Важливе районоутворювальне значення мають особливості економіко-географічного положення території району

Прикладом таких елементарних комплексів можуть бути молокозаводи, розташовані в сільській місцевості, та цукрові заводи з їх сировинними зонами і взаємопов'язаним з ними тваринництвом, яке використовує відходи цих виробництв.

Територіальний поділ праці веде до формування галузей спеціалізації окремих територій, які, у свою чергу, зумовлюють склад галузей, що їх обслуговують і доповнюють. Це приводить до виникнення TBK.

Територіальний поділ праці проявляється у господарській спеціалізації окремих частин території країни на різних видах виробничої діяльності відповідно до їх природних умов і наявних трудових та інших ресурсів.

Основні районоутворювальні чинники

Виникнення і формування районних територіальних виробничих комплексів.

Економічний район — це форма територіальної організації народного господарства, що утворюється на основі

Великі економічні райони — це територіальні спеціалізовані частини народного господарства країни, взаємозв'язані між собою постійним обміном виробленої в них продукції та іншими економічними відносинами.

- суспільного територіального поділу праці,

У післявоєнні роки вагомий внесок у вирішення цієї проблеми зробив

М. М. Колосовський, який поглибив наукові засади економічного районування, розглядаючи

територіально-виробничих комплекси (TBK) як основи економічного району, через енерговиробничі цикли (ЕВЦ),

що являють собою тісно пов'язані виробничо-технологічні процеси від переробки сировини до випуску кінцевої продукції.

Концепція М. М. Колосовського, хоча й надала імпульсу подальшому розробленню теорії і методології економічного районування, але мала й низку суттєвих недоліків.

Основним недоліком зазначеної концепції, на думку таких вчених, як П. М. Алампієв, Я. Г. Фейгін, Л. Я. Зіман, А. Є. Пробст, було поняття районного TBK як виробничого комбінату. Його було звинувачено в технолого-виробничому ухилі, оскільки він не визнавав охоплення районним комплексом усієї сфери виробництва.

У результаті глибоких наукових розробок і дискусій визначились загальноприйняті наукові засади економічного районування. Визначені районоутворювальні чинники, принципи і критерії виділення економічних районів та їх основні типи.

На формування економічних районів впливають різні чинники:

природні, економічні та історичні. Основними серед них є економічні.

Головним районоутворювальним чинником у кожній країні є суспільний територіальний поділ праці.

Його розвиток відкриває шлях до

-максимального, найбільш ефективного використання сприятливих для виробництва умов кожної території,

- вигідного географічного положення,

- значних запасів мінеральних (особливо паливних і енергетичних) ресурсів,

- комбінування виробництв, що їх використовують,

- використання навичок та виробничого досвіду населення, які здобуті ним протягом певного історичного періоду.

2. Другим важливим районоутворювальним чинником, який є похідним від територіального поділу праці, є

територіальні виробничі комплекси (TBK).

Як складові частини до TBK входять елементарні техніко-економічні комплекси (первинні ланки енерговиробничих циклів).

Основою цих комплексів є стійкі сполучення взаємопов'язаних підприємств різних галузей.

Їх зв'язки визначені технологією і економікою виробництва.

Елементарні комплекси є в різних галузях промисловості.

Сукупність однорідних або тісно зв'язаних між собою різних елементарних техніко-економічних комплексів, розташованих на компактній території, утворює територіально-виробничий комплекс, який охоплює значну частину економічного району. У межах одного великого економічного району може бути один або декілька тісно пов'язаних TBK.

3. До основних районоутворювальних чинників належать також і найбільші міста країни — великі регіональні та індустріальні центри із зонами економічного тяжіння до них периферійних територій.

Кожне місто як економічний центр впливає на навколишню тяжіючу до нього місцевість,

а найбільше місто об'єднує своєю зоною районоформуючого впливу всі менші міста.

Так забезпечується зв'язок ядра і периферії економічного району.

Зона районоформувального впливу великого регіонального центру охоплює цілу групу адміністративних областей. В Україні такими центрами є Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів. Найбільшу зону районоформувального впливу має Київ, який, крім потужного регіонального центру, є ще і столицею держави.

Вони значною мірою впливають на формування спеціалізації його господарства.

Так, наприклад, вихід Причорноморського економічного району України до берегів Чорного моря зумовив значний розвиток у його господарському комплексі морського транспорту, портово-промислових центрів, суднобудування і судноремонту, курортно-туристичного комплексу, риболовства і рибопереробної промисловості.

5. На утворення економічного району великий вплив мають природні умови і ресурси.

Природні умови взагалі, і особливо природні ресурси, — це основа розвитку і спеціалізації сільського господарства та промисловості району.

Вони мають значний вплив на формування галузевої структури територіальних виробничих комплексів, на розвиток і розміщення енерго-, водо-, трудомістких та інших виробництв, а також на галузеву спеціалізацію сільського господарства.

Наявність великих родовищ і басейнів паливно-енергетичних, рудних і нерудних ресурсів створює передумови для визначення спеціалізації економічних районів на тих чи інших галузях промисловості.

Дата добавления: 2014-01-04