Характерні риси культури східних слов’ян. Зарубинецька і черняхівська культура

В III ст. до н.е. і до II ст. н.е. для праслов’ян була характерна так звана зарубинецька культура. Одне з поселень цього періоду виявлене біля с. Зарубинців на Переяславщині.

Зарубинецька культура склалася на місцевій основі, хоча й увібрала ряд досягнень східних народів. Основними категоріями пам’яток зарубинецької культури є поселення та могильники. Зарубинецькі поселення не мали чіткої забудови. Житла будувались біля річки з дерев, обмазувались глиною; розташовувалися безсистемно, часто перебудовувались.

Носії зарубинецької культури були осілими землеробами, займались скотарством. Населення володіло розвинутими ремеслами, знало виплавку заліза, ковальську справу. Зарубинці вже мали ткацький верстат і виробляли тканину з шерсті, льону та конопель. Посуд робили на гончарному крузі з місцевих глин.

У II ст. н.е. зарубинецька культура припинила своє існування. На зміну їй у Лісостеповій зоні сучасної України у II ст. н.е. прийшла так звана черняхівська культура (назва походить від с. Черняхів, нині Кагарлицького р-ну Київської обл.). Пам’ятки цієї культури відкрив археолог В. В. Хвойка у 1899 р. Культура черняхівців сформувалася на ґрунті зарубинецької культури. Черняхівці також займалися в основному землеробством. Поширеними були скотарство, різні ремесла. Покійників перед похованням спалювали.

Цю культуру археологи датують від II до V ст. н. е. Цей період в історії України характеризується вченими як культура антів. Анти – це племена черняхівської культури, які проживали на Подніпров’ї і Подністров’ї. У антів не було письма, тому вони не залишили писемних звісток про себе. Антське суспільство мало визначену державну організацію і базувалося на ранніх класових відносинах.

Походження назви “анти” точно не встановлено. Найбільш вірогідною здається гіпотеза про іранське походження цього слова. Воно походить від давньоіндійського, що означає “кінець”, “край”, “той, що знаходиться на краю”. В такому випадку значення слова “анти” – “ті, що живуть на окраїні”.

У племен черняхівської культури, порівняно з іншими племенами України, простежується прогрес у господарстві. Вони першими в Україні почали виробляти посуд на гончарному колі, випалювати його у спеціальних печах-горнах, відкрили склоробні майстерні. Анти вели жваву торгівлю з римськими провінціями, у їх середовищі існував грошовий обіг, користувалися римськими монетами.

Серед місцевого населення швидко поширювалися прогресивні методи металообробки, гончарного ремесла. Виготовлялися прикраси з кольорових металів у техніці литва. Про це свідчать знахідки глиняних тиглів і ливарних формочок. Срібні, золоті, бронзові прикраси анти інкрустували коштовним камінням, кольоровою емаллю. Мистецтво було важливим атрибутом життя: одяг прикрашався вишивками, побутові речі – орнаментом. До цієї доби відносять знайдені у середньому Подніпров’ї срібні рельєфи із зображенням людини і фантастичних тварин міфологічного і казкового характеру. Знахідка скарбів в околицях середнього Дніпра, зокрема Мартинівського скарбу, засвідчила, що золоті, срібні та бронзові прикраси інкрустувались самоцвітами.

Анти займалися хліборобством. Вони жили окремими родами, які утворювали «город» для спільного обробітку землі і боротьби з ворогами. Згодом навколо города виростали «остроги» як торгові центри, в яких поселялися купці і ремісники.

Громадсько-політичний устрій антів нагадував демократію грецького типу. Деякі вчені, зокрема М. Семчишин, вважають, що анти були безпосередніми предками праукраїнців.

Зарубинецьку і черняхівську культури особливо характеризує керамічне мистецтво, яке має певні особливості. Кераміка зарубинецької культури вироблялася в основному вручну і мала чорний колір, а кераміка черняхівської культури вироблялася з допомогою гончарного кругу і мала сірий колір.

Найбільш цінним, на думку археологів, виявились знахідки біля с. Черняхів, де було розкопано 250 поховань. Виявилось, що в одних могильниках були поховані спалені покійники згідно зі звичаєм стародавніх слов'ян, а в інших – покійника закопували в могилі.

У розкопаних могильниках була знайдена кераміка, глечики, миски, кістяні гребінці, упряж, намиста та інші прикраси. У декількох городищах було знайдено обвуглені рештки проса і пшениці, що вказує на досить високий рівень хліборобської культури антів, в інших городищах знайдено склади озброєнь, що засвідчує високий рівень військової культури антів.

Племінний союз антів існував до початку VII ст. Останній раз анти згадуються візантійським автором Феофілактом Сімокаттою у 602 році. Після цього у жодному писемному документі не згадуються анти. Натомість з’являється назва “ слов’яни ”.

Зауважимо, що одночасно з черняхівською існувала київська культура. Вона сформувалась як самостійна на базі зарубинецької під певним впливом окремих елементів черняхівської культури й утвердилась на просторі від Середнього та Верхнього Подніпров’я до курського Посейм’я. Люди жили окремими родами по 30 чоловік. Декілька будівель мали подобу хутора.

У другій половині І тис. в Україні існували лука-райковецька (VIII–IX ст.), волинцівська (VII–VIII ст.), роменська (VII–VIII ст.) та інші культури. Люди були об’єднані в східнослов’янські союзи племен – дулібів, волинян, древлян, полян, дреговичів, уличів, тиверців, білих хорватів, сіверян.

Дата добавления: 2014-01-04