Сертифікація та порядок допуску повітряних суден до експлуатації

Закон України “ Про підтвердження відповідності” визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності. Згідно цього закону сертифікація – процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Сертифікація повітряних суден в Україні регламентується положеннями Повітряного кодексу України. Авіаційні правила України визначають і регулюють порядок діяльності авіації з метою забезпечення безпеки польотів та екологічної безпеки.

До авіаційних правил України належать норми льотної придатності цивільних повітряних суден, стандарти і нормативи у галузі охорони навколишнього природного середовища та інш.

Розгляд порядку сертифікації повітряних суден потребує визначення наступних термінів:

сертифікація – встановлення відповідності авіаційної техніки вимогам до льотної придатності і охорони навколишнього середовища; авіаційна техніка – повітряне судно і його компоненти; сертифікат типу – документ, що видається органом сертифікації і засвідчує відповідність зразка авіаційної техніки вимогам сертифікаційного базису; зразок авіаційної техніки – тип повітряного судна, тип авіаційного маршового двигуна, тип повітряного гвинта і тип допоміжного двигуна; сертифікаційний базис – комплекс вимог до льотної придатності й охорони навколишнього середовища, що поширені на даний зразок авіаційної техніки; типова конструкція – конструкція зразка авіаційної техніки (включаючи його льотні характеристики й експлуатаційні обмеження), відповідність якої вимогам сертифікаційного базису встановлюється за результатами сертифікації зразка; розробник – фізична або юридична особа, що здійснює розробку авіаційної техніки і має відповідний сертифікат; виробник – фізична або юридична особа, що здійснює виробництво авіаційної техніки і має відповідний сертифікат; експлуатант – фізична або юридична особа, що здійснює експлуатацію повітряних суден і має відповідний сертифікат.Відповідність зразка авіаційної техніки і його компонентів вимогам сертифікаційного базису встановлюється на підставі результатів сертифікаційних робіт: розрахунків, моделювання, аналізу досвіду експлуатації зразка або його
прототипів і сертифікаційних (лабораторних, стендових, наземних і льотних) випробувань зразка. Сертифікаційні роботи проводяться відповідно до діючих
методів визначення відповідності або методами, що розроблені організаціями і підприємствами, які проводять сертифікаційні роботи. Зазначені методи включаються до програм сертифікаційних робіт.Цивільне повітряне судно нової конструкції (нового типу) повинно бути сертифіковано на відповідність його діючим в Україні нормам льотної придатності і мати сертифікат типу. Сертифікат типу видає державний орган з питань сертифікації та реєстрації. Власником сертифіката типу є розробник повітряного судна. У разі зміни затвердженої конструкції типу (типової конструкції) повітряного судна або зміни його експлуатаційно-технічної документації, які впливають на льотну придатність, цей тип повітряного судна повинен пройти додаткову
сертифікацію і одержати доповнення до сертифіката типу. Сертифікація цивільних повітряних суден, а також контроль за їх відповідністю нормам льотної придатності здійснюється за правилами сертифікації цивільних повітряних суден України.Сертифікація планерів, дельтапланів, надлегких літальних апаратів, інших повітряних суден спортивного призначення, повітряних суден аматорської конструкції, аеростатичних апаратів та допоміжних пристроїв, що впливають на безпеку польотів, здійснюється органом чи установою, яким це право делеговано
державним органом з питань сертифікації і реєстрації, за участю розробника зазначених повітряних суден і відповідних федерацій та асоціацій.Цивільне повітряне судно, що імпортується в Україну, може бути допущено до експлуатації, якщо буде встановлено, що воно відповідає національним вимогам держави-виготовлювача та додатковим технічним умовам України в частині льотної придатності і тим самим забезпечує відповідність типу повітряного судна, що імпортується в Україну, діючим в Україні нормам льотної придатності. Порядок розробки, схвалення і перевірки виконання додаткових технічних умов для сертифікації повітряного судна, що імпортується в Україну, порядок видачі сертифіката типу і посвідчення про придатність до польотів на повітряне судно, що імпортується в Україну, встановлюється правилами сертифікації цивільних повітряних суден України.Порядок проведення випробувань і сертифікації цивільного повітряного судна, що експортується з України, а також видачі експортного посвідчення про придатність до польотів та інших сертифікаційних документів встановлюється правилами сертифікації цивільних повітряних суден України.Кожний виготовлений в Україні екземпляр цивільного повітряного судна повинен бути сертифікований на відповідність його конструкції, характеристик та експлуатаційно-технічної документації вимогам, передбаченим правилами сертифікації цивільних повітряних суден України.Після реєстрації повітряного судна в державному реєстрі цивільних повітряних суден України власник такого судна повинен отримати в державному органі з питань сертифікації і реєстрації відповідне посвідчення (сертифікат) про придатність його до виконання польотів як бортовий документ.Державний орган з питань сертифікації та реєстрації може делегувати право на видачу та продовження строку дії посвідчення про придатність екземпляра повітряного судна до польотів іншим державним та відомчим органам у порядку, передбаченому правилами сертифікації.Посвідчення (сертифікат) про придатність до польотів іноземного повітряного судна визнається в Україні дійсним за умови, коли вимоги, відповідно до яких такий сертифікат видано або відповідно до яких йому надано юридичну силу державою його реєстрації, відповідають встановленим Україною вимогам. Повітряне судно військової авіації повинно бути перевірено на відповідність його вимогам безпеки польотів. Рівень льотної придатності повітряного судна військової авіації повинен бути не нижчим за рівень льотної придатності,
встановлений державою для цього класу повітряних суден. Серійне виробництво, експлуатація та ремонт повітряних суден виконуються під авторським наглядом розробника повітряного судна з метою дотримання і збереження льотної придатності.Права розробника авіаційної техніки разом з сертифікатом типу чи рівнозначним документом, а також обов'язки з авторського нагляду за дотриманням і збереженням льотної придатності при виробництві, ремонті та експлуатації авіаційної техніки можуть бути передані іншій юридичній особі тільки за погодженням з розробником та після затвердження державним органом з питань сертифікації і реєстрації. При цьому державний орган з питань сертифікації і реєстрації повинен переконатися, що всю необхідну
інформацію, включаючи дані про проект типу, передано правонаступнику і він може належним чином використати ці дані для дотримання і збереження льотної придатності авіаційної техніки. Допуск повітряних суден до експлуатації здійснюється наступним чином.Цивільне повітряне судно, яке має сертифікат типу, допускається до експлуатації, якщо воно зареєстровано у державному реєстрі цивільних повітряних суден України і має посвідчення про придатність до польотів, видане державним органом з питань сертифікації і реєстрації повітряних суден України або іншої держави, якщо вимоги, на підставі яких було видано це посвідчення,
відповідають вимогам, встановленим в Україні.Цивільне повітряне судно, яке не має сертифіката типу, але було в експлуатації до введення в дію Повітряного кодексу України, заноситься до державного реєстру України і допускається до експлуатації на підставі діючого посвідчення про придатність до польотів або посвідчення, виданого державним органом України з питань сертифікації і реєстрації.Державне транспортне повітряне судно, що було розроблене згідно з технічними вимогами Міністерства оборони України до введення в дію Повітряного кодексу України, може бути допущено до експлуатації в цивільній авіації України для перевезення вантажів і виконання авіаційних робіт і занесено до державного реєстру цивільних повітряних суден України, якщо воно:– відповідає технічним вимогам безпеки польотів військово-повітряних сил, які діяли на час їх розробки;– має висновки розробника та експертів, призначених державним органом з питань сертифікації і реєстрації, про можливість безпечної експлуатації у цивільній авіації;– має посвідчення про придатність до польотів, видане державним органом з питань сертифікації і реєстрації. Державне транспортне повітряне судно, тип якого було допущено до експлуатації в цивільній авіації до введення в дію Повітряного кодексу України, заноситься до державного реєстру цивільних повітряних суден України і може бути допущено до експлуатації на підставі діючого посвідчення про придатність до польотів або посвідчення, виданого державним органом з питань сертифікації і реєстрації. Експериментальне повітряне судно може бути допущено до експлуатації для задоволення потреб народного господарства України за наявності: – висновків розробника судна і експертів, призначених державним органом з питань сертифікації і реєстрації, про можливість безпечної експлуатації його при виконанні польотів; – рішення Уряду України про використання експериментального судна у цивільній авіації України;– посвідчення про придатність до польотів, виданого державним органом з питань сертифікації і реєстрації.Підтримання кожного повітряного судна в процесі експлуатації у стані, що відповідає вимогам норм льотної придатності або іншим, що поширюються на це повітряне судно, вимогам безпеки польотів, покладається на експлуатанта повітряного судна.Державний орган з питань сертифікації і реєстрації може заборонити експлуатацію повітряного судна у випадках:– відсутності посвідчення (сертифіката) про придатність до польотів;– прострочення посвідчення (сертифіката) про придатність до польотів;– експлуатації повітряного судна за межами обмежень, встановлених порадником з льотної експлуатації повітряного судна. На цивільному повітряному судні при виконанні польотів повинна бути наступна бортова документація: а) реєстраційне посвідчення; б) посвідчення (сертифікат) про придатність до польотів; в) свідоцтва про страхування: – членів екіпажу і авіаційного персоналу, який перебуває на борту повітряного судна; – відповідальності щодо відшкодування збитків, в тому числі перед третіми особами;г) бортовий журнал повітряного судна;ґ) порадник з льотної експлуатації повітряного судна;д) дозвіл на бортові радіостанції;е) посвідчення (сертифікати) на всіх членів екіпажу;є) при виконанні міжнародних польотів - інші документи, передбачені міжнародними правилами.Вищезазначений порядок сертифікації і допуску повітряних суден до експлуатації є однією з найважливіших складових державного регулювання діяльності авіації України для забезпечення належного рівня безпеки авіації. 4. Право власності на повітряні судна. У багатьох країнах|громадянське| повітряне судно є|з'являється,являється| об'єктом цивільного|громадянського| права, права приватної власності. Його може бути продано, куплено, закладено, орендовано, даровано, включено до складу спадкового|спадкоємного| майна і т.п.Стаття 41 Конституції України дозволяє зробити висновок про те, що повітряні судна можуть бути об’єктами права державної, комунальної та приватної власності, а статті 325-327 Цивільного кодексу України містять чітке визначення цих понять права власності.Стаття 9 Закону України “Про транспорт” визначає, що транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту та зв’язку України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи. У загальнодержавній власності можуть також перебувати транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями інших міністерств і відомств (відомчий транспорт). Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту та дорожнього господарства, закріплені за підприємствами, установами та організаціями місцевих Рад народних депутатів, належать до комунальної власності. Транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту можуть перебувати у власності підприємств, об'єднань, установ, організацій і громадян.Повітряне судно як об’єкт регулювання повітряного права України є одночасно об’єктом майнових і господарських відносин, що регулюються Цивільним кодексом (ЦК) України і Гоподарським кодексом (ГК) України. Так наприклад, згідно ст. 115 ЦК України та ст. 86 ГК повітряні судна можуть бути вкладами учасників та засновників господарських товариств, але повітряні судна не можуть бути вкладами учасників або засновників до статутного фонду господарського товариства – страхової компанії, оскільки ст. 2 Закону України “Про страхування” передбачає формування статутного фонду страховиків виключно у грошовій формі. Згідно ст. 181 ЦК України режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні судна, а це означає, що право власності та інші речові права на повітряні судна в таких випадках підлягають державній реєстрації (ст. 182 ЦК України), але на даний час застосування режиму нерухомої речі до повітряних суден законом не передбачено, за виключенням положень ст. 1 Закону України “Про іпотеку” які визначають, що застава повітряного судна регулюється цим законом, як для нерухомих речей.У суб’єктивному розумінні право власності визначається як передбачене і гарантоване законом право конкретного суб’єкта – власника здійснювати володіння, користування і розпорядження належним йому майном, а в об’єктивному розумінні право власності це система норм, які встановлюють належність майна (повітряних суден) фізичним та/або юридичним особам, визначають умови та підстави виникнення та припинення прав щодо цього майна.Власник повітряного судна на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається ним. Право володіння повітряним судном означає можливість фактичного перебування у власника цього транспортного засобу, а володіння може бути законним або незаконним. Право користування повітряним судном передбачає можливість вилучення його корисних можливостей з метою задоволення потреб власника або інших осіб. Право розпорядження повітряним судном це право визначати його юридичну чи фактичну долю. Право розпорядження може бути реалізовано власником шляхом його обмеження (передача права володіння і користування цим повітряним судном оредареві по договору оренди) та припинення (договір куплі –продажу або дарування).Виникнення права власності на повітряні судна встановлюється наступним чином:а) право власності на повітряне судно, яке виготовлене (створене) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа яка виготовила (створила) повітряне судно зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цього повітряного судна (ст. 331 ЦК України). Правила реєстрації цивільних повітряних суден в Україні встановлюють, що власник повітряного судна аматорської конструкції при реєстрації надає інформацію про те, звідки бралися основні вузли, агрегати та матеріали, що використовувались при виготовленні повітряного судна.б) право власності на повітряне судно за договором виникає з моменту його передання, якщо інше не встановлено договором або законом (згідно ст. 334 ЦК України право власності на повітряне судно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним);в) право на безхазяйне повітряне судно, яке не має власника або власник якого невідомий, переходить до органу місцевого самоврядування, на території якого воно знаходиться, після спливу одного року з дня взяття на облік (ст. 335 ЦК України) г) право власності на повітряне судно, від якого власник відмовився, переходить до особи, яка ним заволоділа, з моменту заволодіння (ст. 336 ЦК України);ґ) якщо особа заволоділа повітряним судном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю з часу спливу позовної давності (ст. 344 ЦК України). Повітряні судна можуть знаходитись у власності двох або більше осіб (співвласників) та належати їм на праві спільної власності, яке поділяється на право спільної часткової власності та право спільної сумісної власності (глава 26 ЦК України). Припинення права власності на повітряні судна регулюється загальним порядком припинення права власності передбаченим главою 25 ЦК України, згідно якого право власності на повітряні судна припиняється припиняється у разі:а) відчуження власником повітряного судна;б) відмова власника від права власності на повітряне судно;в) знищення повітряного судна;г) звернення стягнення на повітряне судно за зобов’язаннями власника;ґ) реквізиції повітряного судна;д) конфіскації повітряного судна;е) припинення юридичної особи чи смерті власника повітряного судна. Принцип національної приналежності| повітряних суден створює безпосередній (публічно-правовий) зв'язок між державою реєстрації і повітряним судном, яке таким чином знаходиться під захистом цієї держави, але від вказаного принципу слід відрізняти цивільно-правові питання власності, володіння| і користування повітряним судном. 5. Правові основи оренди, фрахтування та обміну повітряними суднами. На міжнародному ринку повітряних перевезень існує велика кількість повітряних перевізників, які не мають власних повітряних суден, а використовують повітряні судна на підставі договорів оренди чи фрахтування. Це обумовлюється тим, що сучасні повітряні судна коштують дуже дорого, а їх експлуатація супроводжується значними витратами, тому не завжди економічно виправданим є придбання повітряних суден у власність. Оренду повітряних суден слід відрізняти від фрахтування. На підставі договору оренди власники повітряних суден орендодавці, передають повітряні судна в тимчасове користування орендаторам, які використовуються ним на певних фінансових умовах, з обов’язковим дотриманням норм льотної придатності.Фрахтування повітряних суден застосовується у випадках коли авіакомпанії необхідна заміна тимчасово несправного повітряного судна для завершення рейсів, або необхідності організації додаткових рейсів. Зазвичай фрахтують повітряні судна туристичні агенства, туроператори, транспортні експедитори, які не являються повітряними перевізниками. Фрахт передбачає фрахтування всієї або частини ємності (пасажирськіх місць, грузових відсіків) і не передбачає передачі прав на експлуатацію повітряного судна, що є характерним для договорів оренди. На відміну від договору фрахтування договір оренди передбачає, що повітряне судно передається орендатору в його повне комерційне і експлуатаційне користування, але права розпорядження та володіння зберігаються за власником повітряного судна, який не бере участі в комерційній і технічній експлуатації переданого в аренду повітряного судна. Орендатор зазвичай не має права на передачу повітряного судна в суборенду без згоди власника і не може допускати його застави, чи будь-які інші обтяження відносно нього, а орендодавець залишає за собою право контролю за технічною експлуатацією повітряного судна переданого в оренду.Стаття 798 Цивільного кодексу України передбачає, що предметом договору найму (оренди) транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму (оренди) транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони договору можуть домовитися про надання комплексу послуг для забезпечення нормального користування транспортним засобом. Особливістю передачі повітряного судна в оренду з екіпажем є те, що управління та технічна експлуатація повітряного судна переданого в оренду з екіпажем, проводиться його екіпажем, який не припиняє трудових відносин з орендодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе орендар. Екіпаж повітряного судна зобов’язаний відмовитися від виконання розпоряджень орендаря, якщо вони суперечать умовам договору оренди, умовам використання повітряного судна, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, повітряного судна, прав інших осіб. Наприкінці минулого століття в міжнародному повітряному праві виникла проблемна ситуація, яка стосувалась того, що орендовані повітряні судна зберігали національну належність держави реєстрації, а їх експлуатація здійснувалася в іншій державі, що створювало значні проблеми при вирішенні питань відповідальності. У відповідності з Чиказькою конвенцією 1944 року на державу реєстрації повітряного судна покладались основні зобов’язання щодо дотримання положень цієї конвенції і у випадку передачі повітряного судна іноземному повітряному перевізнику держава реєстрації не в змозі була належним чином виконувати свої зобов’язання. Асамблеєю міжнародної організації цивільної авіації у 1980 році було прийнято доповнення до Чиказької конвенції 1944 року у вигляді поправки до статті 83 під назвою “Передача окремих функцій і обов’язків” (протокол ратифіковано Законом України N 67/95-ВР від 15.02.95) Стаття 83 bis Чиказької конвенції визначала, що незважаючи на положення статей 12, 30, 31 і 32 а), у випадку, коли повітряне судно, що зареєстроване в Договірній державі, експлуатується згідно з договором про оренду, фрахтування або взаємний обмін повітряними суднами або відповідно до будь-якого подібного договору експлуатантом, основне місце діяльності якого або, якщо він не має такого місця діяльності, постійне місцеперебування якого знаходиться в іншій Договірній державі, держава реєстрації може за погодженням з такою іншою державою передати їй всі або частину своїх функцій та обов'язків як держави реєстрації щодо такого повітряного судна, які передбачені статтями 12, 30, 31 і 32 а). Держава реєстрації звільняється від відповідальності відносно переданих функцій та обов'язків. Ця стаття Чиказької конвенції не передбачала автоматичної передачі функцій і обов’язків держави реєстрації повітряного судна державі експлуатанту повітряного судна. Поправка 83 bis вступила в дію 20 червня 1997 року.

Для подальшого розгляду питань оренди, фрахтування і обміну повітряними суднами потребують визначення наступні терміни:

Дата добавления: 2014-01-04