Гігієнічні вимоги до планування та забудови населених пунктів, вимоги до будівельних матеріалів

Гігієнічне значення житла. Вплив житлових умов на здоров’я і побут населення.

ЛЕКЦІЯ 4: ГІГІЄНА ЖИТЛА ТА НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ

У житлі проходить значна частина життя людини, тому в ньому мають бути створені оптимальні умови, які відповідали б культурним потребам мешканців, сприяли відновленню їх творчих сил, зміцненню здоров’я і запобіганню захворюванням. Тіснота, скупченість людей в оселі зумовлюють поширення ряду інфекційних захворювань, зокрема, грипу, дитячих інфекцій. У перенаселеному житлі створюються особливо сприятливі умови для виникнення туберкульозу. Хоч у розвитку цього захворювання велику роль відіграють й інші фактори (харчування, умови праці) проте значення житла в епідеміології туберкульозу та інших хвороб дуже суттєве. Житло призначене перш за все для захисту людей від дії несприятливих метеорологічних чинників: холоду, спеки, вітру, атмосферних опадів, тощо. В наш час в умовах науково-дослідного прогресу зросли вимоги до житлового помешкання як місця відпочинку, праці, сну і відновлення сил.

Дотримання належних гігієнічних вимог під час проектування, будівництва та експлуатації житлових і громадських будівель має особливо велике значення для збереження здоров’я людини. Вихідним у забезпеченні оптимальних житлових умов є дотримання відповідних будівельних та гігієнічних вимог під час планування та забудови міських і сільських поселень. Ці вимоги регламентовані спеціальними загальнодержавними документами, державними будівельними нормами України “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень” (ДБН 360-92).

Для створення здорових умов життя у населеному пункті чи окремій житловій будівлі велике значення має правильний вибір земельної ділянки. Вибираючи земельну ділянку під будівництво нового або розширення існуючого населеного пункту насамперед слід звертати увагу на природні умови до яких належать клімат, рельєф місцевості, грунт, відкриті водоймища, зелені насадження.

Регіони України відрізняються один від одного за температурними умовами, інтенсивністю сонячної радіації, кількістю атмосферних опадів, температурними інверсіями, вітровим режимом, тощо. Рельєф місцевості повинен бути таким, який би забезпечував природний стік атмосферних опадів, раціональний устрій водопроводу і каналізації, рух пішоходів і транспорту. Придатною для забудови житловими будівлями вважається суха, пориста, незабруднена, екологічно чиста земля з низьким рівнем стояння ґрунтових вод (до 2 м до поверхні землі). Наявність зелених насаджень на ділянці, що відводиться під забудову поліпшує мікроклімат місцевості, тому зелені насадження під час будівництва необхідно оберігати від знищення.

Вибираючи територію для населеного пункту, визначають її достатність для розселення і розподіл на окремі території (зони) різного призначення. Основні функціональні зони міста такі:

· селітебна (житлова) – для розселення населення,

· виробнича – для розташування промислових об’єктів,

· комунально-складська – для розташування складів та комунальних підприємств,

· ланшафтно-рекреаційна зона включає озеленені та водні простори в межах забудови, а також інші елементи природного ландшафту (лісопарки, парки, міські ліси, тощо).

Забудова кварталів житлових районів може здійснюватися за різними системами планування: периметральною, рядковою або груповою. З гігієнічної точки зору, суттєву перевагу над іншими має рядкова система, яка дозволяє забезпечити добру аерацію ділянки, доцільну орієнтацію вікон та зменшення рівня шуму. Однак більш привабливими в архітектурно планувальному відношенні є периметральна та групова системи, які і нині є найбільш поширеними.

Щільність забудови не повинна перевищувати 26% для 2-9 поверхневої забудови і 12-17% для 9-16 поверхової. Щільність населення у великих містах не повинна перевищувати 900-1000 осіб на 1 га, у малих 60-80 осіб на 1 га. З метою достатньої інсоляції і провітрювання житлових будинків необхідно між будинками залишати відстані: між фасадами – не менше двох висот вищого з будинків і 10-15 м – між торцями.

Плануючи населений пункт, виділяють три види озеленення міста:

1/ суспільного призначення – парки культури і відпочинку, сквери, бульвари, позаміські зелені масиви;

2/ повсякденного використання – у мікрорайонах, при санаторіях, дитячих закладах, підприємствах, тощо;

3/ спеціального призначення – санітарно-захисні зони, озеленення уздовж доріг, на кладовищах.

Для будівництва житлових приміщень використовують природні та штучні будівельні матеріали. Найважливішими гігієнічними показниками їх якості є: теплопровідність – можливість матеріалу пропускати тепло, теплоємність – можливість матеріалу поглинати та утримувати тепло, повітропроникність – здатність матеріалу пропускати повітря, вологопоглинання, вологовіддача, водопроникність та гігроскопічність характеризують відношення будівельного матеріалу до води.

Для нормальних умов життя у будинках мають значення і такі показники як стійкість і довговічність матеріалу.

Отже, матеріали, що застосовують у будівництві житлових і громадських будівель, повинні мати малу теплопровідність, не бути гігроскопічними, бути екологічно чистими та довговічними.

Дата добавления: 2014-01-04