Облік процесу постачання

Для забезпечення ритмічної і безперебійної діяльності кожне підприємство повинне мати у своєму розпорядженні певні засоби виробництва. Виходячи із цього, процес постачання є невід'ємною складовою кругообігу капіталу підприємства і полягає в забезпеченні підприємства необхідними для його діяльності засобами — сировиною та матеріалами, купівельні напівфабрикати та ком­плектуючі вироби, паливом і запасними частинами, будівельними матеріалами, іншими матеріальними цінностями відповідно до укладених угод і договорів щодо матеріально-технічного забезпечення підприємства [1].

Процес постачання – це сукупність господарських операцій із забезпечення підприємства предметами та засобами праці, необхідними для здійснення його господарської діяльності.

Основними завданнями бухгалтерського обліку придбання матеріальних цінностей є:

- правильне і своєчасне встановлення обсягів закупівлі;

- облік надходження матеріальних цінностей на підприємство;

- облік розрахунків з постачальниками за придбані засоби та підрядниками за транспортно-заготівельні витрати;

- визначення фактичної собівартості закуплених матеріальних ресурсів.

Активи підприємства, що надходять в процесі придбання і використовуються у подальшій діяльності поділяють на необоротні та оборотні. Необоротними називають активи, призначені для використання терміном більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік). До необоротних активів відносять нематеріальні активи, основні засоби, довгострокові фінансові та капітальні інвестиції тощо). Оборотні активи – активи, призначені для реалізації або споживання в процесі діяльності підприємства протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. До оборотних активів відносять виробничі запаси, малоцінні та швидкозношувані предмети, напівфабрикати, готову продукцію, товари тощо [3, с. 274-275].

Основними документами, які оформлюють процес придбання ма­теріальних засобів, є: договір купівлі-продажу, рахунок (рахунок-фактура), накладна, товарно-транспортна накладна, прибутковий ор­дер, довіреність, та ін.

Договір купівлі-продажу є основним документом, який визначає права і обов’язки постачальників і покупців. В договорі наводяться: найменування і кількість товарів, їх ціна, строки поставки, порядок розрахунків та інші дані.

Для забезпечення розрахунків за виробничі запаси від постачальника на адресу підприємства пред’являється «Рахунок-фактура».

Виробничі запаси відпускаються покупцям або передаються безплатно лише за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей є документами суворої звітності. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, що працюють на підприємстві. Для реєстрації виданих довіреностей призначений «Журнал реєстрації довіреностей», а для списання бланків довіреностей призначається «Акт списання».

Для отримання належних підприємству виробничих запасів у бухгалтерії постачальника здійснюється виписка накладних-вимог на відпуск матеріалів або товарно-транспортних накладних (за умови транспортування вантажним автомобілем». Один екземпляр залишається у комірника підприємства-постачальника, другий екземпляр передається одержувачу матеріальних цінностей. Товарно-транспортна накладна і накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів – це супровідні документи.

Для обліку та реєстрації транспортних документів, що пов’язані з отриманням вантажів та оприбуткуванням на склад застосовується «Журнал обліку вантажів, що надійшли).

При надходженні виробничих запасів на склад від постачальника складається «Прибутковий ордер». Складається у двох примірниках.

Для оформлення приймання матеріальних цінностей, які мають кількісні або якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника, а також при прийманні матеріалів, які прибули без документів взагалі, застосовується «Акт про списання матеріалів». Складається у двох примірниках комісією. Цей акт є підставою для направлення листа-претензії до постачальника.

Придбання сировини у постачальників здійснюється за договірними цінами. Така вартість називається купівельною. Крім того, в процесі їх доставки до місця зберігання виникають транспортно-заготівельні витрати: оплата перевезення вантажів, оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів [3, с. 285].

Таким чином, фактична собівартість придбаних запасів складається з купівельної вартості та транспортно-заготівельних витрат:

(2.1)

де СП – собівартість придбання запасів;

КВ – купівельна вартість запасів;

ТЗВ – транспортно-заготівельні витрати [4, с. 199].

Бухгалтерський облік процесу постачання повинен забез­печити керівництво інформацією щодо наявності на підприємст­ві необхідної номенклатури виробничих запасів (зокрема, за кількісними і якісними ознаками), про стан розрахунків із поста­чальниками та підрядниками (наявність дебіторської та креди­торської заборгованості) та гранично допустимі строки їх прове­дення, а також про залучення кредитних ресурсів для забезпечен­ня підприємства необхідними матеріалами.

Для обліку процесу постачання використовують систему синте­тичних та аналітичних рахунків. Операції з придбання матеріальних цінностей обліковують безпосередньо на рахунках обліку запасів: 20 "Виробничі запаси", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 28 "Товари" та ін. Ці рахунки є активними, початкове сальдо – дебетове, збільшення господарських засобів здійснюється по дебету, зменшення – по кредиту, кінцеве сальдо – також дебетове.

Облік розрахунків з постачальниками за отримані від них матеріальні цінності та іншими організаціями за надані послуги (транспортно-експедиторські, страхування тощо) здійснюють на рахунку: 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". Даний рахунок є пасивним (джерело господарських засобів), початкове сальдо – кредитове, збільшення джерел господарських засобів здійснюється по кредиту, зменшення – по дебету, кінцеве сальдо – також кредитове. Так, наприклад, на купівельну вартість одержаних від постачальників матеріалів в бухгалтерському обліку роблять запис:

Д-т рах. 20 "Матеріали"

К-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"

Одночасно з придбанням матеріальних цінностей відображають суму сплачених податків на рахунку 64 "Розрахунки за податка­ми й платежами".

Оплату розрахунково-платіжних документів постачальників відображають на рахунках: 30 "Каса", 31 "Рахунки вбанках", 33 "Інші кошти", 60 "Короткострокові позики" та ін.

Інформацію про кількість і вартість окремих видів придбаних матеріальних цінностей, а також розрахунки за них отримують за даними аналітичних рахунків, які відкривають до відповідних син­тетичних рахунків.

Наприклад, до рахунку 20 "Виробничі запаси" можна відкрити такі аналітичні рахунки:

20 – "Виробничі запаси";

20-1 – "Сировина і матеріали";

20-12 – "Матеріали";

20-121 – "Чорні матеріали";

20-122 – "Кольорові матеріали";

20-123 – "Лаки, фарби".

Оцінка придбаних виробничих запасів у бухгалтерському обліку здійснюється за первинною (фактичною) собівартістю, яка складається з таких фактичних витрат:

- сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (про­давцю) за вирахуванням непрямих податків;

- сум ввізного мита;

- сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельних витрат (оплата тарифів, фрахту,
транспортування, страхування, вантажно-розвантажувальні роботи тощо);

- інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням за­писів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Транспортно-заготівельні витрати включаються до собівар­тості придбаних запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою за­лишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

(2.2)

де ТЗВп – залишок ТЗВ на початок місяця;

ТЗВм – ТЗВ за звітний місяць;

Зп – вартість запасів на початок місяця;

Зм – вартість одержаних у звітному місяці запасів.

Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспорт­но-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображен­ням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів, а саме:

∑ТЗВ = , (2.3)

де Зв – вартість запасів, які вибули за звітний місяць [5, с. 264].

Порядок розподілу транспортно-заготівельних витрат на підпри­ємствах, що застосовують окремий субрахунок обліку транспортно-заготівельних витрат розглянемо на прикладі.

Приклад:

№ п\п	Зміст запису	Вартість запасів (ВЗ), тис. грн (рахунки 20, 22, 28)	Транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ), тис. грн (окремий субрахунок)
	Залишок на початок місяця	200 (ВЗп)	30 (ТЗВп)
	Надійшло за місяць (Зн)	450 (ВЗн)	70 (ТЗВн)
	Вибуло за місяць (витрачено, реалізовано тощо)
	Залишок на кінець місяця (ряд. 1 + ряд. 2 - ряд. 3)

Відсоткове співвідношення транспортно-заготівельних витрат до купівельної вартості придбаних виробничих запасів (ВЗ) визначимо розрахунком:

(2.2)

Сума транспортно-заготівельних витрат, що за розподілом при­падає на запаси, які вибули у звітному місяці, становить:

550 * 15,38 % = 85 тис. грн.

Згідно, П(С)БО 9, при відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним а таких методів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО), собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО), нормативних затрат, ціни продажу [6].

Оцінка за ідентифікованою собівартістю здійснюється щодо запасів, які відпускаються, та послуг, що виконуються для спеціаль­них замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють одне одного.

Оцінка за середньозваженою собівартістю провадиться за кож­ною одиницею запасів:

(2.4)

де С_с – середньозважена собівартість;

С_п, З_п – собівартість і кількість запасів на початок періоду;

С_н, З_н – собівартість і кількість запасів, що надійшли протягом періоду.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припу­щенні, що запаси використовуються у послідовності відповідно до їх надходження на підприємство.

Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припу­щенні, що записи використовуються у послідовності, протилежній їх надходженню на підприємство.

Оцінка за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підпри­ємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної на­цінки товарів.

Розглянемо облік процесу заготівлі виробничих запасів, а також кореспонденції між рахунками, які при цьому виникають, на конкретному прикладі [1].

Дата добавления: 2014-01-04