Об’єкти інвестиційного кредитування

Інвестиційне кредитування — це кредитування прямих інвестиційних заходів або реальних інвестицій (вкладень в основний капітал і на приріст матеріально-виробничих запасів). Тому об’єктами інвестиційного кредитування є:

· об’єкти виробничого призначення — об’єкти, які після завершення будівництва функціонуватимуть у сфері матеріального вироб­ництва: промисловості, сільському господарстві, водному та лісовому господарствах, на транспорті та у зв’язку, у будівництві та громадському харчуванні, матеріально-технічному забезпеченні та збуті;

· об’єкти невиробничого призначення — об’єкти житлового та комунального господарства, заклади охорони здоров’я, фізкультури, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, а також науково-дослідні та інші організації, пов’язані з розвитком науки;

· будови — сукупність будівель і споруд (об’єктів), будівництво, розширення яких здійснюється, як правило, за єдиною проект­но-кошторисною документацією зі зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, на які у встановленому порядку затверджується титул будови;

· черги будівництва — частини будови, визначені проектом (робо­чим проектом), що забезпечують випуск продукції або надають послуги, можуть складатися з одного або кількох пускових комплексів;

· пускові комплекси — сукупність об’єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення, енергетичного, транспортного і складського господарств, зв’язку, інженерних комунікацій, охорони навколишнього середовища, благоустрою, що забезпечують випуск продукції або надання послуг, передбачених проек­том для даного пускового комплексу;

· об’єкти будівництва — окремі будівлі або споруди, на будів­ництво, реконструкцію або розширення яких повинен бути складений окремий кошторис і проект;

· нове будівництво — будівництво комплексу об’єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій та окремих виробництв, котрі після введення в експлуатацію перебуватимуть на самостійному балансі, яке здійснюється на нових площадках з метою створення нової виробничої потужності;

· розширення діючих підприємств — будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві (споруді), а також будівницт­во нових та розширення існуючих окремих цехів та об’єктів основ­ного, підсобного та обслуговуючого призначення на території діючих підприємств або на площах, що до них прилягають, з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей, які після введення в експлуатацію не будуть на окремому балансі;

· реконструкція діючих підприємств — переобладнання діючих цехів та об’єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення, як правило, без розширення існуючих будівель і споруд основ­ного призначення, пов’язане з удосконаленням виробництва та підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень НТП і здійснюване в цілому з метою збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та для зміни номенклатури продукції головним чином без збільшення чисельності працівників при одночасному поліпшенні умов їх праці та охорони навколишнього середовища;

· технічне переозброєння діючих підприємств — комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації і автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним, а також щодо удосконалення загальнозаводського господарства та допоміжних служб.

Найчастіше об’єкт інвестиційного кредитування виступає як інвестиційний проект, змістом якого є заходи з проектування, будівництва, придбання технології та обладнання, підготовки кад­рів тощо, спрямованих на створення нового або модернізацію діючого виробництва товарів (продукції, робіт, послуг) з метою одержання економічної вигоди. Це не лише система організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення яких-небудь дій, а й заходи (діяльність), які передбачають їх виконання для досягнення конкретних цілей.

На практиці інвестиційний проект як об’єкт реального інвестування може бути представленим у вигляді:

1) інвестицій у підвищення ефективності виробництва. Їх метою є, перш за все, створення умов для зниження витрат фірми за рахунок більш досконалого обладнання, навчання персоналу або переміщення виробничих потужностей у регіони з вигіднішими умовами виробництва;

2) інвестицій у розширення виробництва, тобто розширення можливостей випуску товарів для ринків, що раніше сформувалися, у межах уже існуючих виробництв;

3) інвестицій у створення нових підприємств. Такі інвестиції забезпечують створення нових підприємств, які випускатимуть товари, що раніше не виготовлялися фірмою, або дозволять фірмі спробувати вийти з товарами, що раніше вже випускалися, на нові для неї ринки;

4) інвестицій для задоволення вимог державних органів управ­ління. Цей різновид інвестицій стає необхідним у тому разі, коли фірма опиняється перед необхідністю задовольнити вимоги влади в частині або екологічних стандартів, або безпеки продукції, або інших умов діяльності, які не можуть бути забезпечені лише за рахунок удосконалення менеджменту.

Зважаючи на таку класифікацію, інвестиційний проект може існувати у формі:

а) нульового проекту, який передбачає створення нового виробництва;

б) реконструкції — впровадження передових технологій без зміни профілю підприємства;

в) розширення або реабілітації (перепрофілювання) діючого підприємства.

Розробка та реалізація інвестиційного проекту (насамперед виробничого спрямування) проходить тривалий шлях від ідеї до випуску продукції. В умовах ринку цей період прийнято розглядати як цикл інвестиційного проекту, або інвестиційний цикл, який охоплює три фази:

· передінвестиційну (попередні дослідження до остаточного прийняття інвестиційного рішення);

· інвестиційну (проектування, укладання договорів підряду, будівництво);

· виробничу (етап експлуатації новостворених об’єктів) (див. рис. 1.1.).

Рис. 1.1. Фази інвестиційного циклу

Кожна з цих фаз у свою чергу поділяється на стадії та етапи, яким відповідають свої цілі та методи. Так, у передінвестиційній фазі є кілька паралельних видів діяльності, які частково займають і наступну, інвестиційну фазу. Таким чином, як тільки дослідження інвестиційних можливостей визначать доцільність проекту, починаються етапи сприяння інвестиціям і планування їх здійснення.

Зрозуміло, що в інвестиційному циклі найвагомішою є передінвестиційна фаза, яка відповідно до розробок ЮНІДО1 включає в себе чотири стадії:

· пошук інвестиційних концепцій (opportunitystudies);

· попередня підготовка проекту (pre-feasibilitystudies);

· остаточне формулювання проекту та оцінка його техніко-економічної та фінансової прийнятності (feasibilitystudies);

· етап фінального розгляду проекту та прийняття щодо нього рішення (finalevaluation).

Інвестиційна фаза може бути поділена на такі стадії:

¨ встановлення правової, фінансової та організаційної основ для здійснення проекту;

¨ придбання та передача технологій, включаючи основні проект­ні роботи;

¨ детальне проектне опрацювання та укладання контрактів (участь у тендерах, оцінка пропозицій і проведення переговорів);

¨ придбання землі, будівельні роботи та встановлення обладнання;

¨ передвиробничий маркетинг, включаючи забезпечення поставок і формування адміністрації фірми;

¨ набір та освіта персоналу;

¨ здача в експлуатацію та пуск підприємства.

Інвестиційна фаза, або освоєння інвестицій, — це період реалі­зації інвестиційного проекту. Головним завданням цього періоду є виконання суб’єктами інвестиційної діяльності своїх функціональних обов’язків щодо проекту. Крім того, вони повинні здійснювати постійний контроль і нагляд за процесом реалізації проекту, оцінювати поточні результати (відхилення) та вносити корективи у бізнес-план, проект організації виробництва, проект організації робіт, план фінансування, календарний план або сітьовий графік та інші документи, за допомогою яких можна спостерігати та регулювати освоєння інвестицій.

Механізм проведення такого постійного нагляду та контролю за процесом освоєння інвестицій заведено називати моніторингом інвестиційних проектів.

Експлуатаційна фаза є останньою в проектному циклі, коли інвестор одержує результати від вкладеного капіталу. Основа експлуатаційної фази — реабілітаційні дослідження, які проводяться на рівні фірми або підприємства. Мета цих досліджень — проаналізувати технічний, комерційний, фінансовий та економіч­ний стан підприємства для подальшого підвищення ефективності діяльності та прибутковості зі збереженням його як самостійної економічної одиниці, а також для прийняття рішень про злиття з іншими компаніями або про повне закриття. Таке дослідження включає в себе:

· попередню діагностику — аналіз підприємств, які потребують реабілітації;

· діагностику — визначення слабких сторін підприємства, а також можливість реабілітації;

· короткострокові заходи з реабілітації — проведеннязаходів, які не потребують великих капіталовкладень (реорганізація фінансового управління, управління запасами, контролю або попереджувального технічного обслуговування);

· оцінку проектів і збільшення фінансування — вирішення питання про залучення додаткових інвестиційних коштів для фінансування реабілітаційних проектів;

· реабілітацію як заключний процес — додаткове навчання з усіх аспектів реабілітації, введення попереджувального технічного обслуговування та контролю якості, покращання фінансового та загального управління, консультування з питань стратегії, пла­нування та інвестування.

Таким чином, знову починається фаза передінвестиційних досліджень.

У цьому контексті варто зазначити, що загальна процедура впорядкування інвестиційної діяльності стосовно конкретного проекту формалізується у вигляді так званого проектного циклу (спрощена форма інвестиційного циклу), який складається з етапів, визначених нижче.

Формулювання (ідентифікація) проекту. На даному етапі керівництво аналізує поточний стан підприємства та накреслює найбільш пріоритетні напрями його розвитку. Результатом аналізу є бізнес-ідея, або інвестиційний проект.

Розробка (підготовка) проекту. Етап, на якому поступово уточнюється та вдосконалюється план проекту по всіх напрямах — комерційному, технічному, фінансовому, економічному, інституціональному тощо, а також відбувається пошук і збір вихідної інформації для рішення окремих завдань проекту.

Експертиза проекту. Найважливіший етап проектного циклу, коли інвестор або сам проводить експертизу інвестиційного проекту по всіх напрямах, або залучає для цього авторитетну консалтингову компанію.

Здійснення проекту. Стадія реального розвитку бізнес-ідеї до того моменту, коли проект вводиться в експлуатацію. Вона вклю­чає також основну частину реалізації проекту, завдання якої — перевірити, чи вистачає грошових потоків, що генерує проект, для покриття вкладених інвестицій та забезпечення бажаної інвестором віддачі.

Оцінка результатів. Проводиться як після виконання проекту в цілому, так і в процесі його реалізації. Основна мета— порівняння ідей, закладених у проект, із ступенем їх фактичного втілення.

Дата добавления: 2014-01-04