Лекція 4

Дії працівників на випадок виникнення пожежі.

При виникненні пожежі на об'єкті перша особа, яка виявила загорання, зобов'язана негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону, безпосереднього керівника і приступити до гасіння пожежі наявними засобами пожежогасіння, дотримуючись при цьому правил техніки безпеки.

У свою чергу керівник робіт про виникнення пожежі повинен негайно повідомити пожежну охорону (при цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, наявність людей), а також керівництво об'єкта. У разі потреби - викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).

Керівник робіт особисто або за допомогою чергового персоналу зобов'язаний визначити місце осередку вогнища пожежі, можливі шляхи його поширення, загрозу діючому обладнанню, яке опинилося в зоні пожежі.

Після визначення місця осередку вогнища пожежі керівник робіт зобов'язаний:

ü особисто або за допомогою чергового персоналу перевірити ввімкнення автоматичної установки пожежогасіння (при її наявності);

ü ужити заходів щодо створення безпечних умов для персоналу і пожежних підрозділів при гасінні пожежі.

ü у випадку загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби;

ü провести можливі операції на технологічних установках (вимкнення або перемикання на обладнанні, зняття напруги з електроустановок та ін.);

ü приступити до гасіння пожежі силами й засобами відповідного персоналу;

ü виділити для зустрічі пожежних підрозділів особу, яка добре знає розташування під'їзних шляхів і водоймищ;

ЛЕКЦІЯ 4

ТЕМА: ПОКАЗ І РОЗПОВІДЬ В ЕКСКУРСІЇ, ЇХ ПОЄДНАННЯ.

ПЛАН.

1. Показ – основний елемент екскурсії. Сутність показові.
2. Сутність розповіді. Основні вимоги до розповіді.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Бабарицька В., Короткова А., Малиновська О. Екскурсознавство і музеєзнавство: Навчальний посібник. –К.: Альтерпрес, 2007. -464 с.
2. Федорченко В.К., Мініч І М. Туристський словник-довідник. -К.: Дніпро, 2000. – 160 с.
3. Туризм, гостеприимство, сервис: Словарь-справочник/ Г.А. Аванесова, Л.П. Воронкова, В.И. Маслов, А.И. Фролов; Под общ ред. Л.П. Воронковой. –М.: Аспект Пресс, 2002. -367с.
4. Гецевич Н.А. Основы экскурсоведения. Учебное пособие. –Минск, 1988. -168с.
5. Емельянов Б.В. Экскурсоведение: Ученик. -5-е узд. –М.: Советский спорт, 2004. -216с.
6. В.К. Федорченко, І.М. Мініч. Туристський словник-довідник (навчальний посіб ник). -К.: Вища шк., 2000. – 160с.
7. Карташевская И.Ф. Географические апекты познавательного туризма. Рынок экскурсионных услуг. –Симферополь: Издательство «Пирамида-Крым», 2000г. -146с.
8. Пирожник И.И. Основы географии туризма и экскурсионного обслуживания. – Минск: Университетское, 1985. – 253 с.
1. Показ в екскурсії — процес реалізації принципу наочності, спосіб ознайомлення з екскурсійним об'єктом або декількома об'єктами одночасно (наприклад, з пам'ятником архітектури або з архітектурним ансамблем), може розглядатися як дія (або сума дій) екскурсовода, спрямована на виявлення сутності предмета, для витягу зорової інформації у визначеній послідовності, з конкретною метою.
Демонстрація характеризується як публічний показ, розрахований на групове сприйняття якого-небудь предмета або явища як дії визначеної особи, що представляє об'єкт для огляду групою людей (екскурсантів).
Показ об'єкта — це система цілеспрямованих дій екскурсовода й екскурсантів, спостереження об'єктів під керівництвом кваліфікованого фахівця. Показ припускає аналіз об'єктів, активну самостійну роботу екскурсантів.
Особливістю показу є здатність знайти, розкрити ту або іншу якість (властивість, здатність) об'єкта, що спостерігається, можливість зробити явним, очевидним те, що непомітно при першому погляді на предмет.
Ефективність наочності залежить від організації показу об'єктів, правильного їхнього спостереження екскурсантами. Людина на екскурсії вчиться правильно дивитися і бачити, спостерігати і вивчати.
Показ виростає з таких дій людини, як споглядання й огляд.
Огляд на відміну від показу може бути визначений як поверхневе позапланове знайомство з пам'ятниками.
Розходження огляду і показу полягає в тому, що при огляді людин сприймає тільки зовнішній вигляд пам'ятника. При показі ж він бачить не тільки пам'ятник, але за допомогою екскурсовода розрізняє різні сторони, частини, зовнішні особливості об'єкта, бере участь у їхньому аналізі.
Показ в екскурсії є сумою трьох елементів:
- самостійного спостереження екскурсантами визначних пам'яток;
- ознайомлення екскурсантів з експонатами «портфеля екскурсовода»;
- показу під керівництвом екскурсовода інших прийомів (наприклад, в історичній екскурсії об'єктами показу є будинки, зведені в різні епохи. Екскурсовод за допомогою методичних прийомів показу і розповіді встановлює зв'язок між показуваним будинком і подією, що відбувалося усередині будинку, поблизу його).
Задачі показу на екскурсії полягають у наступному:
1) показати екскурсійні об'єкти, що знаходяться перед екскурсантами;
2) показати об'єкти, яких уже немає (збереглися тільки на фотографії або малюнку);
3) показати історична подія, що відбувалося на даному місці, відтворити його зорову картину;
4) показати дії історичного діяча (письменника, художника, полководця), що відбувалися на даному місці;
5) показати об'єкт таким, яким він був у період описуваної події.
Умови для показу. Ефектний показ екскурсійних об'єктів вимагає визначених умов. У поняття умови показу, входять:
а) правильно обрані точки показу;
б) час, більш вигідне для показу;
в) можливість відвернути увага екскурсантів від об'єктів, далеких від теми;
г) використання руху екскурсантів як методичний прийом при показі об'єктів;
д) уміння і навички екскурсовода;
е) підготовленість екскурсантів до спостереження об'єктів.
Ефективність показу залежить не тільки від знань і умінь екскурсовода, але і від форм допомоги екскурсантам у засвоєнні об'єктів показу. У тих випадках, коли в екскурсію включається показ складних по своїй конструкції об'єктів (будинків і споруджень), а також загального виду місцевості, парків, садів, полів боїв, де ці об'єкти розташовані, екскурсантам можна попередньо показати все це на макетах, моделях, кресленнях, планах. Це допомагає зрозуміти конструкцію об'єкта, його пропорції, розташування і домірність його частин і деталей, їхній зв'язок між собою.
Задача екскурсовода — допомогти екскурсантам знайти крапку, відкіля відкривається найкращий вид удалину. Він допомагає екскурсантам зрозуміти просторові відносини між об'єктами, їхнє розташування відносно один одного.
Показ в екскурсії являє собою двосторонній процес, що поєднує: а) активні дії керівника (екскурсовода), спрямовані на виявлення сутності почуттєво сприйманих об'єктів; б) активну діяльність екскурсантів (спостереження, вивчення, дослідження об'єктів).
Екскурсовод своїми поясненнями допомагає екскурсантам розглянути те, що перед ними. Вказівки екскурсовода розрізняють за часом їхнього впливу на аудиторію:
1. до зустрічі з екскурсійним об'єктом, до початку спостереження.
2. у ході показу об'єкта, коли пам'ятник знаходиться в поле їхнього зору.
3. даються наприкінці спостереження з метою повідомити методику самостійного огляду екскурсантами подібних об'єктів у майбутньому. Вказівки екскурсовода можна розділити на кілька груп:
- екскурсантів, що орієнтують, на визначені частини або деталі об'єкта (за часом - до спостереження);
- направляюча увага екскурсантів на визначений об'єкт;
- рекомендуючі порівняти даний об'єкт із яким-небудь іншим, баченим ними раніше (дається в ході спостереження);
- особливості об'єкта, що роз'ясняють, показу з метою їх більш глибокого розуміння (у ході спостереження);
- визначаючі об'єкт з ансамблю або з ряду подібних йому з навколишнього середовища (природа, забудова);
- що пропонують зробити висновки на основі своїх спостережень.
Існують три варіанти взаємодії екскурсанта й екскурсійних об'єктів на екскурсіях:
Варіант перший - відбувається огляд згідно плану і заздалегідь підібраних об'єктів під керівництвом фахівця-екскурсовода, а, що повідомляються в розповіді знання спрямовані на освоєння теми екскурсії. Використання методичних прийомів розповіді активізує взаємодія людини й об'єкта. Підвищенню ефективності даного варіанта екскурсії заважає превалювання словесного початку (розповіді).
Варіант другий - відбувається показ об'єктів, зорове сприйняття яких і пояснення екскурсовода розкривають названу тему. Ведуче місце займають методичні прийоми показу, екскурсійний аналіз об'єктів. При спостереженні екскурсантами об'єктів використовуються елементи вивчення. Екскурсовод використовує поза розмовні форми впливу на аудиторію й образотворчу наочність.
Варіант третій – при показі об'єктів активно використовуються різні види екскурсійного аналізу. У діяльності екскурсантів з'являється елемент дослідження об'єктів. Методика показу досягає кульмінаційної оцінки. Екскурсовод апелює до образного мислення екскурсантів, допомагаючи їм «побачити» події минулого, дії людей, яким присвячена екскурсія.
У такий спосіб всяка екскурсія ставить своєю задачею — продемонструвати заздалегідь підібрані об'єкти і збагатити при цьому визначеними враженнями, в основному по засобах показу (зоровими).
Велике значення для успіху екскурсії має її зоровий ряд, що побудований таким чином, щоб без докладної розповіді екскурсовода могла бути розкрита поставлена тема. На жаль, це рідко виходить. Причини: бракує об'єктів, багато об'єктів не несуть необхідної інформації, далеко не всі екскурсоводи уміють використовувати об'єкт у системі доказів. Тому на допомогу показові приходить розповідь, на який покладається задача заповнити прогалини зорового ряду. Отже до розробки будь-якої теми варто приступати тільки при наявності необхідної кількості об'єктів; показ об'єктів повинний бути методично підготовлений; варто опанувати методичними прийомами і навичками їхнього використання.
2. Екскурсія являє собою органічне сполучення засобів предметної й образотворчої наочності і важливого доповнення до цього унікального у своєму роді сполученню — слова. Важливо в процесі проведення екскурсії забезпечити органічна єдність тим часом, що одержує людину при спостереженні об'єктів і поясненнями екскурсовода.
Екскурсійна розповідь - умовно прийняте в екскурсійній справі назва усної частини екскурсії, тобто повідомлення і пояснення, що екскурсовод дає групі. Це образна інформація про пам'ятники, історичні події і діяльність конкретних історичних осіб. Розповідь є доповненням до показу зорового матеріалу, він не повинний бути великим, не можна допускати перетворення екскурсії в лекцію.
Розповідь екскурсовода виконує двох задач: 1. коментує, пояснює, доповнює побачене; 2. реконструює, відновлює те, що не може в даний момент побачити екскурсант.
Крім розповіді екскурсовода словесний початок в екскурсії знаходить своє вираження у відповідях на питання екскурсантів, репліках екскурсовода і відповідях на репліки екскурсантів, у вступному слові і заключній частині, при демонстрації експонатів «портфеля екскурсовода».
У такий спосіб розповідь — це звучний індивідуальний текст екскурсовода, виконана їм з дотриманням вимог усної публічної мови і зразок монологічної мови, що представляє.
У ході екскурсії відбувається наростання розповіді від усної інформації до зорового, від зорових вражень — до словесних оцінок і висновків. Екскурсовод показує групі об'єкти і супроводжує показ глибоким аналізом, поясненнями, історичними довідками.
Роль об'єктів полягає в тому, щоб допомогти екскурсоводові зримо відновити для екскурсантів минуле, переконливо намалювати життєві картини. Глибина розповіді диктується об'єктом, його особливостями, кількістю інформації, який об'єкт розташовує. Час розповіді на екскурсії повинне бути значно менше загальної тривалості екскурсії.
Розповідь на екскурсії в повному обсязі готується заздалегідь, але в розповіді екскурсовода може бути й експромт. Мова йде про приклад, виклад факту, невеликому вірші або уривку з художнього твору, включення яких у розповідь викликається складом групи або ж значною подією, що тільки що відбулося в житті даного міста, країни.
Основні вимоги до розповіді: тематичність, конкретність, зв'язаність, логічність, стислість, переконливість, приступність викладу, закінченість суджень, зв'язок з показом, науковість.
Особливість розповіді полягає в тому, що він носить характер монологу. У той же час потрібно відзначити, що при діалозі між екскурсоводом і екскурсантами зростає активність сприйняття матеріалу. У період переходу словесної частини екскурсії від монологу до діалогу важливе місце займають відповіді на питання екскурсантів і «робота» екскурсовода з їх репліками.
Репліка екскурсанта — це його думка про щось, причому воно може бути не завжди правильне. Існує визначена методика «роботи» екскурсовода з репліками при якому відповідь на репліку (як реакція на думку одного екскурсанта) повинний бути вміло уплетене в розповідь.
Основні задачі розповіді екскурсовода: 1. Допомогти екскурсантам правильно побачити, зрозуміти й оцінити об'єкт; 2. На основі побаченого прийти до потрібних висновків, повідомити аудиторії і про такі властивості об'єкта, що зорові не сприймаються. Одна частина розповіді визначає об'єкти, інша — пояснює, третя — характеризує об'єкти (виявляє їхньої якості), четверта — дає представлення про зоровий вигляд, п'ята — «малює» картину події. У залежності від цих задач використовуються визначені методичні прийоми розповіді.
Одна з задач розповіді — визначення, тлумачення предмета, про яке піде мова. Усяке визначення предмета в екскурсійній розповіді повинне бути ясним, розмірним (обсяг обумовленого поняття повинний бути дорівнює визначенню, що дається). Воно не повинно бути негативним (негативним) і суперечливим, не повинне будуватися на запереченні. Ціль визначення — уточнення змісту використовуваних понять. (Наприклад, «архітектура — вид мистецтва», а точніше «архітектура — будівельне мистецтво»; «обеліск — пам'ятник», а точніше «обеліск — пам'ятник, спорудження у виді догори стовпа, що звужується».)
Види визначень. Розрізняють реальні і номінальні визначення. Реальні визначення розкривають істотні ознаки предмета (об'єкта); номінальні визначення — замість опису якого-небудь предмета (об'єкта) уводиться термін (ім'я предмета), порозуміваються значення терміна і його походження. (Наприклад, «Публічний розпродаж майна, коли власником стає той, хто запропонував більш високу ціну, називається аукціоном», «Скульптурне або архітектурне спорудження в пам'ять кого-небудь або чого-небудь називається пам'ятником».)
В екскурсійній практиці широко використовуються обидва види визначень.

Дата добавления: 2014-01-04