Модель сукупного грошового обороту. Грошові потоки

Для з’ясування закономірностей та особливостей руху грошей у процесі суспільного відтворення побудуємо умовну модель грошового обороту.

Для спрощення побудови моделі грошового обороту згрупуємо всі його суб’єкти у чотири укрупнені групи: фірми, домашні господарства, уряд, фінансові посередники.

До групи «Фірми» віднесені всі юридичні і фізичні особи, які беруть участь у створенні та реалізації ВНП.

До групи «Домашні господарства» входять усі сімейні одиниці, які мають самостійні грошові доходи та витрати і ведуть спільний сімейний бюджет. Ця група протистоїть в обороті групі «фірми», забезпечуючи її ресурсами (робочою силою, засобами виробництва тощо) і формуючи на цій підставі грошові доходи (національний дохід) як основне джерело платоспроможного попиту для реалізації виготовленої фірмами продукції (національний продукт).

До групи «Уряд» входять юридичні особи – державні управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл та перерозподіл НД і НП, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього.

До групи «Фінансові посередники» входять суб’єкти грошового ринку, які, виступаючи в ролі посередників, акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за свій рахунок (банки, страхові, інвестиційні, фінансові компанії тощо).

Усе розмаїття доходів і витрат кожної групи суб’єктів обороту згруповане в кілька економічно відособлених основних грошових потоків, які опосередковують відносини між цими групами суб’єктів. Грошові платежі здійснюються також між окремими суб’єктами всередині кожної групи, зокрема між фірмами, між домашніми господарствами тощо.

Оскільки більшість відносин між економічними суб’єктами здійснюються через ринки, в моделі виділено чотири види ринків: ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами НП; ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для забезпечення виробництва ресурси (робочу силу, земельні ділянки, будівлі тощо); грошовий ринок, на якому реалізуються вільні грошові кошти; світовий ринок. Грошові потоки пов’язують між собою не тільки всі групи економічних суб’єктів, а й усі види ринків, забезпечуючи тим самим функціонування єдиного простору країни.

У наведеній моделі сукупного грошового обороту виділено 16 окремих грошових потоків. Першим (під номером 1) визначено сукупність платежів (витрат) фірм, пов’язаних з купівлею виробничих ресурсів, насамперед робочої сили, земельних ділянок, споруд, інших засобів виробництва. Назустріч цьому потоку грошей рухаються в напрямку фірм куплені ресурси.

У результаті грошового потоку 1 відбудеться реалізація ресурсів, запропонованих на ринок домашніми господарствами, та сформуються грошові доходи останніх, які відображені як потік 2. У цьому потоці враховані такі види доходів домашніх господарств: заробітна плата, гонорари, виручка від продажу матеріальних цінностей (сільськогосподарської продукції, земельних ділянок, будівель тощо), рента, доходи за акціями, паями та ін. У сукупності вони складають НД країни.

У подальшому НД розподіляється на три частини, кожна з яких породжує окремий грошовий потік. Більша його частина витрачається домашніми господарствами на споживання, у зв’язку з чим оплачується закупівля продуктів на внутрішньому ринку продуктів і на світовому ринку. Ці платежі створюють потоки 3 та 10. Певна частина НД сплачується домашніми господарствами уряду у вигляді податків що створює потік 4. Не витрачена на споживання та сплату податків частина НД становить заощадження домашніх господарств, які надходять на грошовий ринок і створюють потік 5.

Заощадження населення в даній моделі виступають узагальнюючим джерелом надходження коштів на грошовий ринок, а отже – узагальнюючим джерелом інвестування розширення виробництва у секторі «фірми». У зв’язку з цим формується грошовий потік 6, в якому враховані кредити, одержані фірмами у фінансових посередників, доходи від емісії цінних паперів (акцій та облігацій).

Мобілізовані на грошовому ринку кошти фірми інвестують на розширення виробництва, для чого витрачають їх на закупівлю матеріальних цінностей (будівельних матеріалів, обладнання, пристроїв тощо). У зв’язку з їх оплатою формується новий грошовий потік 7.

До послуг грошового ринку звертається також уряд, коли йому недостатньо податкових надходжень для покриття своїх витрат. Розміщуючи на грошовому ринку свої зобов’язання (облігації, казначейські векселі тощо), уряд позичає гроші для оплати покупок на ринку продуктів. Мобілізація урядом коштів на грошовому ринку спричинює появу грошового потоку 8, а витрачання цих коштів для оплати державних закупівель зумовлює формування грошового потоку 9.

Таким чином, грошові кошти, які одержали домашні господарства за потоком НД, після розподілу і певних трансформацій, надішли на ринок продуктів за потоками 3, 7, 9, сформувавши там відповідний обсяг попиту. Якби домашні господарства всі закупівлі, пов’язані з їх споживанням, здійснили на внутрішньому ринку продуктів, то грошових коштів, що надійдуть на цей ринок за вказаними трьома потоками, було б достатньо, щоб реалізувати весь обсяг НП, запропонованого фірмами на цьому ринку. Одержана фірмами виручка сформувала б останній грошовий потік (на схемі він позначений номером 12), який «замкнув» би кругооборот грошових коштів. Обсяг цього потоку визначається обсягом реалізованого ВНП і дорівнює обсягу НД, відображеного в потоці 2. Балансування вказаних потоків – доходів фірм від реалізації НП (12) та НД, одержаного домашніми господарствами (2) – має вирішальне значення для нормального функціонування грошового обороту і всієї економічної системи, для забезпечення сталості грошей і кон’юнктури ринку.

Оскільки економіка України відкрита і її зв’язки зі світовим ринком інтенсивно розвиваються, в моделі уведені грошові потоки, які зв’язують внутрішній оборот зі світовим ринком. Потік 10 – обслуговує споживання домашніх господарств за рахунок імпорту. Зв'язок національної економіки зі світовим ринком не обмежується імпортом, а включає й експорт, завдяки якому частина виробленого НП надходить на світовий ринок, минаючи внутрішній. Оплата іноземними покупцями експортних поставок фірм створює новий грошовий потік 11, за яким у внутрішній оборот надходить додаткова маса грошей.

Залучення грошових коштів на світовому фінансовому ринку може бути здійснене у вигляді одержання позичок в іноземних банках для оплати закупівель по імпорту або шляхом продажу на закордонних ринках національних фінансових активів (акцій, облігацій тощо). Так формується новий грошовий потік 13, за яким зі світового ринку на внутрішній грошовий ринок надходить додатковий капітал.

Спрямування частини грошових коштів із внутрішнього грошового ринку на світовий формує потік під номером 14.Отже, через механізм урівноваження чистого імпорту притоком грошових коштів іззовні і чистого експорту відпливом грошових коштів за межі внутрішнього ринку досягається збалансування грошових потоків, які зв’язують національну економіку зі світовим ринком і, врешті-решт, збалансування всього грошового обороту країни.

Збалансування грошового обороту, а отже його нормальне функціонування, забезпечується вирівнюванням двох ключових потоків – НД та реалізації НП. Це викликає формування в процесі розподілу і використання НД двох видів грошових потоків, які відносно НД можна назвати потоками втрат і потоками ін’єкцій.

До потоків втрат належать: чисті податки (потік 4), заощадження домашніх господарств (потік 5) та оплата імпорту (потік 10). До потоків ін’єкцій відносять: інвестиційні витрати фірм (потік 7), державні закупівлі урядових структур (потік 9), надходження за експортом (потік 11). В обсязі потоків втрат зменшується використання домашніми господарствами НД на внутрішньому ринку продуктів, що звужує можливості реалізації виробленого НП. В обсязі потоків ін’єкцій збільшується надходження грошей на внутрішній ринок, вони неначебто повертаються в основне русло свого руху, що розширює можливості реалізації НП. Якщо обсяги потоків втрат і ін’єкцій грошей будуть урівноважуватися, то потоки НД (2) і реалізації НП (12) збалансуються.

Урівноваженість потоків втрат і ін’єкцій грошей може бути досягнута тільки через механізм грошового ринку. Грошовий ринок забезпечує збалансування НД і НП як необхідну передумову його успішної реалізації.

Якщо грошовий ринок не розвинутий і не виконує своїх функцій, або виконує не повністю, то в процес балансування грошового обороту змушений втручатися центральний банк. У такій ситуації в моделі грошового обороту з’являється ще один суб’єкт – ЦБ, та ще один грошовий потік – або поповнення обороту додатковою масою грошей шляхом збільшення кредитування центральним банком комерційних банків (потік 15), або вилучення надлишку грошових коштів шляхом скорочення кредитування (потік 16).

Наведена модель в цілому досить ґрунтовно розкриває рух грошей у процесі суспільного відтворення, його послідовність, причинну зумовленість, механізм збалансування та інші характерні риси, що дає можливість глибше зрозуміти це надзвичайно складне економічне явище.

СВІТОВИЙ РИНОК

ВНУТРІШНІЙ РИНОК

РИНОК ПРОДУКТІВ

9 УРЯД  

11 12 7 ФІРМИ

14 8 13 ГРОШОВИЙ РИНОК 16 (фінансові посередники) 15

4 3 10 ДОМАШНІ 5ГОСПОДАРСТВА

ЦЕНТРОБАНК

1 2 РИНОК РЕСУРСІВ

Рис. Модель сукупного грошового обороту.

Грошовий оборот    

Види ринків в моделі грошового обороту
І	ринок продуктів	на якому реалізується створений фірмами національний продукт
II	ринок ресурсів	на якому фірми купують необхідні для забезпечення виробництва ресурси
III	грошовий ринок	на якому реалізуються вільні грошові кошти
IV	світовий ринок

Дата добавления: 2014-01-04