Комунікація (з точки зору соціології) – інформаційний аспект соціальної взаємодії, інтеракція осіб, груп, організацій з метою обміну значеннями

Для чого вивчати комунікативні технології?

4 рівні потреб:

- Суспільство – керована система

- Інформаційне суспільство – суспільство, що керується за допомогою інформації

- Людина має потребу керувати іншою людиною

- В інформаційному суспільстві ми отримуємо можливість враховуючи потреби «гомо інформатикус» керувати нею за допомогою дуже специфічних способів та технологій

Для експерта уміння правильно побудувати процес комунікації має особливе значення. Для розуміння цього процесу важливо знати основні закони комунікації.

1. Що таке комунікація

Комунікація є різновидом взаємодії між певними суб'єктами (передавач, приймач) за посередництвом певного об'єкта (повідомлення).

Зрозуміло, що йдеться про взаємодію окремих людей, груп людей, суспільства в цілому. Під комунікацією розуміють також семіотику: сигнальні способи зв'язку у тварин та живих організмів.

Комунікація – обмін інформацією між складними динамічними системами та їх частинами, які в стані приймати інформацію, накопичувати її, перетворювати (А.Урсул) (кібернетичне визначення)

Комунікація це інформаційний зв’язок суб’єкта з тим чи іншим об’єктом – людиною, твариною, машиною (М.Каган)

Комунікація це обмін інформацією між складними динамічними системами та їхніми частинами, які спроможні сприймати інформацію, накопичувати та перетворювати її.

Комунікація – це спосіб діяльності, який полегшує обмін, що забезпечує кооперативну взаємодопомогу, робить можливою координацію дій великої складності (Т.Шибутані – соціальна психологія)

Комунікація є опосередкованою і цілеспрямованою взаємодією суб'єктів, адже базується на функціональній основі та цілеспрямованості об’єкту комунікації (повідомлення) – матеріального чи нематеріального характеру.

2. Процес комунікації

Комунікаційний процес — це обмін інформацією між двома або більшою кількістю людей. Основні функції комунікаційного процесу полягають у досягненні цілісності соціальної спільноти при збереженні індивідуальності кожного її елемента. В окремих актах комунікацій реалізуються управлінська, інформативна, емотивна (така, що викликає емоції) і фатична (пов’язана з установленням контактів) функції.

У своїй основі процес комунікації становить процес руху інформації в ланцюгу «відправник — канал — одержувач», реального або потенційного зв’язку у формі діалогу, а також впливу на керований об’єкт, який досягається в результаті обміну повідомленнями.

Моделі процессу комунікації

Моделювання як спосіб осягнути реальність, покликаний не лише вивчити, але й в кінцевому рахунку удосконалити процес, що моделюється.

Моделювання – дозволяє уявити ідеальні умови перебігу процесу, знайти вузлові точки, в яких можливий збій процесу, це врешті-решт спроба спрогнозувати результат в залежності від цілеспрямованого впливу на сам процес. Моделювання процесу політичної комунікації базується, в основному, на загальних засадах моделювання будь-якої комунікації.

Дата добавления: 2014-01-04