Питання №3. Спеціальні методи економічних досліджень

Історичний метод– дає змогу дослідити виникнення, формування та розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх і зовнішніх зв’язків, закономірностей та суперечностей (використаних у суспільних науках).

Моделі – це такі аналоги, які суттєво подібні до оригіналу, а розбіжність – несуттєва. Метод моделювання зарекомендував себе як ефективний засіб виявлення суттєвих ознак явищ та процесів за допомогою моделі (статичні, динамічні, аналітичні, алгоритмічні, математичні, концептуальні, графічні, фізичні, тощо).

Наведемо приклад де застосуємометод індукції: „Мідь – метал, має ковкість, Олово – метал, має ковкість. Отже всі, метами мають ковкість”.

Індукція нерозривно пов’язана з дедукцією. Вони взаємопротилежні методи пізнання.

Змістом дедукції як методу пізнання є використання загальних наукових положень при дослідженні конкретних явищ (висновок щодо одного елементу множини робиться на підставі знання властивостей всієї множини).

Наведіть приклад стосовно методу дедукція – оперуючи поняттями першого приладу („Всі метали мають ковкість. Мідь – метал. Отже, мідь має ковкісь”.)

4. Аналогія. Суттєвою особливістю цього методу пізнання вважають конструювання висновків про можливу подібність предметів за одними ознаками на підставі їх подібності за іншими ознаками.

Аналогія (грец. – відповідність, подібність, схожість) – метод пізнання, заснований на перенесенні однієї або кількох характеристик із відомого явища на невідоме.

Наприклад: якщо А і В мають спільні риси, водночас А має рису С, тоі В має рису С. Аналогія є своєрідним випадком індукції. Вона важлива при висуванні припущень, при отриманні нового знання.

Більшість відкриттів у політичній економії було зроблено за аналогією. Ф. Кене, наприклад, запропонував цікаву аналогію між кровообігом у людському організмі та рухом товарних і грошових потоків у соціальному організмі.

Це дало йому змогу сформулювати першу макроекономічну модель відтворення.

Вивчення механічної рівноваги підказало А. Курно ідею економічної рівноваги.

Усе це свідчить, що аналогія відіграє значну роль у народження нових ідей і формулювання гіпотез. Вона полегшує розуміння складних процесів, виступаючи основою наукового моделювання.

5. Моделювання – метод, котрий ґрунтується на використанні моделі як засобу дослідження явищ і процесів природи

	Моделювання(франц. – ліпити, формувати) – метод пізнання явищ і процесів, який ґрунтується на заміні, теоретичній або експериментальній, об’єкта досліджень (оригінала) подібним на нього (моделлю)

Метод моделювання має таку структуру:

q постановка завдання;

q створення або вибір моделі;

q дослідження моделі;

q перенесення знань із моделі на оригінал.

Використання цього методу дає змогу пізнавати начебто недоступні процеси і явища, зриміше уявляти, „наближувати” їх до дослідника. Наука послуговується ним ще з часів Галілео Галілея й Ісаака Ньютон.”

Розглянемо третю групу загальних методів наукового пізнання.

Особливість теоретичного дослідження полягає у використанні абстрактних уявлень, ідей, положень, концепцій, які мають безпосереднє відношення до процесу практичного пізнання. Найчастіше у процесі теоретичного пізнання наука послуговується методом сходження від абстрактного до конкретного, гіпотетико-дедуктивним, системним методами.

1. Метод сходження від абстрактного до конкретного – це загальна форма руху наукового пізнання, закон відображення дійсності і мислення.

Наприклад: – Характер людини – це абстрактне поняття, а його проявлення це – конкретне; – любов до бога, віра – це абстрактне поняття, а конкретне поклоніння, розбудова храмів – конкретне; – поняття електроструму

Відповідно до цього методу процес пізнання розбивається на два відносно самостійні етапи.

1) На першому етапі відбувається перехід від конкретного в дійсності до його абстрактних визначень. Єдиний об’єкт розчленовується, описується за допомогою понять і суджень. Він перетворюється на сукупність зафіксованих мисленням абстракцій, визначень.

2) Другий етап процесу пізнання є сходження від абстрактного до конкретного. Сутність його полягає в русі думки від абстрактних визначень об’єкта до конкретного у пізнанні. На цьому етапі відновлюється вихідна цілісність об’єкта, він відтворюється у своїй багатогранності, але вже в мисленні.

Згідно з цим методом мислення бере свій початок від конкретного в дійсності до абстрактного у мисленні, а від нього до конкретного в мисленні.

2. Метод ідеалізації – це конструювання подумки об’єктів, яких не має в дійсності або які практично не здійснені (наприклад: абсолютно чорне тіло, лінія, площина, абсолютно тверде тіло, створюємо ідеал людини).

Мета ідеалізації:

q Позбавити реальні об’єкти деяких притаманних їм властивостей і наділити (подумки) ці об’єкти певними нереальними і гіпотетичними властивостями.

При цьому мета досягається завдяки:

q багатоступінчастому абстрагуванню (від поняття „товщини” до поняття “площина”);

q переходу думки до кінцевого випадку розвитку якоїсь властивості (абсолютно тверде тіло);

q простому абстрагуванню (рідина, це те що не стискається).

3. Формалізація

У деяких випадках використовується формальний підхід, сутність якого полягає в тому, що основні теоретичні положення тих чи інших процесів а до явищ надаються у вигляді формул з використанням спеціальної формальної символіки (часто математичної).

Формалізація – метод вивчення різноманітних об’єктів шляхом відображення їхньої структури в знаковій формі за допомогою штучних мов (наприклад мовою математики).

Застосування символів та інших різноманітних символьних систем, дозволяє встановити певні закономірності між такими фактами, які начебто не пов’язані між собою.

Не дивно що у сучасних теорій спортивних ігор, гімнастики, педагогіки та ін. наук гуманітарного циклу вживають такі формальні підходи. Про це свідчить інтенсивний розвиток таких дисциплін, як спортивна метрологія, педагогічна кваліметрія тощо.

Переваги формалізації:

– вона забезпечує узагальненість підходу до вирішення проблем;

– символіка надає стислості та чіткості фіксації значень;

– однозначність символіки (уникаємо багатозначності звичайної мови);

– дає змогу формувати знакові моделі об’єктів і замінювати вивчення реальних речей і процесів вивченням цих моделей.

4. У процесі проведення наукових теоретичних досліджень використовуються як логічний, так і хронологічний (історичний) методи.

гіпотетичний

Логічний метод містить у собі аксіоматичний

Гіпотетичний метод – це метод який ґрунтується на розробці гіпотези, наукового припущення, змістом якого є елементи новизни та оригінальності.

У становленні теорій як системи наукового знання найважливішу роль відіграє гіпотеза. Вона складає суть, методологічну основу, теоретичне передбачення, стрижень теоретичних досліджень.

Слід зауважити, що гіпотетичний підхід не завжди був універсальним методом наукових досліджень.

Наприклад: як відзначає С.І. Вавілов, Ісаак Ньютон скептично дивився на гіпотези і тому практично ніколи не користувався гіпотетичним методом.

Ґрунтом для аксіоматичного методу є очевидні положення (аксіоми), прийняті без доказу. За цим методом теорія розробляється на основі дедуктивного принципу. Більш широке поширення такий підхід має у теоретичних науках (наприклад: математиці)

Аксіоматичний метод – метод побудови наукової теорії, за якою деякі твердження приймаються без доведень, а всі інші знання виводяться з них відповідно до певних логічних правил.

Логічний метод між ними існує єдність, основана на тому, що

Історичний метод любе логічне пізнання повинно розглядатися в історичному аспекті

6. Систематичний метод – полягає у комплексному дослідженні великих і складних об’єктів (систем), дослідженні їх як єдиного цілого.

В останні часи все більшого значення набувають дослідження з питань прогнозування, економічного обґрунтування, організації виробництва, що відбиває комплексний характер складних систем. Оптимізація структури підприємств, інформаційні та інші керувальні процеси займають головне місце саме в тих дослідженнях, які обумовлені використання ЕОМ.

Системний аналіз використовується для дослідження таких складних систем як економіка залізничного, або автомобільного транспорту та ін. Найбільш часто використовують цей підхід при вивченні динаміки системи, тобто розвиток цих систем у часі. Методи системного аналізу ефективно зарекомендували себе при плануванні та організації технології виробничих процесів підприємств.

Спеціальні методи наукового пізнання – мають специфічний характер і вивчаються, розробляються та вдосконалюються в конкретних, спеціальних науках. Вони ніколи не бувають довільними, оскільки визначаються характером досліджуваного об’єкта.

До спеціальні методи наукового пізнання належать такі методи як прогнозування, дисперсний аналіз, кластерний аналіз, кореляція та регресія, факторний аналіз, математичні моделі.

Метод прогнозування – полягає у передбачення майбутнього етапу процесу, явища, предмета на підставі його минулого і сучасного.

(Наприклад: Знаючи сейсмічно небезпечні зони, тектонічну структуру земної кори науковці можуть попередити землетрус, цунамі та інші явища що відбуваються в природних процесах)

Дисперсний аналіз – застосовується для оцінювання впливу різних факторів на результат експерименту, планування аналогічних експериментів.

Започаткований він англійським математиком Р. Фішером для оброблення результатів агрономічних дослідів, метою яких було з’ясування умов отримання максимального врожаю різних сортів сільськогосподарських культур.

Кластерний аналіз – передбачає розподіл певної сукупності об’єктів на групи „схожих” об’єктів, які називають кластерами (зламаний, потрощений), так, щоб об’єкти одного класу перебували „близько” один до одного, а об’єкти різних класів – на відносно віддалених відстанях.

Будь-яке наукове дослідження, як і наука загалом, спирається на теорію, факти і методи досліджень. Цим обумовлюється роль методології і методів наукових досліджень у пізнанні навколишньої дійсності

Запитання для самоконтролю

1. Що являє собою наукова діяльність?

2. З’ясуйте суть понять «метод», «методологія», «методологічне дослідження».

3. Чим відрізняється загальнонаукова і конкретнонаукова методологія?

4. Яка існує класифікація методів наукового пізнання?

5. Що являє собою діалектичний підхід в економічних дослідженнях?

6. Які існують методи наукового пізнання?

7. Назвіть загальні та спеціальні методи наукових досліджень.

8. Які основні групи загальних методів?

9. Які логічні закони і правила вам відомі?

10. Які методи емпіричного й теоретичного рівня досліджень?

Рекомендована література

1. Головій В.М., Кузькін Є.Ю. Основи наукових досліджень: методологія, організація, оформлення результатів. Навчальний посібник / В.М. Головій, Є.Ю. Кузькін. – Харків: ХІФ УДУФМТ, 2009. – (294 с.)

2. Головій В.М. та інш. Основи наукових досліджень: методологія, організація, оформлення результатів. Навчальний посібник / В.М. Головій та інші. – К.: «Хай-Тек Прес», 2010. – (344 с.)

3. Лудченко А.А. Основы научных исследований. Учебное пособие / А.А. Лудченко, Я.А. Лудченко, Т.А. Примак; под ред. А.А. Лудченко. – К.: О-во «Знання», КОО, 2000. – (114 с.)

4. Стеченко Д.М., Чмир О.С. Методологія наукових досліджень. Підручник / Д.М. Стеченко, О.С. Чмир. – К.: Знання, 2005. – (309 с.)

5. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності. Підручник / В.М. Шейко, Н.М. Кушнаренко. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – (295 с.)

Дата добавления: 2014-01-04