Джерело міжнародного права — це форма зовнішнього виразу норм міжнародного права, яка створюється шляхом узгодження воль суб'єктів міжнародного права

Поняття джерела міжнародного права

Принципи міжнародного правотворчого процесу

Міжнародний правотворчий процес детально врегульований сучасним міжнародним правом. Серед чисельних норм особливу роль в стабілізації міжнародного правотворчого процесу грають принципи правотворчої діяльності. Вони фіксуються як в нормах міжнародного права, так і в основних актах національного законодавства. їх мета - уникнути колізій в правотворчій діяльності, підвищити ефективність вироблення нових норм міжнародного права.

Принципи міжнародної правотворчої діяльності поділяють на дві основні групи:

1) ті, що забезпечують політико-правову сторону міжн. правотворчого процесу;

2) ті, що удосконалюють його технічно-управлінську сторону.

Такий поділ має суттєві недоліки. Багато політико-правових принципів може бути віднесено і до принципів управління (для права це закономірно) і навпаки.

Одним з головних політико-правових принципів міжнародної правотворчості є принцип рівноправності всіх суб'єктів-учасників міжнародного правотворчого процесу. Міжнародно-правові акти укладені з порушенням принципу рівності визнаються недійсними з моменту укладання. Закріплений: у Віденській конвенції про право міжнародних договорів, 1969 р., Віденській конвенції про право договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р. тощо.

Міжнародний правотворчий процес повинен здійснюватися на основі дотримання принципу міжнародної законності. Дотримання його сприяє становленню підпорядкованості:

· міжвідомчих міжнародно-правових актів - міждержавним,

· міждержавних - універсальним

· всіх міжнародних актів - вимогам Статуту ООН.

Важливими політико-правовими принципами міжнародного правотворчого процесу є вимоги:

· врахування інтересів іншої сторони;

· повна добровільність і незастосування сили;

· заборона обману в ході узгодження позицій і дій,

· заборона підкупу учасників міжнародного правотворчого

Важливо також вказати такі принципи:

принцип наукової обґрунтованості міжнародної правотворчої діяльності,

принцип ретельної підготовки і обговорення спроектованих актів,

принцип максимального врахування попередніх міжнародно-правових актів і практики їх застосування,

принцип відповідності міжнародно-правового акту його об'єкту регулювання та ін.

Дж.МП не є сталою категорією. Одні джерела з'явилися, розвивали міжнародне право і, в результаті докорінних змін в міжнародних відносинах, припинили виконання функції джерела міжнародного права (рішення вселенських церковних соборів). Інші залишаються характерним джерелом міжнародного права протягом всієї історії його розвитку (звичай міжнародного права).

Загальновизнаним є перелік джерел, закріплений в ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН: "Суд, який зобов'язаний вирішувати передані йому спори на підставі міжнародного права застосовує:

а) міжнародні конвенції, як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, напевно визнані заінтересованими в спорі державами;

b) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної як правова норма;

с) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;

d) судові рішення і доктрини кваліфікованих спеціалістів різних націй з публічного права як допоміжний засіб для визначення правових норм (із застереженнями статті 59)".

Відповідно до статті 59 Статуту Міжнародного Суду рішення Суду обов'язкове лише для сторін, які беруть участь у справі і лише в даній справі.

За національним законодавством, як і за іншими засобами односторонньої дії визнається лише допоміжна роль у встановлені існуючих міжнародно-правових звичаїв.

Дата добавления: 2014-01-05