Суб’єкти (учасники) інвестиційного кредитування

Усі суб’єкти інвестиційного кредитування поділяються на прямих та непрямих. Прямі суб’єкти безпосередньо беруть участь у процесі інвестиційного кредитування, і від них залежить можливість сплачення позички кредитору своєчасно та з відсотками. Прямими суб’єктами є:

· кредитори — суб’єкти, які надають кошти на фінансування інвестиційної діяльності на певний строк та за певну плату (комер­ційні банки, кредитні спілки, консорціуми, фінансово-промисло­ві групи, лізингові компанії та ін.);

· інвестори — юридичні або фізичні особи, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових або залучених коштів у формі капітальних вкладень в об’єкти будівництва;

· замовники — юридичні або фізичні особи, які видають замов­лення, укладають контракт, контролюють хід будівництва та приймають закінчені роботи з реалізації інвестиційного проекту;

· страхові компанії — суб’єкти, якіберуть участь в інвестиційному кредитуванні для страхування можливих ризиків при реалізації інвестиційного проекту;

· гарантійні фонди (компанії) — суб’єкти, які беруть участь в інвестиційному кредитуванні шляхом надання позичкових гарантій;

· інжиніринго-консалтингові фірми — суб’єкти, які розробляють для інвестора інформаційну, науково-технічну, проектно-кошторисну та іншу документацію для реалізації проекту та одер­жання інвестиційного кредиту;

· забудовники — титулоутримувачі, які освоюють капітальні вкладення, виділені на будівництво, та здійснюють його підрядним та/або господарським способом.

Непрямі учасники беруть участь в інвестиційному кредитуванні опосередковано, тобто вони створюють сприятливі умови для залучення, використання та погашення позичок, які йдуть на фінансування інвестиційної діяльності. До непрямих учасників відносять державні органи управління, зокрема:

· Кабінет міністрів України — розробляє порядок кредитування суб’єктів підприємництва із забезпеченням кредитів власним майном засновників таких суб’єктів, а також гарантіями фон­дів підтримки підприємництва; забезпечує розробку та впровадження програм мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва, сприяє реалізації таких програм через кредитні спілки
та інші небанківські фінансові установи; здійснює заходи щодо впровадження спеціалізованих програм страхування майнових і фінансових ризиків, відповідальності суб’єктів підприємництва та ін.;

· Державний комітет України з регуляторної політики та підприємництва — розробляє пропозиції, спрямовані на вдосконалення системи та механізму фінансово-кредитної підтримки підприємництва; організовує разом з іншими центральними органами виконавчої влади розробку та реалізацію державних цільових програм розвитку підприємництва, виступає державним замовником такої розробки, організовує проведення експертизи зазначених програм; готує пропозиції щодо ефективного вико­ристання бюджетних коштів для фінансування заходів з підтрим­ки розвитку підприємництва, аналізує використання коштів[1].

Сьогодні в Україні велику допомогу в розвитку інвестиційного кредитування надають також вітчизняні державні та громадські організації: Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції, Асоціація розвитку приватного підприємництва в Україні «Єднання», Український союз промисловців та підприємців та ін.

Головними завданнями їх діяльності на ринку інвестиційного кре­диту є: створення правових, економічних та організаційних умов роз­витку підприємництва і розвиток фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів, а також залучення додаткових джерел фінансуван­ня підприємницької діяльності, і в першу чергу за рахунок кредиту.

Особливу роль в інвестиційному кредитуванні відіграють між­народні фінансово-кредитні організації та інститути. Вони сприяють фінансовому та економічному розвитку підприємств України; надають кредити в іноземній валюті з низькою відсотковою ставкою підприємствам, які мають життєздатні, перспективні з економічної точки зору проекти; проводять навчання спеціалістів банківської сфери; допомагають у техніко-економічній розробці та обґрунтуванні вітчизняних інвестиційних проектів, підготовці бізнес-планів та інших документів для одержання позичок.

1 ЮНІДО (UNIDO, UnitedNationsIndustrialDevelopmentOrganization) — Організація ООН з проблем промислового розвитку.

[1]Указ Президента України від 25 травня 2000 р. № 721/ 2000 «Питання Державного комітету України з регуляторної політики та підприємництва».

Дата добавления: 2014-01-04