Етапи розвитку науки

Контрольні питання

1. Які функції виконує фізична культура (спортивно-масова, базова, прикладна, оздоровча)?

2. Які відомі системи формуються в суспільстві й що собою представляє система (головні функції системи: оздоровча, виховна, освітня, біологічна, всебічний гармонійний розвиток, оздоровча, підготовка до високопродуктивної праці та оборони)?

3. На що спрямовано фізичне виховання, реалізуючи свої специфічні функції (на естетичне, трудове виховання, інтелектуальний розвиток та ін.)?

4. З якими іншими соціально-економічними системами суспільства пов’язана система фізичного виховання?

5. У чому Ви вбачаєте кризовий стан системи фізичного виховання в Україні і який вихід Ви передбачаєте із нього?

Розвиток науки в історії людства йшов нерівномірно. Періоди швидкого і навіть стрімкого прогресу змінювались періодом застою, а інколи і занепаду. Характерним прикладом є розвиток фізико-математичних наук. Після розквіту в епоху Давньої Греції та Риму вони загальмували свій розвиток. Центр науки у середньовіччі перемістився на Схід, в країни Ісламу, до Індії та Китаю. А потім знову спостерігається прогрес у Європі.

Кожна галузь наших знань послідовно проходить через три різноманітні теоретичні стани:

· стан теологічний, або міфічний;

· стан метафізичний, або абстрактний;

· стан науковий або позитивний.

Придбане знання необхідно завжди брати під сумнів.

«Будь-яка наукова культура повинна починатися з інтелектуального й емоційного катарсису. Потім постає саме важке завдання: закликати наукову культуру до постійної мобілізації, замінити закрите і статичне пізнання відкритим і динамічним знанням, зробити діалектичними експериментальні змінні і, нарешті, дати розуму стимули до розвитку».

«Одержати доступ до науки - це значить духовно помолодіти, погодитися з різким зсувом, що повинний суперечити минулому».

Через всю історії науки проходять дві взаємодоповнюючі тенденції – зростаюча спеціалізація та зростаюче прагнення до інтеграції. Поряд з диференціацією науки, її поділом на безліч нерідко дуже спеціалізованих дисциплін, відбувається також її поступова інтеграція, основана на поєднанні наукових методів, ідей та концепцій, і на прагненні розглянути зовні різнорідні явища з єдиної точки зору. Одним з найважливіших значень інтеграції науки виступає спрощення як обробки, так і пошуку інформації.

Наука звільняється від надлишку методів, моделей та концепцій, а її архітектура постає в своїй простоті та витонченості. Як видно з історії науки, головний шлях до інтеграції пролягає через виникнення «міждисциплінарних дисциплін», які перекидають мости між традиційними спеціальностями і тим самим роблять реальним виникнення універсальної науки, що покликана виступати свого роду каркасом, який об’єднує роздроблені науки в єдине ціле. Чим більше наука є інтегрованою, тим більше вона відповідає критерію простоти та економії (парсимонії), що був сформульований ще англійським схоластом Уільямом Оккамом і відомому як «бритва Оккама».

По мірі розчленування науки на окремі дисципліни, між ними залишається менше зв’язків, ускладнюється обмін інформацією і часто про схожі речі і однакові методи говорять різною мовою, що ускладнює міждисциплінарні дослідження.

Інтеграційні тенденції, що почались ще в минулому, ще більш активно проявляються в наші дні, що значною мірою пов’язано з розвитком комп’ютерно-комунікаційної технології і виникненням світової інформаційної мережі – Інтернету.

Дата добавления: 2014-01-04