відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями й навичками, результатами праці.

Водночас спілкування є необхідною передумовою існування суспільства. У процесі спілкування здійснюється інтелектуальна взаємодія, наприклад професійна, формують­ся спільні інтереси та погляди, досягається взаєморозуміння, узгодженість дій, згуртованість і солідарність, без яких неможлива колективна діяльність. Через спілкування проходить навчання й виховання людини, засвоєння нею різних форм соціального досвіду. Водночас саме у спілкуванні виявляють себе й розкривають риси й властивості людини, її внутрішній світ. Людське спілкування здійснюється в різних формах і за допомогою рі­зних засобів, які є невід’ємним чинником культури і постійно вдосконалю­ються та збагачуються.

Комунікація (лат. - спілкуюсь із кимось) - спілкування, передача інформації; масова комунікація - процес інформування широких мас із використанням технічних засобів, так звана мас-медіа. Це спілкування, повідомлення, передавання інформації, думок, почуттів,

волевиявлень люди­ни мовними засобами. Комунікація складається з комунікативних актів, у яких беруть учать комуніканти, тобто ті, що здійснюють мовну діяльність у різних формах мовного спілкування.

Сучасні мовознавці виокремлюють такі функції спілкування:

· контактну (створення атмосфери обопільної готовності пере­давати і сприймати інформацію та підтримувати зв’язок до за­вершення спілкування);

· інформаційну (обмін інформацією, запитаннями і відповідями);

· спонукальну (заохочення адресата до певних дій);

· координаційну (узгодження дій комунікантів):

· пізнавальну (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідо­млень);

· емотивну (обмін емоціями);

· налагодження стосунків (розуміння свого місця в системі ро­льових, статусних, ділових, міжособистісних стосунків);

· регулятивну (залежно від мети, яку ставить перед собою адре­сант, він і організовує своє спілкування, дотримується певної стратегії й тактики).

Професійне спілкування у сфері ділових взаємостосунків репре­зентує й інші функції:

- інструментальну (отримання і передавання інформації, необхід­ної для здійснення певної професійної дії, прийняття рішення);

- інтегративну (засіб об’єднання ділових партнерів для спільного комунікативного процесу);

- функцію самовираження (демонстрування особистісного інте­лекту і потенціалу);

- функцію соціального контролю (регламентування поведінки, а іноді (коли йдеться про комерційну таємницю) й мовної акції учасників ділової взаємодії^-);

- функцію соціалізації (розвиток навичок культури ділового спіл­кування);

- експресивну (намагання ділових партнерів передати і зрозуміти емоційні переживання один одного.)

Види і форми спілкування:

1. За участю чи неучастю мовних засобів: вербальне (словесне) і невербальне (міміка, жести, постава тощо), комбіноване.

2. За формою представлення мовних засобів: усне, письмове, друковане.

Дата добавления: 2014-01-04