Складові процесу прийняття управлінських рішень

На першій стадії головним завданням є правильне визначення мети рішення. Будь-який процес ухвалення рішення має розпочинатися з необхідності його ухвалення. На сам перед потрібно вирішити питання вибору, який необхідно зробити.

На другій стадії встановлюються критерії рішення. Будь-яке рішення оцінюють за отриманими результатами, тобто критеріями рішення, які є основою фактично здійснюваного вибору.

На третій стадії проводиться поділ критеріїв за принципом важливості їх для організації. Критерії мають різне значення. Одні з них є обов¢язковими обмеженнями, інші просто фіксують бажані характеристики. Для прийняття ефективного рішення потрібно провести поділ критеріїв на жорсткі обмеження й бажані характеристики та проран жувати ті з них, що відносяться до категорії бажаних.

Четверта стадія присвячується розробці альтернатив. При розгляді новаторських типів рішення, цей крок є більш складним.

П¢ята стадія виділяється для порівняння альтернатив, розроблених на попередній стадії. Кваліфікаційне ухвалення рішень вимагає розробки ряду альтернатив, порівняння їх і вибору найкращої. Для цього потрібні певні засоби порівняння альтернатив.

На шостій стадії визначається ризик, який стосується фірми в разі вибору конкретної альтернативи. У підприємницькій діяльності виявлення ризику може коливатися від складного вірогідного аналізу в моделях дослідження операцій до чисто інтуїтивних загадок, які можна передавати запитаннями на зразок: як ви думаєте, яким чином відреагують покупці або виробники-конкуренти, коли буде оголошено про підвищення цін?

Щоб правильно визначити сферу ризику, необхідно розглядати по черзі й намагатися передбачати труднощі, з якими можна зіткнутися у разі реалізації кожної з альтернатив.

На сьомій стадії в процесі розробки рішення дається оцінка ризику. При оцінюванні ризику враховуються такі фактори, як імовірність і серйозність. За допомогою фактора ймовірності формується судження про те, що та чи інша подія справді відбудеться. Фактор серйозності дає змогу сформувати судження про ступінь впливу події на ситуацію, якщо вона відбудеться.

На восьмій стадії приймається рішення. Кількісні показники ступеня ризику допомагають прийняти обґрунтоване рішення. Адже ці дані дають змогу порівнювати показники ефективності альтернатив. Якщо альтернатив дві і вони діаметрально протилежні, як правило конкуруючі, то рішення в такому випадку будуть відрізнятися високим ступенем невизначеності. Ця неприродність викликає обмеження, які накладаються на вибір. []

При прийнятті багатоваріантного рішення перші два кроки відповідають стандартному процесу рішення. Це постановка мети рішення і встановлення критеріїв, список яких необхідно перетворити в абсолютну шкалу виміру, що дає змогу кожну альтернативу оцінювати саму по собі й зробити правильніший вибір.

Найбільша увага в сучасному менеджменті приділяється процесу ухвалення інноваційного рішення, яке передбачає певне нововведення, тобто формування й реалізацію раніше невідомої альтернативи. [] Застосування інноваційного процесу дозволяє виробляти нові й більш ефективні шляхи розв¢язання проблем або досягнення результатів. У випадку, якщо жодна з альтернатив не підходить, можливо застосувати метод оптимізації критеріїв. Він дозволяє комбінувати кращі риси відомих альтернатив і в такий спосіб може привести до найефективнішого рішення.

В узагальненому вигляді процес розроблення та прийняття рішень здійснюється у такій послідовності:

1. Діагностика проблеми – формування і обґрунтування проблеми.

2. Формулювання обмежень та критеріїв для прийняття рішень.

3. Формулювання та вибір можливих варіантів рішення.

4. Вибір найкращого варіанта рішення.

Дата добавления: 2014-01-04