Тема 3. Міжнародна торгівля як форма МЕВ

Лекція № 4

Питання:

1. Теорії міжнародної торгівлі.
2. Сутність та класифікація міжнародної торгівлі.
3. Міжнародна купівля-продаж товарів.
4. Поняття та форми товарообмінних операцій.

1. Теорії міжнародної торгівлі

Меркантилізм — економічне вчення періоду станов­лення капіталізму в XV—XVII ст. Його прихильники обстоювали повну експлуатацію природних ресурсів, сприяння експорту та

обмеження імпорту. Меркантилісти вважали, що важливо володі­ти золотом та іншими валютними металами. Країни, яким їх бра­кувало, мали отримувати золото завдяки торгівлі. Багатство на­цій, згідно з цією концепцією, безпосередньо пов'язувалося з торговельним балансом. Меркантилізм на практиці означав, що міжнародна торгівля контролювалася компаніями, які мали уря­дову підтримку, запроваджувалися високі тарифи та починалися торговельні війни (наприклад, англо-нідерландські).

Пізніше прихильники фритрейдерства (вільної торгівлі) — на­пряму в економічній теорії та політиці промислових кіл — довели помилковість поглядів меркантилістів. Шотландський філософ, економіст і історик Д. Х'юм (1711—1776) у 1752 р. викрив конце­пцію меркантилістів, довівши, що резерви банківських металів країни переважно визначаються обсягом її економіки та її потре­бою у грошах як засобах платежу. Основні принципи фритрейдер­ства — вимога вільної торгівлі і конкуренції, невтручання держави в економічне життя країни та скасування протекційного мита.

Меркантилізм — це не якесь чітке економічне вчення, а суку­пність поглядів і думок з проблем міжнародної торгівлі.

Меркантилісти вірили, що володіння золотом або сріблом було вкрай важливим і країни без джерела цінного металу мусять отримати його шляхом торгівлі. Багатство націй розглядалося як таке, що головним чином залежить від торговельного балансу. Торгівля контролювалася компаніями, що спиралися на урядову підтримку, накладалися тарифи і відбувалися торговельні війни, та­кі як англо-голландські. Пізніше прихильники вільної торгівлі ви­ступили проти меркантилістської теорії про фіксований обсяг торгі­вля і що збільшення чиєїсь частки мусить бути за рахунок зменшення її у інших.

Теорія абсолютних переваг. її автор — шотландський еко­номіст А. Сміт (1723—1790), якого визнають і засновником су­часного «економіксу». Згідно з теорією абсолютних переваг, країні доцільно імпортувати ті товари, затрати на виробництво яких у цій країні більші, ніж у зарубіжних країнах. Відповідно слід експортувати ті товари, затрати на виробництво яких нижчі, ніж у зарубіжних країнах. На відміну від меркантилістів, А. Сміт обстоював свободу конкуренції як усередині країни, так і на сві­товому ринку, підтримував принцип невтручання держави в еко­номіку, висунутий французькою економічною шко­лою фізіократів.

Теорія абсолютних переваг залишила без відповіді запитання: «А що робити тим країнам, у яких немає товарів, що мають абсо­лютні переваги перед товарами інших країн?».

Теорія відносних переваг англійського економіста Д. Рікардо (1772—1823), стверджує, що в міжнародній торгівлі доцільно брати участь усім країнам. Згідно з цією теорією країні вигідно імпортувати той товар, відносні затрати на виробництво якого у ній перевищують затрати на експортований товар. Інакше кажу­чи, якщо якась країна має переваги над іншими країнами за ря­дом товарів, то їй доцільно зосередитись на виробництві і міжна­родній торгівлі тих з них, щодо яких її переваги найвагоміші. Теорія відносних переваг є теоретичною основою міжнародної спеціалізації. Отже, міжнародна торгівля вигідна всім країнам-учасницям, щоправда, вигоди країн не однакові, хтось їх має бі­льше, а хтось — менше.

Теорію факторів виробництва розробили на початку 30-х років XX ст. шведські економісти Е. Хекшер і Б. Олін. Об'єктом аналізу були праця та капітал. Якщо обсяг певних факторів виробництва у країні більший, то вони дешевші. І навпаки, фактори дорожчі, якщо їхній обсяг менший. З теорії випливає, що країні слід експортувати ті товари, які забезпечені дешевшими факторами, а імпортувати то­вари, що є результатом дорожчих для неї факторів.

Природу міжнародної торгівлі досліджували також американ­ський економіст російського походження В. Леонтьєв («парадокс Леонтьєва»), американський економіст М. Портер (теорія конку­рентних переваг) та ін.

Суть «парадоксу Леонтьєва»: відносний надлишок капіталу в США не позначався на їхній зовнішній торгівлі — США експор­тували більш трудомістку і менш капіталомістку порівняно з ім­портованою продукцію. Згідно з концепцією В. Леонтьєва, у ви­робничому процесі беруть участь чотири фактори: кваліфікована праця, некваліфікована праця, капітал і земля. Наявність надлиш­ку висококваліфікованої робочої сили сприяє експорту товарів, виготовлених нею.

Розглянуті теорії класичні. У рамках науки про міжнародну економіку розробляються і альтернативні теорії та концепції міжнародної торгівлі. Серед новітніх теорій міжнародної торгівлі можна вирізнити три групи:

• теорії, які розвивають положення класичних теорій, поширюючи їх на більшу кількість товарів, країн і факторів ви­робництва;

• теорії, які вивчають ті аспекти міжнародної торгівлі, які за­лишилися поза увагою класичних теорій;

• теорії, які повністю відкидають класичні теорії, оголошуючиїх застарілими. Розглянемо окремі з них.

Концепція реверсу факторів виробництва зазначає, що певний товар є водночас капіталонасиченим у капіталонасиченій країні і трудомістким у трудонадлишковій країні. Це означає, що за на­явності в окремій країні попиту на певний товар вона може імпо­ртувати його з інших країн навіть попри те, що відповідні факто­ри виробництва в цій країні кращі, ніж у її партнерів.

Концепція внутрішньогалузевої міжнародної торгівлі пояс­нює міжнародну торгівлю прихильністю споживачів до певних товарів та відповідністю внутрішнього і зарубіжного попиту. Іншими словами, країні вигідніше експор­тувати товари, у виробництві і торгівлі якими вона нагромадила досвід на внутрішньому ринку. Насичення внутрішнього ринку є передумовою успішного експорту.

Концепція Столпера — Самуельсона. Міжнародна торгівля зумовлює підвищення доходів власників фактора, що інтенсивно використовується для виробництва товару, ціна на який збільшу­ється, та зниження доходів власників фактора, що інтенсивно ви­користовується для виробництва товару, ціна на який зменшується.

Теорія специфічних факторів виробництва (П. Самуельсон і Р. Джон) виходить з того, що певні фактори притаманні окремій галузі і не можуть переміщуватися між галузями. Міжнародну торгівлю зумовлює відмінність відносних цін на товари, яка ви­никає через неоднакову забезпеченість країн специфічними фак­торами виробництва. Міжнародну торгівлю рухає те, що специ­фічні для експортного сектору фактори розвиваються, а фактори, притаманні сектору, який конкурує з імпортом, скорочуються. У результаті торгівлі підвищуються доходи власників специфічного для експортних галузей фактора і зменшуються доходи власників фактора, специфічного для галузей, що конкурують з імпортом.

Концепція Т. Рибчинського. Збільшення пропозицій одного з фа­кторів виробництва за постійності інших змінних приведе до збіль-

шення випуску товарів, що виробляються з інтенсивним викорис­танням цього фактора, і до скорочення випуску інших товарів.

Теорія М. Портера стверджує, що на міжнародному ринку конкурують не країни, а фірми, і успіх на ньому залежить від правильно вибраної конкурентної стратегії.

Дата добавления: 2014-01-04