Серцево-судинна система

ДНК

1. Вміст ДНК в будь-якій клітині або організмі строго постійна і не залежить від умов життя, від зовнішнього середовища, від харчування, від впливів різних факторів. ДНК – генетичний матеріал.

2. Вміст ДНК в клітині збільшується із складністю клітини. Найбільше в хромосомах.

3. Будова модель Уотсона-Кріка.

Двох спіральна, яка має одну вісь.

Пуринові - аденін, гуанін.

Піримідинові - тимін, цитозин.

А-Т

Г-Ц.

Мутації

1. Транзиції - коли одна пара пурин-піримідин заміщується другою пурин-піримідин. Тобто А-Т→Г-Ц або Г-Ц→А-Т.

2. Трансверсіях – коли пурин-піримідин міняються піримідин-пірин.

3. Вставка лишнього нуклеотида або їх іще називають мутації із зсувом рамки.

4. Делеції – випадіння однієї азотової основи (адреналіну, гуаніну і т.д.).

Вплив іонізуючої радіації на нуклеїнові кислоти.

1. Появляються одиничні і подвійні розриви ниток ДНК.

2. Утворення лужно-лабільних зв'язків.

3. Втрата основи та зміна їх складу, внаслідок чого збільшується число генних мутацій.

4. Зміна послідовності розташування нуклеотидів.

5. Порушення комплексів ДНК з іншими молекулами.

6. Відбуваються структурні перетворення ДНК у вигляді так званих хро­мосомних перебудов або хромосомних аберацій,

7. Утворення зшивок між ДНК та білками нуклеопротеїнового комплексу.

8. Розпад ДНК-мембранного комплексу.

Вплив іонізуючого випромінювання на кровотворну систему.

Згідно теорії Бертоньє і трибендо – радіочутливість тканини прямопропорційна проліферативній активності і обернено пропорційна ступеню диференціації клітин.

При опроміненні нормально циркулюючої крові можуть спостерігатись пошкодження різного ступеня і виду:

а. В залежності від дози радіації можуть виникати безпосередня загибель відповідного типу клітин, в результаті глибоких пошкоджень. Ці пошкодження можуть виникати через декілька хвилин або годин після опромінення без зв'язку з поділом. Такий тип загибелі клітин називають інтерфазною або безпосередньою загибеллю клітин. Він характерний для лімфоцитів.

б. Інший різновид репродуктивної загибелі опромінених клітин – утворення так званих гігантських клітин, які виникають унаслідок злиття двох сусідніх або сестринських клітин. Такі клітини здатні до 2-3 поділів і після чого вони гинуть.

в. Третій вид репродуктивної загибелі клітин - це утрата клітинами здатності до проліферації.

В системі клітинного відновлення кісткового мозку існує два окремих компонента:

1) скдадається із клітин, що діляться.

2) скдадається із клітин, що не діляться.

Незрілі, клітини, що діляться – радіочутливі, а зрілі, що не діляться –менш чутливі.

Вплив на імунну систему.

Імунна система людини є найбільш чутливою. Багаточисленні дослідження говорять про те, що незалежно від дози і місця проживання людей - виявляються признаки імунних порушень. При цьому слід відмітити, що не тільки іонізація впливає на імунну систему, але і всі інші шкідливі фактори навколишнього середовища теж виливають на неї.

Тому нам приходиться говорити про синергічний вплив радіації та інші шкідливі фактори /на імунну систему організму/.

Згідно сучасним даним, одною із основних функцій імунної системи є розпізнавання і видалення із організму різного виду і походження чужих йому молекул і клітин. Яскравим прикладом цього є розпізнавання і знищення ракових клітин. В цьому процесі приймають участь особливі лімфоцити - природні кілери /ЕК/. Друга важлива функція – це регуляція процесів розмноження і диференціювання клітин. Імунна система тісно пов'язана з нервовою і ендокринною системою і цей тріумвірат здійснює гомеостаз організму.

Таким чином, складність структури і багатогранність функції імунної системи ставить її в розряд найбільш важливих для життедіяльності організму. Але поряд з цим імунна система є одною із найбільш рани­мою і чутливою до дії шкідливих факторів і особливо до дії іонізуючої радіації.

Основні феномени опромінення.

1. Зниження відповіді імунної системи організму на різноманітні антигени, тобто зниження захисту від бактеріальних і вірусних інфекцій і втрата здатності знищувати ракові клітини.

2. Висока чутливість лімфоїдних клітин до іонізації приводить до загибелі лімфоцитів, особливо В-лімфоцитів, які найбільш чутливі до радіації.

3. В зв'язку з порушенням імунної системи порушується репарація пошкоджених клітин, що веде до розростання сполучної тканини і розвитку післяпроменевого фіброзу.

4. Швидкий склероз кровоносних судин.

5. Вегетосудинні розлади.

6. Функціональні порушення внутрішніх органів.

7. Зниження тривалості життя.

Але при ньому необхідно підмітити, що імунна система при малих до­зах опромінення дає протилежний ефект:

Підвищується протиінфекційна резистентність.

Знижується захворюваність на онкозахворювання.

Продовжується тривалість життя.

Але в житті цього ми не спостерігаємо.

Особливості біологічної дії випромінювань.

1. Біологічний ефект залежить від поглинутої дози випромінювань. Ця залежність пряма – і з наростанням дози посилюються ефект.

2. Ефект опромінення пов’язаний із розподілом за часом, тобто із швидкістю поглинання енергії.

3. Ступінь і форма променевого ураження залежить від розподілу ене­ргії випромінювання з організмі. Найбільший ефект зумовлює опро­мінення всього організму - загальне опромінення. Менші зміни спричиняє дія тієї ж дози на окремі частини організму -локальне опро­мінення.

4. Біологічна дія залежить від виду випромінення. Залежно від значення лінійної передачі енергії /ЛПЕ/ всі іонізуючі випромінювання діляться на рідко- і щільноіонізуючі.

5. Наявність прихованого періоду дії реакції. Прихованим періодом називається проміжок часу, що охоплює період від моменту опромінення до появи змін, які реєструються клінічно.

6. Властивість кумуляції - накопичення. Якщо опромінити ділянку шкіри дозою 1 Гр, то ніяких видимих змін не буде. Якщо опромінення повто­рити кілька діб підряд – виникне еритема.

7. Взаємодія іонізуючого випромінювання з живою речовиною відбуває­ться за законами фізики і супроводжується збудженням та іонізаці­єю атомів і молекул.

8. Іонізація атомів і молекул є лише пусковим механізмом для вторин­них процесів, які розігруються потім в живому організмі і відбуваються за біологічними законами.

Дія випромінювання на ембріон і плід.

Внутрішньоутробний розвиток дитини відбувається в 3 періоди:

1) Передімплантація.

2) Органогенез.

3) Фетогенез (плодовий період).

Передімплантація відбувається з моменту запліднення яйцеклітини і до моменту імплантації в слизову матки, тривалість цього періоду 8 діб. Зазнаючи швидкого поділу, запліднена яйцеклітина одночасно рухається по яйцеводу від яєчника до матки і тут занурюється (імплантується) в її слизову оболонку. В період передімплантації радіочутливість зародка залежить від віку в якому він зазнає опромінення.

Найвища чутливість відзначається одразу після занурення спермію в яйцеклітину.

Другий пік радіочутливості зберігається з часом безпосередньо перед імплантацією. Виникає питання чи ризиковано народжувати дитину після цього опромінення. Звичайно, що так, бо доведено, що навіть у дозі 0,01 Гр спостерігались явища поломок і втрати хромосом.

Органогенез період, який триває у людини з 9ї доби до 6 тижня життя після зачаття. У цей період розпочинається диференціювання клітин і утворення його органів, а також частин тіла. Опромінення на початку органогенезу зумовлює часто смерть зародка. Якщо плід і залишається живим, то представлений різноманітними дефектами, каліцтвом, котрі часто називають тератогенними (від імені чудовиська Тереса з грецької міфології) змінами. До найхарактерніших проявів радіаційних тератогенних ефектів належать зміни у скелеті.

Поряд з цим у період органогенезу відмічаються структурні і функціональні порушення ЦНС. У всіх дітей Хіросіми і Нагасакі виявлено порушення нервової системи, що проявлялось мікроцефалії у поєднанні з розумовою відсталістю.

Фетогенез у людини розпочинається з 7-го тижня після зачаття і характеризується відставанням у рості організму і розумовому розвитку. Підводячи підсумок впливу радіації на плід і ембріон можна сказати наступне. Якщо плід не гине в перші дні внутріутробного життя, то новонароджені особи в значній мірі з каліцтвом, вродженими вадами, розумово і фізично недорозвинутими, тривалість їх життя нижче середньої, пристосовуваність до умов навколишнього середовища у них понижена. Ці неповноцінні люди залишаються стерильними або дають високий процент мертвонароджених або потомків з різними уродствами.

За допомогою біохімічних, морфофункціональних і електронно-мікроскопічних методів виявлено безпосередні і відділені зміни міокарда після локального опромінення дозою 5-10 Гр. У розвитку радіаційного міокардіофіброзу основну роль відіграє порушення мікроциркуляції внаслідок облітерації ендотеліальних клітин капілярів. Є свідчення про значну радіочутливість ендотелію ендокарда, ушкодження якого призводить до утворення внутрішньошлуночкових тромбів.

Великі кровоносні судини помірно чутливі до опромінення, тобі як у капілярах вже після опромінення дозою 1 Гр порушується проникність.

Дата добавления: 2014-01-04