Приклади застосування

Калькулятори, які використовують зворотню польську нотацію, використовують стек для збереження даних обчислень.

Існує велика кількість "стеко-орієнтованих" мов програмування (Forth, PostScript), які використовують стек як базову структуру даних при виконанні багатьох операцій (арифметичних, логічних, вводу-виводу тощо).

Стеко-орієнтованими є багато з віртуальних машин, наприклад віртуальна машина Java.

Компілятори мов програмування використовують стек для передавання параметрів в процесі виклику підпрограм, процедур та функцій. Спеціалізований стек використовується також для збереження адрес повернення з підпрограм.

Реалізація базових алгоритмів

На високорівневих мовах програмування, стек може бути реалізований за допомогою масиву та додаткової змінної:

Для зберігання елементів стеку резервується масив S[1 n] певного розміру та додаткова змінна top[S], яка буде зберігати індекс верхівки стеку.

Операції push та pop тоді можуть бути записані так (без перевірки на переповнення та "незаповнення"):

PUSH (S, x)

1 top[S]:= top[S]+1 //збільшення індексу на 1

2 S[top[S]]:=x //запис нового елемента у верхівку стека

POP (S)

1 top[S]:=top[S]-1 // зменшення індексу на 1

2 return S[top[S]+1] //повернення колишньої верхівки стеку

Б) Черга

Черга в програмуванні — динамічна структура даних, що працює за принципом "перший прийшов - перший пішов" (англ. FIFO — first in, first out). У черги є голова (англ. head) та хвіст (англ. tail). Елемент, що додається до черги, опиняється в її хвості. Елемент, що видаляється з черги, знаходиться в її голові.

Така черга повністю аналогічна звичній "базарній" черзі, в якій хто перший встав в неї, той першим буде обслуженим (але, на відміну від реальної черги, імовірність пройти поза чергою виключена)

Основні операції з чергою

англ. enqueue — "поставити в чергу". Операція додавання елемента в "хвіст" черги. При цьому довжина черги збільшується на одиницю. Якщо відбувається намагання додати елемент у вже заповнену чергу, відбувається її переповнення (англ. queue overflow).

англ. dequeue — "отримання з черги". Операція, яка повертає елемент з голови та видаляє його з черги, таким чином встановлюючи голову на наступний за видаленим елемент та зменшуючи довжину на одиницю. При намаганні видалити елемент з пустої черги, виникає ситуація "незаповнення" (англ. queue underflow).

Реалізація на мовах програмування

Черга може бути реалізована за допомогою масива Q[1.n], в якому зберігаються дані та двох додаткових змінних head[Q] та tail[Q], в яких зберігаються індекси відповідно "голови" та "хвоста" черги, lenght[Q] -- довжина черги.

Тоді операції enqueue та dequeue запишуться так:

ENQUEUE (Q, x)

1 Q[tail[Q]]:= x

2 if tail[Q] = length[Q]

3 then tail[Q]:= 1

4 else tail[Q]:= tail[Q] + 1

DEQUEUE (Q)

1 x:= Q[head[Q]]

2 if head[Q] = length[Q]

3 then head[Q]:= 1

4 else head[Q]:= head[Q] + 1

5 return x

Черга з пріорітетами (англ. priority queue) — це структура даних, що призначена для обслуговування множини S, з кожним елементом якої пов'язано певне значення, що зветься ключем (англ. key). Черга з пріорітетами може бути неспадною або незростаючою. В незростаючій черзі з пріорітетами підтримуються наступні операції:

Операція Insert(S,x) вставляє елемент x в множину S.

Операція Maximum(S) повертає елемент множини S з найбільшим ключем.

Операція Extract_Max повертає елемент з найбільшим ключем, видаляючи його при цьому з множини S.

Операція Change_Key(S,x,k) змінює значення ключа для елемента x, шляхом заміни його ключем зі значенням k.

Реалізація

Черга з пріорітетами може бути реалізована на різних структурах даних. В залежності від обраної структури змінюється ефективність виконання операцій з чергою. Найбільш часто вживаними є масиви і купи.

Черга повідомлень

Перейти до: навігація, пошук

Черга повідомлень — в програмуванні, програмна компонента що використовується для організації взаємодії між процесами або взаємодії між потоками програми. Такі компоненти використовують чергу для впорядкування повідомлень.

В) Зв’язаний список

Зв'язаний список в програмуванні — одна з найважливіших структур даних, в якій елементи лінійно впорядковані, але порядок визначається не номерами елементів, а вказівниками, які входять в склад елементів списку та вказують на наступний за даним елемент (в однозв'язаних або однобічно зв'язаних списках) або на наступний та попередній елементи (в двозв'язаних або двобічно зв'язаних списках). Список має «голову» — перший елемент та «хвіст» — останній елемент.

Зв'язані списки мають серію переваг порівняно з масивами. Зокрема, в них набагато ефективніше (за час О(1), тобто незалежно від кількості елементів) виконуються процедури додавання та вилучення елементів. Натомість, масиви набагато кращі в операціях, які потребують безпосереднього доступу до кожного елементу, що у випадку зі зв'язаними списками неможливо та потребує послідовного перебору усіх елементів, які передують даному.

Різновиди зв'язаних списків

Однобічно зв'язані списки

Однобічно зв'язаний список з трьох елементів

В однобічно зв'язаному списку, який є найпростішим різновидом зв'язаних списків, кожний елемент складається з двох полів: data або даних, та вказівника next на наступний елемент. Якщо вказівник не вказує на інший елемент (інакше: next = NULL), то вважається, що даний елемент — останній в списку.

Двобічно зв'язаний список

Двобічно зв'язаний список

В двобічно зв'язаному списку елемент складається з трьох полів — вказівника на попередній елемент prev, поля даних data та вказівника next на наступний елемент. Якщо prev=NULL, то в елемента немає попередника (тобто він є «головою» списку), якщо next=NULL, то в нього немає наступника («хвіст» списка).

Кільцевий список

В кільцевому списку перший та останній елемент зв'язані. Тобто, поле prev голови списка вказує на хвіст списка, а поле next хвоста списка вказує на голову списка.

Застосування списків:

Списки інтенсивно застосовуються в програмуванні як самостійні структури. Також на їх основі можуть будуватись більш складні структури даних, такі як дерева. На базі списків також можуть бути реалізовані стеки та черги.

Переваги та недоліки

В загальному випадку, якщо необхідно оперувати з динамічними множинами, де присутні інтенсивні операції з додавання або видалення елементів, існують досить переконливі аргументи для використання саме зв'язаних списків.

Зв'язані списки та масиви

Списки мають деякі переваги над масивами. Вони досить ефективні щодо операцій додавання або видалення елементу в довільному місці списка, виконуючи їх за постійний час, тоді як масиви для цього потребують часу O(n), тобто час зростає з ростом кількості елементів масиву.

В списках також не існує проблеми "розширення", яка рано чи пізно виникає в масивах фіксованого розміру, коли виникає необхідність включити в нього додаткові елементи. Точно так, фіксований масив, з якого було видалено багато елементів (або вони просто не використовуються) є дуже неефективним з точки зору використання пам'яті. Функціонування списків можливо в ситуації, коли пам'ять комп'ютера фрагментована, тоді як масиви переважно потребують неперервної області для зберігання.

З іншого боку, масиви дозволяють безпосередній доступ до будь-якого елементу. Однобічно зв'язані списки, натомість, потребують проходження усіх попередніх елементів. Це призводить до складнощів застосування списків в задачах, де необхідно швидко знаходити елемент за його індексом, наприклад в алгоритмах сортування. Кешування списків в таких випадках майже не дає ефекту.

Іншим очевидним недоліком списків є необхідність разом з корисною інформацією додаткового збереження інформації про вказівники, що позначається на ефективності використання пам'яті цими структурами.

Двобічне та однобічне зв'язування:

Двобічне зв'язування потребує більше пам'яті на елемент та більших обчислювальних затрат на виконання елементарних операцій. Але такими списками легше маніпулювати, тому що вони дозволяють проходження по списку в обох напрямах, що є необхідною умовою функціонування деяких алгоритмів.

2. Більш складні структури даних

Дата добавления: 2014-01-05