Соціальне прогнозування

Прогнозування — це соціальна теорія пізнання, яка знаходиться у специфічній взаємодії з цілим рядом груп знань, які тією чи іншою мірою розглядають в якості основного об'єкта майбутнє, здійснюють аналіз на різних рівнях — теоретичному, психолого-інтуїтивному, практичному — проблеми близького і далекого майбутнього.

Об'єктом прогнозу є процеси (явища, події), на які спрямовано дослідження з метою вироблення прогнозу.

Метою його є правильна оцінка всього нового, що в сучасних умовах позитивно впливає на соціальне життя, що із сучасного життя може не тільки зберігатися, але і переходити в майбутнє. Це стосується різних форм соціального життя, принципів, змісту і методів діяльності.

Прогнозування слугує підготовці завчасно підготовлених пропозицій, проектів, програм, рекомендацій і оцінок, тобто визначає, в якому напрямку бажаним є розвиток об'єктів в області, що досліджується (культура, охорона здоров'я, освіта, сільське господарство) і як насправді може відбуватися розвиток.

Відповідно до цього визначають і типи завдань прогнозування: визначення і мотивування мети розвитку; визначення засобів, способів, шляхів досягнення цілей.

Соціальне прогнозування — це дослідження соціальної системи на більш глибокому рівні, який дає можливість передбачати, прогнозувати майбутнє, яке одночасно виступає як синтез різнобічних знань про суспільство.

Виділяють кілька етапів соціального прогнозування:

аналітичний,

дослідницький,

програмний,

організаційний.

Аналітичний етап повинен визначити стан і тенденції розвитку об'єкта прогнозування і відповісти на запитання: яким є бажаний рівень задоволення конкретних суспільних потреб, досягнення яких пов'язано з зозвитком об'єкта прогнозування; які результати майбутнього розвитку і в яких галузях, сферах є бажаними і необхідними для досягнення бажаного рівня.

Дослідницький етап відповідає на такі запитання:

які можливі результати майбутнього розвитку в указаних областях досліджуваного об'єкта;

які проблеми виникають через невідповідність необхідних і можливих результатів майбутнього розвитку;

чітко сформулювати проблему, яка виникає в результаті дослідження і яка підлягає вирі-іюнню.

Програмний етап зумовлює отримання відповідей на питання:

яким є можливі шляхи (варіанти) досягнення бажаних і небажаних результатів:

який проміжок часу займе реалізація кожного із можливих результатів;

який ступінь впевненості в реалізації кожного із можливих варіантів (шляхів) вирішення.

Організаційний етап — це кадрові, матеріально-технічні і фінансові ресурси, які необхідні для реалізації кожного із можливих варінтів; комплекс організаційно-технічних заходів, які забезпечують отримання певних результатів у досягненні того чи іншого варіанту; Означення найбільш раціональних з них.

Система методів і способів прогнозування називається методикою прогнозування, яка включає в себе такі етапи:

1) передпрогнозна орієнтація: визначення об'єкта дослідження (охорона здоров'я, уденти, пенсіонери та інш.), предмета дослідження (наприклад, рівень економічної захищеності студентів), проблеми, цілі, завдання, час роведення; висунення робочих гіпотез, вибір методів; визначення труктури та організації дослідження;

2) прогнозний фон — збір даних, які впливають на розвиток об'єкта: рішення, нові документи, езпосередні події, при цьому враховуються процеси у суміжних областях;

3) пошукова модель — узагальнене бачення об'єкта в системі основних показників, параметрів, які відображають його характер і структуру;

4) пошуковий прогноз — проекція первинної моделі у майбутнє відповідно до тенденції, яка спостерігається із врахуванням факторів прогнозного фону з метою виявлення проблем, які підлягають вирішенню;

5) нормативний прогноз — проекція первинної моделі в майбутнє відповідно до заданих цілей і норм за заданими критеріями;

6) оцінка ступеня достовірності і уточнення прогностичних моделей через систему експертного опитування;

7) вироблення рекомендацій для підготовки оптимальних рішень на основі співставлення прогностичних моделей.

В сучасних умовах налічується більше 200 методів прогнозування. Серед них найбільш поширеними є методи екстраполяції і експертизи, які основані на часових і параметричних рядах ретроспективного розвитку об'єкту прогнозування. Інші методи базуються на використанні обчислювальної техніки, розробці спеціальних алгоритмів і програм, які вимагають значних затрат ресурсів і більш високої кваліфікації розробників прогнозів: багаторівнева морфологія, багаторівнева експертиза, матричні методи.

Екстраполяція – 1) наближене знаходження за рядом даних значень функції інших її значень, що містяться поза цим рядом. 2) поширення кількісних (статистичних) висновків, одержаних у результаті вивчення соціально-економічних явищ та процесів досліджуваної сукупності, на іншу однорідну сукупність, на інший час.

Асоціативні методи — процедури прогнозування на базі побудови специфічних аналогових моделей реальних об'єктів і процесів.

Ігри — метод, який використовується в безпосередніх передпланових дослідженнях, а також для верифікації прогнозів.

Імітування — побудова математичної моделі з метою навчання і верифікації рішень як результатів прогнозного дослідження.

Індивідуальне передбачення експерта — оцінка провідного спеціаліста-лідера, експерта в даній області аналізу, дослідження.

Інтуїтивні методи (передбачення) — найбільш широко використовуються в системі управління, а також при прогнозуванні різних соціальних явищ, базуються на широкому залученні найбільш компетентних експертів і постійному підвищенні їх кваліфікації, відповідальності за експертизу.

Історична аналогія — перенесення у часі чи із інших областей знань виявлених закономірностей, тенденцій розвитку схожих подій.

Каузальне моделювання — встановлення причинно-наслідкових зв'язків відомих фактів.

Класифікаційні ознаки методів прогнозування — специфічні відмінності за ступенем форматизації, за принципом дії і за способом отримання інформації.

Класифікація методів — вибір методів, адекватних завданням, які вирішуються.

Метод Дельфі зумовлює кілька етапів автономного опитування експертів, які об'єднані в групи. Існує кілька спеціальних методик обробки і відбору результатів експертних опитувань.

Методи випереджаючої інформації — групи методів, заснованих на властивостях науково-технічної інформації випереджати практичне втілення досягнень науки.

Мозкова атака — колективна оцінка, яка регламентована особливими правилами, які засновані на стимулюванні творчої діяльності експертів шляхом спільного обговорення проблеми.

Статистичне моделювання — розробка і аналіз моделей, які створюються на базі статистичного матеріалу минулого і сучасності.

Сценарій — розробка і опис передбачуваного курсу подій в досліджуваній сфері (середовищі, системі) та її оточенні, починаючи з конкретного даного вихідного етапу і закінчуючи часом випередження прогнозу.

Евристичні методи — ґрунтуються на аналізі історичних і системних детермінуючих зв'язків. Механізм передбачення базується на екстраполяційних, сценарних, імовірних прогнозах, статистичному моделюванні.

Серед видів і технологій соціального прогнозування виділяють:

прогноз рівня життя і зайнятості населення,

прогноз пенсійного забезпечення,

прогноз економічної безпеки (бідність, безробіття),

прогнозування екологічних процесів та інш.

Прогнозування як технологія соціальної роботи — дослідження соціальної системи з метою передбачення ефективності форм, методів, підходів, проектування і програмування соціальної роботи з окремим клієнтом на рівні індивідуальної роботи, групою, спільнотою, громадою на мезорівні, діяльності соціальних служб, організацій і установ на макрорівні соціальної роботи. Вибір методів прогнозування залежить від змісту соціальної роботи, певного її напрямку, категорій клієнтів тощо.

Питання і завдання до семінарського заняття:

/. Охарактеризуйте науковий характер соціального моделювання і прогнозування.

2. Як соціальне моделювання і прогнозування можуть поліпшити соціальну ситуацію певної соціальної групи?

3. Яким чином можливо застосовувати соціальне моделювання і прогнозування щодо поліпшення життя окремої особистості?

4. Які етапи соціального моделювання і прогнозування використовуються у практиці соціальної роботи?

5. На основі аналізу наукових даних, прикладів із практичної роботи соціальних працівників визначте вірогідність соціальних прогнозів.

6. Чим відрізняється соціальне прогнозування від педагогічного?

Дата добавления: 2014-01-04