Особливості адаптації дітей різного віку до гувернера

У різні періоди раннього віку і дошкільного дитинства життя перебіг адаптаційного періоду у дітей має свої особливості, які гувернер повинен знати і враховувати у своїй практичній діяльності. Це і особливості психологіч­них станів дитини, і її загальний стан, і особливості реакцій на незнайомого дорослого, Розглянемо специфіку адаптації дітей до нових умов життя за віковими періодами дошкільного дитинства.

- 3-4 місяці: дитина ставиться до всіх людей з увагою і інтересом. Охоче вступає в емоційне спілкування, демонструє радість і задоволення, доброзичливо ставиться до будь-якої людини, яка намагається з нею спілкуватися;

- 4-5 місяців: незнайомий викликає настороженість і підвищену увагу дитини, які з легкістю змінюються на радість, якщо дирослий починає з нею спілкуватися;

- 8-9 місяців – більшість дітей починають боятися незнайомої людини, особливо якщо залишаються з ними наодинці, цей страх виявляється у яскравих негативних емоціях. У присутності мами дитина може намагатися вступити у контакт з людиною, яка її налякала;

- І півріччя життя: дитина із задоволенням вступає в емоційний контакт з дорослим, реагує “комплексом пожвавлення”;

- 8 місяців і більше: настійливе спілкування незнайомого, надзвичайні емоційні реакції можуть налякати дитину. Найкраще при перших спробах спілкування з дитиною, коли мама тримає її на руках і сама спілкується з дорослим, а вже потів “знайлмить” дитину з цим дорослим (гувернером). Діти здатні добре запам’ятовувати;

- 1-3 роки: на початку роботи з дитиною доцільно гратися та спілкуватися з дитиною у присутності матері. Потім гувернеру необхідно ознайомитися з режимом дня та особливостями режимних мовентів. Краще одягати і годувати дитину разом з мамою, або в її присутності. Якщо вже дитина не відчуває різниці у виконанні звичних процедур мамою і гувернером, вона дозволить це робити і без мами, а, отже, вона готова залишитися з гувернером і адаптаційний період, можна вважати, завершився;

- якщо мати раптово залишає дитину, то у неї виникає страх розлуки з матір’ю, який може проявлятися так: 1) у відсутності матері дитина поводиться спокійно, але як тільки з’являється мама, дитина приникає до неї і нікого іншого не підпускає до себе; 2) особливо сильно страх розлучення з матір’ю проявляється у дитини перед сном.

Організуючи роботу з дитиною немовлячого та раннього віку у період адаптації, слід дотримуватися таких порад:

- якщо дитина звикла до певної процедури годування, одягання, вкладання спати, то доцільно це робити так, як роблять батьки;

- бажано знати улюблені ігри дитини. Але може статися так, що дитина не захоче гратися з іншим дорослим у “мамину” гру, тоді не слід настоювати, краще запропонувати їй іншу гру. Тим більше, що діти цього віку полюбляють гратися з різними дорослими у різні ігри;

- якщо вже встановлено емоційний контакт з дитиною під час гри, то дитина дозволить вам виконати режимні моменти за маму. Якщо ж дитина не має певних звичок щодо деяких режимних моментів, то можна робити це по-своєму;

- чим різноманітнішим, цікавішим, емоційно насиченішим буде спілкування з дитиною, тим швидше у дитини виникне прихильність до дорослого.

· Головною умовою, яка сприяє швидкій адаптації дитини є уважне доброзичливе ставлення до неї вихователя та його здатність зацікавити дитину, викликати у неї позитивні емоції, а для цього слід з’ясувати, що викликає інтерес у дитини, сприяє формуванню у неї позитивного емоційного стану.

Якщо дитина перейшла у період ситуативно-ділового спілкування (ІІ півріччя і-го року життя), вона може уникати емоційного спілкування, пестощів, побоюватися притискань, обіймів тощо. У таких випадках краще заспокоювати дитину, перключати її увагу за допомогою іграшок. Слід запам’ятати цікавий факт – найцікавіша для дитини та іграшка, яка у даний момент знаходиться у руках дорослого.

· Ігри і заняття, які найбільше полюбляють немовлята:

- ігри з водою;

- рвати папір;

- сидіти у дорослого на руках, однак не у вісх, особливо у незнайомих;

- ігри з фізичними діями (качання, підкидання, лоскотання, плескання у долоні тощо). Однак деяких дітей такі ігри лякають.

Протягом останніх рокув з’явилися нові системи виховання дітей раннього віку з акцентом на ранньому фізичному, інтелектуальному, естетичному розвитку. Якщо батьки наполягають, щоб вихователь застосовував певну систему виховання їхньої дитини, при цьому слід врахувати загальний стан та реакцію дитини і діяти за принципом “не нашкодити”. Не слід надміру навантажувати дитину. Якщо вона із задоволенням виконує певні дії і вони їй легко даються, не варто при цьому її довантажувати. Якщо ж вона висловлює незадовалення, то слід прислухатися до неї і ретельно розібратися у ситуації.

5.

Дата добавления: 2014-01-04