Особливості роботи гувернера з дітьми, які мають дефекти розвитку

Однією із категорій дітей, з якими доводиться працювати гувернерові, є діти з особливими потребами (або як раніше прийнято було називати – з дефектами у розвитку). Такі діти потребують особливого догляду, різноманітні процедури лікувального і гігієнічного характеру, яких потребує особливий стан дитини, займають набагато більше часу у порівнянні із здоровими дітьми. Але ці процедури ніколи не замінять спілкування із дорослим, яке у таких випадках має виключно важливе значення для розвитку дитини. Фізичні вади дитини, якщо ми маємо справу саме з такою дитиною, не повинні відбиватися на її інтелектуальному розвитку. Вихователь повинен зробити все можливе для розвитку дитини. Пам’ятаймо, що хвора дитина потребує більшої уваги дорослого. При цьому при збереженні повноцінності мозку розвиток дитини буде повністю залежати від дорослого. Яким би не був дефект, якщо дитина здатна сприймати впливи, необхідно використовувати цю здатність для спілкування з нею. На основі емоційного спілкування з такою дитиною можуть бути побудовані інші специфічні форми спілкування. І поступово слід переходити до ситуативно-ділового спілкування. У здорових дітей цей етап починається у ІІ півріччі життя, для хворої дитини він може розтягтися на роки. Все залежатиме від специфіки захворювання, дефекту, індивідуальних особливостей хворої дитини, і багато у чому від вихователяю Орієнтиром тут повинен слугувати не біологічний вік дитини, а її психологічний вік (тобто до яких досягнень на даний момент прийшла дитина).

Якщр у дитини спостерігається порушення розумового розвитку внаслідок дефектів ЦНС, для такої дитини не слід встановлювати певні терміни у розвитку тих чи інших властивосей, для формування тих чи інших умінь. Вихователь повинен намагатися максимально розвинути таку дитину в її індивідуальному темпі. Так, немовлячий вік хворої дитини може затягтися на кілька років (дитина за кілька років досягає тих показників, яких здорові діти досягають за рік). Дитина з дефектами у розвитку потребує природнього ставлення до себе. Основою розвитку такої дитини буде стан її емоційного комфорту, який залежатиме від ставлення до неї рідних, від її особистого ставлення до свого дефекту, а не від самого дефекту.

Б. Спок (7) називає такі умови, за яких дитина з дефектами виросте щасливою і комунікабельною:

1. Наявність сім’ї, де дитину приймають і люблять такою, якою вона є, не фіксуючи увагу на її недоліках.
2. Забезпечення можливості спілкування дитини з іншими дітьми.

Л і т е р а т у р а:

А:Основна:

1. Авдеева Н.Н., Мещерякова С.Ю. Ві и младенец. – М.,1991. – С.140-152.

2. Гиппенрейтер Ю.Б. Лекции по детской психологии. – М., 1997. – С.48-54.

3. Теплюк С. Гувернер в семье//дошкольное воспитание. – 1999.-№5.-С.87-93.

4. Теплюк С. Агенство для гувернеров и заказчиков// Дошкольное вос­пи­та­ние. – 2000. - №6 – С.110-115.

Б:Додаткова:

1. Джайнотт Х. Дж. Родители и дети. – М., 1986.

2. Добрович А.Б. Общение: наука и искусство. – М., 1980.

3. Ибука М. После трех уже поздно: Пер.с англ. – М., 1991.

4. Кемпбелл Р. Как на самом деле любить детей:Пер. с англ. – М., 1992.

5. Куликова Т.А. Семейная педагогика и домашнее воспитание. – М., 1997

6. Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей// Избр. пед.сСоч. – М., 1977. – Т.2.

7. Спок Б. Разговор с матерью. – М., 1989.

8. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. (Будь-яке видання)

Дата добавления: 2014-01-04