Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Основні види та форми розрахунків із зовнішньоекономічних операціях




Лекція 4. Облік розрахункових операцій

Додаткові схеми до лекції

 

Схема 1. Основні риси феодальної роздробленості.

 

Схема 2. Наслідки роздробленості для Київської Русі.

 

Схема 3. Розлад Київської Русі на окремі князівства.

 

Схема 4. Галицько-Волинське князівство.

 

Схема 5. Занепад Київської Русі(друга половина ХІІІ ст. – початок ХІV ст.).

 

Схема 6. Історична спадщина Київської Русі.

 

 

1. Основні види та форми розрахунків із зовнішньоекономічних операціях

2. Облік розрахунків з експортних операцій

3. Облік операцій з імпортних операцій

4. Облік витрат на відрядження за кордон

5. Кредитні операції

 

 

Розрахунки в міжнародній торгівлі – це система регулювання платежів по грошових зобов'язаннях та вимогах, що виникають між державами, юридичними особами та громадянами різних країн на основі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин.

Більшість міжнародних розрахунків здійснюються через банки безготівковим шляхом. Для цього банки використовують свої закордонні відділення та кореспондентські відносини з іноземними банками, при яких відкриваються рахунки "Лоро" та "Ностро".

Схематично механізм міжнародних розрахунків можна представити наступним чином:

1 — імпортер купує у свого банка телеграфний переказ, банківський чек, вексель або інший платіжний документ;

2 – імпортер пересилає платіжний документ експортеру;

3 – експортер, який отримав від імпортера цей платіжний документ, продає своєму банку за національну валюту, необхідну йому для виробництва або інших цілей;

4 – банк експортера пересилає за кордон своєму банку-кореспонденту платіжний документ;

5 – отримана від продажу цього документу сума іноземної валюти зараховується банком імпортера на кореспондентський рахунок банку експортера.

Такий механізм дозволяє здійснювати міжнародні розрахунки через банки-кореспонденти шляхом зарахування зустрічних вимог та зобов'язань без використання готівкової валюти.

Банки, як правило, підтримують необхідні валютні позиції в різних валютах відповідно до структури та строків платежів, а також проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів.

До готівкових міжнародних розрахунків відносяться розрахунки в період від моменту готовності товарів, що імпортуються, до передачі товаророзпорядчих документів імпортеру.

Надання кредиту здійснює відповідний вплив на умови міжнародних розрахунків. Якщо міжнародні розрахунки здійснюються після переходу товару у власність імпортера, то експортер кредитує його, як правило, у формі виставлення тратти. Якщо імпортер оплачує товар авансом, то він кредитує експортера.

Для зв'язку протилежних інтересів контрагентів в міжнародних економічних відносинах і організації їх платіжних відносин застосовують різноманітні форми розрахунків.

Історично склались наступні особливості застосування основних форм розрахунків в міжнародній сфері.

Особливості:

- імпортери та експортери, а також їх банки вступають у певні відносини, пов'язані з товаророзпорядчими та платіжними документами;

- міжнародні розрахунки регулюються нормативними законодавчим актами, а також банківськими правилами;

- міжнародні розрахунки – це об'єкт уніфікації та універсалізації банківських операцій;

- міжнародні розрахунки мають, як правило, документальний характер, тобто здійснюються проти фінансових та комерційних документів.

Основними формами безготівкових розрахунків вітчизняних підприємств з фірмами і організаціями західних країн є акредитив, інкасо. банківський переказ, розрахунки чеками

Найпоширенішою формою безготівкових розрахунків є банківський переказ, що зумовлюється технологічною простотою його здійснення, короткими строками розрахунків та порівняно невисоким розміром оплати послуг банку.

Банківський переказ – це доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок переказодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-1: пітнику виплаченої ним суми.

В міжнародній практиці найпоширенішою формою розрахунків є документальний (умовний) переказ.

Під документальним (умовним) переказом розуміють переказ авансу за умови, що банк експортера (бенефіціара) здійснить фактичну виплату авансу на його рахунок лише проти надання транспортних (відвантажувальних) документів. При цьому зазначається період, протягом якого повинно бути проведене відвантаження і наданий вивантажувальний документ.

Як і інші форми міжнародних розрахунків, банківські перекази проводяться в безготівковій формі. Однак комерційні або товаророзпорядчі документи (рахунки, транспортні й інші документи) при цій формі розрахунків направляються від експортера безпосередньо імпортеру, тобто обминаючи банки. Комерційний банк лише виконує заяви на переказ іноземних банків або оплачує відповідно до умов кореспондентських угод виставлені на нього банківські чеки по грошових (контрактних) зобов'язаннях іноземних імпортерів, а також виставляє платіжні доручення і банківські чеки на іноземні банки по грошових зобов'язаннях українських імпортерів.

Переказ коштів за кордон за дорученням клієнтів комерційних банків проводиться на основі заяви на переказ.

Найменування переказоодержувача і його адреса, а також технічні і спеціальні терміни у заяві на переказ зазначаються іноземною мовою, як правило, англійською, німецькою або французькою. Організації-переказоодержувачу слід звернути увагу на правильність реквізитів, тому що наслідком викривлення найменування фірми або її адреси навіть у одній літері може бути невиконання банківського переказу в банку переказоодержувача.

В заяві на переказ обов'язково зазначається спосіб передачі платіжного доручення за кордон - застосовується одна із загальноприйнятих форм переказу: поштою або каналами SWIFT.

SWIFT це міжнародна міжбанківська організація по фінансових розрахунках за допомогою телексу.

Поштовий переказ – це письмове платіжне доручення, що надсилається одним банком іншому (іноземному), яке може бути автентифіковане як підписане відповідною посадовою особою у банку, що надсилає, і являє собою вказівку іншому банку виплатити певну суму грошей зазначеному бенефіціару (або за розпорядженням зазначеного бенефіціара).

Заява на переказ підписується від імені організації уповноваженими особами і закріплюється печаткою.

Порядок виконання представлених заяв на переказ залежить від наявності у комерційного банку іноземних банків-кореспондентів. Існують два варіанти виконання представлених заяв на переказ: самостійне виконання через систему банків-кореспондентів за кордоном (при наявності генеральної ліцензії); через інший український банк, в якому відкрито кореспондуючий рахунок даному комерційному банку.

Банк імпортера надсилає банку експортера платіжне доручення, в якому зазначається:

> повна назва платника;

> найменування банку платника;

> номер банківського рахунку, який дебетується;

> код валюти і суму платежу;

> повна назва бенефіціара, його адреса;

> найменування банку бенефіціара і номер його рахунку;

> найменування, номер і дату документу (контракту), за яким здійснюється оплата;

> особа, що несе витрати на здійснення переказу (банківська комісія і поштові або телеграфні витрати);

> мета і призначення переказу (найменування товару і послуг, зa які здійснюється оплата).

В бухгалтерському обліку банківський переказ по-різному відображається у експортера та імпортера (табл. 1).

Таблиця 1.

Відображення в бухгалтерському обліку розрахунків переказом

Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків
Д К
У імпортера
1. Перераховано з валютного рахунку кошти іноземному постачальнику в рахунок попередньої оплати    
2. Оплачено рахунок іноземного постачальника документальним переказом    
3. Сплачено комісійну винагороду банку за здійснення операцій шляхом банківського переказу    
У експортера
1. Одержано кошти на валютний рахунок від іноземного покупця в рахунок попередньої оплати 312, 314  
2. Одержано кошти на валютний рахунок від іноземного покупця після відвантаження продукції 312, 314  

 

З метою забезпечення надійності надходження товарів від іноземного постачальника в разі здійснення авансових платежів покупець може виплачувати цю суму лише після отримання так званої гарантії авансу, що передбачає повернення авансу у випадку невиконання продавцем договірних зобов'язань по поставці. Сума гарантії автоматично знижується пропорційно до суми часткових поставок. В гарантії авансу повинно передбачатись її погашення із закінченням поставок по договору.

Гарантія авансу, як правило, виставляється перед отриманням авансу, але вступає в силу лише після його надходження. Відповідне застереження необхідно включати в текст гарантії.

Частка акредитивної форми в міжнародних розрахунках значно менша порівняно з банківським переказом, однак саме акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортної виручки, що максимально відповідає інтересам експортера.

В практиці розрахунків застосовуються різні види акредитивів.

Резервний акредитив ("стенд-бай") застосовується в якості гарантії платежу та є забезпеченням платежу на випадок, коли третя особа не проведе обіцяного забезпечення. Його текст оформлюється як текст звичайного акредитиву з деякими відмінностями:

а) виставлення вимоги має на увазі тільки той випадок, коли обіцяне виконання не представлене:

б) для доведення невиконання достатньо заяви про це бенефіціара акредитиву "стенд-бай" разом з копіями документів, що підтверджують поставку, наприклад, у формі дублікатів відвантажувальних документів, векселів по пред'явленню тощо.

 

Цей вид акредитиву із змістом гарантії використовується передусім в США, де виставлення банківських гарантій європейського типу не дозволяється законом.

Документальний акредитив – це угода, в силу якої банк, що діє на прохання та на підставі інструкцій свого клієнта або від свого імені, повинен провести платіж третій особі (бенефіціару) або оплатити (акцептувати чи негоціювати) тратти проти передбачених документів, якщо дотримані всі умови акредитиву.

Акредитивна форма розрахунків може здійснюватися як за товари (послуги), що експортуються з України, так і за товари (послуги), що імпортуються в Україну.

Акредитив виставляється для розрахунків з одним постачальником. Як правило, його відкриває банк імпортера за дорученням останнього шляхом подання заяви на відкриття акредитиву.

Якщо розрахунки здійснюються вітчизняним банком, то після перевірки отриманих від іноземного банку товаророзпорядчих та інших документів, оформлених іноземною фірмою-експортером, він здійснює платежі в терміни, визначені в акредитиві.

Якщо акредитив виконується іноземним банком, то отримані українським банком товаророзпорядчі та інші документи перевіряються і передаються (під зобов'язання) протягом трьох робочих днів з дня їх отримання від іноземного банку підприємству-імпортеру.

При укладанні контракту слід звернути увагу на те, щоб основні умови майбутнього акредитиву були сформульовані найбільш чітко та повно. Зокрема, в контрактах повинно бути обумовлене наступне:

> назва банку, в якому буде відкритий акредитив (перевага надається банкам, що є кореспондентами уповноваженого банку);

> вид акредитиву;

> назви авізуючого та виконуючого банків;

> порядок утримання банківської комісії;

> умови виконання платежу;

> перелік документів, проти яких повинен проводитись платіж;

> строки дії акредитиву, строки відвантаження тощо.

 

В ряді випадків контрагенти можуть узгодити проформу акредитиву, яка стає невід'ємною частиною контракту, тобто підготувати приблизний текст майбутнього акредитиву, на який спиратиметься наказодавець-імпортер при поданні своєї заяви або доручення на відкриття акредитиву в банку. Бажано, щоб ця проформа була узгоджена по можливості з банками, які братимуть участь в акредитивній операції.

Документарний акредитив є лише способом платежу (формою розрахунків). Як засіб платежу в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту може використовуватися іноземна або національна валюта України.

Облік розрахунків акредитивами ведеться на рахунках 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті" та 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті" - у разі відкриття покритого акредитиву, на рахунках 601 "Короткострокові кредити банків в національній валюті" та 602 "Короткострокові кредити банків в іноземній валюті" - у разі відкриття непокритого акредитиву.

Розрахунки в іноземній валюті здійснюються тільки через уповноважені банки, а розрахунки у національній валюті України з іноземними контрагентами можливі тільки за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Згідно з українським законодавством всі витрати за акредитивом, пов'язані з відкриттям, авізуванням, підтвердженням, подовженням термінів, зміною умов та виконанням акредитива. сплачує покупець. Але в міжнародній торгівлі склалася практика розподілу витрат контрагентами, кожний з яких сплачує банківські комісії на території своєї країни.

Незважаючи на те, що термін дії акредитиву узгоджується сторонами контракту та зазначається в договорі і залежить від умов поставки, експортер повинен врахувати, що здійснення платежу і надходження валютної виручки має відбутися протягом 90 календарних днів після відвантаження товарів. У разі порушення цього терміну надходження валютної виручки стягується відповідна пеня.

Якщо мова йде про резидентів, розрахунки акредитивами (з точки зору оподаткування) вигідніші покупцеві. Постачальник же ризикує здійснити іммобілізацію власних оборотних коштів, якщо протягом звітного періоду сума грошових коштів по відвантажених товарах не буде списана з акредитиву покупця.

Акредитив, як правило, надає більше гарантій, ніж простий переказ, але і коштує він значно дорожче. Відкриття акредитиву, його підтвердження (непідтверджені акредитиви майже не використовуються, оскільки не дають жодних гарантій), здійснення платежу по ньому в сумі будуть коштувати клієнту від 0,75 % до 1,5 % від суми операції. До того ж мінімальні комісійні по акредитивах значно більші: 100-150 дол. США - за відкриття, 100-200 дол. США - за підтвердження та 100-300 дол. США - за здійснення платежу.

А якщо виникають питання з документами по акредитиву, то кожен запит по цій причині буде коштувати клієнту ще 0,15 - 0,3 % від суми операцій (мінімум -50-70 дол. США). Стільки ж коштує анулювання акредитиву або зміни його умов, до того ж комісійні, зібрані за відкриття та підтвердження, резиденту можуть не повернути, якщо їх не поверне нашому банку іноземний банк, що підтверджує цей акредитив.

Що стосується експортних операцій, то зарахування валютної виручки на рахунок в більшості банків клієнтам не коштує жодної копійки, тоді як авізування експортного акредитиву обійдеться в 40-60 дол. США або 0,15-0,3 % від суми операцій.

Тому акредитив використовується, якщо контракти укладаються на великі суми та ризик ненадходження товару або грошей дуже значний.

 

Найменш поширеною формою розрахунків при ЗЕД є документарне інкасо.

Інкасо - це послуга, що пропонується банком, завдяки якій експортер в одній країні може одержати платіж від дебітора в іншій країні.

Учасниками інкасо є:

> довіритель-клієнт (експортер), який доручає операцію по інкасації своєму банку;

> банк-ремітент – банк, якому довіритель доручає провести операцію інкасо;

> інкасуючий банк – будь-який банк, який не є банком-ремітентом (наприклад, кореспондентський банк), що бере участь в операції по виконанню інкасового доручення довірителя;

> представляючий банк – банк, який інкасує, надає платнику документи до оплати (як правило - банк, що обслуговує платника);

> платник (покупець, замовник або уповноважені ним особи) – особа, якій повинні бути видані представляючим банком фінансові та/або комерційні документи для сплати відповідно до інкасового доручення довірителя.

Розрахунки у формі здійснюються наступним чином (див. рис. 4.6).

В залежності від виду документів, що подаються для відкриття інкасо, виділяють два види інкасо:

- чисте – проведення розрахунку виключно за фінансовими документами;

- документарне – інкасо фінансових документів, що супроводжуються товарними документами, або інкасо тільки товарних документів, представляє собою доручення експортера банкові одержати від імпортера суму коштів, належних за контрактом (взамін за передані останньому товарні документи), і перерахувати її експортерові

У зв'язку з тим, що вексельна форма розрахунків по експортно-імпортних операціях може здійснюватись тільки через уповноважені банки шляхом інкасо, а не шляхом звичайної передачі по акту з наступним вивезенням векселя повноважним представником (фізичною особою) продавця або покупця через митний кордон України, поруч з документарним інкасо банки можуть здійснювати розрахунки в формі чистого інкасо (інкасо векселів, чеків, розписок та інших документів для отримання платежу в грошовій формі без додатку комерційних документів). В цьому випадку експортер представляє на інкасо векселі та чеки, виставлені імпортером на іноземні банки на користь місцевих організацій.

В ЗЕД використовується документарне інкасо, при якому банк опрацьовує фінансові та комерційні (відвантажувальні) документи, після чого бере на себе зобов'язання одержати платіж від іноземного покупця.

В залежності від виду операції документарне інкасо може бути імпортним та експортним:

- Імпортне – банк імпортера, одержавши від банку експортера товарні документи, у визначений термін передає їх імпортерові і стягує (за наявності згоди) з його рахунку належну імпортерові суму;

- Експортне – банк експортера одразу ж після пред'явлення продавцем товарних документів оплачує йому вартість відвантаженої продукції з наступним отриманням відповідної суми від банку імпортера, який, в свою чергу, отримує гроші від покупця

 

Після фактичного здійснення поставки, експортер подає комплект документів (транспортні документи, рахунки, фінансові документи) з інкасовим дорученням банку-ремітенту.

Інкасові доручення складають, як правило, в п'яти примірниках.

Перший примірник інкасо підписують уповноважені співробітники банку. Другий примірник інкасо служить поштовим запитом інкасуючому банку про причину несплати або неакцепту, якщо до розрахункового терміну отримання платежу та/або акцепту повідомлення від банку імпортера не поступило.

Третій примірник інкасо використовують для відправки оригінала коносамента наступною банківською поштою.

Коносаме́нт — документ, выдаваемый перевозчиком груза грузовладельцу. Удостоверяет право собственности на отгруженный товар.

Коносамент выполняет одновременно несколько функций:

· расписка перевозчика в получении груза для перевозки, с одновременным описанием видимого состояния груза

· товарно-транспортная накладная

· подтверждение договора перевозки груза

· товарораспорядительный документ

Может служить обеспечением кредита под отгруженные товары.

 

Четвертий примірник інкасо разом з копіями рахунків-фактур, підписаний двома уповноваженими особами організації-експортера і завірений відтиском печатки, знаходиться на контролі у банка-експортера (ремітента) до отримання платежу та/або акцепту або інших інструкцій експортера, які виникли у результаті перегляду умови контракту.

П'ятий примірник інкасо видається клієнту в день пред'явлення документів в банк у якості розписки банка про прийняття документів на інкасо.

Банк-ремітент в інкасовому дорученні дає інструкції про спосіб отримання платежу (поштою, телеграфом, каналами SWIFT) або повідомлення про акцепт, а також про порядок зарахування експортної виручки, зазначаючи найменування банка-кореспондента, через який необхідно здійснити платіж.

Банк-ремітент зараховує виручку експортеру після отримання переказу.

Інкасова форма розрахунків в певній мірі вигідна експортеру тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати документів або акцепту тратт (якщо, звичайно, експортер не дав інструкцій про видачу документів без оплати).

Інкасова форма розрахунків також вигідна імпортерам, оскільки вона припускає оплату реально поставленого товару, а витрати по проведенню інкасової операції є відносно невеликими. Розрахунки у формі інкасо дозволяють банкам здійснити контроль за своєчасністю отримання платежу, однак банки, як правило, не мають реальних важелів впливу на імпортера з метою прискорення оплати (акцепту) документів.

Основним недоліком інкасової форми розрахунків є тривалість обігу документів через банки і, відповідно, періоду їх сплати (акцепту), який може тривати від декількох тижнів до місяця і більше. Крім того, імпортер має право відмовитися від оплати представлених документів або не мати дозволу на переказ валюти за кордон. В останньому випадку експортер понесе витрати, що пов'язані із зберіганням вантажу, його продажем третій особі або транспортуванням назад в свою країну, значний розрив в часі між відвантаженням товару і отриманням валютної виручки, особливо при тривалому транспортуванні вантажів.

Облік операцій з використанням документарного інкасо не має специфічних відмінностей, тому для відображення таких операцій можна використовувати схему обліку для банківського переказу.

Таблиця 2.

Операції по розрахунках у формі інкасо

Зміст господарської операції Д-т К-т
Обліку експортера
1. Отримано виручку на транзитний валютний рахунок в формі інкасо від іноземного покупця    
2. Відображено курсову різницю по заборгованості покупців у зв'язку з: - підвищенням курсу НБУ; - зменшенням курсу НБУ 362 945 714 362
Обліку імпортера
1. Перераховано кошти з валютного рахунку для розрахунку з постачальником    
2. Відображено курсову різницю по заборгованості перед постачальниками у зв'язку з: - підвищенням курсу НБУ; — зменшенням курсу НБУ 945 632 632, 714

 

Банківським засобом платежу виступають також чеки. Вкладник має право виписувати чек, що підлягає обов'язковому погашенню, лише за умови наявності в нього спеціального банківського рахунку – чекового депозиту.

Чек – грошовий документ встановленої форми, що містить письмове розпорядження власника поточного рахунку банку про безумовну виплату певної суми конкретній особі або пред'явнику.

Для розрахунків з іноземними кредиторами використовуються комерційні чеки.

Комерційний чек відрізняється від інших видів тим, що його приймають тільки на інкасо від бенефіціара і він не піддягає передачі.

Комерційні чеки мають обмежений строк дії. Якщо на чеку не позначено строк, він зазвичай діє не більше, ніж 6 місяців. Часто зустрічаються чеки зі строком дії до 90 днів, 45 днів, рідше - 1 рік.

У разі прийняття чека на інкасо від клієнта з нього береться застава. Застава справляється з кожного чека, пред'явленого до оплати. Відмінність між сумами застави обумовлена існуванням двох форм оплати чеків, які практикуються в іноземних банках: готівкою чи за допомогою інкасування. При оплаті готівкою іноземний банк негайно (мається на увазі від 3, до 14 банківських днів) зараховує всю необхідну суму в покриття відправлених йому чеків, а потім перевіряє можливість платежу, зв'язуючись з банками-платниками, на які їх виписано. При оплаті інкасо іноземний банк кредитує рахунок банку тільки після всіляких перевірок, що гарантує остаточне зарахування.

Оплата готівкою здійснюється без справляння комісії з банку. А при прийнятті чеків від клієнтів для направлення їх до іноземних банків-кореспондентів на інкасо, як правило, до одного відправлення включається така кількість чеків, щоб комісія банку (її розмір від номіналу чеку) окупила витрати на їх відправлення та принесла дохід.

Первинними документами при прийнятті комерційного чека є заява від клієнта.

Платежі за допомогою чеків можна віднести до порівняно повільних методів розрахунків, оскільки одержувач платежу повинен очікувати на те, що цей чек повернеться до банку трасанта для клірингу до того, як буде кредитовано його власний рахунок. Експортер повинен видати своєму банку розпорядження для інкасування цього платежу.

Процес інкасування полягає в тому, що: іноземний покупець виписує чек на користь українського експортера і надсилає його поштою; експортер подає цей чек до свого банку в Україні; банк надсилає його до банку покупця, який потім виплачує суму за чеком і дебетує рахунок свого клієнта, тобто рахунок бенефіціара; після отримання платежу з банку покупця український банк виплачує гроші експортеру (або кредитує його рахунок) за вирахуванням плати за інкасо і поштово-телеграфних витрат.

У міжнародній торгівлі сплата боргів за допомогою чека може бути недостатньо привабливою з таких причин:

- експортер повинен звернутися у свій банк з розпорядженням про інкасування платежів, за що буде справлятися певна плата;

- чек може суперечити внутрішньому валютному законодавству і положенням про валютне регулювання у країні покупця, тому розрахунки можуть бути затримані до одержання необхідного дозволу влади на здійснення платежу;

- чек може бути загублено під час пересилання поштою;

- чек може виявитися "непокритим" і не буде оплачений після пред'явлення.

Законодавством України передбачено здійснення вексельної форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності.

Резидент має право виписувати на користь нерезидента за імпортною операцією простий вексель. Поставка товарів (робіт, послуг) може проводитись після виставлення резидентом векселя. При цьому ввезення товарів (робіт, послуг) повинно бути здійснене не пізніше 90 календарних днів з моменту виставлення векселя на користь постачальника-нерезидента, тобто в зовнішньоекономічній діяльності використовуються короткострокові векселі.

Вексель може бути виписаний на користь постачальника-нерезидента і після поставки товарів (робіт, послуг).

При здійсненні вексельної форми розрахунків за експортними операціями строк зарахування виручки в іноземній валюті на рахунок резидента-експортера в уповноваженому банку не повинен перевищувати законодавче встановлений, тобто 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції.

На практиці виникають ситуації, через які сторони договору приймають рішення про його трансформацію, тобто переоформлення бартерного договору (контракту) на купівлю-продаж, інші види договорів чи навпаки.

У випадку такого переоформлення підприємство повинно подати до податкових органів за місцем своєї реєстрації копію договору (контракту), а також копії додаткових угод, якими передбачено зміни умов договору.

Платежі за товари можуть здійснюватись у готівковій вільноконвертованій валюті шляхом внесення уповноваженим представником юридичної особи-нерезидента коштів до каси банку для подальшого їх зарахування на розподільчий рахунок резидента. Це відбувається при виконанні наступних умов:

> наявність експортного договору (контракту), в якому передбачено повну або часткову оплату готівкою іноземною валютою;

> загальна сума, прийнята банком за одним договором (контрактом), не може перевищувати 10000 дол. США або еквівалент даної суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіційним курсом НБУ на день зарахування коштів.

Таким чином, форми міжнародних розрахунків відрізняються за ступенем участі комерційних банків в їх проведенні: мінімальна частка участі банків при банківському переказі (виконання платіжного доручення клієнта), більш значна- по інкасо (контроль за передачею, пересиланням товаророзпорядчих документів і видачею їх платнику відповідності до інструкцій довірителя) і максимальна частка участі банків при акредитиві (пред'явлення бенефіціару платіжного зобов'язання, що реалізується при виконанні останнім основних умов, що містяться в акредитиві). Відповідно, зростає забезпечення платежу для експортера: мінімальне - при банківському переказі за фактично поставлений товар, максимальне - при акредитиві, який є грошовою гарантією оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив.

Узагальнення інформації про здійснення міжнародних розрахунків через рахунки в банках та готівкою здійснюється в Журналі № 1 та Відомостях 1.1, 1.2 до цього журналу.

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 720; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.079 сек.