Форми безготівкових розрахунків

Розрахункова дисципліна передбачає зобов'язання суб'єктів господарювання до­тримуватися встановлених правил проведення розрахункових операцій. Розрахунко­ва дисципліна ґрунтується на виконанні основних принципів здійснення грошових розрахунків:

1) обов'язкове зберігання підприємствами та установами грошових коштів на ра­хунках в установах банків (за винятком перехідних залишків у касі);

2) право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів;

3) самостійний (без участі банків) вибір підприємствами форм розрахунків та за­кріплення їх у своїх договорах та угодах;

4) списання коштів з рахунків за розпорядженням їх власників, за винятком за­боргованостей, які списуються безспірно;

5) відкриття поточних рахунків у банках для юридичних осіб тільки за умови по­відомлення про це податкових органів;

6) термінове здійснення платежів, яке має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг;

7) платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту;

8) розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою з урахуванням обмежень, установлених чинним законодавством.

Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінан­совими зобов'язаннями в повному обсязі та у встановлені строки.

Нормативний акт	Характеристика
Постанова НБУ «Про затвердження Ін­струкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» № 22 від 21.01.2004 р.	Установлює загальні правила і форми розрахун­ків юридичних і фізичних осіб у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків
Закон України «Про обіг векселів» № 2374-Ш від 05.04.2001 р.	Визначає особливості обігу векселів в Украї­ні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та ви­конанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бю­джетами та державними цільовими фон­дами» № 2181-Ш від 21.12.2000 р.	Спеціальний закон з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юри­дичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і збо­рів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоеко­номічної діяльності, та визначає процедури оскар­ження дій органів стягнення
Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» № 2346-ІІІ від 05.04.2001 р.	Визначає загальні засади функціонування платіж­них систем в Україні, поняття та загальний поря­док проведення переказів грошей у межах Украї­ни, а також встановлює відповідальність суб'єктів здійснення переказів
Постанова Правління Національно­го банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, ви­користання і закриття рахунків у націо­нальній та іноземних валютах» № 492 від 12.11.2003 р.	Установлює порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах

Усі безготівкові розрахунки оформлюються лише стандартними первинними до­кументами, форми яких затверджено Національним банком України.

У розрахункових документах не допускаються виправлення, незалежно від того, хто здійснює їх — клієнт чи банк. Відповідальність за правильність внесених у роз­рахункові документи даних несуть власники рахунків.

Відповідно до вимог щодо оформлення первинних документів, на документах, які засвідчують рух грошових коштів на рахунках у банках, обов'язково повинні бути підписи осіб, відповідальних за здійснення операцій, ідентичні підписам у картках зі зразками підписів.

Періодично (щоденно чи у встановлені банком строки) підприємства отримують від банків спеціальні виписки з особових рахунків про всі здійснені операції з над­

ходження та списання коштів з поточних рахунків з доданням документів, що ви­правдовують ці операції.

Виписка банку — документ, який видає банк підприємству та відображає рух гро­шових коштів на поточному рахунку. Вона замінює реєстр аналітичного обліку за по­точним рахунком і одночасно є підставою для здійснення бухгалтерських записів. У різних банках форми виписок можуть бути неоднаковими, але в кожній обов'язково передбачаються дата, номери рахунків дебітора та кредитора, суми.

Порядок документального оформлення господарських операцій з обліку грошо­вих коштів у касі та на рахунках у банках відображено на рис. 7.2.

Безготівкові розрахунки в Україні здійснюються в різних формах. Різні форми роз­рахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів. Розрахун­кові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках — банк. Розра­хунковий документ — це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів.

При здійсненні розрахунків можуть застосовуватися вексельна, акредитивна, ін­касова форми розрахунків, а також форми розрахунків за допомогою розрахункових чеків. Усе більшого поширення набувають розрахунки банківськими платіжними картками. При здійсненні розрахунків можуть використовуватися такі розрахункові документи: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; платіжна вимога; ме­моріальний ордер; розрахунковий чек; банківські платіжні картки

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується в кіль­кості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не мен­ше ніж два). Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу (час роботи з клієнтами, який встановлюється самостійно з банком та зазначаєть­ся в його внутрішніх правилах), виконуються в день їх надходження. Розрахункові до­кументи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.

Платіжне доручення — це розрахунковий документ, що містить письмове дору­чення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Розрахунки платіжними дорученнями можуть здійснюватись:

— за фактично отриману продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

— у порядку попередньої оплати, якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством та обумовлено в договорі;

— для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підпри­ємств;

— для сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів;

— в інших випадках — відповідно до укладених договорів та вимог чинного зако­нодавства.

Платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхньої — вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату зазначеної суми коштів;

нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого ра­хунка зазначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжна вимога-доручення надходить до підприємства-платника із заповненою верхньою частиною від банку платника через банк одержувача. Після заповнення нижньої частини платником вона відправляється для виконання до банку платника.

Без згоди юридичних осіб та фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяль­ності — списання (стягнення) коштів, що перебувають на їхніх рахунках у банках, не допускається, за винятком випадків, установлених законами України, а також за рішеннями судів, арбітражних судів та за виконавчими написами нотаріусів.

Розрахунковий документ на безспірне списання (стягнення) коштів оформлю­ється на бланку платіжної вимоги і подається стягувачем, державним виконавцем (далі — стягувач) до установи банку, що його обслуговує, у трьох примірниках.

Платіжні вимоги приймає банк стягувача протягом десяти календарних днів з дня виписки. День заповнення платіжної вимоги не враховується.

Залежно від конкретного випадку безспірного списання (стягнення) коштів, у рядку «Призначення платежу» платіжної вимоги стягувач має зазначити: назву і від­повідну статтю закону, якою передбачено безспірне списання (стягнення) коштів; у разі необхідності — вид платежу і період часу, за який здійснюється стягнення; акт ненормативного характеру, на підставі якого здійснюється стягнення із зазначенням його назви (постанова, рішення, наказ тощо), дати й номера. Якщо зі змісту зако­ну випливає необхідність посилання на інші документи (договір, митну декларацію, вексель тощо), то в платіжній вимозі мають вказуватися реквізити відповідного до­кумента (назва, дата, номер).

Якщо безспірне стягнення коштів здійснюється на підставі виконавчого доку­мента, то до розрахункового документа додається оригінал виконавчого документа або належним чином оформлений дублікат. У цьому разі в рядку «Призначення пла­тежу» розрахункового документа посилання на назву і статтю законодавчого акта, якою передбачено безспірне стягнення (списання) коштів, не потрібне.

Якщо платник та одержувач коштів обслуговуються в різних установах банку, то перший і другий примірники платіжної вимоги спецзв'язком надсилаються банком одержувача в банк платника, а третій видається на руки одержувачу коштів.

У банку платника перший примірник виконує функцію меморіального докумен­та для списання коштів з рахунку платника, а другий видається платнику з випискою із особового рахунку.

У разі якщо платник та одержувач коштів обслуговуються в одній установі банку, то перший примірник вимоги залишається в документах дня банку, другий видається платнику, а третій — одержувачу коштів. Відповідальність за обґрунтованість і пра­вильність внесення даних у розрахункові документи в разі безспірного стягнення та безакцептного списання коштів несе стягувач.

Документом, за допомогою якого банк здійснює списання з поточного рахунка підприємства плату за розрахунково-касове обслуговування, є меморіальний ордер.

Чек — документ, що містить розпорядження власника рахунка (чекодавця) уста­нові банку-емітента (банку, що видає чекову книжку), яка веде його рахунок, спла­тити чекодержателеві (отримувачу коштів за чеком) зазначену в чеку суму коштів. Чеки часто використовуються для розрахунків з юридичними і фізичними особами за отримані товари, виконані роботи, надані послуги з метою скорочення розрахунків готівкою. Розрахунки чеками можуть здійснюватися за допомогою:

а) чекових книжок, зброшурованих по 10, 20, 25 аркушів, що є бланками суворої звітності;

б) розрахункових чеків, які використовуються фізичними особами при здійсненні разових операцій.

Строк дії чекової книжки — один рік, а розрахункового чека — три місяці.

Невикористані розрахункові чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання коштів чекового рахунка підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книж­ки або поповнити її ліміт.

У разі припинення клієнтом подальших розрахунків розрахунковими чеками до за­кінчення строку дії чекової книжки та наявності закріпленого невикористаного ліміту, чекодавець подає чекову книжку до банку разом з платіжним дорученням для зараху­вання невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з якого перераховувалися кошти.

При акредитивній формі розрахунків банк, за дорученням свого клієнта (заявни­ка акредитива), зобов'язаний:

— виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані ро­боти та надані послуги;

— надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Загалом при використанні акредитивної форми розрахунків в операціях беруть

участь:

а) заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;

б) банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту;

в) бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (про-
давець матеріальних цінностей, виконавець робіт тощо).

г) виконуючий банк, що здійснює платіж за акредитивом.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються в договорі між заявником акредитива та бенефіціаром. Акредитиви бувають відклич­ні та безвідкличні, а також покриті та непокриті. Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром; безвідкличний може бути замінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Покритим вважається акредитив, для здійснення платежів по якому заздалегідь бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Непокритий акре­дитив — це акредитив, оплата за яким при тимчасовій відсутності коштів на рахунку гарантується банком-емітентом за рахунок кредиту. Кожен акредитив призначений для розрахунків тільки з одним постачальником. Після відвантаження продукції бенефіціар подає необхідні документи, передбачені умовами акредитива, виконуючому банку. При дотриманні всіх умов договору проводиться виплата за акредитивом. Ін­коли умовою виплати грошей з акредитива може бути акцепт уповноваженої покуп­цем особи, яка засвідчує в банку постачальника зразок свого підпису.

Інкасо — вид банківської операції, який полягає в отриманні банком грошей за різними документами (векселями, чеками тощо) від імені своїх клієнтів і зарахуванні їх в установленому порядку на рахунок отримувача коштів. На практиці інкасо ви­користовуються при розрахунках з іноземними контрагентами. Цей вид розрахунків більш прийнятний для покупця і не гарантує здійснення оплати постачальникові.

Зараз усе більшого поширення набувають розрахунки за допомогою бан ківських платіжних карток (БПК). Такий вид розрахунків регулюється Положенням «Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням», затвер­дженим постановою Правління НБУ № 479 від 24.09.1999 р. (далі — Положення № 479). Банківські платіжні картки можуть застосовуватися:

— для здійснення безготівкових розрахунків;

— для отримання готівки;

— для видачі зарплатні працівникам.

У перших двох випадках використовуються корпоративні банківські платіжні картки, які передбачають перерахування коштів на окремий банківський рахунок юридичної особи — картрахунок. Обов'язковою умовою при таких розрахунках є підписання між банком та клієнтом договору обслуговування (еквайрингу), а також членство банку в міжнародній платіжній системі. У договорі серед інших умов перед­бачається комісійна винагорода банку за обслуговування, яка встановлюється пере­важно у відсотках від суми кожної операції, здійсненої з використанням картки.

БПК може бути зручною у використанні під час відряджень як у межах України, так і за кордоном. Переваги користування БПК особливо проявляються при перетині кордону. Згідно з Інструкцією «Про переміщення валюти України, інвалюти, бан­ківських металів, платіжних карток через митний кордон України», затвердженою постановою Правління НБУ № 283 від 12.07.2000 р., резиденти і нерезиденти мо­жуть ввозити платіжні картки, емітовані банками України та іноземними банками і небанківськими установами, за умови усного декларування. Вивезення фізичними

особами-резидентами платіжних карток, емітованих іноземними банками, здійсню­ється на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку на відкриття рахунка в іноземному банку, при обов'язковому зазначенні їх у митній декларації.

Підприємство може визначати осіб, які мають право використовувати корпора­тивні платіжні картки. У випадку якщо на один картрахунок видається декілька кор­поративних карток, аналітичний облік ведеться в розрізі кожної картки.

Операції з платіжними картками оформлюються розрахунковими документами на паперових носіях і складаються за місцем здійснення операції. Такими розрахунковими документами є сліп, або квитанція торговельного терміналу (вони оформляються на спеціальних пристроях відповідно — механічний пристрій — імпринтер та електро­нний пристрій — платіжний термінал). Сліп (невелика квитанція) заповнюється в трьох примірниках (для клієнта, для банку та підприємства) і підтверджує здійснення операцій за карткою, містить набір даних із цієї операції та відбиток реквізитів пла­тіжної картки. Квитанція торговельного терміналу заповнюється у двох примірниках (перший — клієнту, другий — підприємству, банк отримує електронну копію сліпу).

Для оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обміну техно­логічною інформацією клієнти можуть застосовувати програмно-технічний комп­лекс «клієнт банку — банк» (далі — система «клієнт — банк»). Суть її полягає в тому, що розпорядник коштів підприємства, не виходячи із офісу, може контролювати рух коштів на рахунку. Доручення клієнт передає банку у вигляді електронної форми встановленого зразка.

Банківська частина системи «клієнт — банк» забезпечує перевірку наведених електронних підписів, якими користується підприємство, на кожному розрахунково­му документі в електронному вигляді клієнта та за платіжним файлом.

7.4.3. Синтетичний та аналітичний облік коштів на рахунках банків

Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і гос­подарських операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. за № 291, для обліку операцій на рахунках у банках використовується рахунок 31 «Рахунки в банках», який призначено для обліку наявності та руху гро­шових коштів, що перебувають на рахунках у банках і можуть бути використані для поточних операцій.

Рахунок 31 «Рахунки в банках» має такі субрахунки:

— 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

— 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

— 313 «Інші рахунки в національній валюті»;

— 314 «Інші рахунки в банку в іноземної валюті».

За дебетом рахунка 31 «Рахунки в банках» відображається находження грошових коштів, за кредитом — їх використання.

Основою для запису господарських операцій на рахунку 31 «Рахунки в банках» є виписка з відповідного рахунка. Договорами між банками та клієнтами передбача­ється, що власникам рахунків банки видають виписки з відповідних рахунків та копії розрахункових документів. Виписки повинні перевірятися власниками рахунків на предмет відповідності проведених сум доданим до них документам. Виписка є осно­вою для записів господарських операцій у журналі № 2 та відомості 2.

Аналітичний облік операцій на рахунку 31 «Рахунки в банках» здійснюються згідно з виписками банків. Банківська виписка — це документ, який замінює реєстр аналітичного обліку, тому обов'язково повинен містити такі реквізити: дату, номер, короткий зміст операції і суми за дебетом і кредитом, а також залишки коштів на по­чаток і кінець звітного періоду.

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючий рахунок
За дебетом рахунка 311«Поточні рахунки в національній валюті»
	Зараховано на поточний рахунок виручку, яку здано в банк через інкасатора	333 «Грошові кошти в дорозі в національ­ній валюті»
	Внесено на поточний рахунок з каси готівку	301 «Каса в національній валюті»
	Одержано підприємством дивіденди від інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі	141 «Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»
	Погашено довгострокову дебіторську забор­гованість	18 «Довгострокова дебіторська заборго­ваність та інші необоротні активи»
	Зараховано на поточний рахунок невико­ристану суму акредитива або залишок ко­штів на чековому рахунку	313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»
	Погашено заборгованість за короткостроко­вим векселем	341 «Короткострокові векселі одержані в національній валюті»
	Надійшли кошти від покупців та замовників	361 «Розрахунки з вітчизняними покуп­цями»
	Повернено постачальником раніше виданий йому аванс	371 «Розрахунки за виданими авансами»
	Отримано нараховані дивіденди, відсотки	373 «Розрахунки за нарахованими дохо­дами»
	Погашено суму пред'явленої претензії	374 «Розрахунки за претензіями»
	Надійшли кошти на рахунок по відшкоду­ванню завданих збитків матеріально-відпо­відальними особами	375 «Розрахунки за відшкодуванням за­вданих збитків»
	Повернено поворотну фінансову допомогу	377 «Розрахунки з іншими дебіторами»
	Отримано на поточний рахунок пайові вне­ски членів господарського товариства	41 «Пайовий капітал»
	Надішли кошти в частині вартості проданих акцій підприємства на суму перевищення вартості продажу над номінальною вартістю	421 «Емісійний дохід»
За кредитом рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»
	Придбано фінансові інвестиції	14 «Довгострокові фінансові інвестиції», 35 «Поточні фінансові інвестиції»
	Оприбутковано готівкові кошти з поточного рахунка в касу	301 «Каса в національній валюті»
	Перераховано кошти на чековий рахунок, відкритий акредитив	313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»
	Повернуто покупцям кошти за недопостав-лені товари або невиконані роботи	361 «Розрахунки з вітчизняними покуп­цями»
	Сплачено аванс постачальникові, підрядни­кові	371 «Розрахунки за виданими авансами»
	Перераховано поворотну фінансову допо­могу	377 «Розрахунки з іншими дебіторами»
	Здійснено передплату періодичних видань, придбано торговий патент, сплачено напе­ред орендну плату	39 «Витрати майбутніх періодів»
	Повернуто пайові внески пайовикам	41 «Пайовий капітал»
	Перераховано кошти на оплату власних ак­цій, що викуповуються в акціонерів	45 «Вилучений капітал»
	Використано кошти на оплату гарантійних ремонтів	473 «Забезпечення гарантійних зобов'я­зань»

№ з/п	Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків
Дебет Кредит
Розрахунки акредитивами
	Відкрито акредитив за рахунок ко­штів поточного рахунка: - в національній валюті - в іноземній валюті	313 «Інші рахунки в бан- ку в національній валюті» 314 «Інші рахунки в бан- ку в іноземній валюті»	311 «Поточні рахунки в національній валюті» 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»
	Відкрито акредитив за рахунок кредитів банків	313 «Інші рахунки в бан­ку в національній валю­ті»	501 «Довгострокові кре­дити банків у національ­ній валюті», 601«Короткострокові кредити банків у націо­нальній валюті»
	Нараховано комісійну винагороду банку за здійснення акредитивної форми розрахунків	92 «Адміністративні ви­трати»	377 «Розрахунки з інши­ми дебіторами»
	Сплачено комісійну винагороду банку	377 «Розрахунки з інши­ми дебіторами»	311 «Поточні рахунки в національній валюті»
	Оплачено коштами акредитива борг постачальникам	631 «Розрахунки з ві­тчизняними постачаль­никами»	313 «Інші рахунки в бан­ку в національній валю­ті»
	Повернуто на поточний рахунок невикористану суму акредитива: - в національній валюті - в іноземній валюті	311 «Поточні рахунки в національній валюті» 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»	313 «Інші рахунки в бан- ку в національній валюті» 314 «Інші рахунки в бан- ку в іноземній валюті»
	Погашено позику за рахунок неви­користаного акредитива	501 «Довгострокові кре­дити банків у національ­ній валюті», 601 «Короткострокові кредити банків у націо­нальній валюті»	313 «Інші рахунки в бан­ку в національній валю­ті»
Розрахунки чеками
	Відкрито чековий рахунок за раху­нок коштів поточного рахунка: - в національній валюті - в іноземній валюті	313 «Інші рахунки в бан- ку в національній валюті» 314 «Інші рахунки в бан- ку в іноземній валюті»	311 «Поточні рахунки в національній валюті» 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»
	Відкрито чековий рахунок за ра­хунок короткострокової позики банку	313 «Інші рахунки в бан­ку в національній валю­ті»	601 «Короткострокові кредити банків у націо­нальній валюті»
	Оплачено чеками постачальникам за ТМЦ, підрядникам за виконані роботи	631 «Розрахунки з ві­тчизняними постачаль­никами»	313 «Інші рахунки в бан­ку в національній валю­ті»
	Повернуто невикористану суму з чекового рахунка: - в національній валюті - в іноземній валюті	311 «Поточні рахунки в національній валюті» 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»	313 «Інші рахунки в бан- ку в національній валю- ті» 314 «Інші рахунки в бан- ку в іноземній валюті»
Облік корпоративних карток
	Сплачено вартість виготовленої картки	377 «Розрахунки з інши­ми дебіторами»	311 «Поточні рахунки в національній валюті»
	Відображено у витратах відкриття рахунка (видано картки співробіт­никам)	92 «Адміністративні ви­трати»	377 «Розрахунки з інши­ми дебіторами»

Дата добавления: 2014-01-04