Повітряне середовище житлових приміщень, вентиляція та вимоги до неї

Мікроклімат приміщень

МІКРОКЛІМАТ ПРИМІЩЕНЬ - це сукупність фізичних чинників та умов навколишнього середовища, які зумовлюють його тепловий стан і впивають на теплообмін людини. Основними чинниками, які формують мікроклімат приміщень є: температура руху повітря та вологість. Оптимальними для приміщень слід вважати: температуру 18-20 Гр С, швидкість руху повітря – 0,2-0,3 м/с, вологість 30-60%. Перепади температури по горизонталі і вертикалі 2-3 Гр, добові перепади до 2 Гр С при центральному опаленні і до 5 ГрС при місцевому.

Розрізняють два види опалення: місцеве і центральне, Вадами місцевого опалення є нерівномірне нагрівання приміщення, забруднення золою, газами, небезпека у пожежному відношенні, зменшення корисної площі приміщення.

Центральне опалення може бути парове, водяне, променисте, повітряне. Для обігріву житлових і громадських будівель використовується переважно водяне опалення.

Внаслідок життєдіяльності людей змінюються фізичні властивості та хімічний склад повітря закритих приміщень. Крім цього можуть бути і зовнішні джерела забруднення повітря приміщень, що пов’язано з викидами промислових підприємств, деяких комунальних об’єктів, транспорту.

Серед хімічних складових повітря приміщень велике гігієнічне значення має діоксид вуглецю. Цей газ належить до фізіологічно активних сполук, є збудником дихального центру та антагоністом О₂. Крім того він являється санітарним показником якості вентиляції та чистоти повітря приміщень: в нормі СО₂ у повітрі приміщень не більше 0,1%).

Важливим та ефективним засобом очищення повітря приміщень є вентиляція. Повітрообмін у приміщенні може відбуватись як неорганізованим (природна вентиляція) так і організованим шляхом (штучна вентиляція). Природна вентиляція здійснюється шляхом проникнення повітря через щілини будівельних конструкцій, кватирки, фрамуги унаслідок різниці температур повітря та його тиску.

Штучна вентиляція відбувається завдяки використанню спеціальних механічних пристроїв. За способом організації повітрообміну та напрямку потоку повітря розрізняють вентиляцію припливу, витяжну та припливно-витяжну.

За способом подачі повітря вентиляція може бути загальною, локальною та комбінованою.

З метою організації ефективної вентиляції приміщень слід враховувати необхідність забезпечення потрібного (фізіологічного) об”єму повітря для дихання людини.

ПОТРІБНИЙ (ФІЗІОЛОГІЧНИЙ) об’єм вентиляції – це кількість повітря (м³), яка потрібна для дихання людини протягом 1 год. за умови, що концентрація СО₂ у повітрі, що видихується не перевищуватиме гранично допустимої. (норма 35-37 м³ повітря протягом год. на 1 людину)

Знаючи величину потрібного об’єму вентиляції, можна визначити яка кількість повітря потрібна в даному приміщенні з урахуванням його об’єму та кількості людей, що у ньому перебувають. Відповідним показником є КРАТНІСТЬ ПОВІТРООБМІНУ, тобто число яке показує, скільки разів має поновитися повітря даного приміщення за певний час аби забезпечити потрібний фізіологічний об”єм повітря.

К = У¹/У²

К – кратність повітрообміну, У₁ - потрібний об”єм вентиляції, У₂ – фактичний об”єм приміщення.

Дата добавления: 2014-01-04