Супутні проблеми

Сімейні відносини. Часто в сім’ях, де є діти зі СДУГ порушений психологічний мікроклімат, між батьками відбуваються сварки з приводу виховання дітей. Матері менш відгукливі до своїх дітей, дуже нечасто їх хвалять. Відмічається також конфлікт батько-дитина.

Конфлікт з батьками обумовлений не стільки СДУГ, скільки коморбидністю з ОВР та РП. Ця коморбидність також пов’язана зі збільшеним рівнем батьківської психопатології, подружніми сварками та розлученням.

Конфлікт з батьками в основному є реакцією батьків на поведінку дитини.

Стосунки з однолітками. Нечуттєва, роздратована поведінка дітей зі СДУГ призводить до збільшення неприйняття з боку однолітків та сприяє соціальній ізоляції. Однак гіперактивна дитина не здатна довго переживати образи, складається враження, що з неї, «як з гуся вода». На нейрофізіологічному рівні у дітей зі СДУГ знижений больовий поріг, тобто вони менш чутливі до болю, аніж їх однолітки, тому вони не розуміють болю інших.

Прогноз:

· більше 30% підлітків «переживають» СДУГ;

· 40% продовжують страждати симптомами тривожності, неуважністю та імпульсивністю;

· У 30% додатково виникають порушення;

Лонгітюдні дослідження засвідчують, що ставши дорослими, вони частіше страждають СДУГ, поведінковими або антисоціальними розладами та залежністю від наркотичних речовин, ніж нормальні дорослі з контрольної групи.

Хоча вірогідність кримінальної поведінки у зрілості збільшується, це відноситься лише до тих, у кого СДУГ і РП.

Хоча у дорослих не зафіксовано будь-яких когнітивних недоліків, але страждають академічному досягнення та освіта. Діти зі СДУГ припиняють навчання у школі приблизно раніше на два роки, ніж контрольна група. В подальшому вони посідають більш низькі професійні посади, однак рівень безробіття серед них значущо не різніться від рівня контрольної групи.

Міжособистісний контекст. Фактори середовища, такі як батьки, неадекватний стиль виховання в сім’ї, психотравми, небажані діти обумовлюють лише 10-15 % варіацій у симптоматиці СДУГ. Але ці фактори відіграють вирішальну роль у стійкості та важкості СДУГ, також важливі при лікуванні.

Етіологія:

Ø Неврологічне ушкодження мозку (5% дітей);

Ø Збільшення рівня свінця у крові (хоча цей показник не є первинним симптомом)

Ø Генетичні фактори (спадковість!!);

Ø Неврологічні фактори (певні порушення внутрі мозоку). МР-томографія виявила зменшений розмір та плотність лобних долей та смугастого тіла (стріатума). Був також виявлений менший приток крові до цих областей, що свідчить про їх зменшену активацію.

Ø Нейрофізіологічні порушення;

Переднатальна патологія:

Ø Токсикози;

Ø Загострення хронічних захворювань у матері;

Ø Інфекційні захворювання;

Ø Травми в області живота;

Ø Імунологічна несумісність за резус-фактором;

Ø Спроби перервати вагітність;

Ø Споживання алкоголю та паління;

Ускладнення при пологах:

Ø Стимуляція пологової діяльності;

Ø Неправильний стан плоду;

Ø Асфіксія;

Ø Внутрішня кровотеча;

Ø Передчасні швидкі або затяжні пологи;

Ø Низька вага при народженні (менш 2500 гр.);

Програма втручань:

Ø Фармакотерапія. При СДУГ найбільш дієвим є медикаментозне лікування (стимулятори, антидепресанти).

Ø Психосоціальне втручання. Ліки не ліквідують усі проблеми СДУГ. Тому програма роботи соціального педагога /психолога наступна:

1.Модифікація поведінки.

2. Тренінг соціальних навичок.

3. Тренінг батьків.

4.Розвиток комунікативних навичок.

5. Корекція негативних емоцій.

6. Навчання навичкам саморегуляції.

7. Розвиток дефіцитних функцій у системі синдрому.

Дата добавления: 2014-01-04