Лінгвістична композиція

Лінгвістична композиція передбачає ієрархію мовних одиниць, з яких складається текст. У цій ієрархії кожна одиниця вищого рівня містить одиниці більш низького рівня: текст (чи макротекст), мікротекст (надфразову єдність) та в окремих випадках — реченн я, її складність залежить від обсягу тексту — чим більший обсяг, тим складніша лінгвістична структура та більша кількість рівнів.

Співвідношення між складовими тексту: речення — складне синтаксичне ціле (мікротекст) — текст (макротекст).

Нині є різні погляди на характер одиниць, які становлять текст. Більшість науковців визнають, що надфразова єдність, або складне синтаксичне ціле, є компонентом тексту.

З погляду архітектоніки у тексті надфразові єдності виділяються за допомогою абзаців. Надфразова єдність є лінгвістичною композиційною одиницею, а абзац — структурною композиційною одиницею, використання якої зумовлено авторською інтенцією.

У текстах службових документів архітектонічний поділ на абзаци має відповідати його лінгвістичному поділу на надфразові єдності, оскільки це сприяє ясності передавання думок автора. Об'єднання декількох надфразових єдностей в одному абзаці ускладнює сприйняття тексту та створює враження хаотичності викладу. З іншого боку, поділ однієї надфразової єдності на кілька абзаців виправданий лише тоді, коли це зумовлено функціями тексту.

До лінгвістичної композиції належать такі засоби зв'язку:

1) засоби єдності, до яких належать граматичні засоби зв'язку (єдність, співвідношення видо-часових і способових форм дієслів), однорідність лексики, темо-рематичний зв'язок, кореференція (однотемність);

2) конектори (зв'язки);

3) демаркатори (демаркація – розмежування).

Функціональна організація структури тексту пов'язана н поняттям актуального членування речення (висловлювання) — членування на тему (дане, відоме, основа) і рему (нове, ядро).

В уніфікованих текстах документів постійна інформація є темою, а змінна — ремою. У зв'язних і трафаретних текстах речення завжди має починатися з постійної інформації. Змінна розміщується за постійною і граматично узгоджується з нею.

У таблиці постійна інформація фіксується по горизонталі, а змінна — по вертикалі. В анкеті змінна інформація може розміщуватися і по вертикалі, і по горизонталі.

Отже, виявлення функціональної структури тексту дає змогу читачу полегшити процес розуміння і запам'ятовування тексту.

Лексичними засобами зв'язку компонентів тексту є конектори та демаркатори.

Сукупність елементів, за допомогою яких здійснюється зв'язок між двома чи більше компонентами тексту, називається конектором. Зв'язок речень за допомогою конектора зумовлений наявністю у зв’язних реченнях відповідних граматично чи семантично поєднаних слів чи групи слів. Конектори чітко встановлюють логічний зв'язок між подіями, які описуються у різних реченнях, надають зв'язку цих подій однозначне тлумачення.

У текстах документів поширені такі види конекторів:

1) лексичні повтори, які можуть вказувати на зміст попередніх і наступних речень чи цілих фрагментів тексту;

2) займенники і дієприкметники, що вживаються як засоби заміни слів (слова-замінники з більш вузьким значенням) — номенклатурних назв і термінів (вказаний, зазначений, наведений, цей, такий), у текстах контрактів (договорів) цю функцію виконують рольові позначення контрагентів (Замовник — Виконавець, Орендатор — Орендодавець, Покупець — Продавець і т. д.), які замінюють розгорнуті номінації юридичних осіб;

3) обмежено використовують загальні назви замість власних, родові поняття замість видових;

4) прислівники, прийменники, сполучники, вставні слова, які вказують на причинову залежність, часові відношення тощо: тоді, оскільки, у той час як, потім, коли, тепер, отже, з одного боку, з іншого боку, разом з тим, у той самий час, а, але.

5) У інших видах текстів використовують конектори — замінники з ширшим значенням.

У трафаретних текстах вживають і інші види конекторів — спеціалізовані словосполучення та речення, які вставлені у текст і вказують на розташування у ньому координати або іншого його фрагмента. Наприклад: у подальшому, надалі, названий у п. 5, наведений (вказаний) у п. 2.3.3, (додаток №).

Додаткова інформація подається як «текст у тексті», тобто виноситься за основний текст і має свій заголовок — Примітка.

У текстах широко використовуються демаркатори — спеціальні графічні знаки, що розмежовують одну частину тексту від іншої, чи один текст від іншого, їх призначення — встановлення меж тексту — початку і кінця.

У зв'язку з цим розрізняють внутрішньотекстові та граничні демаркатори.

Історично першими з'явилися граничні демаркатори як матеріальні об'єкти, які збігалися з межами носіїв інформації (межі кам'яної плити, глиняної таблички, початок і кінець свитку тощо).

В уніфікованих текстах службових документів як лексичні засоби організації тексту використовують такі граничні демаркатори:

1.Спеціальні слова і вислови, які позначають початок тексту. У службових документах початок тексту здебільшого позначається ключовими словами, усталеними дієслівними і прийменниковими конструкціями залежно від їх виду та призначення: Прошу.., Доводжу до Вашого відома.., Надсилаємо.., Пред'являємо рекламацію.., які допомагають розкрити основну думку тексту; У зв'язку з.., Посилаючись на договір.., Відповідно до Закону.., які вказують на причину, яка призвела до укладання документа.

Такі демаркатори тісно пов'язані з назвою документа та його заголовком, що несуть велике ідейне навантаження. Ці реквізити виділяються типом шрифта (в електронному тексті), його розміром (12 — 14 друкарських пунктів), розрядкою (збільшенням пробілів між літерами) (НАКАЗ, II К А З І В К А) та міжрядковим інтервалом (реквізити документа відокремлюють один від одного 1,5—3 міжрядковими інтервалами). Тексти службових листів, як правило, починаються зі звертань.

2. Вислови для позначення кінця тексту. У текстах документів вони різноманітні, залежать від виду документа та складу його реквізитів. Наприклад:

1) У службових листах це прощальні фрази: з повагою.., з вдячністю повагою, залишаємось з пошаною, бажаємо успіхів та ін.

2) У довідці заключний вислів: довідку видано для подання до...;

3) У характеристиці: характеристику видано для подання до...;

4) У дорученні: доручення дійсне протягом трьох років;

5) У наказі: контроль виконання наказу залишаю за…або контроль виконання наказу покласти на...

Дата добавления: 2014-01-04