Підприємства комунального господарства

12 12

де:

П – розмір житлової площі на початок року;

В – розмір житлової площі, яка вводиться в дію;

Н – розмір житлової площі, яка вибуває з експлуатації;

М – кількість місяців функціонування житлової площі за рік;

12 – кількість місяців за рік.

Середня квартирна плата за 1 кв.м житлової площі визначається виходячи із звітних даних за попередній рік шляхом ділення отриманої квартирної плати на середньорічний розмір житлової площі.

Чинники, які впливають на розмір квартплати:

· зміни тарифів згідно рішень уряду та органів місцевого самоврядування;

· поліпшення в нових будинках умов благоустрою квартир;

· забезпечення будинків ліфтами;

· місцезнаходження та поверховість будинку;

· пільги по платі за житло для окремих категорій громадян.

Орендна плата за нежитлові приміщення обчислюється за тарифами, розмір яких залежить від категорії населеного пункту, типу будови, її місце знаходження та цілей використання.

Доходи від нежитлових приміщень складаються з:

¨ орендної плати;

¨ оплати опалення;

¨ оплати комунальних послуг за встановленими ставками і тарифами;

¨ сплати загальних для всіх власників будинків видатків на управління, експлуатацію і по­точний ремонт житлового фонду пропорційно зайнятій площі.

Структура доходів житлового господарства має значні коливання, які пов'язані зі структурою житлової й орендної площі та її місцезнаходженням. Загалом 50-60% доходів житлових організацій формується за рахунок квартирної плати, оренд­на плата за нежитлові приміщення знаходиться в межах 10-20%.

В Україні діє механізм надання субсидій населенню для оплати житлово-комунальних послуг.

Видатки житлового господарства складаються з:

· заробітної плати, в межах - 20%;

· нарахувань на заробітну плату, приблизно - 8%;

· плати за технічне обслуговування житлових будинків, 10-15%;

· ремонту житлового фонду - до 10%;

· витрат на вивезення сміття - в межах 10%;

· матеріальних витрат - до 5%;

· оплати електроенергії на освітлення сходових кліток, роботу ліфтів та на власні потреби, в межах 10%;

· амортизаційних відрахувань на повне відновлення відокремлених нежитлових будинків 3-4%;

· утримання будинкового господарства, технічного інвентаря та механізоване прибирання 15-17%;

· інших витрат, які становлять до 3%.

Структура витрат житлового господарства в різних регіонах країни не однакова, навіть більше того, в різних райо­нах одного і того самого міста. На неї впли­вають такі чинники, як місцезнаходження району, його територія, на­явність місць загальноміського користування, поверховість будинків, компактність їх розміщення, технічна оснащеність будинків тощо.

Останніми роками спостерігається негативна тенденція погіршення стану та скорочення комунального житлового фонду у зв’язку із зміною форми власності. Недостатньо коштів витрачається на капітальний ремонт житлового господарства - в межах 2-3 грн. на один квадратний метр загальної площі житлових приміщень комунальної власності.

На відміну від промис­лових підприємств у житловому господарстві частка оборотних коштів незначна. У складі оборотних коштів відсутні статті «Сировина, матеріали й покупні напівфабрикати», «Готова продукція», «Незавершене виробництво». Одна з характерних статей оборотних коштів житлових підприємств - «Розрахунки з абонентами», або «Заборгованість абонентів», яка формується за рахунок кош­тів, що надходять за надані послуги та реалізовану продукцію.

Комунальне господарство включає:

¨ санітарно-технічні підприємства (водопостачання, каналізація, санітарна очистка);

¨ внутріміський транспорт;

¨ підприємства комунального обслуговування (лазні, пральні, перукарні, готелі);

¨ підприємства комунальної енергетики (електро-, газо- і теплопостачання);

¨ зовнішній благоустрій (дорожнє господарство, вуличне освітлення, озеленення);

¨ підсобні промислові та ремонтні підприємства, які обслуговують потреби комунального господарства.

Склад комунального господарства на кожній території різний, він залежить від кількості населення, особливостей господарського комплексу та інших специфічних умов (адміністративні центри, курортна місцевість, туризм тощо).

На початку 1990-х рр. основна частина комунальних підприємств належала до комунальної власності, незначна частина була державної і колективної власності. В даний час в комунальному господарстві діють державні, державно-комунальні, акціонерні, корпоративні, приватні підприємства.

В комунальній сфері повільніше ніж в інших почали формуватися ринкові засади господарювання. Розвиток ринкових умов в комунальному господарстві гальмувався штучним стримуванням тарифів на комунальні послуги, які лише починаючи з 1995 р. почали наближуватись до реальних витрат і вже в 2000 р. склали 100% їх вартості. Ще одним стримуючим чинником для розвитку ринкових засад стала наявність великої кількості пільговиків по оплаті комунальних послуг – в межах 10 млн. чол.

В більшості регіонів не існує альтернативи державному комунальному комплексу, система споживання не забезпечена вимірювальними приладами. Рівень споживання послуг визначається головним чином якістю благоустрою населених пунктів і житлового фонду (квартир).

Частина підприємств комунального господарства є неприбутковими, вони надають послуги безплатно (озеленення, освітлення вулиць, благоустрій). У них немає виручки від реалізації. Всі затрати відшкодовуються з місцевих бюджетів.

На організацію фінансів комунальних підприємств впливають загально-економічні особливості галузі: процеси виробництва і реалізації співпадають в часі і тому в складі оборотних засобів немає незавершеного виробництва і готової продукції. Ритм роботи підприємств залежить від пори року, від загального ритму життя населеного пункту і тому доходи надходять нерівномірно протягом року.

Із-за діючого порядку розрахунків із споживачами за послуги (раз в місяць) у комунальних підприємств має місце значна дебіторська заборгованість по оплаті послуг, яка покривається власними оборотними коштами. В той же час по окремим послугам, які оплачуються наперед (придбання абонементів, місячних проїздних квитків), виникають додаткові кошти, які враховуються як стійкі пасиви.

Затрати комунальних підприємств складаються з прямих (матеріали, заробітна плата, вартість електроенергії, палива, амортизація основних фондів) та накладних (затрати на управління і обслуговування виробництва).

Найважливіші витрати - заробітна плата, амортизація, накладні витрати. В підприємствах різних галузей комунального господарства структура затрат має відмінності.

Виручка від реалізації в комунальному господарстві – основне джерело відшкодування експлуатаційних витрат. В прибуткових галузях комунального господарства система тарифів за послуги диференційована в залежності від категорії споживачів і якості послуг.

Тарифи поділяються на такі групи:

¨ тарифи міського транспорту – як правило єдині;

¨ тарифи санітарно-технічних підприємств (водопровід, каналізація, санітарна очистка) - диференційовані по споживачам;

¨ тарифи енергетичних підприємств - диференційовані по споживачам і за цільовим призначенням;

¨ тарифи готелей, лазнь, прачечних та інших послуг населенню - диференційовані в залежності від якості послуг.

Розрахунок виручки комунального підприємства проводиться шляхом множення тарифної ставки на обсяг послуг, що планується надати. Якщо є різні види послуг, то розрахунок робиться по кожній послузі окремо.

Основні фонди у комунальному господарстві суттєво відрізняються від інших галузей. В своєму складі вони мають виробничі фонди, а також тротуари, мости, набережні та інші споруди. Структура розрізняється в залежності від галузі комунального господарства. У водопровідному, газовому господарствах, електропостачанні переважають передаточні споруди, в готельному і побутовому господарстві – будівлі.

Фінансування капітальних вкладень в прибуткових галузях комунального господарства проводиться за рахунок амортизації, частини прибутку, довгострокових кредитів, коштів місцевих бюджетів; в неприбуткових – за рахунок бюджетних коштів.

Дата добавления: 2014-01-05