КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Способи завдання завадостійких кодів
При завданні коду звичайно указують, які інформаційні одиничні елементи базового кодового слова і як беруть участь у формувань кожного з k перевірочних символів. Перший спосіб завдання − описовий, коли приводиться словесно − формульний опис процедури розрахунку контрольних символів при відомих інформаційних. При завданні коду можна вказати всі дозволені для цього коду комбінації. Наприклад, для коду з n = 5, m = 3 і k = 2 кожен перевірочний символ bі може визначатися за правилом: b 1 = a 2 a 3, b 2 = a 1 a 2, де аі - інформаційні символи. Комбінація такого коду записується у вигляді b 2 b 1 a 3 a 2 a 3. При завданні коду можна вказати всі дозволені для цього коду комбінації. При більш формалізованому підході це є еквівалентним завданню системи перевірочних рівнянь, що визначають правила формування перевірочних символів по відомим інформаційним: , де: позначка означає додавання за певним модулем, наприклад, за j − номер перевірочного символу; і − номер інформаційного символу; сіj − коефіцієнти, що приймають значення відповідно до правил формування конкретних кодів, наприклад, сіj = 1. Другий спосіб завдання − шляхом перерахуванням кодових слів, тобто складанням таблиці − списку всіх кодових слів коду. Приклад. У таблиці 2 представлені всі кодові слова (5, 3) − двійкового коду (aі − інформаційні, а bі − перевірочні символи).
Третій спосіб завдання − у вигляді матриці, що породжує, в так званій канонічній формі. При цьому перші (праві) m стовпців цієї матриці містять по одній одиниці і утворюють одиничну матрицю. Решта стовпців указує правила формування перевірочних одиничних елементів. Так, для приведеного прикладу двійкового коду матриця, що породжує, в канонічній формі має вигляд:
G (5, 3) = З прикладу видно, що перші три стовпці складають одиничну матрицю І (m, m) = , четвертий стовпець показує, що при формуванні першого перевірочного символу беруть участь другий і третій інформаційні символи. П’ятий стовпець що при нормуванні другого перевірочного символу беруть участь перший і другий інформаційні символи. Таким чином, при написанні матриці, що породжує, в канонічній формі спочатку пишуть одиничну матрицю розміром mm, а потім приписують до неї k стовпців, кожний з яких показує правила формування перевірочних символів. Тобто матрицю, що породжує, в канонічній формі можна позначити таким чином: G (n, m) = . Варіантів запису матриць, що породжує, в загальному випадку досить багато. Канонічна форма матриці, що породжує, може бути також записаною у вигляді G (n, m) = . При такому способі опису процес кодування математично записується у вигляді добутку матриці-рядка, що відображає вихідну кодову комбінацію, на матрицю, що породжує. (При виконанні всіх математичних перетворень додавання здійснюється по модулю 2). Припустимо, що вихідна кодова комбінація записана так: А = . Тоді процес кодування запишеться у вигляді F = А G (n, m) = bkbk -1… b 1 amam -1… a 1, де, як і раніше, bі (і = 1, 2,... k) – перевірочні, а aі (і = 1, 2,..., m) – інформаційні символи. В результаті кодування одержимо комбінацію, де перші m символів − інформаційні (aі), а останні k символів − перевірочні (bі). Наприклад, закодуємо кодову комбінацію A = 1011 кодом (7, 4) з матрицею, що породжує, G (7, 4) = . Для цього перемножимо матриці A і G: F = A G (7, 4). Одержимо F = = 0101011, де перші чотири символи (1011) − інформаційні, а останні три (010) − перевірочні. При декодуванні на приймальній стороні здійснюється стільки ж перевірок, скільки виконувалося і на передаючій, Кожна перевірка включає, окрім інформаційних символів, перевірочні символи. Результат цих перевірок указує або тільки на наявність або відсутність спотворення, або ще й номер спотвореного символу. 2. Двійкові коди з перевіркою на парність або на непарність (контроль по модулю 2) Як відомо, у загальному випадку, вираз для розрахунку контрольної ознаки має вигляд: (mod Р), (5) де Р – значення обраного модуля. В коді з контролем по модулю 2 додавання здійснюється порозрядно, тобто , додавання здійснюється за модулем Р = 2, для усіх значень і. При побудові таких кодів передана послідовність символів розбивається на групи – базові кодові слова (БКС). У найпростішому випадку при кодуванні в кожному базовому кодовому слові розраховується контрольна ознака (контрольний біт) шляхом складання по модулю 2 всіх двійкових символів БКС. Контрольна ознака (контрольний біт) записується в кінці БКС. При контролі на парність, в результаті цього, число одиниць в БКС доводиться до парного. Так, кодова комбінація 01110 в результаті кодування перетвориться в комбінацію 011101. Варіантом цього способу контролю цілісності є контроль на непарність, коли при кодуванні в кінець БКС як контрольна ознака (контрольного біта) дописується інверсне значення результату складання по модулю 2 всіх двійкових символів даного БКС. В результаті цього, при контролі на непарність, число одиниць в БКС доводиться до непарного. Так, кодова комбінація 01010 в результаті кодування перетвориться в комбінацію 010101. При декодуванні процедура (5) здійснюється знов, але по відношенню до усіх символах із перевірочними включно, тобто для символів. В наслідок цього обраховується контрольна ознака (mod Р). Неважко зрозуміти, що в разі відсутності спотворень величина є такою, що дорівнює нулю, а при їх наявності – відмінна від нуля. Це і є синдромом спотворень. Зрозуміло, що корегування виявлених спотворень є неможливим. Окрім того, виходячи з розглянутого, слід зробити висновок, що спотворення, що виникли в парному числі символів, залишаються непоміченими.
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 444; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |