Кольорознавство, як наука про колір

План

Тема 5. Колір на карті та його зорове сприйняття.

1. Кольорознавство, як наука про колір. Характеристики кольору.
2. Око та зорове сприйняття кольорів.
3. Поняття про зорові ілюзії
4. Комп’ютерне кольроутворення.

Для розуміння принципів відтворення і синтезу кольорів за допомогою палітр і вікон діалогу графічних редакторів необхідно, в першу чергу, познайомитися з теорією кольору і пов'язаною з нею термінологією.

Засновником сучасного знання про колір є Ісаак Ньютон, який у 1666 р. вперше одержав спектр, пропустивши промінь білого кольору через просту призму. Світло розклалося на спектр. Кольори цього спектру, названого видимим спектром світла, умовно класифікують як: червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій та фіолетовий.

Для нашого ока кожна ділянка цього видимого спектра має свої унікальні характеристики і називається кольором.

Кольорознавство – систематизована сукупність даних фізики, фізіології й психології зі сприйняття й розрізнення кольору – вивчає питання, що відносяться до кольору (теорія кольорового зору, фізична теорія кольору, вимір і кількісне вираження кольору тощо), а також є науковою основою кольорового оформлення карт.

У кольорознавстві виділяють три розділи:

· фізики кольору,

· фізіології кольору,

· психології кольору

Фізика кольору вивчає променисту енергію: її випромінення, поширення, відбивання, пропускання та поглинання.

Фізіологія кольору вивчає процеси, що відбуваються в органі зору під дією випромінення, і зв’язок між будовою органу зору, характеристиками випромінювань і відповідними їх кольорами.

Психологія кольору – вивчає як впливає колір на загальний психічний стан, викликаючи різний настрій: спокійний або роздратований, радісний або сумний, підвищувати або знижувати увагу, сприяти розкриттю змісту.

Встановлено також, що теплі кольори (червоний, оранжевий, жовтий) діють на психіку людини збуджено, а холодні кольори (зелений, блакитний, синій) навпаки, знижують втому і заспокоюють очі.

Завдяки кольору ми можемо оцінити найбільшу кількість властивостей предметів, що нас оточують та їх найменші відміни. Завдяки зору ми визначаємо геометричні контури предметів – їх форму; відстань до предметів – глибину простору; кількість і якість випромінюваного або відбитого випромінювання – яскравість і кольоровість.

Усе що ми бачимо в навколишньому нас просторі, або випромінює світло, або його відбиває.

Всі кольори, що спостерігаються в природі поділяють на:

· хроматичні

· ахроматичні.

Хроматичну групу складають усі кольори спектра.

Ахроматичну групу: чорний, білий і всі відтінки сірого. (Їх часто називають нейтральними.)

Ахроматичні кольори характеризуються тільки яскравістю: одні кольори темніші, а інші світліші. У відмінності від них хроматичні кольори для свого опису вимагають задавання яскравості й колірного тону. Одним із властивостей ахроматичних кольорів є світловий контраст, коли два кольори, розташовані поруч, побічно впливають один на одного. Ахроматичні кольори визначаються насиченістю й світлотою.

Основною властивістю хроматичного кольору є його колірний тон. Кожний з них визначається місцем у спектрі,тобто довжиною хвилі:

· довгохвильові кольори – червоний, жовтогарячий;

· середньохвильові – жовтий і зелений;

· короткохвильові – блакитний, синій і фіолетовий.

Поряд зі спектральними назвами існують і інші, які утворилися від найменування об'єктів та не входять у спектр:

· абрикосовий,

· рожевий,

· малиновий,

· бузковий,

· вишневий і ін.

При оформленні карт істотне значення має насиченість кольору. Насиченість характеризує ступінь, силу виразності колірного тону або чистоти кольору і залежить від ступеня розбавленості спектрального кольору білим.

Зі збільшенням білого кольору в хроматичному його насиченість зменшується.

У спектральних кольорах насиченість дорівнює 1, а в чисто білому – 0.

Таким чином, через відсутність у спектрі білого, кольори спектру найбільш насичені.

Усі кольори за насиченістю прийнято називати:

· дуже насиченими (чисті спектральні),

· середньо-

· і малонасичені.

У процесі створення кольорових оригіналів карт для зменшення насиченості кольору (за умови рівної світлоти) необхідно замість даного кольору додати сірий.

Для визначення будь-якого кольору недостатньо лише двох параметрів – колірного тону й насиченості.

Наприклад, із двох червоних кольорів, один світліший інший темніший, тобто мова йде про різну світлоту, це пов'язано із наявністю чорного чи білого пігменту.

Чисті спектральні кольори мають різну світлоту:

· жовті тони мають найбільшу світлоту,

· червоні й зелені займають проміжне положення та

· сині й фіолетові найменшу світлоту.

При кольоровому оформленні карт для зменшення світлоти визначеного кольору в нього варто додати чорної фарби.

За світлотою всі хроматичні кольори поділяють на світлі, середні й темні.

У колірному спектрі виділяють теплі й холодні кольори.

· До теплого відносять червоні, жовті та жовтогарячі тони,

· До холодних - сині, блакитні.

Усі теплі кольори здаються нам виступаючими, вони начебто наближаються до нас, а холодні – відступаючими.

Хроматичні кольори також завжди виділяються на фоні ахроматичних.

Особливості зорового сприйняття кольорів враховується при оформленні тематичних карт, у яких головні елементи змісту переважно відображують теплими тонами, а другорядні – холодними.

Кожен колір має свій відтінок, він може бути теплим чи холодним.

Наприклад, жовтий з холодним відтінком - це лимонний, зелений з теплим відтінком – трав'яний, а з холодним – бірюзовий та ін.

Поняття про змушування кольорів

Змішування кольорів буває адитивним і субтрактивним.

Адитивне змішування – додавальне, оптичне, отримане шляхом додавання світлових потоків при одночасному їхньому сприйнятті.

Шляхом оптичного змішування можна отримати білий колір. Кожному спектральному кольору відповідає інший спектральний колір, що дає в суміші з першим білий колір.

Дата добавления: 2014-01-04