Лекція 1. Основи і моделі комунікації

Основи конструювання.Основні поняття проектування і конструювання. Етапи створення технічних об’єктів. Види виробів та їх характеристики. Загальні вимоги до машин та їхніх елементів.

Інженерне проектування — це неперервний процес, в якому наукова і технічна інформація використовується для створен­ня нового пристрою, машини або системи, що дають суспільству певну користь. Нові вироби розробляє інженерно-технічний персонал шля­хом проектування і конструювання. Проектування і конструювання є процесами взаємопов'язаними, доповнюючими один одного. Кон­структивна форма об'єкта уточнюється за допомогою методів проекту­вання — виконанням розрахунків експлуатаційних параметрів, на міцність і надійність, оптимізацією проектних рішень. Проектуван­ня можливе тільки для попередньо прийнятих варіантів конструктив­ного виконання об'єкта. Часто ці два процеси не розділяють, бо вони виконуються спеціалістами однієї професії — інженерами-конструкторами. Однак проектування і конструювання — процеси різні.

Проектування передує конструюванню і є пошуком науково обгрунтованих, технічно здійсненних та екологічно доцільних рі­шень. Результат проектування — проект створюваного об'єкта. Про­ект, тобто технічна документація, виконаний у результаті проекту­вання, обговорюється, аналізується, коректується і приймається як основа для подальшого опрацювання.

Конструювання — створення конкретної однозначної кон­струкції об'єкта згідно з проектом. Конструкція — це будова, взаєм­не розміщення частин і елементів будь-якого предмета, машини, при­ладу, яка визначається його призначенням. Конструкція передба­чає спосіб з'єднання, взаємодію частин, а також матеріал, з якого ви­готовляються окремі елементи. Конструювання базується на резуль­татах проектування і уточнює всі інженерні рішення, прийняті при проектуванні.

Проектування і конструювання мають одну мету — створення нового виробу, який ще не існує або існує в іншій формі і має інші розміри. Проектування і конструювання — це види розумової ді­яльності, пов'язаної зі створенням конкретного уявлюваного обра­зу. Уявлюваний образ зазнає розумових перетворень (перестановка складових частин, заміна їх іншими елементами чи надання їм іншої форми). Одночасно ведеться оцінка ефекту внесених змін, визна­чається вплив змін на кінцевий результат. Уявлюваний образ об'єк­та створюється відповідно до загальних принципів логічного мислен­ня і набуває згодом кінцевої, технічно обгрунтованої форми і будови.

182. Основні етапи створення технічних об'єктів

Процес створення нової машини, приладу або споруди можна розділити на ряд етапів. Це дозволяє контролювати і затверджувати проекти на різних стадіях їхньої розробки.

Практикою вироблена така найзручніша послідовність проекту­вання і конструювання:

Технічна пропозиція — початкова стадія проекту­вання, яка є відповіддю проектувальника на поставлену задачу, ви­моги і обмеження, що наведені в технічному завданні. Запропонова­ні один або кілька варіантів об'єкта ретельно обґрунтовуються з ви­користанням для цього теоретичних розрахунків і аналізу, а також практичного досвіду. Важливість цього обгрунтування обумовлена тим, що технічний рівень і якість передбаченого варіанта мають ве­ликий вплив на подальшу розробку і визначають усі основні характе­ристики створюваного об'єкта.

Ескізний проект розробляється в тому разі, коли це передбачено технічним завданням або протоколом розгляду техніч­ної пропозиції. На цьому етапі проводиться конструкторське опра­цювання оптимального варіанта до рівня принципових конструктор­ських рішень, які дають загальне уявлення про будову і принцип ро­боти об'єкта. В ескізному проекті закладаються основи використання типових стандартизованих і уніфікованих складових частин техніч­ного об'єкта. Особлива увага надається використанню відомих і випробуваних на практиці складових частин. Уточнюються техніч­ні вимоги на окремі вузли і матеріали деталей, розробку і виготовлення яких доцільно доручити іншим організаціям.

Технічний проект виконується після ескізного проекту­вання і містить сукупність конструкторських документів, які відоб­ражають повне технічне розв'язування проблеми і всі дані, достатні для повного уявлення про будову всього об'єкта і його складових частин, принцип роботи і взаємодію основних елементів. У техніч­ному проекті повинні бути розв'язані всі питання забезпечення висо­кого технічного рівня створюваного об'єкта в процесі його виготов­лення, складання, випробування та експлуатації. Одним із головних завдань розробки технічного проекту є надання об'єкту проектуван­ня таких властивостей, які можуть бути реалізованими при мінімаль­них трудових і матеріальних затратах як у споживача, так і в організа­ції — виконавця.

Робоча конструкторська документація по­трібна для забезпечення можливості виготовлення дослідного зразка або початкової серії спроектованого виробу На цій стадії завершу­ється відпрацювання конструкції на технологічність виготовлення і складання, забезпечення техніко-екологічних показників, на точ­ність, надійність та ін.

Наявність всіх стадій при розробці нових технічних об'єктів не завжди є обов'язковою. Окремі етапи проектування залежать від ступеня новизни, складності створюваного об'єкта і від обсягу про­грами його виготовлення. Часто окремі стадії розробки об'єднуються і таким чином скорочується час проектних робіт. Але це не означає, що можна ігнорувати вимоги окремих етапів до створюваної кон­струкції.

183. Види виробів та їхні характеристики

Поняття «виріб» має широкий діапазон значень. До поняття «ви­ріб» належать і технічні об'єкти.

Технічним об'єктом називають створений людиною реально існую­чий пристрій, призначений для задоволення певної потреби.

Згідно з ГОСТ2.101—68 виробом називається довільний предмет або сукупність предметів, які виготовляються на підприємстві. Під виробом розуміють усі об'єкти матеріального виробництва і їхні складові частини: різні машини, апарати, прилади, ручні знаряддя праці та ін. Стандарт встановлює такі види виробів: деталі, складаль­ні одиниці, комплекси, комплекти.

Деталь — виріб, виготовлений із матеріалу однієї марки без використання складальних операцій або з використанням місцевих з'єднувальних операцій (зварювання, паяння, склеювання), чи ви­конанням декоративного або захисного покриття. Приклади деталей такі: вал, виготовлений з одного матеріалу; трубка, виготовлена зва­рюванням листового матеріалу; гайка, покрита хромом.

Складальна одиниця — виріб, складові частини якого підлягають з'єднанню між собою на підприємстві за допомогою скла­дальних операцій (згвинчування, зварювання, паяння, пресування тощо). До складальних одиниць також відносять: вироби, для яких конструкцією передбачене розбирання на складові частини, наприк­лад для зручності монтажу, контролю, обслуговування; сукупність складальних одиниць або деталей, які мають загальне функціональне призначення, наприклад двигун чи колесо в автомобілі.

Комплекс — виріб, який складається з кількох окремих виробів, не з'єднаних на підприємстві, яке його виготовляє, складаль­ними операціями, але призначених для виконання взаємопов'язаних експлуатаційних функцій. Приклади комплексів такі: цех-автомат для виготовлення певних виробів; роботизована дільниця для термо­обробки деталей.

Комплект — кілька виробів загального функціонального при­значення допоміжного характеру, не з'єднаних на підприємстві скла­дальними операціями. Приклади такі: комплект запасних частин; комплект інструментів; комплект вимірювальної апаратури.

Загальна структура всіх можливих виробів показана на рис. 1.1.

Інколи певні вироби називають конструкціями (наприклад, «ме­талеві конструкції»), маючи на увазі щось конкретне. Конструкція є однією з властивостей виробу, що дозволяє відрізнити один виріб від іншого.

184. Види і комплектність конструкторських документів

Види і комплектність конструкторських документів на вироби всіх галузей промисловості встановлює ГОСТ 2.102—68.

До конструкторських документів належать графічні і текстові документи, які окремо або в сукупності визначають склад і будову виробу і вміщують потрібні дані для його виготовлення, контролю, приймання, експлуатації і ремонту. Нижче наведені деякі види кон­структорських документів.

Креслення деталі — графічний документ, який міс­тить зображення деталі й інші дані для її виготовлення і контролю.

Складальне креслення — графічний документ, який містить зображення складальної одиниці й інші дані, потрібні для її складання (виготовлення) і контролю.

Креслення загального вигляду — графічний до­кумент, який визначає конструкцію виробу та взаємодію його ос­новних складових частин і пояснює принцип роботи виробу.

Габаритне креслення — графічний документ, в якому дається контурне (спрощене) зображення виробу з габаритними, монтажними і приєднувальними розмірами.

Схема — графічний документ, на якому у вигляді умовних зображень або позначень показані складові частини виробу і зв'яз­ки між ними. Схеми бувають кінематичні, гідравлічні, пневматичні, електричні та ін.

Специфікація — текстовий документ, який визначає склад складальної одиниці, комплексу чи комплекту.

Пояснювальна записка — текстовий документ, який містить опис будови і принципу дії спроектованого виробу, а також обгрунтування технічних і техніко-економічних рішень, прийнятих при розробці виробу.

Розрахунок — текстовий документ, який містить розра­хунки параметрів і характерних величин виробу, наприклад кінема­тичний розрахунок, розрахунок розмірних ланцюгів, розрахунок на міцність та ін.

Інструкція — текстовий документ, який містить вказівки і правила для виготовлення або експлуатації виробу.

Для різних стадій, або етапів, проектування та конструювання технічних об'єктів обов'язковою є розробка тих чи інших конструктор­ських документів. Більш детальна потрібна номенклатура конструк­торських документів на вироби інших галузей промисловості наведена у відповідних стандартах. Ця номенклатура повинна узгоджуватись із замовником проектних робіт.

185. Загальні вимоги до машин та їхніх елементів

Якість машин, приладів та інших технічних об'єктів, а також їхніх окремих складальних одиниць і деталей залежить від деяких загальних вимог, які повинен задовольняти створюваний об'єкт. Розглянемо загальні вимоги, які треба брати до уваги на всіх етапах і стадіях проектування та конструювання машин.

Роботоздатність — поняття, що визначає такий стан машини або довільної її складальної одиниці чи деталі, при якому вона здатна виконувати задані функції з параметрами щодо вимог технічної документації зі збереженням міцності, незмінності форми і розмірів, стійкості проти спрацьовування, потрібної жорсткості, тепло-і вібростійкості. Ці показники роботоздатності, порушення яких спричинює вихід з ладу машини чи деталі, називають критеріями роботоздатності.

Роботоздатність деталей машин забезпечується наданням їм від­повідних розмірів і форм, раціональним добором матеріалів для ви­готовлення їх з використанням зміцнюючих технологій, застосуван» ням антикорозійного захисту і відповідного змащування. Роботоздатність машин та їхніх деталей може бути оцінена розрахунком або ек­спериментально.

Високі експлуатаційні показники машини оцінюють існуючими зразками подібних машин. При збереженні або зменшенні маси і габаритних розмірів нова машина повинна за­безпечувати більш високі продуктивність і ККД, менше споживання енергії, підвищену точність, менші затрати праці на обслуговуванняі ремонт тощо. Всього цього можна досягнути вдосконаленням конст­руктивної схеми машини, раціональним вибором основних пара­метрів і конструктивних форм, використанням автоматичних систем для регулювання і керування машиною та забезпеченням оптимізації робочого режиму.

Висока надійність — властивість машини, складальної одиниці або деталі виконувати задані функції, зберігаючи при цьому свої експлуатаційні показники в допустимих межах, протягом напе­ред заданого проміжку часу. Показником надійності може бути ймовірність безвідказної роботи машини в призначеному інтервалі часу. Чим ближче ймовірність безвідказної роботи до одиниці, тим вище надійність конструкції.

Безпечність в експлуатації характеризує придатність конструкції машини до нормальної експлуатації протягом визначеного технічною документацією строку служби без аварійних руйнувань, небезпечних для обслуговуючого персоналу, виробничого обладнання, а також інших суміжних об'єктів.

Технологічність і економічність конструкції машини чи деталі — це найбільша простота і найменші матеріальні затрати при виготовленні. При розробці проекту треба надавати ви­робу такі конструктивні форми і розміри, а також використовувати для його виготовлення такі матеріали і методи їхньої обробки, які забезпечували б мінімальну масу і витрати матеріалу, найбільш спро­щене і економне виробництво з урахуванням загального обсягу ви­готовлення виробів.

Екологічність машини — здатність її виконувати свої функції без шкідливого впливу на навколишнє середовище. Еколо­гічність при проектуванні і конструюванні досягається такими захо­дами: використанням екологічно чистих джерел енергії, запобіган­ням шкідливого забруднення виробничих приміщень, нейтралізацією продуктів робочого процесу машини, відповідною герметизацією робочих об'ємів машини, використанням матеріалів для деталей із урахуванням можливості їх утилізації після виходу з ладу, забезпе­ченням виконання функції машини з низьким рівнем шуму та віб­рації.

Усі ці вимоги в значній мірі взаємопов'язані, і лише повне задо­волення їх дає можливість досягнути високої якості машин при про­ектуванні і конструюванні.

ЛІТЕРАТУРА

1. Решетов Д.Н. Детали машин: Учебник для студентов машиностроительньїх и механических специальностей вузов.- 4-е изд., перераб. и доп.- М- Машино-строение, 1989.-496 с.

2. Иванов М.Н. Детали машин: Учеб. для студентов вьісш. техн. учеб. заведе­ний.- 5-е изд., перераб.- М.: Вьісш. пік., 1991.- 383 с.

3. Заблонский К.И. Детали машин.- К.: Вища шк. Головное изд-во, 1985.-518 с.

4. Иосилевич Г.Б., Строганов Г.Б., Маслов Г.С. Прикладная механика: Учеб. для вузов/ Под ред. Г.Б.Иосилевича. - М: Вьісш. шк., 1989. - 351 с.

5. Эрдеди А.А., Эрдеди Н.А. Техническая механика. Детали машин: Учеб. для машиностр. спец, техникумов. - М.: Вьісш. шк., 1992. - 272 с.

6. Прикладная механика: Учеб. пособие для вузов/ Руков. авт. кол. проф. К.И.Заблонский. - 2-е изд., перераб. и доп.- К.,: Высшая шк. Головное изд-во, 1984.-280 с.

Вступні зауваження

Мене звати

Ми вивчаємо курс «Комунікативні технології»

Режим вивчення: 4 лекції, 8 семінарів

Розподіл балів:

семінари – 6 по 3 бали=18

робота на лекції – 10 балів

індивідуальна робота – 22 бали -???

залікове тестування – 50 балів

Лекція.

Для чого вивчати комунікацію

Соціальне життя починається з комунікації. Кажуть, що згідно з міфами одного африканського племені, бог, коли створював мешканців континенту, спочатку створив барабанщика і лише потім мисливця і коваля. Мудрий африканський бог розумів: плем’я виживе не стільки завдяки влучному мисливцю або вправному ковалю, скільки при наявності умілого барабанщика, який у разі небезпеки миттєво збере всіх сородичів, які ютяться у хибарах або у зарослях.

Барабан у житті африканських племен відіграє настільки значну роль, що кожному з тих, хто народжується дають два імені – одне звичайне (вербальне), а друге – спеціально для барабану - барабанне ім’я. Барабанну мову розуміють практично всі, хто проживають по селах (африканці). За допомогою звуків барабану, що їх чути на відстані декількох кілометрів, різні села перемовляються одне з одним, дратують одне одного, передають інформацію, чутки, плітки, сваряться. Функцію колективного організатора на Русі виконував вічовий дзвін.

Кількість інформації що йде до людини збільшується. У США щорічно виходить друком 50 тис. нових книжок. Американська дитина бачить по ТУ щорічно 20 тис. рекламних кліпів. Друкується 12 тис. журналів та 2000 газет, працює близько 10 тис. радіостанцій, більше 1200 телестанцій надсилають свої сигнали в ефір. Ці та багато інших засобів та каналів поширення інформації, що являють собою комунікативні системи, перебувають у постійному розвитку та конкуренції, бо кожна система прагне привернути до себе увагу аудиторії.

Україна не має такої розвинутої системи масової інформації. Але і тут сьогодні спостерігається інформаційний бум, який набуває незвичного для нас вигляду. Зростання засобі і каналів інформації, їх технічне переозброєння + політичний плюралізм.

Це все означає, що людина у повсякденному житті стикається із все зростаючою кількістю повідомлень, гасел, закликів. Кожен з нас щоденно підпадає під вплив або стає мішенню для сотен і сотен різноманітних повідомлень.

В процесі роботи ми постійно спілкуємося. Комунікації – це засіб впливу на іншу людину. При тому комунікуючи одне з одним ми не обов’язково розмовляємо.

Для чого вивчати комунікацію

1. Це єдиний тип навичок, який потрібен ЗАВЖДИ

a. Ви будете користатися ними у міжособистісних взаєминах

b. Вони вам знадобляться незалежно від тої кар'єри, яку ви оберете.

c. Якість вашого життя первинно буде залежати від ваших комунікативних навичок

2. Інформаційний вік

a. Історія цивілізацій – це історія інформації

b. Мова та писані документи полегшують трансфер інформації та знань у просторі та часі

3. Ви не можете занадто добре володіти комунікативними навичками

4. Людям властиво переоцінювати свої навички комунікації

Дата добавления: 2014-01-04