Поняття ринкової системи, її структура та функції

Тема 4. Зовнішнє середовище господарювання підприємств

Перелік ключових питань:

1. Поняття ринкової системи, її структура та функції.

2. Елементи мікросередовища та їх вплив на діяльність підприємства.

3. Класифікація та характеристика основних компонентів макросередовища.

Ключові	Ринок, кон`юнктура ринку, конкуренція, зовнішнє середовище,
поняття:	мікросередовище, макросередовище

Розкриття змісту ключових питань теми.

Ринок – це сфера товарного обігу і пов'язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає у процесі купівлі-продажу товарів між виробниками та споживачами. Ринок відіграє суттєву роль у процесі відтворення – він виступає найбільш досконалим інструментом саморегуляції суспільного виробництва.

Товарно-грошові відносини, здійснювані за допомогою ринку, включають господарські зв`язки для доведення товару до споживача (виробництво-ринок-споживач) та зворотні (споживач-ринок-виробництво). Зворотний зв`язок характеризується як рухом грошових коштів, так і відповідної інформації про потреби та платоспроможний попит споживачів. Матеріальною основою ринкових відносин є рух товару і грошей, який відбувається на підставі вільної взаємовигідної угоди в умовах конкуренції. Наслідком ринкових відносин є задоволення платоспроможного попиту споживачів (покупців) та відшкодування витрат і отримання прибутку продавцями (товаровиробниками і посередниками).

Основними параметрами ринку є попит, пропозиція, ціна, кон`юнктура, рівновага.

Кон`юнктура (лат. conjunctura, від conjungo – з`єдную) – це економічна ситуація на ринку, яка характеризується співвідношенням між попитом та пропозицією, рухом цін та товарних запасів у кожний момент часу. Оптимальним станом кон`юнктури є рівновага, тобто такий стан кон`юнктури, при якому досягнута рівність між попитом і пропозицією щодо обсягу і структури товарів, в межах яких виробник і споживач мають намір продовжувати поставки і закупівлі й тільки за такої рівноважної ціни.

Обов`язковими атрибутами ринку є конкуренція, монополія, олігополія. Під конкуренцією розуміють суперництво між товаровиробниками за вигідніші умови виробництва й збуту товарів. Це та сила, що змушує виробництво і ринок прагнути до рівноваги. Взаємодія попиту, пропозиції та ціни в умовах конкуренції визначає появу і дію механізму ринкового саморегулювання.

Рівень конкуренції залежить від кількості суб`єктів ринку: товаровиробників, продавців, покупців (споживачів).

Монополія означає стан ринку, на якому виступає один постачальник певних товарів і послуг.

Олігополія характеризується груповою монополією, коли панівне становище на ринку або в окремій галузі виробництва займає невелика кількість великих фірм (підприємств), що ведуть між собою переважно нецінову конкуренцію.

Сучасний ринок являє собою складну інтегровану систему для аналізу і характеристики, структури якої використовують різноманітні класифікаційні ознаки та критерії. Класифікація ринків необхідна також для більш глибокого розуміння закономірностей та особливостей організації ринкових процесів, функцій їхньої інфраструктури.

Тому, виходячи з мети дослідження вибирають ті чи інші класифікаційні ознаки і розробляють відповідну класифікацію. Теорія маркетингу виділяє ринок ресурсів (ринки сировини, валютні ринки та ринки праці); ринок товарів та послуг; ринок виробників; ринок споживачів; ринок посередників.

Інша класифікація використовується в політичній економії. Незважаючи на певні відмінності та розбіжності в існуючих класифікаціях, їх поєднує спільність найбільш істотних класифікаційних ознак: економічне призначення об`єктів ринку, географічне положення, суб`єкти ринку, характер співвідношення попиту і пропозиції, рівень розвитку конкуренції та інші (див. табл. 4.1).

Більшість з названих класифікаційних ознак характеризує особливості об`єкта ринкових відносин. Найбільш детально диференційовано ринок товарів та послуг (в подальшому – товарний ринок). Це обумовлено як значними обсягами цього ринку, так і його впливом на стан інших ринків. Адже саме на цьому ринку здійснюється обіг речовинних чинників виробництва, задовольняється попит людини в предметах споживання. Саме тут відбувається інтеграція ринків сировини, робочої сили та капіталу, закладаються підвалини розвитку продуктивних сил. Визначаючи потреби в товарах та послугах, цей ринок впливає на розподіл інвестиційних ресурсів, виявляє найбільш привабливі галузі для залучення капіталів. Сприяє створенню нового або вдосконаленню існуючого виробництва. Разом з тим, його розвиток знаходиться під впливом інших ринків, перш за все, ринку капіталів, робочої сили тощо. Цей взаємозв`язок формує певну структуру інтегрованої ринкової системи, порушення якої призводить до зміни ситуації в загальній економічній системі.

Таблиця 4.1 – Класифікація ринків

№ п/п	Класифікаційна ознака	Види ринків
		Ринок товарів і послуг
1.	Економічне призначення об`єктів ринку	Ринок праці (робочої сили)
		Ринок капіталів
		Ринок товарів виробничо-технічного призначення
2.	Функціональне призначення об`єктів	Ринок споживчих товарів
ринку	Ринок нерухомості
		Ринок цінних паперів
		Автомобільний ринок
3.	Галузева належність об`єктів ринку	Комп`ютерний ринок
		Аграрний ринок і т.п.
	Фізико-хімічні та конструктивні	Ринок металів
4.	Ринок зерна
особливості об`єктів ринку
	Ринок тканин
		Оптовий ринок
5.	Обсяги та методи продажу об`єктів ринку	Роздрібний ринок
Біржовий ринок
		Аукціон
		Ринок державних структур
6.	Суб`єкти ринку	Ринок промислових підприємств
Ринок посередників
		Ринок кінцевих споживачів
		Місцевий (локальний) ринок
7.	Географічні межі ринку	Регіональний ринок
Національний ринок
		Світовий ринок
		Вільний
8.	Рівень впливу держави	Замкнутий (монополістичний)
		Регульований
9.	Відповідність законодавству	Легальний
Тіньовий
10.	Характер співвідношення попиту та	Ринок продавця
пропозиції	Ринок покупця
11.	Рівень розвитку конкуренції	Ринок досконалої конкуренції
Ринок недосконалої конкуренції

Ринок виконує важливі економічні функції, до яких належать:

· товаропросування – забезпечується рух товарів від виробника до споживача;

· узгоджувальна – узгоджує асортиментну структуру виробництва та споживання економічних ресурсів; балансує попит та пропозицію за обсягом та товарною структурою;

· регулювання (ринок визначає, яку продукцію, скільки, коли, як і для кого виробляти; встановлюються необхідні відтворювальні пропорції, оптимізується розподіл інвестиційних, матеріальних і трудових ресурсів між сферами діяльності та галузями виробництва);

· оцінювальна виявляє цінність товару за допомогою визначення не тільки кількості витраченої праці, але й її віддачі, порівнює витрати і результати;

· стимулювальна – мотивація виробників до підвищення ефективності виробництва, створення товарів з найменшими витратами та отримання прибутку, реалізації у виробництві науково-технічних досягнень;

· контрольна (забезпечується дієвий економічний контроль за раціональним суспільно-припустимим рівнем виробничих витрат).

Завдяки виконанню цих функцій ринок формує структуру та обсяг пропозиції та попиту, врівноважує їх, забезпечує збалансованість економіки, “ викидає” неконкурентоспроможні підприємства, морально застарілі вироби та виробництва.

Дата добавления: 2014-01-04