Лекція 10. Соціальна освіта і навчання

Завдання для практичного заняття

На основі вивчення роботи певної соціальної служби (системи праці і соціальної політики, соціальних служб для молоді, реабілітаційного центру) складіть пізнавальну і прогностичну модель.

Рекомендована література:

/. Гершунский Б.С. Педагогическая прогностика: Методология, теория, практика. - К., 1986.

2. Основьі социального прогнозирования: Учебно-методическое пособие / под ред. Г.Е. Шепитько. — М., 2001.

3. Сафронова В.М. Прогнозирование и моделирование в социальной работе: Учеб. пособие для студ вьісш. учеб. заведений — М.: Издательский центр "Академия", 2002. — 192 с.

У науковій літературі соціальна освіта і навчання як технологія соціальної роботи розглядається з точки зору соціальної освіти — підготовки спеціалістів для соціальної сфери і особливого підходу до організації і реалізації соціальної роботи.

Освіта у широкому значенні слова — основа всебічного, гармонійного, інтелектуального, духовного, естетичного розвитку людини.

Соціальна освіта реалізується шляхом проведення соціального діалогу, який відображається в усіх формах міжсуб'єктних взаємовідносин і взаємодій, як у неприхованій, так і у прихованій формах. Визначають діалог громадянського суспільства і держави під час проведення референдумів і голосувань, через діяльність суспільних рухів, які впливають на державну політику, і, відповідно, через вплив держави на громадянське суспільство. Вважається, що міра цивілізованості країни визначається тим, наскільки соціальний діалог між громадянським суспільством і державою є відкритим, неприхованим і рівноправним.

Соціальний діалог ведеться між усіма суб'єктами суспільних відносин — спеціальними групами, політичними партіями і рухами, громадськими, національними, релігійними та іншими організаціями і прошарками суспільства. Він реалізується й у формі взаємодії індивіда і суспільетва, індивіда і держави, однаковою мірою, як і соціальної групи і суспільства, соціальної групи і держави.

Головне завдання соціальної освіти — сформувати людину, яка може бути суб'єктом соціального діалогу, що постійно здійснюється і не завжди у конструктивних і рівноправних формах. Це діалог:

• між громадянським суспільством і державою;

• індивідом і суспільством, соціальною групою;

• різними соціальними прошарками, суспільними і державними організаціями, політичними та іншими силами.

Сутність соціальної освіти та її архітектоніка (конструктивне наповнення) представлені усвідомленням ролі особистості в соціально-історичних процесах. Традиційно таке розуміння зводилося до ролі видатної особистості і народних мас і мало торкалося усвідомлення того, хто повинен бути реальним суб'єктом соціальної динаміки. Архітектоніку соціальної освіти коротко представляють переліком спрямованої участі суб'єкта соціальної освіти у соціальному діалозі: соціальний менеджер, архітектор, спеціаліст в галузі РиЬІіс Кеіаііопз, терапевт, соціальний комунікатор, посередник, консультант, медіатор, маркетолог, експериментатор, радник, аналітик, спеціаліст в галузі соціального проектування, соціальний технолог. На цьому рівні соціальної роботи соціальний працівник є політиком у сфері соціального захисту населення.

На мікро- і мезорівнях соціальної роботи соціальне навчання розуміється як процес навчання і научіння особистості соціальним умін­ням і навичкам з метою оволодіння життєвою компетенцією, самостійністю, незалежністю, самореалізацією у різних видах соціального життя. Теорія соціального научіння спирається на підходи гуманістичної, біхевіористичної і когнітивної психології.

Згідно з когнітивною психологією Дж. Келлі, людині необхідно допомогти навчитися конструювати власну реальність. Келлі описує конструкти у вигляді паттернів і шаблонів, які людина створює, а потім намагається накласти їх на світ і підігнати під нього. Конструкти — це способи організації людьми свого досвіду відповідно із правилом подоби і відмінності. Потреби, мотивації, емоції і навчання — все це аспекти конструкційного процесу. Теорія особистісних конст-руктів сформульована в 12 стислих твердженнях, які складаються із фундаментального постулату і 11 наслідків, які є частково похідними від постулату, частково його уточнюють.

А. Бандура вважає, що людина може навчитися, не докладаючи особливих зусиль. Він називає цей процес научінням через спостереження і відрізняє його від научіння через ігрову діяльність. Для того, щоб навчитися шляхом спостереження, люди повинні звернути увагу на взірець, який мають наслідувати; організувати і зберігати свої спостереження; робити спроби виконувати нові для себе дії; володіти причиною повторювати поведінку модуля. Научіння через ігрову діяльність має місце, коли люди зустрічаються з наслідками своєї діяльності. Ці наслідки можуть повідомляти клієнтам інформацію, викликати мотив подальшої поведінки чи підкріплювати сьогоднішніми вчинками. Підходи теорії соціального научіння використовуються в соціальній роботі при проведенні тренінгів із формування соціальних умінь, завдяки ігровій соціальній роботі, спостереженню за позитив­ною поведінкою, її імітації і моделюванню.

В основі гуманістичної психології К. Роджерса — недирективне навчання. Учіння, з точки зору К. Роджерса, — це не тільки просте накопичення фактів. Воно змінює поведінку людини в сучасному житті і майбутньому, її взаємовідносини і її особистість. Це научіння, яке являє собою не просто прирощення знань. Воно передбачає глибоке проникнення в існування. К. Роджерс визначає п'ять умов успішності научіння під час терапії: невпевнене і амбівалентне бажання узнати чи змінити себе; відповідність почуттів і поведінки терапіста стану клієнта (конгруентність); безумовне позитивне ставлення до клієнта; емпатій-не розуміння; сприйняття клієнтом терапіста. Вчений висловлював думку, що ніхто нікого нічому не може навчити. Мислення розпочинається на узбіччі дороги. Коли людина досягає узбіччя і не знає, який напрямок обрати, щоб потрапити у необхідне місце, вона почи­нає аналізувати ситуацію. На думку К. Роджерса, мислення розпочинається саме в той момент. Вчений зробив висновок, що недирективне навчання сприяє тому, що людина починає по-іншому дивитися на себе; більш повно сприймає себе і свої почуття; більше довіряє собі, може управляти собою; стає більш схожою на того, на кого орієнтується; стає гнучкішою; ставить перед собою реальні цілі; поведінка стає більш продуманою; відмовляється від шкідливих звичок; починає краще сприймати інших; в людині відбуваються внутрішні зміни; це зміни основних рис у кращий бік.

Проект "Методи навчання в громадянській освіті".

Одним із підходів до соціальної освіти є інноваційні методи навчання в громадянській освіті, прикладом реалізації якого є українсько-білоруський проект "Методи навчання в громадянській освіті". Учасники школи-семінару "Інноваційні методи навчання в громадянській освіті", як і весь проект у цілому, орієнтовані на спеціалістів у сфері громадянської освіти:

• членів громадських організацій, напрямком діяльності яких є реалізація різних проектів і програм в галузі громадянської освіти (семінари, тренінги, освітні програми, "круглі столи", конференції для різних соціальних і вікових груп із правової освіти, прав людини, розвитку особистості, ефективної комунікації, міжкультурного розуміння тощо);

• співробітників традиційної системи освіти, які використовують або реалізують в рамках своєї діяльності ідеї громадянської освіти у процесі навчання (дитячі садки, школи, училища, ВНЗи, будинки молоді тощо);

• людей, які реалізують окремі конкретні проекти у сфері громадянської освіти поза рамками громадських організацій, освітніх закладів (учителів шкіл, викладачів вищих навчальних закладів, соціальних педагогів і працівників, спеціалістів у сфері гуманітарної освіти та інш.).

^ У процесі навчання використовуються активні його методи: інте­рактивна гра, стимуляція, лекція, робота в групах. В якості одного із '«теоретичних підходів інноваційних методів навчання є класифікація '«тилів навчання, які запропонував американський дослідник Д. Колбі, Йкий поклав в основу досвід учня. Згідно з цією теорією, існує тип Іяюдей, які навчаються, намагаються отримати новий складний досвід, і саме в цьому для них сенс навчання. Інший тип становлять люди, для «яких більш важливим є роздуми над завданням, ніж активна участь в його розв'язанні, вони скоріш будуть спостерігати чужий досвід, ніж отримувати свій власний. Люди третього типу інтегрують і узагальню­ють спостереження в складні, але логічні теорії, негативно ставляться до всього, що в такі теорії не вкладається, вони стороняться власно­го досвіду і більше довіряю і о чужому. Четвертий тип — люди, які намагаються перевіряти всі ідеї, теорії і техніки, щоб бути впевнени­ми в тому, що вони реалізують на практиці.

Цікаве визначення стилю навчання пропонує Джейн Льюіс, співробітниця Університету Північного Лондону. Люди підрозділяються на активістів, мислителів, теоретиків, прагматиків.

Активісти (в основі — конкретний досвід): повністю присвячують себе своїм переживанням. Вони задоволені тим, що є "тут і зараз", відверті, не скептичні, і це робить їх оптимістами у всьому новому, їхня філософія: "Я спробую що-небудь ще". їхня тенденція спочатку діяти, а потім обдумувати наслідки. їхні дні заповнені діяльністю. Вони беруться за розв'язання завдань, маючи багато ідей. Як тільки захоплення однією діяльністю минає, вони шукають іншу справу. Намагаються отримати складний новий досвід, однак їх дратує сам процес виконання завдання, необхідність концентрації. Вони — комунікабельні люди, постійно взаємодіють з іншими, але в процесі спілкування намагаються бути в центрі подій.

Мислителі (в основі — рефлексивне спостереження): більше ува­ги приділяють роздумам над завданням, ніж активній участі у його вирішенні. Вони розглядають його з різних боків, збирають різнобічні дані, ретельно розмірковують, щоб лише згодом перейти до висновків. У ретельному аналізі даних виявляють тенденцію відкладати прийняття рішення так довго, як це виявляється можливим. їхній девіз: "Будь обережним!". Це люди, які прораховують усі можливі варіанти перед тим, як починають діяти. Вони займають останні ряди на збо­рах і дискусіях, спостерігають за діями інших людей, в ході дискусії прислухаються до думки інших людей перед тим, як висловити власну, мають тенденцію до заниження власної самооцінки, терпимо став­ляться до дійсності. їхні дії є частиною картини, яка включає в себе минуле, а також сьогодення, спостереження інших і свої власні.

Теоретики (в основі — абстрактна концептуалізація): інтегрують і узагальнюють спостереження в складні, але логічні теорії, їхній спосіб розв'язання завдання послідовний і логічний. Вони відтворюють неуз-годжені факти в цілісні теорії. Вони не дозволяють собі відпочити до тих пір, поки всі речі не будуть упорядковані у раціональні схеми. їм подобається аналіз і синтез. їхня проникливість будується на основі передбачень, правил, теоретичних моделей і мисленнєвих схем. Теоретики — прибічники філософії, яка заснована на раціональності і логіці. "Якщо це логічно, то це добре". Вони ставлять запитання: "Чи має це сенс? Як це пов'язане з тим, що є основою передбачення?" Вони мають тенденцію присвячувати себе раціональній об'єктивності, а не чомусь суб'єктивному і не однозначному. їхній підхід до проблеми є завжди логічним. Це їхня "ментальна установка", вони впевнено відкидають усе, що протирічить цьому, вони схильні оперувати об'єктивними фактами, а не суб'єктивними судженнями, вторинними дум­ками чи чимось легковажним.

Прагматики (в основі — активне експериментування): прагматики намагаються перевіряти всі ідеї, теорії і техніки, щоб бути впевненими в тому, що вони працюють на практиці. Вони рішуче підшуковують нові ідеї і за першої можливості експериментують з їх застосуванням. Вони відносяться до числа тих людей, котрі, повертаючись з курсів менеджменту, переповнені новими ідеями, які бажають використати на практиці. Вони намагаються досягти успіху у справах і діють швидко і впевнено, якщо ідея захоплює. Вони виявляють нетерпимість до роздумів і відкритих дискусій. Це дуже практичні, "приземлені" люди, які люблять робити практичні висновки при вирішенні проблем. Вони реагують на можливі та наявні проблеми як на "виклик", їхня філософія — " завжди є краще рішення" і "те добре, що працює".

В основу підходів до громадянської освіти покладено такі твердження:*

1. "Конструювати знання самому можливо в ситуації відкритого зіткнення власних думок і протиріч із сумнівами і протиріччями інших";

2. "Кожен навчається по-своєму, своїм способом, своїм стилем і тому не все, що відбувається на семінарі, і не всі методи однаково сприймають усі";

3. "У груповій освітній діяльності є діловий і соціально-психологіч­ний аспекти, які впливають один на одного і на результативність на­вчання".

Реалізація проекту "Соціальна освіта в Україні" В Україні здійснюється партнерський проект "Соціальна освіта в Україні", спрямований на підвищення якості соціальних послуг на рівні співтовариств через навчання практичних працівників соціальної сфери, представників громадських організацій, а також викла­дачів і студентів факультетів /відділень /шкіл соціальної роботи/ соціальної педагогіки, підтримку їх соціальних ініціатив. Проект є багатокомпонентним і складається з кількох блоків: організація і про­ведення семінарів; ініціювання розвитку дистанційного навчання соціальних працівників і соціальних педагогів; прискорене навчання практиків без дипломів; навчання громадських волонтерів і представників громадських організацій (Міжнародна школа для волонтерів); розвиток мережі ресурсних центрів. Основні завдання реалізації проекту.

• визначення інтегративних напрямків соціальної роботи, які за­безпечують увагу до кожного конкретного клієнта з урахуванням його можливостей і проблем, а також розвиток соціальної роботи і соціальної педагогіки як професії;

• кардинальна зміна підходу до проведення семінарів, тренінгів, що сприяє створенню і розробленню національної моделі підготовки спеціалістів соціальної сфери;

• створення Тренерської студії, метою діяльності якої є стала передача знань, умінь і навичок, опрацювання методик проведення тренінгів /семінарів, створених у рамках проекту.

Основні теми проекту. "Формування здорового способу життя", "Соціальна робота з дітьми і молоддю з особливими потребами", "Усвідомлене батьківство і ранній розвиток дитини". Ці підходи розглядаються як взаємодоповнюючі, і вони розвивають один одного. Крім того, їх розвиток проходить через усі компоненти проекту, що забезпечує поступову, але постійну насиченість національним досвідом.

Спеціалісти, які входять до тренерської студії, розробляють варіативні модулі з усіх напрямків; забезпечують апробацію модулів на регіональному і локальному рівнях, їх корекцію і доповнення; відпра­цьовують механізм передачі локальним тренерам знань, умінь і навичок за модулями для наступного впровадження; сприяють збереженню і розвитку взаємодії з іншими компонентами програми (навчання практиків без дипломів, ресурсні центри, дистанційна освіта, веб-сторінка, публікації); вивчають потреби первинних користувачів, організовують консультації для неурядових організацій; проводять моніторинг і оцінку реалізації проекту на місцях.

Особлива увага в проекті приділяється стимулюванню і підтримці волонтерського руху. Вже стало традицією проведення Міжнародної школи для волонтерів. Вона дає можливість волонтерам, представ­никам неурядових організацій як громадянам взяти участь у вирішенні питань, які стосуються суспільства, сприяють самореалізації і дають змогу налагоджувати контакти з іншими людьми. Веб-сторінка ііроекту забезпечує можливість користуватися послугами ресурсних центрів проекту, проводити пряме консультування клієнтів (за допо­могою електронної пошти, інтернет-конференцій, форумів, чата), розміщувати інформаційні і методичні матеріали проекту, матеріали со­ціальних агенцій, партнерів, окремих спеціалістів.

Створені у рамках проекту ресурсні центри в Запоріжжі, Тернополі і Києві є основною базою доступу до сучасних професійних матеріалів, які відповідають потребам соціальних працівників і соціальних педагогів, які працюють в різних службах соціальної сфери. Ресурсні центри, створюючи базу спеціалістів, організацій, установ, які проводять соціальну роботу в регіонах, надають інформаційно-методичні послуги, організують взаємодію навчальних закладів, громадських організацій, клієнтів; вивчають і узагальнюють соціально-педагогічний досвід служб, проводять аналіз потреб спеціалістів со­ціальної сфери у підвищенні кваліфікації кадрів; видають і розповсюджують інформаційні і методичні матеріали. Діяльність Ресурсних центрів сприяє не тільки накопиченню даних про суб'єктів соціальної роботи (інститути, центри соціальної допомоги, НПО та ін.), але і консолідації практиків соціальної сфери.

Дата добавления: 2014-01-04