Виникнення та розвиток юридичної деонтології

План

Вид лекції: інформаційна

Тема 1. Юридична деонтологія: історія і сучасність

Лекція 1 (2 год.)

Мета лекції: ознайомити студентів з історією становлення системи деонтологічних знань; поняттям деонтології як науки; основними підходами до тлумачення поняття “юридична деонтологія”; формувати у студентів правове мислення, розвивати вміння грамотно висловлювати власні думки; прививати любов до обраної професії.

1. Виникнення та розвиток юридичної деонтології.

2. Поняття юридичної деонтології як науки.

3. Підходи до тлумачення юридичної деонтології.Загальна,нормативна і спеціальна деонтологія.

4. Місце деонтології в системі гуманітарних та юридичних наук.

Література:

1. Бандурка О. М., Скакун О. Ф. Юридична деонтологія. – Х., 2002.

2. Бризгалов І. В. Юридична деонтологія: Корокий курс лекцій. – К., 2003.

3. Осауленко О.І. Юридична деонтологія: Навч. посіб. – К.: Істина, 2008. – 224 с.

4. Скакун О. Ф. Юридическая деонтология: Учебник. – Харків, 2002.

5. Сливка С.С. Юридична деонтологія – К.: АТІКА, 2008. – 296 с.

6. Цирфа Г.О. Юридична деонтологія: Навч. посіб. / За ред. Н.І.Клименко – К.: 2005. – 210 с.

7. Шмоткін О. В. Юридична деонтологія. – К., 1995.

Деонтологія, а тим більше правова (юридична) деонтологія, як наука виникла порівняно недавно. Однак для цього існував реальний грунт: розвиток нематеріальної (духовної) культури, що є результатом інтелектуальної діяльності багатьох поколінь. У першу чергу, результатом такої діяльності була філософія, зокрема етика, де описувались зовнішні прояви діяльності людини. А внутрішні процеси, які відбуваються на психологічному рівні, висвітлювало вчення про душу Відомо, що вчинкам людини передують думки. Тому на основі вчинків можна «зазирнути» в душу людини. Тобто на основі етики з'явилась деонтологія.

Поняття «етика» ввів у обіг Арістотель. У трактатах «Никоманова етика», «Евмедова етика», «Велика етика», «Про доброчесність та вади» він виклав свої судження про правила поведінки людини в суспільстві.

Нині поняттям «етика» охоплюється теорія моралі, що відображає явища, стосунки людей у процесі соціальної діяльності. Отже, етика — це наука про мораль, її походження, роль у суспільному та особистому житті людини.

Деонтологія як наука походить від слів грецького походження "деон" - родовий відмінок слова "потрібне, належне" і "логос" - вчення, тобто вчення про належне. Скільки-небудь істотної відмінності у смисловому змісті термінів "юридичний" і "правової" немає, тому вони можуть вживатися як взаємозамінні.

Як відомо, термін "деонтологія" грецького походження, що в перекладі означає науку про належне. Крім того, цим терміном інколи позначають розділ етики, в якому вивчаються проблеми обов'язку людини, сфера належного (того, що повинно бути), вивчаються усі форми моральних вимог до життєдіяльності людини та відношення між ними.

"Деонтологія" — як науковий термін у системі етичних знань був вжитий англійським філософом і правознавцем Бентамом Ієремія (1748-1832), працю якого "Деонтологія або наука про мораль" було опубліковано в 1834 році. Автор відстоював своє бачення моралі та обов'язку. Його працю свого часу не було перекладено російською чи українською мовами, а основні висновки та положення зазнали критики з боку ідеологів марксизму. Мораль, на думку Бентама, може бути математично обрахованою ("моральна арифметика"), а задоволення індивідуального інтересу, вважав він, слід розглядати як засіб забезпечення "найбільшого щастя для найбільшої кількості людей".

Це положення має певну актуальність і сьогодні у розумінні питань законності, правопорядку. Тільки шляхом забезпечення суб'єктивних прав кожного громадянина можна втілити загальну ідею справедливості у функціонуванні громадянського суспільства та правової держави.

Якщо І. Бентам застосував термін "деонтологія" для позначення вчення про мораль в цілому, то надалі деонтологію почали відрізняти від моральних цінностей взагалі. Деонтологія формувалась, як специфічна система знань про належне, виходячи з вимог суспільної моралі.

До останнього часу у вузькому розумінні деонтологією називали професійну етику медиків як систему етичних норм виконання медичними працівниками своїх службових обов'язків. У складі медицини було сформовано особливе вчення медичну деонтологію. Більш детальне знайомство з цим аспектом розгалуження де-онтологічних знань заслуговує уваги тому, що у ході порівняльного аналізу надається можливість більш повного розуміння юридизації деонтології.

Формування системи деонтологічних знань в межах медицини відбулося невипадково, а тому, що медицина є самою гуманною.галуззю людської діяльності. Процес лікування людини, збереження її як соціальної цінності, як частини живої природи є прояв високої моралі, доброти, гуманізму. Тому система моральних вимог до професійної діяльності медика формувалася постійно, оскільки існував цей вид соціальної діяльності. За довгий час свого існування медична деонтологія зазнавала впливу з боку'релігії, політики тощо. Дивлячись на формалізацію, офіційне закріплення цих вимог, слід відмітити, що на сьогоднішній день збереглася значна кількість історичних пам'яток, які свідчать про розвинутість медичної деонтології.

Так, наприклад в античний період Гіппократом було сформульовано цілий ряд деонтологічних норм, при допомозі яких народжувався ідеал лікаря — мудреця: "Все, что ищется "в мудрости, все это есть в медицине, а именно: презрение к деньгам, совестливость, скромность, простота в одежде, уважение, суждение, решительность.".

У 70-ті роки у юридичних навчальних закладах викладався спеціальний курс "Введення в юридичну спеціальність", метою якого було введення студентів у майбутню професію. Пізніше було видано відомий широкому колу спеціалістів підручник Алексеева С.С. (1976р.). Це був перший крок на шляху'до створення нової юридичної науки, хоча у той час термін "юридична деонтологія" ще не використовувався. Автор підручника дослідив та виклав важливі аспекти проблеми, які допомагають осмислити юридичну науку та юридичну практику, наблизитися до розуміння професійної юридичної діяльності.

Слід згадати також ім'я професора Горшенєва В.М., який повноправно вважається засновником науки "Юридична деонтологія". У 1988, році було опубліковано авторським колективом з його участю навчальний посібник, де послідовно викладено предмет, функції нової науки, принципи та її роль у системі юридичних знань. Горшенєв В.М. зробив спробу узагальнити всю інформацію про кваліфікаційну характеристику юриста, розглянути професію юриста за кількома аспектами:

а) юрист як особа;

б) юрист як політичний діяч;

в)юрист як спеціаліст;

г) юрист як носій високих моральних якостей;

д) естетична культура юриста.

Теоретичні положення та висновки Горшенєва В.М. заклали підвалини подальшого розвитку системи філософсько-етичних знань у професійній діяльності юристів.

Дата добавления: 2014-01-04