Виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством України та законодавством країни тимчасового перебування

Відшкодовувати збитки, завдані їх неправомірними діями.

Реалізацію інших прав.

Стаття 25. Права та обов'язки туристів і екскурсантів

Туристи і екскурсанти мають право на:

реалізацію закріплених Конституцією України прав гро­мадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я дов­кілля, задоволення духовних потреб, захист і повагу людсь­кої гідності;

необхідну і достовірну інформацію про правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування, а також виїзду з країни (місця) тимчасового перебування і перебування там, про звичаї місцевого населення, пам'ятки природи, історії, культури та інші об'єкти туристичного показу, що знахо­дяться під особливою охороною, стан навколишнього сере­довища;

інформацію про наявність ліцензії у суб'єкта, що здій­снює підприємницьку діяльність у галузі туризму, дозволів, сертифікатів, інших документів, наявність яких передбаче­на законодавством;

отримання обов'язкової інформації, що передує укла­денню договору;

отримання туристичних послуг, передбачених договором;

особисту безпеку, захист життя, здоров'я, прав спожива­ча, а також майна;

одержання відповідної медичної допомоги;

відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору;

сприяння з боку органів державної влади України в одер­жанні правових та інших видів допомоги, а громадяни Ук­раїни також і за її межами;

Туристи і екскурсанти зобов'язані:

не порушувати права та законні інтереси інших осіб, вимоги законів, які діють на території країни перебування;

виконувати митні, прикордонні, санітарні та інші правила;

поважати політичний та соціальний устрій, традиції, зви­чаї, релігійні вірування країни (місця) перебування;

зберігати довкілля, дбайливо ставитися до об'єктів при­роди та культурної спадщини в країні (місці) тимчасового перебування;

дотримуватися умов і правил, передбачених договором про надання туристичних послуг;

надавати персональну інформацію в обсязі, необхідному для реалізації туристичного продукту;

дотримуватися під час подорожі правил особистої без­пеки;

1. Суб'єктивні права та обов'язки туристів та екскурсантів становлять зміст правовідносин, які виникають між ними та суб'єктами туристичної діяльності та іншими суб'єктами. Ха­рактеристика суб'єктивних прав та обов'язків розглядалася у коментарі попередньої статті Закону.

Розглянемо більш детально зазначені в коментованій статті права та обов'язки туристів та екскурсантів.

Право на відпочинок належить до основних прав людини. Гарантії цього права містяться в ст. 45 Конституції України, Загальній декларації прав людини (від 10.12.1948 р.), Між­народному договорі про економічні, соціальні та культурні права.

Право на свободу пересування — один із складників загаль­ного права людини на свободу. Однак слід пам'ятати, що право на свободу пересування не виключає необхідності дотримання реєстраційних правил, які існують в Україні та в іноземних дер­жавах.

Право на відновлення і зміцнення здоров'я дуже тісно пов'язане з правом на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Вони разом захищають найдорогоцінніший людський скарб — життя. Для реалізації цих прав суб'єкти туристичної діяльності та держава мають вживати усіх заходів, спрямованих на за­побігання захворюванням туристів та екскурсантів.

Здійснення конституційного права на охорону здоров'я пе­редбачає й заборону приховувати від туристів та екскурсантів факти, що становлять загрозу для здоров'я.

Право людини на повагу до її гідності поширюється на всіх людей незалежно від віку, соціального походження, кольору шкіри тощо. Як правило, справи, що виникають з цього приво­ду, вирішуються у судовому порядку. Суд зобов'язує поруш­ників цього права спростувати відомості, що принижують гідність людини, та відшкодувати завдані цим порушенням ма­теріальну та моральну шкоду.

Закон передбачає право туристів та екскурсантів на отри­мання певної інформації. Вказане право кореспондує обов'язку суб'єктів туристичної діяльності надати таку інформацію у найбільш прийнятний для туриста чи екскурсанта спосіб. На­дання інформації має відбуватися до укладення відповідних до­говорів на обслуговування. Якщо ж договори укладаються за умов необізнаності туриста (екскурсанта) щодо порядку його виконання та без розуміння своїх прав і обов'язків за догово­ром, то останні за певних обставин можуть бути визнані недійсними на тій підставі, що вони укладались під впливом по­милки або навіть під впливом обману (у разі надання недо­стовірної інформації).

Відповідно до ст. 229 ЦКУ якщо особа, яка вчинила право-чин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилила­ся в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодува­ти другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необе­режною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодува­ти другій стороні завдані їй збитки.

У ст. 230 ЦКУ зазначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які ма­ють істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обста­вин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Решта прав туристів та екскурсантів, що зазначені в комен­тованій статті, стосуються безпосереднього виконання умов договорів на туристичне та екскурсійне обслуговування. Суть цих прав є зрозумілою і, з нашого погляду, не потребує комен­тування.

Визначений у Законі перелік прав споживачів туристичних та екскурсійних послуг не є вичерпним.

2. Права туристів та екскурсантів є невід'ємними від вико­нання ними певних обов'язків, невичерпний перелік яких наве­дено у Законі. За невиконання цих обов'язків винні особи при­тягуються до майнової, адміністративної чи кримінальної від­повідальності.

3. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства з метою реалізації та захисту прав і законних інтересів можуть об'єднуватися в громадські організації туристичної спрямованості. Порядок створення та функціонування громадських організацій регламентується Законом України «Про об'єднання громадян» і Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 01.12.1998 р. № 281-XIV.

4. В ч. 4 коментованої статті наведений невичерпний перелік напрямів діяльності неприбуткових організацій у галузі туризму. Аналіз цих напрямів дає підстави говорити про можливість значного впливу неприбуткових організацій на розвиток туристичної галузі в нашій країні.

5. Громадські організації туристичної спрямованості можуть відповідно до закону представляти інтереси громадян — споживачів туристичних послуг.

Крім того, відповідно до ст. 20 Закону України «Про об'єд­нання громадян» об'єднання громадян користуються правом представляти і захищати свої законні інтереси та законні інте­реси своїх членів (учасників) у державних та громадських орга­нах.

Порядок представлення інтересів громадян визначається за­коном, наприклад, статтями 45, 46 ЦПКУ.

Дата добавления: 2014-01-04