Складові системи фізичного виховання

Фізична культура і поняття про систему фізичного виховання

Процедурне програмування

Фізична культура – це сукупність досягнень суспільства в справі створення й раціонального використання спеціальних засобів, методів і умов для цілеспрямованого фізичного вдосконалення людини.

Фізична культура - це частина загальної культури, тому рівень її розвитку залежить від рівня соціального й економічного розвитку суспільства. Фізична культура має багато функцій. Слід знати про такі: нормативна, інформаційна (розповсюдження й накопичення, передача від покоління до покоління), комунікативна (спілкування), естетична, біологічна (потреба в русі, покращення фізичного стану).

Функції лежать у основі кваліфікації видів фізичної культури, яка може бути представлена як базова фізична культура, спорт, прикладна й оздоровча фізична культура.

Спорт забезпечує найбільш значну ступінь розвитку фізичних можливостей людини. Масовий спорт входить до складу базової фізичної культури. Спорт вищих досягнень являє собою особливу сферу фізичної культури.

Базова фізична культура забезпечує фізкультурну освіту і фізичну підготовку людини. Фундаментальною частиною базової фізичної культури є шкільна фізична культура. Вона включає подальшу фізичну підготовку, яка забезпечує більш високий рівень фізичної підготовленості.

Прикладна фізична культура поділяється на професійну, прикладну і воєнно-прикладну. Вона включена до сфери професійної діяльності, а також до системи спеціальної підготовки в залежності від конкретних вимог і умов професії.

Оздоровча фізична культура – відновлення тимчасово втрачених функціональних можливостей організму. Гігієнічна фізична культура – покращення стану організму.

Головною рушійною силою розвитку суспільства є певні потреби. Розрізняють потреби особисті, групові та суспільні. Крім того, вони можуть бути матеріальними і духовними. Для забезпечення конкретних потреб у кожному суспільстві формуються відповідні системи.

Система – це сукупність певних елементів, організаційно об’єднаних у одне ціле спільною функцією для забезпечення тієї чи іншої потреби цілого суспільства, групи людей або однієї людини.

Система фізичного виховання – історично зумовлений тип соціальної практики фізичного виховання, який являє собою сукупність ідеологічних, програмно-нормативних, теоретико-методичних та організаційних основ.

Зазначені компоненти об’єднані соціально-економічним розвитком суспільства. Кожна соціальна система розвитку суспільства зумовлює розвиток системи фізичного виховання.

Головна функція системи – фізичне вдосконалення людей. Результативність функціонування системи залежить від її цільової спрямованості і вдосконалення елементів, які входять до системи. Повноцінне виконання функцій залежить від ряду умов, перш за все, від характеру суспільно-політичного устрою, у середині якого створюється й розвивається система фізичного виховання. Отже, державний устрій обумовлює не тільки ідеологічну спрямованість функціонування системи фізичного виховання, але й рівень матеріального забезпечення (будівництво спортивних споруд, виготовлення спеціального інвентарю, підготовка кадрів) наукового обслуговування, забезпечення методичною літературою.

Зміст СФВ розкривають її телеологічні, науково-методичні, програмно-нормативні та організаційні основи.

Телеологія - це наука, за якою розвиток є здійсненням наперед визначеної мети, а в розвитку природи й суспільства - все доцільне.

Визначаючи мету, роль і місце фізичного виховання в загальній системі виховання, керуються визначеними загальнолюдськими цінностями. Тому, погляди на фізичне виховання необхідно базувати на принципах природовідповідності, гуманізму і демократизму цього процесу.

Будучи частиною (підсистемою) системи виховання, національна система фізичного виховання сама складається з ряду взаємопов’язаних частин, окремих систем фізичного виховання, які відображають особливості фізичного виховання різних груп населення (дітей, підлітків, молоді, дорослого населення).

Ідеологічні основи СФВ у сучасній Україні повинні ґрунтуватись на загальнолюдських цінностях. Визначальним критерієм ідеологічних засад є здоров’я людини. В Європі розроблена й впроваджена система “Єврофіт”, у якій здоров’я людини є визначальним.

Важливою складовою ідеологічних засад є гармонійний розвиток людини. Гармонія – це баланс, врівноваженість між людиною і середовищем, тілесним і духовним, розвитком рухових навичок і фізичних якостей. Все це несе здоров’я.

Правові основи. Система фізичного виховання опирається на певну сукупність нормативних актів, які регулюють її функціонування. Ці акти мають різну юридичну силу (закони, постанови, накази, інструкції). Є інші нормативні документи, які визначають діяльність організацій й установ, що забезпечують фізичне виховання в дошкільних закладах, школах, ПТУ, ВНЗ.

Науково-методичні основи. Сучасна система базується на широкому комплексі наукових даних, що є передумовою розуміння й раціонального використання законів, яким підпорядковане фізичне виховання. Науково-методичну основу СФВ утворюють суспільні (історія й організація фізичної культури, соціологія спорту та ін.), природничі (прикладні спеціалізовані розділи анатомії, фізіології, біохімії, біомеханіки, гігієни, медицини) та психолого-педагогічні (психологія, педагогіка) науки, які безпосередньо обслуговують практику фізичного виховання. Вони сформувались і розвиваються разом з практикою фізичного виховання завдяки діяльності спеціалізованих наукових закладів і лабораторій, кафедр фізичного виховання ВНЗ і спеціальних кафедр вищих фізкультурних навчальних закладів, аспірантур і докторантур, де готують висококваліфіковані науково-педагогічні кадри.

Розповсюдження науково-методичної інформації реалізується через видання спеціальної літератури. Проведення наукових, науково - практичних, науково-методичних конференцій і виставок, через періодичну пресу.

Організаційні основи являють собою органічне поєднання державних і громадських організаційних форм і органів управління.

Державні: Міністерство України в справах сім’ї, молоді і спорту, Міністерство освіти і науки, Міністерство оборони, СБУ.

Громадські: Комітет фізичного виховання і спорту, Міністерство освіти і науки України, Національний Олімпійський комітет, Національні федерації з видів спорту, фізкультурно-спортивні товариства: “Динамо”, “Колос”, “Спартак”, добровільні громадські організації, клуби, гуртки.

Методичні основи розкриваються в закономірностях фізичного виховання й у відповідних їм рекомендаціях по реалізації принципів навчання і виховання. У методичних основах виражена його характерна риса – науковість.

Програмно-нормативні основи:

1) Закон України “Про фізичну культуру і спорт” прийнятий в грудні 1993 року. Законом гарантується право громадян на заняття фізичною культурою і спортом, визначаються й характеризуються сфери та напрямки впровадження фізичної культури;

2) «Державна програма розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 роки». Програма розкриває основні напрямки державної політики в галузі фізичної культури і спорту, визначає роль фізичної культури і спорту в житті суспільства, показує тенденції розвитку фізкультурно-спортивного руху та накреслює практичні заходи щодо впровадження фізичної культури в побут громадян;

3) вимоги до фізичного виховання містять основні положення фізичного виховання, характеристику рівнів, зміст та форми фізичного виховання, оцінку діяльності тих, хто організовує й проводить фізичне виховання, кадрове забезпечення та керівництво фізичним вихованням;

4) навчальні програми визначають обсяг знань, умінь і навичок рухових дій, які підлягають засвоєнню за роками навчання й сприяють розвитку особи відповідно до державних вимог. Є базові програми й регіональні навчальні програми;

5) державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України розкривають стан фізичної підготовленості різних груп населення та перспективи його підвищення;

6) національна спортивна класифікація регламентує рівень спортивної майстерності в різних видах спорту.

У СФВ сформовані основні напрямки системи фізичного виховання:

Ø загальне фізичне виховання;

Ø фізичне виховання з професійною спрямованістю;

Ø фізичне виховання з спортивною спрямованістю.

Перше – спрямоване на зміцнення здоров’я й підтримку працездатності в учбовій і трудовій діяльності. У відповідності з цим зміст фізичного виховання спрямований на оволодіння життєво важливими руховими діями та на розвиток сили, витривалості, спритності і т.д.

Загальне фізичне виховання здійснюється в дошкільних дитячих закладах, на уроках фізичного виховання в ЗОШ, у секціях (групах ЗФП), у групах здоров’я.

Фізичне виховання з професійною спрямованістю забезпечує рівень фізичної підготовки, який необхідний людині в конкретному виді трудової діяльності. Фізичне виховання спрямоване на підготовку людини до обраної нею професії. Результат подібної підготовки виражений в певному рівні фізичної готовності засвоювати обрану професію й ефективно працювати.

Зміст фізичної підготовки і фізичної підготовленості обумовлений вимогами конкретного виду професійної діяльності.

Фізичне виховання зі спортивною спрямованістю забезпечує можливість спеціалізуватись у обраному виді фізичних вправ і досягати в ньому максимальних результатів. Фізичне виховання, спрямоване на підготовку до високих досягнень у обраному виді спорту, називається спортивним тренуванням.

Умови функціонування СФВ:

1) Перша й головна умова – бажання реалізувати свої права на фізичний та духовний розвиток, які передбачені статтею ІV Закону України „Про фізичну культуру і спорт”.

2) Другою умовою є належна матеріально-технічна база та фінансове забезпечення галузі.

3) Третя умова – забезпечення галузі “фізична культура і спорт” висококваліфікованими фахівцями – професіоналами.

Дата добавления: 2014-01-04