Лекція 13. Актуальні методи соціальної роботи

Загальновизнаними у практиці соціальної роботи є індивідуаль­на, групова соціальна робота, соціальна робота в спільноті, що визначається як сучасні методи соціальної роботи, на яких зас­новані зарубіжні підходи діяльності соціальних служб. Часто індиві­дуальна, групова соціальна робота і соціальна робота в спільноті пояснюється як форми соціальної роботи, відповідно не до її змісту, а чисельності залучених клієнтів у процес допомоги і взаємодопо­моги.

Актуальними методами соціальної роботи, які проводяться спеці­алістами організацій і установ соціальної сфери у багатьох країнах світу є: командна соціальна робота, волонтерська, телефонне кон­сультування, соціальна робота в спільноті, фостерінг, самокерована групова робота, мобільна соціальна робота, соціально-культурна ані­мація та інш.

Найбільш поширеним методом групової роботи є міждисциплінар­на групова робота фахівців соціальної сфери, які включені у процес соціальної підтримки особистості, наприклад ведення випадку "муль-тидисциплінарною" командою, яка складається із соціального праців­ника і психолога. До такої команди можуть включатися як спеціалі­сти одного профілю, так і фахівці із суміжних сфер знання і соціаль­ної практики.

Команда спеціалістів — це невелика група фахівців з компле­ментарними навичками, які об'єднані загальною метою, загальним підходом і взаємною відповідальністю для реалізації поставлених завдань. Важливою передумовою забезпечення узгодженості робо­ти спеціалістів, взаєморозуміння і взаємодопомоги є співвіднесення мети, завдання, функцій соціальної роботи серед спеціалістів.

Виділяють три основні взаємопов'язані моделі командної робо­ти: мультидисциплінарна, міждисциплінарна (міжпрофесійна) і транс-дисциплінарна.

Мультидисциплінарна — сукупність незалежних експертів з різних дисциплінарних областей, робота яких керується окремим планом розвитку і визначення напрямків роботи. Внутрішні взаємозв'язки між спеціалістами порівнюються із взаємовідносинами між дітьми: іліч-о-пліч, однак окремо.

Міждисциплінарна — міжпрофесійний напрямок роботи спеціа­лістів, який характеризується більш довготривалими і стійкими взає­мовідносинами спеціалістів у команді, більш високим рівнем профе­сійного взаєморозуміння й узгодженості роботи. Це забезпечується на основі організації і підтримки регулярних зустрічей, на яких обговорюються нюанси професійної взаємодії з клієнтами у рамках інди­відуальної роботи з випадком. Така робота дає змогу позбутися ефекту психологічної втоми, професійного вигоряння. Клієнти зустрі­чаються з усією командою чи окремими її представниками. Консуль­тації, які проводять спеціалі'-.и, побудовані за принципом співробіт­ництва, тобто практично всі етапи і стадії роботи із клієнтом обгово­рюються і закріплюються контрактом, який визначає, які послуги і на яких вимогах будуть надаватися. Наявність різних спеціалістів дає змогу проводити більш точну експертну оцінку ситуації клієнта, про­понувати більш широкий спектр соціальних послуг, знімати міжвідомчі бар'єри. Команда, застосовуючи інтерактивний підхід, для надання більш якісних послуг взаємодіє з іншими соціальними службами чи передає їм роль лідера у наданні цільових послуг. Етапи роботи міждисциплінарної групи:

1. Розгляд випадку;

2. Обмін думками;

3. Розподіл обов'язків між членами групи;

4. Оцінка ситуації і планування роботи;

5. Аналіз роботи;

6. Завершення роботи.

Різні групи дотримуються певних стратегій роботи з групами. Се­ред них виділяють загальні стратегії:

1. Стратегія паралельних дій: члени команди мають власну страте­гію, яка координується групою.

2. Стратегія "поштового ящика". Група збирається на зустріч за ініціативою лідера команди, який отримав запит від клієнта. У по­дальшому соціальну роботу з клієнтом проводить група чи один із професіоналів.

3. Стратегія прийому і розподілу. Команда спільними зусиллями виробляє рішення відносно клієнта і переадресує його одному із професіоналів.

4. Стратегія прийому, обстеження і розподілу. Перед тим, як прий­мати рішення щодо індивідуального випадку, з яким стикається клієнт, група проводить обстеження ситуації.

5. Стратегія прийому, обстеження, розподілу і аналізу. Після ета­пу інтервенції включається етап аналізу проблеми, з яким знайомить членів групи один із професіоналів: результати роботи, рівень задо­волення потреб, вирішення проблем клієнта, рекомендації на май­бутнє, рішення щодо подальшої роботи чи її припинення.

6. Змішана паралельна модель. Взаємодія членів міждисциплінар­ної команди та незалежних професіоналів, які можуть включатися в роботу групи.

- 150 —

Робота міждисциплінарної групи спирається на принципи член­ства, інтеграції, колективної відповідальності.

Принцип членства міждисциплінарної групи визначається наявні­стю в команді різних професіоналів (соціального працівника, педаго­га, психолога, інспектора, триста, менеджера, психотерапевта та інш.) незалежно від того, чи є ця робота основною для них.

Принцип інтеграції зумовлює роботу в ній різних професіоналів, які здійснюють соціальну допомогу у рамках своєї компетенції. Відпо­відно до рівня інтеграції спеціалістів розрізняють групи, які створю­ють спеціально для роботи з індивідуальним випадком; групи, які створюються для вирішення схожих проблем. Це може бути також міждисциплінарна групова робота, яка грунтується на постійній ос­нові для вирішення різних соціальних проблем, з якими стикаються клієнти.

Дата добавления: 2014-01-04